Культура · “У мистецтві все можливо доти, доки його основою є любов — Бог”. Марк Шагал · с. 16сторінка оригіналу ↗
НЕ ХЛІБОМ ЄДИНИМ
Слово Просвіти, №08 за 2009 рік
Посольство Мексики в Україні за підтримки всеукраїнської органі: зації “За помісну Україну” (голова Петро Ющенко), Віктора Нероден: ка та майстерні “Зографос” відкрило в Національному музеї літерату: ри виставку “Мексиканські та українські ікони у творчості ікономаля: рів України”. Куратор проекту — київський художник Дмитро Гордіца.
Посол Мексики в Україні Сесар Окаранса з українськими художниками не вмирає. Те, що поєднує наші народи, — віра. Це живий місток, що єднає два потоки культур у річку християнського мистецтва. Це зробило художників відкритими для мис# тецтва іншого народу. Надзвичайний і Повноважний Посол Мек# сики в Україні Сесар Оскар Окаранса Каста# ньєда сказав, що ця виставка — перший спільний проект з українськими художника# ми, які у творчості висловлюють власне сприйняття мексиканського мистецтва. Для мексиканського суспільства важливі ці робо# ти, адже ікономалярство Мексики не має таких давніх і тяглих тради# цій, як українське. Пан Посол ви# словив вдячність директорові Му# зею літератури Галині Сороці, май# стерні “Зографос”, усім, хто долу# чився до роботи над виставкою. Виставку благословив ієромо# нах о. Сава (Осмульський) (Виду# бицький монастир Української Православної Церкви Київського Патріархату): “Християни вірують, що в іконі перебуває благодать Божа, тож прославляємо образ Божий. Серед християн різних конфесій панує любов, а отже, Господь, тож ми живемо в Бозі, і сприяє цьому ікономалярство”. До розмови долучився Над# звичайний і Повноважний Посол Республіки Куба в Україні Фелікс
Олена ШУЛЬГА Фото Надії КИР’ЯН
На відкриття завітали представницькі де# легації Посольства Мексики в Україні, По# сольств Куби, Білорусі, Кореї, Угорщини, Па# лестини, Аргентини та інші. Духовними пісня# ми гостей вітав ансамбль Видубицького мо# настиря “Видубичі” під керівництвом Богдана Куця. Вела вечір журналістка, кандидат філо# логічних наук, лауреат всеукраїнських і міжна# родних фестивалів Галя Ільєва. Директор музею, заслужений працівник культури України Галина Сорока, вітаючи гостей, сказала, що людина постійно пере# буває в пошуку духовного опертя. Цей пошук неодмінно приводить її до віри, і на шляху до неї — мистецтво, передусім сакральне, яке в пошуку істини єднає людей. Ікономалярство — найвищий вияв такого мистецтва, воно зрозуміле всім. На виставці представлено 100 творів 28 молодих українських художників, яких об’єд# нує віра. Кожен з них зумів зберегти прийо# ми українського малярства і відкрити вітчиз# няному глядачеві світ мексиканської ікони. Твори побудовано на засадах традиційного народного мистецтва, і це зробило їх відкри# тими для мистецтва іншого народу — мекси# канського. Наші культури близькі, попри те, що країни розташовано на різних континен# тах. Українцям притаманне історично розма# їте народне мистецтво, традиція, що ніколи
Леон Карбальйо. Його вразила глибина і ду# ховність робіт, представлених на виставці. Він підтримав ініціативу цього гуманного і красивого проекту, який у перспективі пе# редбачає зближення народів. “Сподіваюся, сказав пан Посол, що він пошириться й на ін# ші народи, зокрема кубинський”. Доктор мистецтвознавства, доктор фі# лософії, професор Київської Православної Богословської академії УПЦ КП Дмитро Сте# повик стверджує, що для України незвично, коли поєднуються українська й мексикан# ська іконописні традиції. “Наші дві цивіліза# ції протилежні, вони майже не перетинали# ся. Але в час, коли світ став єдиний і христи# янство перебуває під загрозою, це поєднан# ня непоєднуваного може започаткувати екс# перимент, традиції якого зберігає історія: ві# зантійський іконопис виник на перехресті античного міфологічного мистецтва і хрис# тиянської ідеології, які до того були фактич# но антагоністами. Художники, твори яких бачимо на вис# тавці, — експериментатори. До традицій ук# раїнського ікономалярства вони долучили святих Мексики — країни, яка не мала влас# них християнських традицій, прийнявши цю релігію в Пізньому Середньовіччі. Сподіваюся, що виставка стане початком цікавого експерименту, який піде в руслі Святого Писання”.
Дмитро Гордіца. “Той, що є”
Тетяна Устименко. “Богородиця з дитям”
Художника#іконописця Петра Гончара вразило, що на творчість художників надих# нула Мексика, адже між нашими культурами небагато спільного. Іконопис — складний різновид творчості, бо ікона — це не карти# на, коли художник працює над пошуком форм, а Церква існує сама по собі. Тож пе# реплетіння цих понять надихає на єднання духу і високої майстерності. Директор майстерні “Зографос” Дмитро Гордіца переконаний, що проект вдався. “Та# кі проекти звершуються во славу Божу”, — сказав художник. На завершення відкриття виставки гості мали змогу послухати музичну композицію у віртуозному виконанні бандуристів Романа Гриньківа і Катерини Троценко. Мабуть, ще довго кожен з відвідувачів виставки перебуватиме під враженням від побаченого. Молоді ікономалярі запропону# вали власне неординарне бачення, яке, од# нак, не виходить за межі традиції; свій погляд на дискусію, яким повинен бути іконопис су# часного храму. Примирити в іконі мистецьку творчість і богословський аспект — ось, на їх# ню думку, мета сучасного ікономалярства.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
