Події, факти, коментарі · “Доки будемо на своїй землі не господарями, а покірними рабами?” · с. 2сторінка оригіналу ↗
КОЛИШНІМ І НИНІШНІМ СТУДЕНТАМ ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Слово Просвіти, №08 за 2009 рік
Ми, колишні співв’язні Василя Стуса, без# застережно підтримуємо ініціативу колишніх і нинішніх студентів Донецького національного університету щодо присвоєння університетові імені Василя Стуса. І не лише тому, що сиділи з ним в уральській катівні, а й тому, що Стус — ви# датний поет ХХ століття, яким пишалася б кожна нація. Тішимося, що цю ініціативу підтримали мі# ністр освіти і науки та Президент України. Якби так сталося, то це означало б, що Стусова мала батьківщина визначилася: тут Україна, тут тери# торія корінної української культури і мови. На жаль, чуємо, що місцева влада в особах голови Донецької облдержадміністрації Воло# димира Логвиненка та голови облради Анатолія Близнюка (ніби ж українці родом?) висловилася проти. А ми пам’ятаємо, якими високими слова# ми пан В. Логвиненко 25 вересня 2008 року про# мовляв про Стуса на ІV Всеукраїнській науковій конференції “Василь Стус: життєві і творчі кон# тексти”… Що, той текст йому написали? І то бу# ло сказано для красного слівця? Ми не дивуємося, що в цю справу 5 лютого втрутилася Партія реґіонів в особах депутатів Азарова (цей “парень из Калуги” прибився на Донеччину 1984 року), Бахтєєвої, Дейча (родом з Румунії), Януковича (мати його з Орловщини, а батько з Вітебщини). Це люди неукраїнської культури (а Янукович — той поза будь#якою культурою, бо Анну Ахматову називає Ахмєто# вою, а Гулак#Артемовський у нього — Ґулаґ Ар# тьомовский). Україна їм не батьківщина, а тери# торія і населення, над яким хочеться попанува# ти. Українська мова зав’язає їм у зубах. І якщо декому іноді й доводиться відбувати перед мік# рофонами чи телекамерами осоружний їм риту# ал україноговоріння, то вони тяжко потіють, а потім біжать до умивальника виполіскувати рот від українських слів. Далебі, не ми придумали цей образ: так ка# зав Стус про своїх “україномовних” слідчих#ка# дебістів. Тож ці депутати висунули альтернативну пропозицію: присвоїти університетові ім’я Во# лодимира Дегтярьова. Він родом з Тули, в цьому університеті, на відміну від Стуса, не навчався. Був секретарем Сталінського, а потім першим секретарем Донецького обкому КПУ — з 1957 до 1976 року. Цей не осквернив свої вуста жод# ним українським словом. За його правління До# неччину було майже повністю зросійщено. А те# пер його ідейні спадкоємці поспішають закріпи# ти (по#їхньому — “застолбить”) досягнення ро# сійського імперіалізму в Україні. Вони — проти Стуса, проти його громадянської позиції, тобто проти України. Вони раді б назвати університет Сталінським імені Дегтярьова. З цими чужинцями — спадкоємцями росій# ських окупантів — усе зрозуміло. Але серед “примкнувших к ним” є і власники українських прізвищ: Олена Бондаренко, Валерій Конова# люк, Олександр Стоян з Партії реґіонів, БЮТівці Геннадій Задирко, Володимир Каплієнко, Воло# димир Скубенко. І навіть один з НУ#НС — Олек# сандр Клименко, голова обласної організації НРУ! Як це назвати? По#французькому — кола# бораціонізм. А по#нашому — національна зрада. У Галичині за небіжки Австро#Угорщини таких презирливо називали хрунями. За такої ситуації може й правильно, що Вче# на рада університету вирішила поки що залиши# ти назву без змін. Але при вході до одного з кор# пусів університету вже є велична меморіальна таблиця зі скульптурним портретом Василя Сту# са. Є музей Стуса, є аудиторія Стуса. Є Стусів# ські конференції. Є сквер його імені, у якому не# забаром постане пам’ятник Стусові. А не Дегтя# рьову. А головне — в університеті є дух Василя Стуса, свідчення чого — сотні підписів студентів за присвоєння університетові його імені. Усе це — наслідки зусиль української громадськості Донеччини, зокрема й вас, студентів. Кажуть, що студентів, які збирають підписи за ім’я Стуса, переслідують. Стуса тяжче перес# лідували, але він переміг. Ціною життя. “Ви ще не до крові билися, підвизаючись за ім’я Моє”, — сказано у Святому Письмі. Ніщо не дається без зусиль. Тому вам, спадкоємцям Стусової справи, кажемо словами Тараса Шевченка: Борітеся — поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая! Стусові співкамерники Левко ЛУК’ЯНЕНКО, Герой України, Михайло ГОРИНЬ, кавалер ордена Свободи, Василь ОВСІЄНКО, лауреат премії імені Василя Стуса 18 лютого 2009 року, Київ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
