“Мова була і залишається основним критерієм · нашого українства. Для нас, просвітян, це · абсолютна істина”. Гаряча тема · с. 6сторінка оригіналу ↗
Закінчення статті «Немає теми важливішої, ніж українське слово», с. 4
Немає теми важливішої, ніж українське слово
Слово Просвіти, №08 за 2021 рік
Закінчення. Початок на стор. 4-5
Степан ВОЛКОВЕЦЬКИЙ, голова Івано-Франківського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка:
– Мова була і залишається основним критерієм нашого українства. Для нас, просвітян, це абсолютна істина.
У підготовленому нами меморандумі центральним пунктом є питання про розширення можливостей використання нашого просвітянського потенціалу. На місцях, в областях, буде представник уповноваженого із захисту української мови, це додатковий ресурс, який би розширив наші можливості із захисту української мови. Ми б разом могли організовувати курси української мови. Можливі й інші форми співпраці, на які погодиться уповноважений.
Мені видається, що є широке поле для співпраці і його треба використати. Думаю, що цим робочим питання треба присвятити окрему відеоконференцію, бо їх назбиралося достатньо багато. Їх треба всі обговорити, включаючи історичний момент формування об’єднаних територіальних громад.
Ярослав ПІТКО, голова Львівського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка:
– Думаю, що до меморандуму треба обов’язково записати питання моніторингу. “Просвіта” має на себе взяти дуже важливу функцію щодо вивчення ситуації і, зокрема, щодо реалізації мовного законодавства. Це дуже важливо в умовах децентралізації.
Місцеве самоврядування має потужні функції, які можуть перевищуватися в тому чи іншому регіоні. Це буде стосуватися і питання впровадження мовного законодавства: десь буде чітка позиція органів місцевої влади, десь розмита, десь із підтекстом.
Тому уповноважений, не маючи структури, може опертися на “Просвіту” і надати їй функції моніторингу щодо вивчення суспільної думки і ситуації. Просвітяни, як ніхто інший, відчувають внутрішнє середовище, внутрішні настрої. Ми готові виконати цю функцію.
На конкретних прикладах ми повинні реалізовувати свої дії. Взяти навіть такий благодатний і українізований Львів. Ми провели моніторинг виконання 10-ї статті Конституції України і рішень Конституційного Суду. Залучили до моніторингу групу з 50 людей. Звернули увагу на оформлення Львова, на те, що дві третини назв кафе, магазинів тощо не українською мовою. Ми підготували звернення до Львівської міської ради, зняли ролик: “Повернімо місту Львову українську мову”, провели акцію під такою назвою. Ми повинні знати, як діяти у конкретних ситуаціях.
Кирило СТЕЦЕНКО, народний артист України, голова Київського міського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка:
– У Національній спілці письменників України відбувся круглий стіл на тему: “Право українця на мову”, присвячений політичним, правовим аспектам становища в мовній політиці.
Щодо сфери обслуговування в Києві після 16 січня. Враження цікаве. Починаю відчувати в магазинах, інших закладах, що це переважно мій рідний дім. Стало набагато менше хамства, зверхності й халатності у спілкуванні. Українська мова – це й носій української етики, позитивного ставлення до неї. І це треба підтримувати.
При зміні влад ми, як Всеукраїнське товариство “Просвіта”, мусимо тримати у фокусі так звані мовні скрижалі. День рідної мови стосується не тільки українців. Але в Україні ми перед Богом зобов’язані зберігати українську мову та мови бездержавних народів, за які несемо відповідальність.
Потрібно забезпечити панівну позицію для української мови в усіх суспільних сферах, сприяти піднесенню мовного стандарту в публічній сфері. Зараз це велика проблема, адже нас знищують з двох боків: стара колоніальна система русифікації і нова – знеособлення українців на мовній ниві (англізація).
Потрібно надати українській мові статус мови міжнаціонального спілкування. Більшість іноземців вже цього дотримуються. Але політика влади є такою, що російська мова від Радянського Союзу залишається мовою міжетнічного спілкування.
Важливим чинником є мовна політика бізнесу. І та боротьба, що точиться за українську мову у сфері обслуговування, стосується насамперед контролю за мовною поведінкою бізнесу.
Ще один важливий чинник –
мовна поведінка публічних осіб. Я вважаю, що з кожною публічною особою треба спілкуватися індивідуально. Ми маємо ресурси і можливості, щоб впливати на їхню поведінку.
Серед пунктів, які мають лежати в основі державної мовної політики, – безумовний пріоритет української мови та бездержавних мов. Насамперед це кримські татари. Також мовний паритет: щоб російська мова мала в Україні ті самі права, що й українська в Росії. Те саме з угорцями, румунами, поляками тощо.
Маємо позбутися російського домінування та іноземного впливу на українську культуру.
Тарас МАРУСИК, фахівець із мовної політики:
– Я спостерігаю за розвитком мовної ситуації з початку незалежності України. Ми прогресуємо, але йдемо черепашачим кроком. Звичайно, порівняно з 1989-90 роками ми просунулися. Є речі, які навіть теперішня влада не може зупинити.
Зараз найбільша проблема втому, що є протистояння між органами державної влади і активною меншістю громадянського суспільства, яка намагається спрямувати цю владу у правильне русло.
Але влада має досвід у тому,
як загальмувати виконання закону. Перші спроби були зроблені 2019 року, коли намагалися навіть скасувати закон або вилучити ключові норми. Коли прийшло розуміння, що зробити це практично неможливо, ми спостерігаємо за низкою атак на мовний закон.
Я це прогнозував кілька років тому, коли сфера обслуговування в Києві ставала гарячою. Вона б не стала такою проблемною в деяких моментах, якби влади робила те мінімальне, що має робити. Сьогодні міністр культури прямо говорить, що штрафувати офіціанта в Одесі за те, що той не виконує мовного закону, – якось не так. Або каже про те, що треба проводити лагідну українізацію, відтермінувати або зняти штрафи. А наступник Ткаченка – голова парламентського комітету Потураєв начебто займає державницьку політику. Але це, на мій погляд, хитка позиція, як гра у поганого й хорошого поліціянта. Погані поліціянти – це команда Дубінського, Бужанського, а гарні – Потураєв і команда, які хочуть відтермінувати штрафи.
Головна мета влади, починаючи від президента, – якщо немає можливості скасувати деякі ключові норми закону, треба їх розмити і дати посил суспільству, що можна не виконувати ці норми.
Сфера обслуговування. Так,
ми маємо хороші приклади: вже є два звільнення за брутальну відмову обслуговувати українською мовою. Це добре, це якраз вплив громадянського суспільства.
Влада опиратиметься скільки зможе. Ми теж не повинні зупинятися. Далі буде перетягування канату. Добре, що є уповноважений, який хоче змінити ситуацію і намагається це робити.
Іван ЮЩУК, заслужений діяч науки і техніки України:
– Нам треба творити наступне покоління. А в школі, особливо вищій, не все гаразд. У нас є прекрасні закони, що викладання у вищих навчальних закладах і школах здійснюється державною мовою. Але сходіть до школи й послухайте: учителі говорять українською на уроці, а виходять на перерву і починають говорити з дітьми чужою мовою. Це дискредитує державну мову.
Мені здається, що марно звертатися до урядовців, бо вони не тим зацікавлені. А “Просвіта” повинна звернути увагу на вчителів і викладачів. Треба придивлятися, прислухатися і давати знати, що вчителі порушують мовне законодавство.
Нам треба вести пропаганду. Мова – це не просто звук, це психологія. Один із російських спеціалістів із психолінгвістики пише, що в основі світобачення, розуміння кожного народу лежить своя система предметних значень, соціальних стереотипів, пізнавальних схем. Тому свідомість людини завжди етнічно зумовлена. І те, що хочуть зруйнувати українську мову, щоб ми переходили на чужу, – це атака на наші розумові здібності.
Мене турбує Київський політехнічний інститут. Це флагман нашої науки, але тут ще значною мірою панує російська мова. Від викладачів треба вимагати. А якщо людина не може вивчити мову, то це свідчить про її інтелектуальні здібності.
Володимир НІС, педагог:
– У фізиці є поняття когерентності – узгодженості, єдності. Коли система досягає когерентності, виникає резонанс, складення сил і примноження їх у великому масштабі. Клітини нашого організму утворюють резонанс. Якщо він присутній – людина здорова.
Стратегічні дослідження останніх десятиліть показали, що всі ми є клітинами єдиного організму. А мова фактично є квантовою системою, яка задіяна в цілій нації, народі. І якщо на даній території панують чужі вібрації, вони не лише не приводять до порядку, узгодженості. Вони приводять до того, що система постійно перебуває у стані хаосу, турбулентності і не може вийти на рівень певного порядку. А мова є тим ключовим аспектом, який приводить до порядку взагалі.
Якщо подивитися на мову збоку фізики і психоенергетики, то стає зрозумілим, чому необхідна тотальна українізація, щоб над цією територією панувала певна мова. Якщо в Україні запанує українська мова, ми зможемо відчути колосальний приплив енергії, нація стане здоровішою.
Орест ДАНИЛЕВИЧ, правник:
– Ми повинні як діяти наступально, так і не забувати про просвітницьку роботу. Повинні підготувати звернення до президента, голови Верховної Ради щодо приведення до оригіналу Європейської хартії регіональних мов. Бо це фундамент, на якому вороги української мови будують свою позицію. У перекладі хартії є серйозні помилки, через які вважають, що російська, польська чи угорська мови потребують в Україні захисту, але в них є свої держави, які можуть цей захист здійснити. А захисту потребують ті мови, що зникають.
Як правник вважаю, що ми повинні вимагати від президента привести текст хартії у відповідність до оригіналу. Також вважаю, що “Просвіта” повинна видати брошуру з перекладами європейських мовних законів, де чітко показано, що всі нормальні демократичні держави захищають свій мовний простір. А у нас нині велике невігластво в цьому.
Олександр МАЧУЛА, голова Миколаївського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка:
– На початку конференції було 97 учасників. Думаю, тут випадкових людей немає, це всі наші однодумці. Потрібно думати над тим, які рішення ми приймемо, які рекомендації винесемо з цього обговорення для того, аби максимально їх реалізувати, намітити відповідні пріоритети та ін.
Мені здається, навряд чи звернення на ім’я президента, голови Верховної Ради матимуть те значення й резонанс, якого б ми хотіли досягнути. У них інші інтереси й цілі. Нам потрібно нарощувати м’язи, розширювати коло своїх однодумців на найнижчому рівні, збільшувати коло свідомих просвітян.
Наші вимоги виконуватимуться тоді, коли їх не можна буде не виконати. Коли за кожною обласною “Просвітою” стоятимуть десятки тисяч просвітян, тоді буде і українська мова, український Уряд і українська держава. Гуртуймося і працюймо в цьому напрямку!
Власн. інф.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
