Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 9 (1196), 2—8 березня 2023

Слово Просвіти, №09 за 2023 рік

Георгій ФІЛІПЧУК, академік НАПН України Фото з відкритих джерел Минулого тижня воююча (!) Україна провела на загальнонаціональному рівні численні заходи, зокрема конференції, до Дня рідної мови. Щороку світ ось уже понад двадцять років відзначає в різному форматі цей рідномовний День, підтверджуючи неперехідну цінність для націй, народів, держав цього феномену буття людства. Рішення про відзначення (починаючи з 21 лютого 2000 року) на міжнародному рівні саме такої події було прийнято ХХХ сесією ЮНЕСКО. Хоча приводом для цього стала подія, що відбулася понад 70 років тому. Тоді, 21 лютого 1952 року, в далекій країні Бангладеш відбувся протест на захист бенгальської мови, який було жорстоко придушено, а кількох студентів з університету Дакки було вбито пакистанською поліцією. Нині для понад 170-мільйонної країни, що виборола свою незалежність лише 1971 року, події, пов’язані з боротьбою за бенгальську мову, є історично значущими. Адже захист рідної мови асоціюється ними не інакше, як обстоювання своєї свободи, ідентичності, незалежності, державності. Це той яскравий приклад, коли рідна мова стає найвищим символом віри, духовної й політичної суверенності, національним скарбом. І те, що багатомільйонна країна, недавно позбавившись колоніальної залежності, на рівні ООН поставила питання про вшанування цього трагічного й водночас звитяжного дня боротьби за рідну мову на планетарному рівні, є доволі знаковим етичним і політичним прикладом. Адже проблема мови універсальна, оскільки завжди зберігала найбільшу значимість і чутливість для всіх без винятку спільнот, держав, політичних режимів й історичних епох.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин