Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
На сороковини · “Обнімуть Тебе Шевченко із Франком, з якими Ти мав таємний та незвіданий духовний зв’язок упродовж життя”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

Чорний день

Слово Просвіти, №09 за 2023 рік

Рятували нас машин колеса, А тепер на нас мотори йдуть, Розтинають нашу землю леза – Ржавої імперії могуть. Тож тепер потрібні нам окопи – Видима й жахна передова, Спогади про славні Конотопи, В бій благословляючі слова. Беркути стріляють в наші чола, І московська люта солдатня. Кров тече гаряча, юна, гола В Києві, біля мого коня. Нас в тюрму нову з тюрми старої Янукович гонить тишкома. Нам тепер потрібно тільки зброї, Спокою й студеного ума! Конча-Озерна, 2014 Війна Війна народу нашого з Москвою Триває і триватиме допоки Не згине дух московського фашизму, Не вмруть його керманичі й пророки. Москва імперією бути прагне, Отож не треба їй Донбасу й Криму. Їй подавайте Київ і Карпати, Всю Україну, Богом сотвориму. Про це не думають всі наші півні, І всі братерства й миру кукуріки, Що в президенти рвуться, як скажені, На мить герої, а хахли навіки! Та не кажи, що в нас нема народу, Бо хто ж то впав на Київськім Майдані, Кого вбивали там чужі солдати, Кати з московської Тьмутаракані? Кого велів стріляти Янукович, Скажи мені, моя Небесна Сотне! Я прізвища твої щодня читаю, Немов на небесах письмо скорботне. Війна народу нашого з Москвою – То доля наша, воїнів Європи, Як ми впадем, впаде Париж і Відень, І Рим простелиться Москві під стопи. І, може, аж на каменях руїни, На спаленищах правди і свободи Господь підніме прапор України, І вийде сам на піднебесні сходи, І каже нам: “Не падайте з розпуки, Бо ви – земля, але не безголова, – Розп’ята, взята ворогом на муки, Але ж не вбита досі ваша мова!” 2016 *** Благослови, мій Боже, Україну, З’єднай водно всі київські церкви, Завмерлу нашу мову оживи, Козацьку славу підніми із тліну. Я смерть свою молитвою зустріну, Вклонюсь Тобі з-під каменя й трави, Але не дай, щоб служники Москви Знов обернули край мій на руїну! Не допусти на княжий трон хохла, Згаси в серцях патріотичні чвари І засвіти будущини світла! Але як ми достойні лиш покари – Не муч Сибірами, пошли пожари І немічних рабів спали дотла! 2004 Пішов у кращий світ Дмитро Павличко. Для тих, хто не знав, це – мій Дідусь і Вихователь. Вірю, що Тебе там, нагорі, зустрінуть із почестями багато запальних та відомих Мужів. Вірю, що для Сенеки і Луцилія, Платона і Сократа буде велика честь прийняти Тебе в свої ряди борців за правду і справедливість. Прочитай їм свою поему “Учитель”, за яку Тебе хотіли висунути на Нобелівську премію. Давнім і великим мудрецям буде дуже приємно, що Ти їх там згадуєш. Макіавеллі та Аристотель із захопленням прочитають Твої два томи “Української національної ідеї”, яка є блискучим додатком та продовженням безсмертних ідей в легендарних трактатах “Державець” та “Політика”. Обнімуть Тебе Шевченко із Франком, з якими Ти мав таємний та незвіданий духовний зв’язок упродовж життя. Найвеличніші поети людства, такі як Шекспір, Бодлер та багато інших, подякують Тобі за працю над перекладами їхніх творів, завдяки яким вони можуть доторкнутись до струн душі українського читача. Певен, для них буде честь запросити Тебе до їхнього літературного клубу, учасники якого закликають повставати і боротись проти зла і пекла на землі. І, звичайно, Ти побачиш свою дочку Соломію, яка допомагала Тобі з перекладами і Ти її називав своєю вчителькою. Вірю, що вона Тебе познайомить зі Симоною де Бовуар. Зі сльозами на очах Тебе зустрінуть Гессе та Камю, бо вони так часто жалілися, що їм не вистачає людей, які стали Людьми. Юнґ і Ніцше із вдячністю читатимуть Твою інтимну лірику, яка відкриває потаємні куточки тонкощів психології сексуальності та кохання. Безумовно, вони знайдуть відповіді, які не змогли опанувати за життя: Хочеш бути, як монашка, Та чинити все опроть: Цілувать голівку цвяшка, Що заходить ніжно в плоть. Хочеш бути, як владчиня, Та під іронічний сміх Обертати на трачиння Вірних підданців своїх. Хочеш гратися зі мною, Наче киця з мишачком. Хочеш спати з сатаною Дмитро Павличко з внуком Данилом. Стопчатів, 2014 р. І молитися тайком. Хочеш… Я так само хочу Мати лише тебе одну – Як чортицю, поторочу, Монахиню і княжну. Мрію, що одного дня в моєму житті з’явиться людина, чий розвиток та інтереси дозволять гідно використовувати Твої рядки феноменальної інтимної лірики заради відкриття нових граней процесів та переживань індивідууму в любові і сексуальності, які є найскладнішою та найважливішою матерією для дослідження людського буття. Твій учень Василь Стус вірно чекає із папірцем, який тримав біля серця в тюрмі, де було написано його Сredo, автором якого був Ти: Не бійсь нічого, доки я з тобою. Іди і правду людям говори! Не жди ніколи слушної пори – Твоя мовчанка може стать ганьбою! Вірю, що також й інші великі борці за свободу, правду та гідність, які були Твоїми друзями, Тебе там зустрінуть: Тетчер, Буш-старший, Гавел, Тичина, Сосюра, Іван Павло ІІ, Малишко, Макух, Лук’яненко, Сахаров, Білаш, Дудаєв, Cимчич, Чорновіл, Лубківський і багато-багато-багато інших славетних та істинно добрих і сильних справжніх людей, з якими Ти мав духовні зв’язки за життя. Ти заспіваєш із ними своїх пісень в товаристві геніального Івасюка, якого стратили совіти, бо боялись запального мужа з рідкісним пісенним даром. Передай йому від мене, що коли я прогулююсь з друзями по Личаківському цвинтарю у Львові, завжди його відвідую та включаю свою улюблену пісню “Над морем”, яку ви разом створили. Хочу виділити Твого першого вихователя – старшого брата Петра. Його стратили через наклеп сусіда за діяльність в ОУН/УПА. Передай йому, що мазепинка, яку Ти знайшов в братській могилі, коли його відкопував, аби перепоховати із почестями, як це годиться герою, який віддав життя за правду, збережена до сьогодні, бо Ти за нею пильнував, як за зіницею ока, івона була із Тобою на всіх найважливіших мітингах та подіях, бо Ти вірив, що душа Петра допомагає Тобі в боротьбі за незалежну Україну. Я даю Тобі обіцянку, що тепер я буду пильнувати за тою мазепинкою! Кожен раз, коли триматиму її в руках, буду відчувати честь, що її носили мої кровні родичі. А від блазнів, які будуть зустрічатись по дорозі – а певен, що їх буде багато (бо ворона завжди хоче напасти на орла!), прошу Тебе, обороняйся наступними рядками: Я – перше речення святого дня Із Акту проголошення держави.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин