«Просвіта» сьогодні · “Остання неділя зими у “Просвіті” була сповнена різних заходів”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Майбуття української мови – у вільній Європі
Слово Просвіти, №09 за 2023 рік
У Міжнародний день рідної мови відбувся круглий стіл (в режимі онлайн-конференції) “Визначальна роль української мови в українському державотворенні”, організований Всеукраїнським товариством “Просвіта” імені Тараса Шевченка спільно з науковцями Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України, в якому взяли участь 110 просвітянських активістів та освітян з різних регіонів України.
Центральною проблемою обговорення була: виникнення та функціонування державної (офіційної) мови на теренах країни від часів Київської Русі до сьогодення. На конкретних прикладах і фактах учасники конференції розкрили процес виникнення та конституювання статусу державної мови на теренах України та інших державних утворень в часи утворення національних держав. Особлива увага приділялася тисячолітній історії вживання рідної мови у сферах культурного, громадського, державного життя від Київської Держави та мовним проблемам сьогодення. Адже після татаро-монгольської навали переважна більшість українських земель опинилася у складі інших об’єднань і утворень. Та попри це, навіть у ІV – першій половині VІ ст. на землях Галичини і Волині, під владою Польщі, українська мова зберегла статус, близький до державного. Українською мовою іноді користувались у зносинах з польськими королями татарські хани, канцелярії правителів Молдови. І, таким чином, українська мова виконувала функції міжнаціональної. У зв’язку з тим, що згідно з Люблінською унією Литви з Польщею (1569 р.) всі українські землі увійшли до Польського королівства, польською стороною порушувалися права української мови в офіційних ділових сферах. Нав’язувалася і витіснялася українська мова польською і латинською мовами. Те саме робилося в Австро-Угорській, а потім в Московській імперіях, варто лише згадати валуєвський (1863 р.) та емський (1876 р.) та інші циркуляри, якими заборонялось функціонування української мови в освітніх установах, книгодрукуванні та культурній сфері. Тільки в січні 1919 р. Законом
Директорії УНР українська мова була проголошена державною із забезпеченням прав національних меншин. Такий самий Закон прийняла (15.02.1919 р.) ЗУНР, ана Закарпатті 15.03.1939 р. закріпила Конституція Карпатської України. Статус української мови, близький до державного, гарантувався положенням ВУЦВК та РНК УСРР. Але аж до жовтня 1989 р. положення не виконувалось, що спричинило обмежене використання української мови як державної, звузило її функціонування на більшій частині території України, гальмувало природній розвиток її системи, що призводило до денаціоналізації українського народу. І тільки в лютому 1989 р. питання про необхідність надання мові статусу державної розпочали Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка і “Просвіта” та її керманичі Дмитро Павличко та Павло Мовчан. А 28 жовтня 1989 р. Верховна Рада УРСР прийняла Закон “Про мови в Українській РСР”, яким державною мовою стала українська. Держава гарантувала її всебічний розвиток і функціонування в усіх сферах життя. Учасники круглого столу відзначили, що без мови немає нації, мова – це код нації, яка об’єднує українців. В умовах тотальної агресії росії проти України та українського народу рашисти намагаються зліквідувати українську мову та українську державу, що отримує рішучий спротив українського народу. Учасники круглого столу в обговореннях заявили, що в нових умовах українська мова стане мовою міжнаціонального спілкування у вільній демократичній Європі.
Володимир СЕМИСТЯГА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
