Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт-калейдоскоп · “Ця сценічна робота доводить, що людині завжди потрібна людина”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

“Алло”: серйозно, вдумливо, глибоко, душевно

Слово Просвіти, №09 за 2025 рік

У репертуарі Тернопільського академічного драматичного театру ім. Тараса Шевченка з’явилася нова вистава – апокаліптична комедія “Алло”. Це дебютна режисерська робота Олега Совина. Її можна подивитися на малій сцені. Микола ШОТ Фото автора Тернопільський драмтеатр, якщо зважити на повідомлення в інтернеті, вже шостий, який узявся за постановку п’єси сучасного українського драматурга Сергія Марена “Алло”. Якщо мовити про жанр, то автор працює на стику драми, мелодрами, трагікомедії та любовної історії. Молодий режисер Олег Совин визначає свою постановку як апокаліптична комедія. Але глядачу треба бути готовим радше поєднувати комічне з драмою долі двох персонажів – Фелікса та Марго. Уже сам початок вистави – моторошний. Хлопець, щойно відрахувавши 1507, стає на розхитаний табурет і просовує голову у зашморг. Це – наочні символи його теперішнього жахливого життя. Війна, ядерні вибухи, радіація загнали молодого чоловіка в бункер, в якому він перебуває 1507 днів. Депресія, самотність наштовхує його на найгірший учинок – позбавити себе життя. І тут раптом задзвенить телефон, який вирве юнака із зашморгу. У слухавці хлопець почує жіночий голос. Глядач дізнається згодом, що 27-річному Феліксу телефонує Марго, яка вже перейшла сорокалітню межу життя. Жінка в ядерному апокаліпсисі втратила чоловіка й, опинившись також у бункері, не впала у безвихідь, а, як твердить, знайшла в собі сили жити. Щодня три роки поспіль набирала телефонні номери, сподіваючись почути хоч одну живу душу. Зізнається: усвідомлювала, що це ідіотизм, але це давало їй життєвої міці. “Я маю заради чого жити. Я маю заради кого жити!”, – мовить Марго. На мій погляд, ці слова – рефрен, лейтмотив постановки. Адже, що б не трапилося, мусимо жити! Глядач, занурившись у життя цих двох персонажів, і переживатиме за їхню долі, і стане учасником їхніх сварок, роздратувань, іроній, смішних сцен, уявлень, мрій та любові. Образи Фелікса й Марго втілили актори Андрій Ковальський та Ольга Скала. Їхня гра вражає, тому часто під час вистави звучать оплески. Ольга Скала добре відома тернопільським шанувальникам театру, вона зіграла на сцені вже різні ролі. Як на мене, образ Марго – це блискучий успіх акторки, в її творчості займе чільне місце. Вражений також Андрієм Ковальським, його майстерністю, вмінням заглибити глядача у весь драматизм життя свого персонажа. Чесно кажучи, ім’я Андрія Ковальського для мене нове. Тому й хотілося трохи більше дізнатися про нього. З’ясував, що походить не з акторської родини, ще навчається на четвертому курсі факультету мистецтв Тернопільського національного педуніверситету ім. Володимира Гнатюка й водночас працює в драмтеатрі, зайнятий в епізодичних ролях чи у масових сценах. Андрій дуже вдячний за науку професорові, народному артисту України В’ячеславові Хім’яку. Певна річ, не міг не почути міркувань В’ячеслава Антоновича: “Андрій – успішний студент, мислячий та дуже працездатний”. А ще підкреслює, що А. Ковальський – характерний актор, якому під силу і драма, і трагедія, і комедія. Висновку такого В’ячеслав Хім’як доходить на основі Андрієвої гри у виставах “Тінь війни”, “Мауглі”, тепер от він репетирує у комедії Марка Камолетті “Я до вас за оголошенням!”. Зрештою, свого часу у В’ячеслава Хім’яка займався також Олег Совин, зіграв у нього найбільше дипломних вистав. 10 років Олег уже в лавах драмтеатру ім. Тараса Шевченка. Щойно закінчив магістратуру режисера івент-проєктів. Але, як справедливо зауважує В’ячеслав Антонович, в Олега живе ностальгійна емоція за шляхетним великим театром, який викликає в глядача співпереживання, катарсис. Хоч Олег Совин як актор більше тяжіє до комічних персонажів, проте у своїй дебютній режисерській роботі “Алло” він глибоко проник у драматизм нашого буття, у трагізм. Його перша постановка в театрі, кажучи словами В’ячеслава Хім’яка, втілена “серйозно, вдумливо, глибоко, душевно”. Головний режисер Тернопільського академічного драмтеатру, народний артист України Олег Мосійчук теж захопливо висловився про виставу “Алло”. Мовить, що Олегові Совину вдалося “надзвичайно складний матеріал для постановки” розшифрувати, розставити дуже точно всі акценти, еволюціонувати персонажів. Водночас підкреслює, що в Олега як актора є іскра природна. Тепер він відкриває для себе також режисерський світ і постановка “Алло” засвідчила, що й у цій царині Олег Совин творить усвідомлено, з душею. ній виставі були наш провідний майстер сцени Володимир Кутузов і солістка Ірина Борисова. Радий, що ми запросили саме цих дуже талановитих і професійних артистів, які допомагали створювати балет. Нам дозволили використовувати костюми та декорації з вистав, які зараз не йдуть. Також, як елемент декорації, використали “легкий”, майже прозорий рояль, щоб підкреслити стиль хореографії. Також з’явилася ідея зробити вид на Нью-Йорк. Це стиль 20-30-х років Америки. Проєкцію знайшли в інтернеті... Є бажання поставити ще одну одноактну виставу, що йшла б разом із “Рапсодією кохання”. Хотілося б, щоб звучав оркестр і це був повноцінний вечір з двох одноактних балетів на музику Гершвіна. Звісно, було б добре показати “Рапсодію кохання” за межами нашого театру. Розширення своєї хореографії, мистецтва – це для Режисер-постановник вистави “Алло” Олег Совин Сам молодий режисер каже, що, беручись до власної дебютної праці, “Алло” вибрав з-поміж трьох сучасних п’єс. Зателефонував авторові Сергію Марену, який пообіцяв приїхати до Тернополя та переглянути постановку. Роботою акторів Ольги Скали й Андрія Ковальського Олег Совин дуже задоволений. Адже працювали з великим захопленням, енергією, любов’ю, незважаючи на те, що мали напружений графік у театрі, але все-таки знаходили час на репетиції. “Ольга та Андрій вірили мені й прагнули зіграти ролі Фелікса та Марго, дуже старалися, виклалися сповна”, – ділиться думками Олег Совин. Тішить, що нова вистава “Алло” відгукується в серцях глядачів. Інакше й не можу бути. Адже вона про сокровенне, про життєві колізії та драми, мрії. Ця сценічна робота, як слушно зауважує актор Андрій Ковальський, доводить, що людині завжди потрібна людина. мене розвиток. Якщо буде нагода, то обов’язково нею скористаюся. Маю плани не на один балет. Вважаю, що ці ідеї оригінальні, цікаві. Серед нових вистав як артист я задіяний в “Елегії воєнного часу” у постановці Олексія Ратманського. Зараз готується новий балет під робочою назвою “Марна пересторога”. Ця вистава йде по всьому світу років 50, а тепер з’явиться і в Україні. Люди ходять до театру, щоб на якийсь час переміститися в інший світ. Моєю метою було, аби вони хоч трохи відволіклися, щоб це був феєрверк на 20 хвилин, новий подих. Судячи з відгуків, це вдалося. Багато хто хоче подивитися цей балет ще раз. – Моя героїня є відтворенням музики, – продовжила розмову прима-балерина Національної опери України Тетяна Льозова. – Вона молода, закохана. Наповнює музику своїми емоціями. У цьому балеті два жіночих образи. Перша – юна, скромна дівчина. А друга вже знає, чого б хотіла від життя. Можливо, в якійсь частині образу я граю саму себе – музу Ярослава. Ми 24 години разом і вдома, і на роботі. Нашій сім’ї це допомагає. Ми одне одного відчуваємо, підтримуємо. Коли Ярослав починає якусь фразу, я вже знаю, чим вона закінчиться. Я така людина, що ніколи не буває повністю задоволена собою. Завжди прагну щось змінити, удосконалити, доробити. Загалом прем’єра пройшла добре. Я дуже вдячна всім артистам. Відчувалося, що всі ми з любов’ю робили одну справу. Актори Андрій Ковальський та Ольга Скала в ролях Фелікса та Марго

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин