Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Бояриня» – кульмінаційний тексту Лесиному осмисленні Росії як імперського простору духовного поневолення». Театр 15 · с. 15сторінка оригіналу ↗

Н о в е н а р о д же н н я « з а й ц і в »

Слово Просвіти, №09 за 2026 рік

«За двома зайцями» — легендарна українська комедія, яку неможливо забути! Вічна історія Михайла Старицького оживає на сцені у вирі сміху, пісень і яскравих перевтілень! Спритний та хитрий Свирид Голохвостий мріє про два весілля одночасно — з нареченою багатою і… нареченою бідною. Але доля готує йому калейдоскоп кумедних пригод, дотепних діалогів і таких поворотів, від яких зал вибухає сміхом! Все це про нову виставу, яку поставив відомий український актор, народний артист України Анатолій Гнатюк. Про те, як створювалася ця постановка, наша розмова з паном Анатолієм. – «За двома зайцями» – це п’єса, яку вже понад століття найчастіше ставлять українські театри. У чому, на Вашу думку, секрет такої популярності? – Секрет популярності цієї п’єси напевне у сюжеті. Він дуже інтригуючий. Минає час, а наші недоліки, на жаль, не змінюються. Вона була написана понад століття тому, але й зараз є мисливці, щоб вигідно одружитися за гроші. Я вже не кажу про те, як ця п’єса геніально написана. – Ви вже грали у виставі за цією п’єсою. Пригадайте, будь ласка, як це було. – Мені надзвичайно пощастило грати Голохвастова у виставі «За двома зайцями», яку у 2000-му році поставив наш великий український режисер Сергій Володимирович Данченко. Вистава йшла прекрасних десять років – з повними аншлагами, з фестивалями та гастролями. А випустили її до 80-річчя Національного Академічного драматичного театру імені Івана Франка. Коли вистава перестала йти, я, звичайно, сумував за нею. Було дуже шкода, що вона припинила своє існування. Хоча десять років – це немалий строк для вистави. – А як з’явилася нова постановка? – Відтоді минуло п’ятнадцять років. Ів минулому році продюсер Олег Шпанчук запропонував мені, щоб я поставив цю виставу як режисер і зіграв головну роль Голохвастова. На що я, хоча й з хвилюванням, але погодився. Щодо головної ролі думав кілька днів. І все ж таки прийшов до думки, що в шістдесят років я вже застарий для неї. Її має грати молодий актор. А я залишився на ролі Сірка Прокопа Свиридовича. Почалася робота. Часу в мене було обмаль. Приступили до репетицій наприкінці літа, а вже 28 вересня відбулася прем’єра вистави «За двома зайцями» у Центральному будинку офіцерів Збройних Сил України. Це величезний зал. На виставу були продані всі квитки. Повний аншлаг. Я вже згадував на початку розмови, що мені пощастило працювати з великим українським режисером Сергієм Володимировичем Данченком. І це був не просто геніальний режисер, а дуже добра, мудра, щира, зворушлива людина. Для нас, акторів театру, він був учителем. Ми дуже шкодуємо, що його немає з нами, що він пішов у засвіти. Величезна йому подяка за все, що він зробив для нашого театру, для кожного з нас. Робота над виставою тоді була надзвичайно цікавою. Я один грав Голохвастого і в мене було три Проні Прокопівни. Я не був призначений на цю роль, а сам подав заявку. І Сергій Володимирович схвально прийняв моє бажання. Коли я вже, як режисер, приступив до роботи, то зловив себе на думці – що б я не робив, що б я не вигадував, але матриця залишається Сергія Данченка. Його невидима присутність була на всіх репетиціях моєї вистави, відчувалася його енергія. І я зробив ви-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин