13 Віра · "Вірність українській традиції громада зберігала до останнього". · с. 13сторінка оригіналу ↗
Історія парафії Іоанна Богослова в селі Колонщині
Слово Просвіти, №10–11 за 2026 рік
Наприкінці січня в селі Колонщині Макарівської селищної територіальної громади, що в багатостраждальному Бучанському районі на Київщині, сталася сумна подія – згоріла церква, в якій УПЦ Київського патріархату (згодом ПЦУ) правила від 1996 року. Щоб підтримати громаду, я вирішив написати цей нарис.
Євген БУКЕТ
Як свідчать візитації уніатських митрополитів, перша церква в Колонщині на честь Іоанна Богослова (Яна Теолога) була зведена парафіянами в 1736 році. Належала вона до Фастівського деканату і мала такий вигляд: «…з трьома банями, сосновою дранкою побита; дзвіниця на бабинцю з двома дзвонами і клепалом залізним. Іконостасу немає, тільки чотири образи на стіні».
Першим священником у Колонщині був о. Якуб Рогалинський, рукоположений до церкви Іоанна Богослова уніатським митрополитом Атанасієм Шептицьким 15 липня 1735 року, коли вона ще будувалася.
Після нього священником став Феодор Суський, рукоположений тим же митрополитом 19 червня 1743 року.
У найдавнішій метричній книзі колонської церкви, що зберігається у Центральному державному історичному архіві України (м. Київ), найдавніший запис датується 9 січнем 1759 року: «Аз иерей Феодор Суский парох Колонский в храм преставленный святого Іоанна Богослова… сочетал в брак дервій тленца Карпа сына пристаршаго Токаровскаго с девицею Тариею дочерою Данченковою. З всией Колонщиной при свидетелях. Бывших в церкови Павло Степаненко и Феодор Пащенко жители макаровские».
З 1770 року о. Федора замінив його син Петро Суський, висвячений на колонську парафію уніатським митрополитом Пилипом Володковичем. Отець Петро в 1773–1774 рр. зазнав переслідувань від російських військ, але це не завадило йому завершити будівництво в 1778 році нової дерев’яної церкви, що була зарахована до шостого класу і мала 38 десятин землі.
Після анексії Правобережної України російською імперією, в 1794 році всі церкви силоміць перевели з унії на православ’я. Але в той час багато парафій все ще передавалися, так би мовити, «в спадок». У Колонщині взагалі всі церковні посади утримувала одна родина: паламарем був Микита Петров Суський, а дияконом – Гавриїл Федорів Суський.
З жовтня 1798 року колишньому уніату Петру Федоровому Суському допомагав молодий православний священник Антоній Совинський – і теж не просто так. Киянин, дворянин Антоній Совинський 27 січня 1798 року в Колонщині одружився з донькою Петра Суського Мариною.
Отець Антоній в історії парафії відзначився тим, що в січні 1799 року ініціював збір пожертв для виготовлення іконостасу в церкву Іоанна Богослова. І навіть сам пожертвував для цієї справи «10 гривень» (тоді гривня або гривеник — срібна російська монета, номінальна вартість якої 10 копійок). 27 березня 1801 року колонські мешканці Іван Лещенко і Семен Мажник засвідчили, що громада все зібране передала на іконостас.
Інша донька Петра Суського — Анастасія — була заміжня за паламарем з Музич Антонієм Каушинським, який у 1805 році переїхав до Колонщини і очолив парафію. Це сталося тільки після того, як у 1804 році київський митрополит Серапіон (Александрович) направив Антонія Совинського капеланом у Катеринославський кірасирський полк.
У Колонщині о. Антоній Каушинський служив понад два десятиліття. Наступним настоятелем Іоанно-
Богословської церкви був священник о. Яків Левович Гирич, який прибув до села в 1825 році. Він мав академічну освіту – навчався у Київській академії по класу риторики. Слід зауважити, що в тогочасному селі священник з академічною освітою був неабиякою рідкістю.
Починаючи з 1830 року о. Яків Гирич виконував обов’язки духовного депутата, тобто мав бути присутнім на судових засіданнях у Києві, коли потрібно було приводити до присяги або ж коли розглядалася справа, що
Церква Іоанна Богослова в Колонщині, 1936 рік стосувалася церкви, її служителів чи майна. У ті часи така посада була вельми почесною, на неї призначали кращих священників повіту. Після смерті такого пастиря на надгробку зазвичай обов’язково вказували, що цей священник був духовним депутатом.
Отець Яків був настоятелем храму
Іоанна Богослова до 1874 року, тобто довгих 49 років, майже півстоліття. Служив він у Колонщині до глибокої старості і залишив по собі добру пам’ять, зокрема тим, що заснував у селі першу церковнопарафіяльну школу нового типу з постійним щоденним (крім неділі) навчанням і заздалегідь розробленою програмою.
Церковно-парафіяльна школа в
Колонщині була відкрита в 1860 році. Незабаром парафіяни спорудили для неї окреме приміщення.
У 1863 році довгочасне служіння Якова Гирича було відзначене спеціальною нагородою – набедреником від імені київського митрополита Арсенія (Москвіна), а в 1871 році священника нагородили скуфією – головним убором, яким відзначалися кращі пастирі.
3 1874 р. церковним життям Іоанно-
Богословської парафії став завідувати новий наставник о. Іоанн Іоаннович Білевич. Він після закінчення навчання в духовній семінарії кілька років працював шкільним вчителем і прийняв священний сан вже у зрілому віці. За його каденції в 1875–1878 рр. під церкву було підкладено кам’яний фундамент і прибудовано два приділи.
У 1880 році до місцевої парафії та школи було призначено нового наставника – о. Миколая Петровича Терлецького, а з 1890 р. школою став відати о. Лаврентій Єрастович Мілованов. Останній мав подяки київських митрополитів за успіхи в народній освіті.
Щорічне матеріальне забезпечення школи зростало з 20 рублів у 1871 році, до 125 рублів у 1900-му. Кількість учнів зростала також: у 1871 році тут навчалося 15 хлопчиків, а в 1900-му – 62 хлопчики і три дівчинки.
Останнім дореволюційним настоятелем Іоанно-Богословської парафії села Колонщини був о. Даниїл Омелянович Романовський. Він починав свій трудовий шлях звичайним шкільним вчителем і прибув до Колонщини у 1896 році.
Того року церкву пофарбували всередині і встановили новий іконостас. Дерев’яна дзвіниця була відремонтована в 1889 році: підвішена, покрита залізом і пофарбована. Територія церкви була огороджена дерев’яною огорожею,
а споруди застраховані від пожежі єпархіальною страховкою: церква на 3665 рублів, а дзвіниця – на 299 рублів сріблом. У 1984 рублі сріблом були також застраховані будинок священника 1892 р.б. і школи – 1895 року будівництва.
У 1906 році церковну школу було замінено міністерською, де священники вже не керували навчальним процесом, а лише викладали Закон Божий. Перед Першою Світовою війною ця школа стала двокласною (детальніше про історію освіти в Колонщині можна прочитати в книзі Володимира Перерви «Історія шкільництва в містах і селах Київщини ХІХ – початку ХХ століття», стор. 320).
За успішну пастирську та освітню діяльність о. Даниїл Романовський був нагороджений набедреником.
На початку ХХ століття в Колонщині назріла потреба у зведенні нового храму. В 1911 році громада розпочала збір коштів на будівництво, але завершити розпочату справу завадила Перша Світова війна.
Уже в 1921 році в Колонщині була організована парафія Української
Автокефальної Православної Церкви, священником був о. Володимир Леницький.
Вірність українській традиції громада зберігала до останнього. Безбожна радянська влада закрила церкву у 1936 році. В останні роки службу Божу в ній правили заїжджі священники.
Парафія Святого Апостола і євангеліста Іоанна Богослова Української православної церкви Київського патріархату була зареєстрована (відроджена) в Колонщині 8 квітня 1993 року. У 1996 році в спеціально обладнаному приміщенні в центрі села відновлено постійні богослужіння. Настоятелем парафії упродовж багатьох років є панотець Володимир Головацький.
Але не все в Колонщині добре.
На Різдво 2009 року в село завітали «місіонери» московського патріархату. Того року вони зареєстрували свою громаду і захопили нову церковну будівлю, наріжний камінь якої освячував Патріарх Київський і Всієї Руси- України Філарет.
Попри всі драматичні події, що пережила Колонщина, як і вся Макарівщина в 2022 році, московська церква досі залишається в селі. Може, час уже відновити історичну справедливість і повернути зведений у 2008–2010 роках храм Православній Церкві України?
Горить церква в Колонщині...
24 січня 2026 року
Отець Володимир Головацький біля нового храму, що будується. 2008 рік
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
