«Коли йдеш по шляху до великого Кобзаря, · то щоразу відчуваєш, як стаєш на якісь східці». Подія · с. 2сторінка оригіналу ↗
«У нашім раї на землі…»
Слово Просвіти, №10–11 за 2026 рік
Едуард ОВЧАРЕНКО
Напередодні поетично-музичного дійства у фойє Національної філармонії України працював відкритий мікрофон. Всі охочі глядачі мали продекламувати свій улюблений вірш Тараса Григоровича та стати безпосередніми учасниками свята. Серед тих, хто виконав поезії Кобзаря, зокрема, були головна редакторка газети «День» Лариса Івшина та студенти Національної музичної академії України.
Чимало маловідомих фактів про життя і творчість Шевченка розповіла радіоведуча Українського радіо Галина Бабій. Також пані Галина провела вікторину, присвячену Тарасу Григоровичу. А ще надала слово почесним гостям.
– Я йду до Шевченка з другого класу Макарівської середньої школи, – зізнався Герой України, лавреат Шевченківської премії Анатолій Паламаренко. – Читав вірш Кобзаря у піонерській кімнаті. Зібралося багато людей – вчителі і учні. І так слухали, що у мені щось заговорило. І я з Шевченковим словом вже 79 років.
Коли йдеш по шляху до великого
Кобзаря, то кожен раз відчуваєш, що стаєш на якісь східці – вище і вище. Читаєш та перечитуєш Шевченка і дивуєшся: «Господи, він сьогодні написав таку поезію». Всі наші болі в його слові.
Народився Шевченко у 1814 році, ав 1847-му був царський наказ: «Под строжайший надзор із запрєщєнієм пісать і рісовать». Коли Шевченко пішов на голгофу, йому було 33 роки, вік Ісуса Христа. Це мене здивувало…
– Велика частина українського суспільства, яка зігріта Шевченковим словом, може давати тверезу оцінку, бо вона розуміє, хто ворог, – переконаний третій Президент України Віктор Ющенко. – А якщо ти знаєш, хто твій ворог, то на 50 відсотків вже знаєш, куди йти. Все життя захоплююся Тарасом Шевченком: як він починав своє життя, як проходив всі іспити, як завершував свій життєвий шлях.
– 9 березня – святий день для кожного українця, – наголосив Генеральний директор Національної філармонії Михайло Швед. – Щиро вдячний всім, хто сьогодні прийшов заради нашого великого Кобзаря і справді по-новому відкриває Шевченка. Його потрібно по-новому відкривати щодня, бо ми постійно бачимо у ньому щось нове, що суголосне нашому часу.
Традиційні Шевченкові дні завжди стають приводом до глибинних рефлексій. З кожним роком все більше приходить розуміння, що саме Тарас- Кобзар і є ключовою для українства постаттю, яка вже два століття надихає нас на звитяги і не дає потонути у каламутних водах колоніальних та постколоніальних боліт, які нас наполегливо засмоктують з періодичною маніакальною активністю...
Саме він і є основним натхненником нашої незалежності для багатьох поколінь українців. Цього року ми у Національній філармонії України прагнули поєднати традиційні хіти Шевченкових свят з новими пошуками, де традиція зустрілася з експериментом. Нова рефлексія, новий дискурс, нова актуалізація...
Так з'явилося дійство «У нашім раї на землі…»
*** У поетично-музичному дійстві «У нашім раї на землі…» слово Тараса Шевченка поєдналося з музикою Бориса Лятошинського, Якова Степового, Євгена Станковича, Михайла Шведа. Це дійство було пронизано думкою і словом Тараса. Програма була вибудувана як діалог поколінь: від величного «Реве та стогне» до камерних солоспівів у супроводі бандур та марімби.
Цього вечора диригувала Академічним хором імені Платона Майбороди Українського радіо Юлія Ткач. Саме під час концерту всі присутні дізналися, що вона стала лавреаткою Національної премії України імені Тараса Шевченка 2026 року у номінації «Концертно-виконавське мистецтво».
Також для публіки оживали портрети
Тараса Шевченка у різний період його життя. Автори відеоанімації – Олег Авілов (США) та художниця Мілана Скорик.
Під час концерту звучали твори Шевченка: «Холодний яр», «Сон (У всякого своя доля)», «У нашім раї на землі», «Садок вишневий коло хати», «І мертвим, і живим» та інші. А завершальним акордом стало виконання уславлених мелодій на слова Тараса Шевченка «Заповіт» та «Реве та стогне Дніпр широкий».
Вдячні слухачі довго не хотіли відпускати зі сцени Академічну хорову капелу Українського радіо, Анатолія Паламаренка (художнє слово), Ганну Семець (сопрано), Ярославу Руденко (вокал), Олену Немеш та Романа Гриньківа (бандура), Тріо бандуристок Українського радіо, Олександра Томчука (ударні), Галину Куликовську (фортепіано).
– Іноді здається, що Тарас Шевченко написав свої слова не в XIX столітті, а сьогодні – для нас, для нашого часу, для нашої боротьби і нашої надії, – переконана режисерка-постановниця дійства Надія Агеєва-Швед. – Сьогодні його слово продовжує звучати – у нашій боротьбі, у нашій вірі та у нашій любові до України. Шевченко – це голос, який нагадує нам, ким ми є і чому
У Національній філармонії України відбулося поетично-музичне дійство «У нашім раї на землі...». Це була подорож у часі і просторі, де слово стає музикою, а тиша говорить голосніше за звук. Старовинне автентичне вбрання, українська народна пісня, класичний вокал, дві бандури й марімба та сила Шевченківського слова – все це злилося в єдину дію, де сучасне і минуле було поруч.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
