«Ми вистоїмо. Здолаємо. Вийдемо з нелюдських випробувань згуртованішими. Загартованішими». · 3 Пошта «СП» · с. 3сторінка оригіналу ↗
С в і т л о н а д і ї
Слово Просвіти, №10–11 за 2026 рік
Володимир ЗАЇКА, Німеччина
Жодна країна світу в сучасній історії не обстрілювала критичну інфраструктуру, тим більше взимку. Тому що навіть остання мерзота не занурюватиме мільйони дітей, старих, хворих і в цілому мирних людей в темряву і холод. Тож росіяни – це навіть не мерзота. Це абсолютне військово-терористичне зло, яке має бути знешкоджене та покаране усім світом. Раз і назавжди. Але світ до цього поки що не дійшов.
Хоча вже дещо починає доходити й до нього. У Берліні на початку року через диверсію на теплоцентралі кілька днів не було світла і тепла. Волання було на цілу країну. Скоріше, не волання, а повна й цілковита розгубленість, бо таке сталося вперше у їхньому цивілізованому житті. І люди просто не знали, що робити в даній ситуації, коли на вулиці сніг і мороз. Вони розгубилися і чекали, доки не ліквідують аварію.
І тут на допомогу їм прийшли ... українці, котрі вимушені були виїхати сюди з небезпечних та окупованих регіонів України. Вони швидко обладнали в столиці Німеччини (та й в інших містах, які скували небачені досі тут холоди) пункти незламності, де зігрівали німців гарячими напоями – чаєм, кавою, налагодили живлення смартфонів, частували випічкою, за що пунктуальні німці щиро дякували нашим співвітчизникам і пересвідчилися втому, що безвихідних ситуацій не буває, швидко засвоїли науку, як діяти в екстремальних умовах.
А в цей час мокшанські недолюди продовжують знищувати нашу критичну інфраструктуру, вбивати мирних людей, часом цілими родинами. І від цього боляче. Серце кров’ю обливається. Читаю сумні повідомлення з різних місць. Про героїчні зусилля рятувальників, енергетиків, медиків, які, ризикуючи життям, поновлюють поруше
Для якої увімкнення світла чи відсутність тривожної сирени – нехай маленька, але радість посеред полум’я цієї жорстокої війни.
«Радість під час війни – не зрада, а спосіб відновлення сил, підтримка емоційного балансу і нагадування, за що боремось, – за життя, сім’ю, майбутнє», – писав австрійський психіатр Віктор Франкл, який спочатку пройшов фашистські концтабори під час Другої світової війни, а потім закликав до примирення з тими, хто його туди відправив. Влаштовувати вечір щастя у світі бурі... Варто подарувати собі такий вечір, а потім день. А потім... Подивимось, що буде далі...
З цього приводу не можу не навести рядки з вірша Станіслава Караванського, нашого співвітчизника, дисидента, поета, мовознавця, самвидавця, який 31 рік провів у радянських концтаборах:
Кожен горить на віку, як уміє, Інший хвилину, а інший – весь вік, Тільки б не скиглив, тільки б хай діяв! Тільки б знав твердо, що він – чоловік!
Випробування негодою і варварськими обстрілами тривають. Ця зима, що минула, для кожного українця була найскрутнішою за усі попередні. Але ми вистоїмо. Здолаємо. Винесемо. Вийдемо з нелюдських випробувань ще сильнішими. Згуртованішими. Загартованішими. Продемонструємо всьому світові свою міць, витривалість і небачений побутовий героїзм. Не тільки фронтовий.
енергетика і небо над нашими містами будуть захищені, й з усім іншим буде все гаразд. Працюючи над нашим новим виданням «Нескорені», в якому йдеться про боротьбу 1917- 1921 рр. за нашу свободу і державу, я зробив висновок, що тільки добре озброєна армія та згуртованість нації навколо ідеї державності є єдиною запорукою нашої свободи, єдиною умовою нашого виживання у світі. Неймовірний високий дух Армії УНР, що породжував масовий героїзм козаків та старшин упродовж усіх років війни, коли не вистачало навіть набоїв, не зміг захистити державу від озброєного до зубів агресора. А до того ж більшість українців у вирішальний момент не зрозуміли значення захисту власної державності й того, що тільки вона і є єдиним фундаментальним інструментом втілення у життя соціальних інтересів та прав і свобод громадянина й усієї нації. І це нерозуміння також значною мірою сприяло падінню УНР. З фізичним винищенням мільйонів українців ворог не забарився.
Проте цього разу московська потворна загарбницька пащека розлетиться на кусні від ударів наших дронів, ракет, гармат і набоїв.
Переможемо!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
