Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Першодрук в “СП” · “Безсмертні ви – і мертві, і живі – У променях звитяги, духу, слави!” · с. 12сторінка оригіналу ↗

О Оллььггаа ССЛЛО ОН НЬЬО ОВВССЬЬККАА.. Зі збірки “У камуфляжі і бронежилеті”

Слово Просвіти, №10–14 за 2022 рік

*** Минеться ніч, страшна рашистська ніч, Затихне бій останній правочинний. Мужі з античним профілем облич І хлопчики з орлиними очима, А ви ж таки урятували світ! Ви там змогли, де інші зброю склали! Безсмертні ви – і мертві, і живі – У променях звитяги, духу, слави! Ви нітитесь від вдячності й хвали, Бо просто хлопці, бо – вчорашні діти, І від всієї нації уклін, Вам поки що не просто зрозуміти. Та внуки возноситимуть ваш клич, І вашу доблесть як ознаку чИну, Мужі з античним профілем облич І хлопчики з орлиними очима! *** Глобальна нація: по всьому світі є, Та України не віддасть нікому. Історія – не тільки житіє, А й спів дівчат і відгоміння грому. І те, що не вміщається в слова, Але звучить, як вишивки сакральність, Як краю неба барва палевА, Як шепіт лану, джерела дзюрчання. Чи щось таке, як мамине тепло, Як хліб із печі й вишні поміж листям, Як місяцем побілене село І вранішнє чистеньке#чисте місто! Зоря зорить. Кричать перепелИ. СтрумИться золото світЕл від вікон. Ми тут од віку вічного жили І жити будемо до скону віку! А хто сказав, що це не наш Едем, Хто посягнув на наш Донбас й Одесу? Ми – вічні тут. Нікуди не підем. Не вступимось! Це наші рідні креса! Ні сумнівів, ні муки, ні вагань! Не грай, Москво, свого дурного кІна! Мов крайка, ясно світиться Кубань! Пройдисвітко, це також Україна! 24.02.2022 *** Російська жінко, Люсько, Машко, Анько, Із юних літ обута у кирзу, Твого синка чи мужа (Ваньку#встаньку) Й щоб поховати, вже не привезуть. Так, ти завиєш, заголосиш – й звідти Твої страждання вітер рознесе На сто світів і в космос на пів світу – Оце й усе, що станеться. Усе. Й ти щось збагнеш, і проклянеш іуду, І усвідомиш, що мовчання – гріх, Ще й обпечуть тебе, як лялька вуду, Тих кільканадцять тисяч “гробових”. 06.03.2022 *** “Межі моєї мови – це межі моєї держави” (Богдан Хмельницький) Розмовляйте УКРАЇН# СЬКОЮ МОВОЮ, Навіть якщо її знаєте поки що слабо! Наша мова – для них похоронне коливо Від якого вИздихають до останньої лаби Всі, без винятку, абсолютно, Хто приніс окупацію і війну без причини І хто молиться на фашиста Путіна Дозволяючи те, що він чинить! Ми – єдиний народ. В нас найкраще військо. Їхні ж думки людожерські. Їхні мізки – іржаві. Розмовляймо мовою українською: Генетично нам рідною, політично – державною! Бог – високо, бачить – далеко. Ми – народ героїнь і героїв. На щО ворог сьогодні здатен? Плодити фейки? В час війни НАША МОВА – убивча зброя! 08.03.2022 *** Ти – маленька серйозна дівчинка: Ані плачеш, ані смієшся. У кишеньці твоїй на папірчику Номер мобільного і як ти звешся. В тебе все вже відібрано, вкрадено, Крім України, статі і зросту. Твої очі, як виноградини, А косичка, як мишачий хвостик. Ти нічого не кажеш нікому. Ти не граєшся, як всі діти. Ти ведеш себе дуже скромно. Ти не просиш ні їсти, ні пити. І нічого на тебе не діє: Ні цукерки, ні лялька, ні светрик з бобрами. ...Ти живеш однією надією: Що тебе розшукає мама. 10.03.2022 *** Уже весна. Ось бузьки прилетіли. Цвіте по зАкутках колюча алича. Зелений пролісок набрався сили І також білим землю заквітчав. З’явилися сережки, а край стежки Трухлявий пень обсох і засвітивсь. Гімнастка#білка дуже обережно Шугнула з гілки, як прозора тінь. Усе кругом і радісне, й не раде (Безкровні лиця талої води). Циліндри нерозірваних снарядів Угору тичуть пальцями. Куди? Сидить оса на тятиві розтяжки: Граната мокра й від роси рясна. Ще йде війна! Та в’є гніздечко пташка, Бо вже весна. Бо вже весна! Весна. 19.03.2022 *** Вона, звичайно, жила десь Инде ЗвАлась як звАлась – з’явилась просто. Тепер вже наша красуня Муринда – Кремова кицька з сіреньким хвостиком. Мордочка мила, очі блакитні, Ще й підколінки на кожній ніжці. Така чистюля, як клумба в квітні, Така гарнезна, як фото в книжці. У бомбосховищі, у підвалі Дитину в пальчик поцілувала, Потерлась спинкою до матусі, Наша Муринда, киця#котуся. Сирена виє страшним дифтонгом, Сирена гнеться вже евкаліптом – Моститься киця на підвіконнику (Богиня миру, мабуть, з Єгипту). Світ у тривозі, як комп завислий: Хапай, вдягайся – немає часу! Передні лапки до скла притисла Киця Муринда – і робить пАси! Та – стоп, відбій вже, кінець тривоги: Стихають хвилі, вмирають звуки. Стає на лапки киця Муринда Стрибає вниз і біжить до люльки. Припнуті вушка, хвоста калачик, Блакитний погляд – душа здригнеться. Цілує лялю в маленький пальчик Й лягає спати межи колесами. 24.03.2022 *** Це наша земля! Це наша земля. Це наша земля, Навіть якщо вона вИпалена, чорна, і вся в руїнах. А ворог – це ворог: чи ожив, чи охляв – Рано чи пізно амінь йому зробимо неодмінно! Це наша земля. Це наша земля. Це наша земля, Що вчора стікала багатствами – “молоком і медом”. Що завжди прекрасна і зблизька й здаля, Що корчиться нині від болю, як жінка в переймах. Народжує націю на всі майбутні віки, Велику, потужну, яку не ввіпхати в раму. Ми, русичі, – ми. Ми – козачки і козаки! Це наша земля і це наша Вітчизна! Мама! 28.03.2022 *** Цієї ночі сніг мене збудив, Останній сніг із холоднющим вітром: Роздерлось небо на сімсот хустин, Крізь тридцять сит просіялось повітря. Весна сховалась, як мала синичка (Лиш тільки дзьобик блискає крізь вічко). Але на ранок всі сніги стеклИ: Ні людям зла, ні Богові хули! Аби ще так москаль навік ізслизнув З вкраїнських піль, із нашої Вітчизни, Чкурнув у власні плісняві “покої” І пив гірку. Бо як він без гіркої? 28.03.2022 *** Бджоли – не звірі. Мирна громада. Гарно живе і ґараздує до ладу. Тільки напрОвесні – клята погода! – Бджілки слабенькі, бджілки голодні, Пасічник завжди на це має раду! Але приперлась кацапівська банда. Стала постоєм на місяць і днину: Бджіл не дають годувати людині! Зіроньки Божі, бджілоньки злоті, Тихо гудуть – ще немає роботи! Грітися треба тілом об тіло, Аби хоч їстоньки так не хотілось! П’яний москаль виліз танку на дуло: “Будєт на каждава нашева улєй! В каждом как мінімум пол кіло мьода! Во! – как нажрьомса! Пашлі на ахОту!” Бджоли як бджоли. Також українські – Напад сприйняли як кадрове військо! Як налетіли, як обліпили! “Вєчная память” московським дебілам! 01.04.2022 *** Господи, кари! Кари і кари! Скинь їх Росію гнилу в Тартарари! Сіллю присип і вогнем запліши! “Це плем’я умерло”, – з небес напиши. Господи! Ти передбачливо мудрий, Знищ кацапур – вони зовсім не люди! Навіть не звірі, не гадь, не потвори, Не Вавілон, не Содом й не Гоморра! Господи, кари! Благаєм всенощно! Те, що вони натворили, – без прощень. Те, що вони ще виносять у планах, Буде їм цвяхом у трунві останнім. Господи, кари! Кари і кари! Скинь оцю нечисть живцем в Тартарари! Ти – Всемогутній! Ти – Справедливий! Господи Боже, вчини таке диво! 04.04.2022 *** Більше нічого. Одна порожнеча. Днина похмура, та сонячний вечір. Сонце вилизує чорні руїни, Сонце жахається: “Це Україна?” Кате московський, ти ще не контетний? Досі чекаєш Везувію, Етни? Думаєш, збрешеш – і знову повірить Ангела Меркель (і всі проводИри)? Думаєш, світ досі в тихому трансі? Бог упирям не дає жодних шансів! Сонце сідає за обрію купол. Вік двадцять перший. На вулицях трупи Місяць не прибрані, не погребЕнні. В білому смерть ходить тінню вербени. В чорному – погань, безмозгла, запекла, П’яна у стельку – виходці з пекла. Сонячний захід. Картина болюча: “Вечір весняний під Києвом. Буча”. 05.04.2022 *** У Криму доцвітали магнолії І весна утішалась шансом. Називав мене ніжно Ольвією, Бо на Олюшку я ображалася. Ми не з’їли три пуди солі – Пахлаву запивали соком, Й ще не знали, що вітер долі Нас розкИдає в різні боки. Ми студенти були, філологи. Ми кохали – і не признавалися. Море хвилі котило під ноги, Море гралося теж без галасу. Принагідно все рідше бачились – Крадькома ніби, сором наче. Крим відплив, наче сонячний зайчик. Київ кликав – тримала дача. (Тобто я почувалась ображеною: Та забудь мене, друже#враже! Будь щасливий – зловив жар#птицю: Я – провінція, ти – столиця). Прикарпаття цвіло шипшиною! По всіх схилах – рожево, корОнками. А сьогодні твоя дружина В трубку мовила: “Похоронка”. І – тебе вже нема. Немає! А війна є! Війна є! Війна є! Й ще ніде не цвітуть магнолії. Й вже ніхто не прошепче: “Ольвіє...” 07.04.2022 м. Івано3Франківськ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин