«Просвіта» сьогодні · с. 4сторінка оригіналу ↗
Російська імперія і Україна минулого та сьогодення
Слово Просвіти, №10–14 за 2022 рік
Петро ЧЕРНЕГА
Українська нація, – писав француз Проспер Меріме, – перша в Європі під проводом Богдана Хмельницького “ви# найшла боротьбу національностей за свою державу, а не за королівські династії”. Ця жорстока боротьба за волю з Московією триває і понині. Шевченко найяскравіше виразив своїм життям і творчістю непереборне прагнен# ня до свободи й відродження держави ук# раїнського народу, кращі риси його вдачі, характеру. Його поезія – це потужній засіб перетворення аморфної етнічної маси, що завдяки гнобленню москалями втрачала розуміння й усвідомлення своєї ідентич# ності, на свідому європейську націю: “В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля”. “Досить було одного Тараса Шевченка, писав Остап Вишня, щоб урятувати цілий народ” впродовж століть. Творчість поета стала втіленням духовної культури нації, її душею, національною ідеєю. Він першим усвідомив і розкрив смертельну загрозу для України з боку Московії після угоди, укла# деної Б. Хмельницьким 1654 року: “І моги# ли мої милі москаль розриває. Нехай риє, розкопує, не своє шукає!”. Москаль не по# ділився добром і лихом з козаком, а “зане# пастив вбогу, сироту Україну!”. Вболіваючи за свій знедолений народ, наш геній попереджає нас, що від москалів – нащадків угро#фінських племен (андро# фагів), за оцінкою батька історії Геродота, “добра не жди, не жди сподіваної волі”: “Погибнешь, згинешь Україно, Не стане зна# ку на землі. А ти пишалася колись В добрі і розкоші! Вкраїно!”. Не прислухалися гетьмани, козацька старшина, ні Грушевський з Винниченком у 1917#1921 рр., ні Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Янукович, Петро Порошен# ко. Одумався і схаменувся нинішній Пре# зидент та його “слуги народу”, проте лише після того, як через два дні москалі намага# лися взяти в облогу Київ. Наш Пророк усвідомлював, що держава побудована звірством, “в якій від молдова# нина до фіна на всіх язиках все мовчить”, тримається на насильстві, грабіжництві і брехні. Московські царі і так звані велико# роси впродовж століть грабували, знищу# вали і асимілювали поневолені народи,
особливо український. Коли один із голов# них ідеологів загарбницької політики ца# ризму О. Пушкін писав “Покорись, Кав# каз. Сдайся на милость России”. То Шев# ченко прославляв боротьбу народів Кавка# зу. “І вам слава, сині гори, Кригою окуті. І вам лицарі великі, Богом не забуті. Борітеся – поборете, Вам бог помагає. За вас правда, за вас слава і воля святая!”. Як гімн виз# вольної боротьби проти “катів, які знуща# ються над нами”, сьогодні звучать слова із поеми “Кавказ”, які надихають українців на боротьбу з ворогом: “Не вмирає душа на# ша, не вмирає воля, І не ситий не виоре на дні моря поле. Не скує душі живої, і слова живо# го, Не понесе слави Бога, Великого Бога”. Шевченко і сьогодні тримає над нами небеса, де літає хижий чорний російський орел. Збувається і його пророцтво про те, “що лукаві люди свої і чужі приспали” на# ше прагнення, активну боротьбу за волю, рішучість і безкомпромісність у відрод# женні держави, бо “Де нема святої волі – не буде там добра ніколи!”. Життя і твор# чість одного із найбільших у світі співців свободи і волі, апостола правди, захисника всіх пригноблених і знедолених людей і народів, дарували йому пророче безсмертя. Набатом звучать для нас його пророчі сло# ва із Заповіту: “Поховайте та вставайте, кайдани порвіте, І вражою злою кров’ю волю окропіте”. Так і лише так, а не прагненням авто# номії, соціалістичної федерації чи спів# дружності з Московією, можна здобути во# лю. 25 грудня 1859 року в Петербурзі у тво# рі “Осії. Глава XIV” Шевченко ставить пе# ред українським народом проблему, яка актуальна і сьогодні: “За що тебе господь кара, Карає тяжко?”. Відповідь нашого Пророка актуальна і єдино правильна. За зради твої поводирів від Богдана, козаць# кої старшини, “за гріховну їх утробу”, ма# лоросійство лідерів української інтеліген# ції, громадських і політичних рухів. Устами поета Бог попереджає Україну “Сини твої тебе уб’ють, Оперені, а злозачаті, Во чреві згинуть пропадуть, Мов недолежані курча# та”. Україна дійсно “втомилася гріхи си# новні несучи”, наслідком є і війна 2014# 2022 рр. Саме Шевченко, його творчість дали підстави діячам культури зробити висновки, що москалі – це “сатанинський народ, виродки людські, душегуби і злодії,
звичайна відбудова, відновлення, транс# формація, модернізація чи перезаванта# ження України після війни цю ситуацію не змінить, бо відтворить те, що ми мали до війни, а значить, тільки відтермінує її руй# нування в майбутньому. Потрібно провес# ти перезаснування України, як держави, а модернізовувати державу відповідно до во# єнних умов треба негайно. Альтернатива цьому – поразка у довгій війні, геноцид та зникнення України і українців. Москови# ти своїх намірів знищити нас не прихову# ють. А після війни державу потрібно пере# засновувати, щоб вона, маючи нові якості, могла вистояти в поствоєнному протисто# янні з Московією (війна є найгострішою частиною довготривалого конфлікту і за# вершення бойових дій не означає, що кон# флікт завершився, а забезпечити довготри# вале стримування Московії може тільки добре озброєна Україна, здатна розгроми# ти її чи завдати серйозної шкоди) і конку# рентоспроможною серед інших держав у світі, що зміниться. Для цього повинні мати не лише мо# дель майбутньої України, вільну від сьо# годнішніх вад, тобто якісно відмінну від сьогоднішньої України (політичну, адмі# ністративну, судову, безпекову, економіч# ну, соціальну системи; зміну суспільних відносин, щоб уможливити реалізацію цієї моделі, зміну відносин між державою і гро# мадянином, зрештою нове розуміння гро# мадянства), а й маємо правильно розуміти і сучасну ситуацію в Україні, світі, проце# сів, які в них відбуваються, і внутрішніх та зовнішніх факторів впливу на процеси, на# ших можливостей впливати на ці фактори. Вироблення моделі майбутнього Украї# ни потрібно проводити публічно, щоб за# безпечити мобілізацію народу на її реаліза# цію. Тому не можна віддавати цю роботу на відкуп якійсь групі людей чи уряду. Майбутня Україна має будуватися на не народ, а історичне прокляття людства”. Навіть сьогодні російський політолог Д. Шушарін стверджує, що “московські нацисти найтупіші, найзліші українофоби. Загарбництво – їх ідентичність”. Шевченко як Поводир, Совість, Честь нації попереджає нас, що не Московія, су# часні її царі, бог є нашою надією, а що “ли# ше правда оживе” і заклик до боротьби за волю і свою державу, “меж людьми криком пронесе, і люд окрадений спасе, од ласки царської”. Проте, нашій владі за 30 років не вдалося, та вона й не занадто прагнула, окрім Віктора Ющенка, донести цю прав# ду до народу, те, що за неї потрібно бороти# ся, а не наживати багатства на торгівлі га# зом і нафтою, та інших злочинних опера# ціях з Московією. Нинішня влада після перемоги над во# рогом має завершити процес очищення суспільства від наслідків москвофільства, об’єктивну люстрацію державних органів, декомунізацію, дерусифікацію суспільно# політичного життя народу. Творчий спадок нашого генія, найвидатнішого творця у світі, геніального поета, за визнанням між# народної спільноти, якому поставлено по# над 143 пам’ятники у Світі, та прізвище якого займає перше місце в інформаційній мережі Світу серед діячів культури, нади# хає нас на формування і розвиток сучасної європейської держави. Натомість, до сих пір влада не позбавилася наслідків впливу ідеології “русского мира”. Ідеолог російського імперіалізму Пуш# кін займає друге місце, після Шевченка, за числом пам’ятників, назв вулиць і парків в Україні, зокрема в Києві. Влада не створи# ла культурний міжнародний центр – “Інс# титут Тараса Шевченка”, як це зробили народи Франції, Іспанії, Німеччини та Ве# ликобританії. Необхідно наповнити твор# чістю Шевченка навчальний процес в зак# ладах освіти, прибрати з навчальних пла# нів і освітніх програм творчість ідеологів російського імперіалізму і фашизму – Дос# тоєвського, Пушкіна, Лєрмонтова, Тол# стого, Тютчева та інших. Виконання владою й інститутами сус# пільства цих завдань сприятиме не лише єднанню народу, зміцненню ідентичності українців, а й перемозі над кровавим воро# гом – супостатом Московією, та своїми нікчемними земляками – запроданцями.
засадах духовної, політичної та економіч# ної свободи, забезпечуючи баланс інтере# сів особи, суспільства та держави. Мета геополітичної стратегії – реаліза# ція власного етико#гуманістичного ідеалу та формування інноваційної моделі роз# витку українського суспільства для утвер# дження України як системоутворюючого елемента універсальної світової духовної цивілізації, що парадоксально поєднує в собі здобутки західної та східної цивіліза# цій. Реалізація українського цивілізацій# ного проєкту повинна передбачати вико# ристання стратегії випереджувального розвитку. У пошуках місця України в завтраш# ньому світі необхідно поєднати вітчизняну наукову теорію та національний міф з ме# тою формування власного духовного, культурного, етичного просторів і побудо# ви особливої системи світогляду та світос# прийняття, яка здатна сформувати, як для світового українства, так і для людства за# галом нову (екстериторіальну) ідеологію, що складається із сукупності відповідних символів, звичаїв, правил життя і поведін# ки людей. Україну тоді можна уявити як синтезований духовний простір з відповід# ним набором характеристик, який має свої межі, що можуть і не збігатися з її держав# ними, політичними межами. Відтак, поєд# навши етноісторичні стереотипи, ідеоло# гічні конструкти і моральні настанови, ук# раїнську національну ідею можна предста# вити як проєкт та стратегію формування феномену українськості, як певної ексте# риторіальної надкультури із власною сис# темою артефактів і символів, здатних тво# рити “світову ідеологію”. І тут Тарас Шевченко, з його розумін# ням гідності, волі, любові, правди і готов# ністю за них заплатити найвищу ціну, по# переду нас долає кордони і об’єднує наро# ди. Ідімо за ним!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
