Без мови немає нації! · http://slovoprosvity.org.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗
ШЛЯХ ДО ТАРАСА
Слово Просвіти, №10 за 2008 рік
Чим актуальні сьогодні для нас, українців, ідеї Тараса Шевченка? Чи втілює їх наша влада в державну політику України? Чи осягаємо ми сповна велич і дух Тараса, а чи обмежуємося формальними, ритуальними акціями? Над цими та іншими питаннями розмірковує в інтерв’ю нашій газеті голова ВУТ “Просвіта”, народний депутат України Павло МОВЧАН.
— Тарас Шевченко і “Просвіта”, Всеукраїнське товариство, що носить його ім’я. Шевченко і просвітництво. Які асоціації викликає у Вас це поєднання? — Є дві асоціації, пов’язані з такими категоріями, як Шевченко і “Просвіта”. Перша. На підставі ідеології, сформованої словом Тараса Григоровича, почався рух, який започаткував організацію, що зазна$ ла нищівного удару, — Кирило-Мефодіїв$ ське братство. Це був своєрідний прооб$ раз “Просвіти”, та сила, яка за інших обс$ тавин могла б прискорити націєтворчі процеси. Це була спроба сформувати на нових засадах не лише українську еліту, ай українську силу. Не так, як це бачив Квіт$ ка-Основ’яненко, не так, як Гоголь, який шукав кар’єру, “отєчество духа” в Петер$ бурзі. Тарас Шевченко, приїхавши зі своїм паном до Петербурга, почав будувати Ук$ раїну в собі. І не випадково це було пов’язано з епіцентром того, що гнітило, руйнувало Україну. Петербург був росій$ ським мілітарним, церковним, духовним, культурним, мовним центром. З нього викристалізувався Шевченко зі своїм сло$ вом, своїми потаємними думками, які піз$ ніше привіз в Україну. Власне, тоді поча$ лася і перекинулася на всю Україну спра$ ва, підхоплена “Просвітою”. Друга. Будь-яке просвітництво нега$ тивно сприймали і трактували опоненти Шевченка, починаючи від європоцентрич$ ного Панька Куліша. Це вже потім він під впливом Шевченка сформується як ней$ мовірно загострена національна постать. Адже й Панько їхав у Росію, як і більшість, по кар’єру. Він звинувачував Шевченка у надмірному народництві, захопленні на$ родною справою, бо народництво асоцію$ ється у нас із українством. Пізніше з’явля$ ються цілі школи, які й досі опонують Та$ расові Григоровичу, фактично опонуючи українській нації. “Вальдшнепи” Хвильо$ вого — це полеміка з Шевченком. Він на$ зиває Шевченка просвітянином, каже: “І взагалі ці дурні просвітяни”. Революцій$ на хвиля, яка виносила на нові обрії, на ін$ тернаціоналізм, нові принципи світоба$ чення, світобудови, світоладу, заперечу$ вала: “Яка там українізація?” Шаную Ми$ колу Хвильового як людину, що чинила опір тій системі, але ж він її обслуговував. Шевченко був справжнім просвітяни$ ном, організатором. Не зрозуміло навіть, звідки могла взятися така людина тоді, ко$ ли не було до цього жодних підстав, коли ще до появи Поета заявляли, що україн$ ська мова вмерла. І для мене це свідчення
ДО ШЕВЧЕНКІВСЬКОЇ ТЕМИ
ЛАУРЕАТИ НАЦІОНАЛЬ- НОЇ ПРЕМІЇ 2008 р.
НА БАТЬКІВСЬКІЙ ЗЕМЛІ
12–13
Добровільні пожертви “На Кобзареву Церкву”: МБФ “Українська Родина” Р/р №26045200145101 в Подільській філії АКБ “Київ”, МФО 320401 ЗКПО 21709106
УСЬОГО НА РАХУНКУ ТАРАСОВОЇ ЦЕРКВИ — 834 834 грн. 50 коп.
с. 4 · сторінка оригіналу ↗
Закінчення. Поч. на с. 1
— Які завдання просвітян, виходячи з духовної спадщини Шевченка? — Вони зрозумілі. Але можли$ вості наші не такі, які хотілося б ма$ ти громадській організації, що на$ родилася 140 років тому. Оцій по$ літизовано-партійній домінантнос$ ті у жертву принесено весь гро$ мадський рух. Ми ще існуємо, але якщо подібні тенденції тривати$ муть, нас весь час випихатимуть з поля, де ми перебуваємо. Виштов$ хують громадський рух, Шевченка, все українське або звужують його. У Шевченка громада — категорія надзвичайно вагома і вирішальна. Ми повинні домагатися того, щоб усе, що ми започатковували на по$ чатку 90$х, розвивалося. Дуже шкода, що вже відійшов в інший світ видатний режисер Олександр Клименко, який устиг зробити 11 серій “Заповіту”. Автори сценарію — Іван Дзюба, Борис Олійник і
Павло Мовчан. Це ми робили ще в радянські часи. Але не можемо ба$ гато чого реалізувати вже в неза$ лежній Україні. — Чому так відбувається? Чому, Ви сказали, виштовхують дух Тараса? — Якщо ми так байдуже спос$ терігатимемо за тим, що формує свідомість (маю на увазі електрон$ ні мас-медіа, радіо, телебачення), так і триватиме. Якщо вони будуть від нас дистанційовані, не націо$ нальні, не насичені словом Шев$ ченка, а будуть словом Гордона, баєчками про красиве життя Кате$ рини Осадчої… Немає національ$ ного каналу, є лише комерційні проекти. Це національна справа — виховання нації. І “Просвіта” зму$ шена відстоювати програми, які сформував Шевченко. Хотілося б, аби представники нашої влади, насамперед у куль$ турній, освітній сфері у Шевченків$ ські дні відволіклися від “новин”. Бо чим прикре сьогодення? Тим, що ми живемо новинами. Спожи$ вання скороминущого — все це марнота. А є те, що викристалізу$ ване і називається вічністю. Шев$ ченко — це категорія вічна. — І ще про одну ініціативу Всеукраїнського товариства “Просвіта” — Тарасову церкву в Каневі, біля могили нашого генія. — Тільки великих воїнів і полко$ водців, імператорів із таким за$ гальносуспільним осмисленням перепоховували, як Шевченка. Ми над цим чомусь не замислюємося. Він обрав місце. Міг би й досі ле$ жати там, у Санкт-Петербурзі, бо коли виникла ініціатива перепохо$ вання, вона була фантастичною, нереальною. Але ж її було зреалі$ зовано. На тій Чернечій горі. Тобто
Фото Олеся Дмитренка вона схимницька, та гора, Богом позначена. Перебуваючи в Каневі, я не раз запитував себе: чому могилу увін$ чано цим партикулярним бетоном? Мармуром, хоч це не має значення — для мене все радянське було бе$ тоном. Це все стоїть на грудях лю$ дини — живої. Де хрест? Знище$ ний колись хрест відновили, але посунули до музею. Тому цілком логічно нам, які ставлять Україну одразу після Бога (Бог і Україна!) приходити до Шевченка через церкву. Запалити свічку, послухати передзвін у глибині простору й іс$ торичного часу, бо Шевченко — це не лише ХІХ століття чи наш час, це і біблійні, й добіблійні часи. Тому, порадившись із членами правління “Просвіти” й Патріархом Всієї Руси-України Філаретом, ми й вирішили ініціювати будівництво Тарасової церкви. Але нам заборо$ нили ставити хрест біля Чернечої гори, а виштовхали до ярка. Ми поставили там хрест, розуміючи, що влада змінюється, політики не вічні. А в перший рік президентства
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
