“Збереглося єдине дерево, яке пам’ятає Шевченка, — 200-літня шовковиця”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
ОЧЕВИДЕЦЬ І ЛІТОПИСЕЦЬ
Слово Просвіти, №10 за 2008 рік
Виставковий зал Національного музею Т. Шевченка
Робочий стіл Т. Г. Шевченка са Григоровича, його особисті ре$ чі, документи, рукописи поезій, рідкісні фото Поета, першодруки його творів. У фойє на великому телеекрані, змінюючи одна одну, відвідувачів зустрічають репродук$ ції творів Шевченка. Експозиції в залах, створені працівниками му$ зею, максимально відтворюють зоровий образ тих давніх часів життя і творчості поета і художни$ ка. Переважна більшість його мис$ тецьких творів, виконаних олією, — постійна експозиція музею. До свята 9 березня готують но$ ву експозицію графічних автопор$ третів. Оригінальні ікони з Шевчен$ ківського краю доповнюють ін$ тер’єр виставки. Живописні полот$ на Шевченка експонують постійно. Можна полинути уявою і в куточок майстерні художника у Петербурзі, де головний експонат — гасова лампа, яку Тарас Шевченко разом з приятелем Василем Штернбер$ гом дуже довго мріяли придбати, а коли купили, то палили її на радо$ щах цілісінький день та зібрали то$ вариство на посиденьки… А твори графіки у музеї вистав$ ляють позмінно, оскільки після пев$ ного періоду експонування їм пот$ рібен “відпочинок”. Цікавість відві$ дувачів викликає станок, подібний до того, на якому створював офор$ ти Шевченко, і працівники долуча$ ють до роботи охочих — зробити власними руками офорт на згадку. З майдану Незалежності вихо$ димо у провулок Шевченка. Тут збереглася старовинна садиба 1835 року. В одноповерховому де$ рев’яному будинку Тарас Шевчен$ ко жив і працював у 1846—47 рр. У мансарді — дві кімнати, де була майстерня Шевченка і художника Михайла Сажина. Залишивши по$ заду столичну метушню, одразу потрапляємо у домашній затишок — в атмосферу позаминулого сто$
Офортний верстат (початок ХХ століття)
на вулиці, що називалася Козине болото. Тепер на фасаді цього будинку, в якому оселився Шевченко, є ме$ моріальна дошка, відкрита 1974 ро$ ку. Виготовлена вона з бронзи, ба$ рельєф роботи скульптора Г. Каль$ ченка, архітектора А. Ігнащенка. Найцінніші колекції музею — особисті речі Шевченка: одяг (бі$ лий парусиновий костюм, у якому Тарас Григорович ходив вулицями Києва влітку 1859 року, солдатська сорочка, яку одягав на засланні), малярське та гравірувальне при$ ладдя (пензлі, олівці, тюбики з фарбою), унікальні видання його творів, гравюри, офорти, стільчик для етюдів, етюдник. Особлива гордість музею — п’ять примірників “Кобзаря” 1860 року видання з автографами Поета. Жоден музей не може похвалитися такою кількістю цих неймовірно цін$ них книг. Адже у них — живий голос Шевченка, биття його серця. Ось, наприклад, напис: “Чистому сер$ цем, доброму козакові Олександру Лазаревському. 6 лютого 1860 р. Кобзар Тарас”. Бачимо й со$ лом’яний брилик, у такому Тарас хо$ див на Дніпрові кручі малювати. А також робочий стіл, а на ньому — Та$ расова ручка, чорнильниця і люлька зі слонової кістки, оздоблена сріб$ лом. Її подарував Шевченкові Мико$ ла Костомаров. Є і фісгармонія, що теж була тут за часів Кобзаря. Приємно дізнатися, що нині не існує проблем і з відвідувачами. Приходить освічена молодь: учні, студенти. Маленькі дітки ставлять дивовижні запитання про Кирило$
Пам’ятник навпроти університету
Солдатська сорочка Поета
Мефодіївське братство. Бувають іноземні дипломати. Їх кличе від метушні на вулицях особлива аура музею: світ нашого національного генія і пророка Шевченка. Як відомо, Тарас Григорович жив у Києві у багатьох місцях, од$ нак ті будинки не збереглися дони$ ні. У творчому доробку митця є за$ мальовки Куренівки, Видубицького монастиря, Аскольдової могили, Олександрівського костелу. Шев$ ченко сподівався видати і присвя$ тити Києву альбом. Його було призначено викладачем малюван$ ня в Київський університет Св. Во$ лодимира, але арешт 5 квітня на$ довго розлучив з Україною.. А був щасливий рік творчої пра$ ці! Поета зустрічав тінистий сад на вулиці Козине болото, коли він ра$ ненько йшов малювати руїни Золо$ тих воріт. Збереглося єдине дерево, яке пам’ятає Шевченка, — 200$літня шовковиця. Біля будинку був сарай і льодовня. Тоді садиба була чима$ лою, але традиційно у цій частині міста городину не вирощували, ли$ ше тримали худобу: кіз і корів. Дуже смачну воду купували у водовозів чи водоносів або набирали у фонтанах, бо криниці у дворі не було. Уявімо — ось цими східцями, якими обережно ступаємо, підій$ мався у свою майстерню, що вгорі, сам Шевченко! Ніби виразно чуємо його кроки. Бачимо, як він бере пензлик, олівці, етюдник… P. S. Редакція висловлює подяку керівництву і всім працівникам музеїв, які своєю працею та щирим словом допомагають відвідувачам осягти велич Шевченка, а також за їхню шляхетну допомогу в написанні цього матеріалу.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
