Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“В мені дзвеніли пісні зелені”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

ЛАУРЕАТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРЕМІЇ 2008 ШЛЯХ ДО СОНЯЧНИХ ЛЮДЕЙ

Слово Просвіти, №10 за 2008 рік

Любов ГОЛОТА Дзеркало поволі буденніша$ ло, його святковий блиск притлу$ мився, воно наче збайдужіло і до дівчинки, й до кімнати, в якій нічо$ го нового не відбувалося: вранці мимо нього лопотіли босі ноги, потім дівчинка крадькома зази$ рала в його око, обсмикувала на собі шкільне коричневе плаття, з якого щодня виростала все біль$ ше, в обід мимо дзеркала пролі$ тав шкільний портфель, влучаючи просто під стіл, увечері мимохідь зазирав батько і питав, чи дочка вже повчила уроки, з’являлась із ганчіркою мати і старанно проти$ рала срібну поверхню, просто по своєму відбитку. Разом з дівчин$ кою в кімнату заходив вільглий дух осені чи холодний — зими, і тоді на дзеркалі осідала майже невидима крапелька вологи, по$ волі закочувалась за його край, але, не встигши добратися гли$ боко, випаровувалася. На Новий рік дівчинка зробила витинанку — білу мережану сніжинку і, пова$ гавшись, приліпила її на дзерка$ ло, вгорі, праворуч, — шкло стало святковішим, хоча сніжинка й за$ тулила йому вишневий край ки$ Віра ВОВК АВТОПОРТРЕТ Мої батьки — старого роду, Та кров моя — червона кров. Гуцульсько-бойківська порода Одвертий погляд шле з-під бров Низьких і рівних, як бувають Над Рибниць зеленню кладки; Чоло пряде думки й ховає, На віно, за тонкі рядки. Каштани хвилями спливають На готику вузькавих пліч, І щось дитяче промовляє В устах округлих; з ясних віч Дме простір від Карпат по Анди: Там знайдеш таїнство розет, Там чайні виплекав троянди Мій дід — священик і поет. ВОЛОШКОВИЙ РУКАВ Взяла я грудку землі у жменю, Перехрестилась, пішла у світ. В мені дзвеніли пісні зелені, Горіло сонце — червоний квіт. Ще мерехтіло з сіней у хаті, Як волошковий рукав мені, І так хотілось мій світ лишати, З плачем припасти до рідних ніг. Та плай — мов леґінь — простяг до мене Рамена дикі від сонця й бур; Валерій Франчук. “Краєвид рідного села” лима та голівку цвяха, на якій бу$ ло настромлено вирізку з газети — портрет Че Ґевари в чорному береті. Сніжинку мати відмила водою з оцтом, але дзеркало не могло чути ні запаху, ні смаку, за$ те побачило, що замість Че Ґева$ ри на гвіздку висить інший шмат газети — Юрій Гагарін, широко посміхаючись, навіть не помічав якогось там сільського люстра. З розчинених навстіж дверей тягло теплом, випарами землі, шуміло дощем і гриміло громами — нас$ Батьки письменниці — Василь Мефодійович і Ольга Григорівна Голоти тало літо і, зманута протягом і зе$ леним духом надкушеного яблу$ ка, білого наливу, що влежувався на вікні, в кімнату залетіла моло$ да бджілка; вона вмостилася на яблукові, але набила таку оскому,

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин