Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Українська книжка повинна бути гарна”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

ДИТЯЧЕ ПИТАННЯ

Слово Просвіти, №10 за 2008 рік

Пам’ятаєте слова Ліни Костенко: “Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть”? Своєрідний храм знань та духовності, куди не заростає стежина ось уже майже 90 років, — Центральна бібліотека ім. Т. Г. Шевченка для дітей м. Києва, якою незмінно понад тридцять літ керує Надія Іванівна БЕЗРУЧКО. У перший рік незалежності нашої держави Надії Безручко присвоїли звання заслуженого працівника культури України, а 2000 року нагородили грамотою Кабінету Міністрів України. З 1999-го Надія Безручко — віце-президент Всеукраїнської асоціації працівників бібліотек для дітей. Ми попросили Надію Іванівну поділитися секретами невичерпного джерела натхнення, здобутками у просвітницькій роботі та проблемами, які найбільше турбують її як бібліотечного працівника. — Надіє Іванівно, Ви присвятили себе благородній професії бібліотекаря, передаєте духовні надбання, створені віками, наймолодшим нашим громадянам. Це дуже відповідально. Розкажіть коротко про створення вашої бібліотеки. — Згадалися слова Андре Мо$ руа, що молоді держави повинні створювати бібліотеки, зокрема і для формування національної са$ мосвідомості. Не виняток і наша бібліотека для дітей, статус якої визначено урядом України як нау$ ково-дослідного, інформаційного та консультативного центру з пи$ тань культурного розвитку дітей Києва. Бібліотеку створено 1918 року зусиллями інтелігенції міста і передусім Павла Тичини, а 1920$го за його клопотанням названо ім’ям Тараса Шевченка. Павло Тичина деякий час пра$ цював тут бібліотекарем. Пред$ ставники передової інтелігенції то$ ді скуповували книжки у приватних осіб, облаштовували каталоги. Свого часу при бібліотеці створили літературні та хоровий гуртки, пер$ шим керівником одного з них був Григорій Верьовка, видатний укра$ їнський композитор, керівник ук$ раїнського народного хору. З кожним роком збільшувався книжковий фонд. Нині Центральна бібліотека ім. Т. Г. Шевченка для ді$ тей — основне книгосховище, нео$ ціненна скарбниця, база для підви$ щення кваліфікації бібліотекарів, що працюють у школах та бібліоте$ ках столиці й інших міст України. — Які заходи проводить ваша бібліотека для національного та військово-патріотичного виховання юних читачів? Щоб виростали вони захисниками свого роду й отчого краю… — Уже став традиційним кон$ курс дитячої творчості (поезія, проза, малюнки) “Київ та кияни очима дітей”. Кожна дитина пере$ дає свої відчуття краси і неповтор$ ності старовинного та сучасного Києва. Вернісаж малюнків вистав$ ляємо у нашій бібліотеці, а найкра$ щі роботи друкує всеукраїнський журнал “Веселка”. Багато теплих відгуків надійшло після свят “А я просто українка, україночка”, “Посвята в кобзарята”. Всеукраїн$ ський конкурс “Найкращий читач України$2007” (ІІ тур) теж відбувся у стінах нашої бібліотеки. Пере$ можцями стали 40 школярів, які от$ римали нагороду — поїздку до Львова. З 1994 р. у спеціальному відділі естетичного виховання, що тісно співпрацює з театрами, музеями, художніми і музичними школами, діє Мала академія мистецтв. Вона використовує нетрадиційний під$ хід до вивчення національної куль$ тури, ознайомлення школярів із фольклором. Окремо хочу назвати заходи, які виховують у дітей такі риси ха$ рактеру, як мужність, силу, честь, патріотизм. Це свята до Дня Укра$ їнського козацтва, як, приміром, торік і позаторік “Україна — слав$ ний край козачий”, “Встань, ко$ зацька славо! Засвіти знамена!” Цього року ми організували вечір до 100$річчя від дня народження генерал-хорунжого і головного ко$ мандира УПА Романа Шухевича “Натхненний лицар рідної землі”, до Дня Перемоги “Тих днів у пам’яті не стерти і сьогодні”. Плід$ но працює клуб “Досвіт”, він про$ водить презентації книг, зокрема книги спогадів поета, письменни$ ка, інваліда Великої Вітчизняної війни Миколи Лебединського “Од$ не поранене життя”, експедиції “Пам’ять” маршрутами визволен$ ня від німецько-фашистських за$ гарбників. Цього року організували історико-патріотичний вечір, при$ свячений Героям Крут, “Понад усе вони любили свій рідний край”. На$ ші читачі зустрічалися з воїнами$ фронтовиками, які ділилися спога$ дами про побратимів і свій бойо$ вий шлях. На патріотичному вечорі “День захисника Вітчизни” були Директор бібліотеки Н. І. Безручко з юними читачами фічних видань, книжок про україн$ ську дитячу пісню, українські думи, літописи тощо. І все ж у своїх фондах ми нама$ гаємося мати найцікавіші підруч$ ники нового покоління, найновішу художню й науково-популярну лі$ тературу, ті книжки, які формують естетичні смаки, моральні засади й творчі нахили дітей. — Ми не бачимо на прилавках крамниць жодного видання з української класики для дітей. Як поповнюєте фонди цією літературою? — Справді, на книжковому рин$ ку України дуже мало таких видань. Зокрема, київське видавництво “Веселка” у серії “Шкільна бібліо$ тека” випустило твори І. Котлярев$ ського, О. Кобилянської, І. Франка, В. Стефаника. Ще деякі видавниц$ тва — “Наукова думка”, “Школа” (м. Київ), “Ранок” (м. Харків), Ви$ давничий центр “Просвіта” (м. Ки$ їв) — теж активізували свою діяль$ ність у цьому напрямі. Щодо творів Марка Вовчка, то востаннє збірку “Народні оповідання” було видано 2001 року в “Науковій думці”. Твір “Маруся” окремим виданням ви$ друкувано дуже давно — 1993 року у видавництві “Поклик сумління” (м. Львів). Нас дуже непокоїть, що мало видають творів Тараса Шев$ ченка для дітей. Лише деякі видав$ ництва випустили збірку “Кобзар”, зокрема Видавничий центр “Прос$ віта”, “Веселка”, “Фоліо”, “Стал$ кер”, і то невеликими накладами. Наша бібліотека, яка носить ім’я Шевченка, ставить за мету по$ пуляризувати його твори. “Кобзар” повинен стати настільною книгою для нашої дітвори. Дошкільнятам доносимо віно$ чок віршів від Тараса Шевченка, використовуючи книжки видавниц$ тва “Веселка”: “За сонцем хма$ ронька пливе” (1990), “Садок виш$ невий коло хати” (1995), “Тече во$ да з-під явора” (1976). — Яка Ваша думка про якість нинішньої дитячої друкованої продукції? — На жаль, не тільки тематичне спрямування української дитячої книжки, а й її якість не досить висо$ кі. Нікого не треба переконувати, що лише яскрава, змістовна, гарно оформлена книжка може відволікти дитину від комп’ютерних ігор, без$ кінечних серіалів. А чи може захо$ пити дитину книжка у м’якій неяс$ кравій обкладинці з текстом на га$ зетному папері? Діти не хочуть ро$ зуміти, чому ми бідні, і що є проб$ леми в економіці. Українська книж$ ка повинна бути така гарна, щоб дитина власноруч вибирала саме її

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин