“Одну сльозу з очей карих — І... пан над панами!..” · с. 10сторінка оригіналу ↗
ЖИТТЯ СЛАВЕТНИХ
Слово Просвіти, №10 за 2008 рік
Володимир МЕЛЬНИЧЕНКО, генеральний директор Культурно$ го центру України в Москві, доктор історичних наук
Продовження. Початок у ч. 6, 7, 9 за 2008 р.
ТАРАС ШЕВЧЕНКО: “ПОЇХАЛИ МИ З МИХАЙЛОМ СЕМЕНОВИЧЕМ У МІСТО” 18 березня 1858 року Шевчен$ ко і Щепкін уперше після поетової хвороби разом виїхали з дому. У щоденнику Тараса Григоровича читаємо: “В первом часу поехали мы с Михайлом Семеновичем в го$ род. Заехали к Максимовичу. Застали его в хлопотах около “Русской беседы”. Хозяйки его не застали дома. Она была в церкви. Говеет. Вскоре явилася она, и мрачная обитель ученого просветлела. Какое милое, прекрасное создание. Но что в ней очаровательнее всего, это чистый, нетронутый тип моей землячки1. Она проиграла для нас на фортепьяно несколько наших песен. Так чисто, безма$ нерно, как ни одна великая ар$ тистка играть не умеет. И где он, старый антикварий, выко$ пал такое свежее, чистое доб$ ро. И грустно, и завидно. Я на$ писал ей на память свой “Ве$ сенний вечер”2, а она подарила мне для ношения на шее киевский образок. Наивный и прекрасный подарок”. Ключові слова у цьому записі: “И грустно, и завидно”. У сім’ї 54$ річного Михайла Максимовича, який був на десять років старший за поета, але мав молоду, вродли$ ву, чисту й душевну дружину, зго$ рьований і змарнілий в засланні Шевченко з усією гіркотою відчув, які справжні земні радощі обійшли його стороною. Тарас Григорович усе життя страждав від самоти, яку могла за$ повнити лише вірна дружина. Зга$ даймо його поетичні рядки: “Одну сльозу з очей карих — І… пан над панами!..” Недавній епізод із Кате$ риною Піуновою в Нижньому Нов$ городі свідчив не стільки про чер$ гове розчарування поета в коханні, скільки підтверджував його жагуче людське бажання кохати та бути коханим і мати власну сім’ю. Ось чому глибокий, пронизливий сум і тепла, щемлива заздрість огорну$ ли його після знайомства з сім’єю Максимовичів, з “привабливою для Шевченка парою” (Іван Драч). Тепле й захоплене ставлення до “щирої землячки” відчувається й у щоденниковому записі від 21 бе$ резня: “Вечер провел у своей ми$ лой землячки М. В. Максимович. И несмотря на Страстную пятни$ цу, она, милая, весь вечер пела для меня наши родные задушев$ ные песни. И пела так сердечно, прекрасно, что я вообразил себя на берегах широкого Днепра. Восхитительные песни! Очаро$ вательная певица!”3 Скільки у цих словах притише$ ної туги за домашнім вогнищем і жіночим теплом! А ще більше — за рідною Батьківщиною, за Украї$ ною, за Дніпром… Де жив Михайло Максимович, який приїхав з України в Москву? “Адрес-календарь жителей Мос$ квы” за 1857 рік стверджує, що в Дев’ятинському провулку4 М’яс$ ницької дільниці, в будинку Гофма$ на, недалеко від церкви Успіння Пресвятої Богородиці на Покров$ ській вулиці (знесена 1936 року). Перевіряємо інформацію за мало$ відомим “Алфавитным указателем к плану Мясницкой части”. Справ$ ді, будинок надвірного радника Льва Гофмана був розташований у Дев’ятинському провулку, що ви$ ходив на Покровську вулицю. Пря$ муючи до Максимовича, Шевченко і Щепкін проїжджали Маросєйкою — вулицею, назва якої пов’язана з Україною. Вірогідно, що церква, яку зга$ дує Шевченко в щоденнику та яку відвідувала під час його першого приїзду Марія Максимович, і була
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
