“Просвіта” була центром усього культурологічного життя українців”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
КНИГИ — КОНЯМ ПІД НОГИ
Слово Просвіти, №10 за 2008 рік
Степан БОЙКО, учасник хору “Червона Калина” Івано-Франківської “Просвіти”
“Просвіта” — найдавніше укра$ їнське громадсько-культурне то$ вариство, яке будило національну свідомість, поширювало світло знань серед народу. У нашому се$ лі Вижняки (за 25 км від Львова) ще до Першої світової війни кілька разів ініціаторам заснування осе$ редку “Просвіти” відмовляли Пе$ ремишлянський повіт та місцевий війт. При владі були поляки, які не хотіли, щоб “Просвіта” існувала, бо в українських селах разом з УГКЦ вона була центром усього культурологічного життя українців. У народній чотирикласній школі лише двічі на тиждень вивчали ук$ раїнську (інші дні навчання вели польською). Як розповідав мій ді$ дусь Гнат Процишин, у клуні Івана Лободинського сільські хлопці й дівчата грали п’єсу “Назар Стодо$ ля”, доки жандарм з військової ко$ манди зачинив її на замок. Був 1903 рік. 1905 року, коли збудували нову церкву, біля неї в березні святкува$ ли день народження Тараса Шев$ ченка. На дзвіниці висів Тарасів портрет у вишиваному рушнику. Ді$ ти декламували “Тече вода в синє море”, “Думи мої, думи мої”, “Ми$ нають дні, минають ночі”. Я часто їздив з дідусем у поле по снопи, картоплю, і дорогою він мені читав вірші Шевченка, нарікав на Хмеля за Переяславську угоду. Не все ще я тоді розумів. Уже після війни дід подарував мені маленьку книжечку “Тарас Шевченко”, яку видала “Просвіта” ще 1933 року у Львові. Там було 50 віршів (уривків з творів), які старший брат Ярос$ лав, я, брат Григорій і сестра Надія вчили по черзі. І в неділю, коли з церкви проходила родина, читали їх уголос.
Уже в радянській школі читав “Садок вишневий коло хати”, “Мені тринадцятий минало”. А за вірш “Розрита могила”, який я читав на перерві й це почув капітан-відстав$ ник Віктор Філін, мені заборонили декламувати Шевченка. Та найбільше я постраждав під
Феодосій Гуменюк. “Кобзар”
час навчання у Львівському буді$ вельному технікумі. Коли я був на першому курсі, помер Сталін. Він помер у березні, тому Шевченків$ ські свята відмінили, всюди була жалоба. Студенти жили у колиш$ ньому монастирі; у трапезній хтось повісив невеликий портрет Шев$
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
