“Екологічна криза має в основі кризу етичну, кризу людських стосунків, взаємовідносин людини і природи...” · с. 12сторінка оригіналу ↗
РІДНИЙ КРАЙ
Слово Просвіти, №10 за 2008 рік
Володимир ГЕТЬМАН, Державна служба заповідної справи Мінприроди України
ПРО ГУМАНІСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЙ Одна з таких ще не до кінця усвідомле$ них суспільством цінностей — гуманістична, що властива територіям та об’єктам при$ родно-заповідного фонду України, зокрема національним природним та реґіональним ландшафтним паркам, в яких охороняють природні та історико-культурні комплекси. Ці “оази” заповідної природи служитимуть святій справі патріотичного виховання, особливо молоді, яка шануватиме рідну природу та історію. Заслуговує на увагу приклад сусідньої Польщі, де в законі про охорону природи (1991) в частині, що стосується реґіональних ландшафтних парків (яких тут понад 120), ідеться: “…землі та інша нерухомість, що розташовані в межах ландшафтного парку, мають рекреаційне значення і служать для виховання молоді в дусі шанування рідної природи, культури та історії”. Для реалізації такої високодуховної мети в Україні треба створити свою модель національного парку, яка може базуватися на трьох концептуальних субстанціях: при$ рода — краса й унікальність природного ландшафту, історія — характерність та не$ повторність історичного середовища, релі$ гія — сакральність, святість місцевих пам’яток архітектури, культових закладів (релігійних храмів). Це, без сумніву, слугу$ ватиме самоутвердженню національної ідентичності, розквіту та збагаченню націо$ нальної ідеї. У наш час глибокого занепаду духовнос$ ті й моралі, зокрема молодого покоління, особливо актуальною стала освітньо-вихов$ на проблема, яку розв’язують у галузі світо$ глядної функції екології й практично реалізу$ ють у науково-пізнавальному освоєнні при$ родного й гуманістичного потенціалу запо$ відних та рекреаційних ландшафтів.
ПРАВО НА СПІЛКУВАННЯ З ПРИРОДОЮ У цьому контексті особливої уваги заслу$ говує теорія гуманістично-ресурсного потенціалу ландшафтів. Та спершу зазна$ чимо, що для вивчення і виокремлення тако$ го потенціалу потрібні передумови, зокрема психологічні, екологічні, етнологічні тощо. Психологічні передумови передбачають здатність дослідника сприймати довкілля ці$ лісно (холістично), у складних суб’єкт$ об’єктних взаємозв’язках. Позитивному чи негативному сприйнят$ тю природи сприяють (чи не сприяють) різні стани людини (настрій, самопочуття тощо). Так, від емоційності людини залежить цінніс$ не сприйняття природи. Почуття місця в її сприйнятті переплітається з почуттям прос$ тору, батьківщини; почуття часу — з почут$ тям історії; почуття прекрасного — з усві$ домленням неповторності звичайного. Зви$ чайне, але глибоко особистісне, стає особ$ ливим і набуває цінності поряд з видатним, знаковим. Екологічні передумови потребують усві$ домлення обмеженості та вразливості при$ родних цінностей. Власне, екологічний під$ хід потрібний для збереження природних та історико-культурних, матеріальних і духов$ них цінностей, субстратом вияву яких є ет$ нічно-ландшафтний. Етнологічні передумови виділення гума$ ністичного ресурсного потенціалу природ$
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
