“Я знаю силу слова”. В. Сосюра · с. 14сторінка оригіналу ↗
ВІРНІСТЬ БОГОВІ Й УКРАЇНІ
Слово Просвіти, №10 за 2008 рік
Нещодавно до 100-річного ювілею від дня народження Євгена-Юлія Пеленського в Музеї книги і друкарства України відкрито виставку. Представлені на ній книги, документи, світлини, інші матеріали яскраво висвітлюють подвижницьке життя і діяльність вірного сина рідної землі.
Микола ГЛАМАЗДА
Далеко не повний список дру$ кованих робіт Євгена Пеленського складає понад 400 назв. Переду$ сім слід відзначити його бібліогра$ фічну працю “Ucrainica в західно$ європейських мовах” (англій$ ською, німецькою, французькою та італійською), що вийшла як 158 том Записок Наукового товарис$ тва імені Т. Шевченка. У ній 12 роз$ ділів: загальна характеристика гео$ графії, демографія, антропологія, історія, мова, етнографія, культу$ ра, право, соціологія, народне здоров’я, освіта, господарство, еміграція. Вони охопили понад 2600 публікацій вітчизняних і зару$ біжних авторів. Цінні за використаними мате$ ріалами першоджерел, змістом, аргументацією наукові праці Є. Пе$ ленського “Культура й культ укра$ їнської книги”, “Українська книга”, “Початки друкарства”, в яких він обґрунтовує думку, що українська друкована книга з’явилася в 90$ті роки XV ст., а не 1574 року, коли “москвитин” Іван Федоров у Львові видрукував “Апостол”. Той, як відо$ мо, “повскресил” тільки підупале тоді в Україні друкарство. Правда, відтоді воно набуло безперервно$ го розвитку. Зародження української літе$ ратури Є. Пеленський знаходить у VI ст. не лише у фольклорі, витоки якого ще глибші. Різноманітність проблематики, тематичне багатство його дослід$ жень і публікацій вражають. Це й історія української та зарубіжних
Ніна ГНАТЮК
У драматичній поемі “Дівчина з легенди” про Марусю Чурай відо$ ма українська поетеса Любов За$ башта вустами своєї героїні звер$ талася до нас: “А якщо дійде пісня хоч одна / До вас, нащадки, в ра$ дості, в привіті, / як серця незрад$ ливого луна, / то значить, я жила не марно в світі”. Тепло, зворушливо говорили про українську поетесу, вірну бере$ гиню таланту русоволосого Проме$ тея — Андрія Малишка — на літера$ турно-мистецькому вечорі з нагоди 90$річчя від її дня народження. До центрального архіву-музею літера$ тури і мистецтва України прийшли поети, літературознавці, артисти, земляки Любові Забашти з Прилуч$ чини, щоб вшанувати пам’ять про дорогу людину, авторку багатьох десятків поетичних книг, драматич$ них поем, пісень. Було презентова$ но збірку пісень на слова поетеси “Дзвонкова криниця”, впорядкова$ ну сином Ігорем Забаштою. У передмові до цього видання, написаній Дмитром Луценком ще 1968 року, є такі рядки: “Справжня поезія насичена земною красою, веселковими кольорами неруко$ творної природи, шумом дібров і ароматом запашних квітів, тихим воркуванням закоханих і весняним щебетом солов’їв, переплеском оксамитових хвиль великих і малих річок і грозовим громом великого бою, людськими радощами і боля$ ми. Вона проситься в пісню, бо є рідною сестрою музики. Лягає на музику і краще слово Любові Забашти. Мелодійне і со$ ковите, запашне і прозоре, скроп$ лене сонцем і розумом, воно вли$ вається в людські серця проникли$ вою, як жайворонкове щебетання, піснею, бо взяте з глибин народу, з невичерпної скарбниці нашої ба$ гатої на відтінки і нюанси рідної мови”.
літератур, розвиток загального процесу і своєрідність окремих напрямів, а також характерні від$ мінності в жанрах, індивідуальних стилях тощо. А ще своєчасні відгу$ ки на вихід у світ прикметного тво$ ру того чи іншого письменника в Україні та за кордоном. У полі його зору — питання культури, літератури, мистецтва далекого минулого і сучасності. Переконливе свідчення цього — “Бібліографія української книги”, “Бібліографія Шевченківської біб$ ліографії”, “До питання про бібліо$ графію стародруків”, “Бібліографія української мовознавчої бібліогра$ фії”, “Українська краєзнавча бібліо$ графія Галичини й Волині”, “Захід$ ноєвропейське українознавство”, “Матеріали до бібліографії виз$ вольної боротьби України”, “Об$ московлюють українську мову”, “Антологія сучасної української по$ езії”, “Українська загальна енцик$ лопедія. Книга знання”, “З історії українського юмору (Від І. Котля$ ревського до О. Маковея)”, “Нау$ ково-дослідча робота Національ$ ного музею у Львові” (там автор певний час працював), “Конфрон$ тація літератури з життям”, “Літе$ ратурний Київ сьогодні” (1936) то$ що. Незмінною була його зацікав$ леність феноменом Т. Шевченка: “Шевченко-класик”, “Як писав Шевченко поезії?”, “Чар Шевчен$ ка”, “Шевченко й Західна Україна”, “Сад Т. Шевченка в азійському сте$ пу”, “Шевченко і Вовчок”, “Шев$ ченко й одруження”, “Останнє пое$ тичне слово Шевченка” — майже
30 публікацій про великого поета. У Кракові 1940 р. Є. Пеленський здійснив мініатюрне видання пер$ шодруку “Кобзаря” 1840 р. зі сво$ єю передмовою. Так він відзначив 100$ліття цієї безсмертної книжки. Невтомному Є. Пеленському вдалося видати цілу бібліотеку творів української літературної класики ХІХ—першої половини ХХ ст. Здається, ніхто з видатних майстрів слова не залишився поза його увагою, і все це у 30—40$ві роки — дуже складний період для української еміграції. Та дослідник докладав усіх зусиль, аби ознайо$ мити співвітчизників з тим, що бу$ ло на той час найкращого в Україні та за її межами. Мешкаючи у Льво$ ві (до вересня 1939 р.), він активно співпрацював з Науковим товарис$ твом ім. Т. Шевченка (НТШ), з ре$ дакціями українських видавництв, часописів, газет. Ініціював ство$ рення нових видавництв, спонукав своїх однодумців до наукової, просвітницької роботи. Завдяки йому стали популярними видання “Дажбога”, “Вогнів”, “Просвіти”, “Українського видавництва” у Львові, а згодом у Кракові, “Нового часу”, “Бистриці”, “Вільної думки”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
