“Я знаю силу слова”. В. Сосюра · с. 14сторінка оригіналу ↗
СЕРЦЯ НЕЗРАДЛИВОГО ЛУНА
Слово Просвіти, №10 за 2008 рік
Заслужений діяч мистецтв Ук$ раїни Софія Майданська, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка Микола Шудря, поете$ са з Прилук, перший лауреат пре$ мії ім. Л. Забашти Ніна Ткаченко, голова Прилуцької міської ради
Юрій Беркут, відомі поети Микола Сом, Петро Засенко та інші шану$ вальники творчості незабутньої майстрині слова з любов’ю, трепе$ том відтворювали образ цієї небу$ денної особистості, високоталано$ витої поетеси, вимогливої вихова$ тельки творчої молоді, вірної дру$ жини одного з найвидатніших ук$ раїнських поетів XX століття Андрія Малишка. Яскравою, різноплановою була мистецька палітра вечора. Нат$ хненно звучали вірші Любові За$ башти з уст ведучої, заслуженої артистки України Лариси Недін. Прекрасно виконала пісні на слова дорогої серцю людини артистка оперети Олеся Забашта. “Моя дзвонкова кринице, ди$ вися ж, не обмілій”, — лунав у ви$ сокість неба, понад святе золото Софії сильний, чаруючий го$ лос внучки поетеси. І думало$ ся про те, що маємо не забу$ вати усіх тих, для кого Україна була не просто місцем прожи$ вання, а криницею любові й життя, головною точкою болю, дорогою материзною. І коли Любов Забашта писала про Марусю Чурай і Роксолану, Олексу Довбуша та Івана Сір$ ка, Лесю Українку та Івана Франка, Олександра Довжен$ ка і Максима Рильського, Анд$ рія Малишка і Платона Майбо$ роду, Василя Стуса і ще бага$ тьох інших справді великих ук$ раїнців, то цим вона розкриле$ но і гордо утверджувала без$ смертя України, устами не$ ложними співала славень лю$ бові й красі, вносила і свою частку у виборювання неза$ лежної національної держави. “Буду Берегинею рідного народу” — писала Любов За$ башта. Тож низький уклін їй за це і моя довічна вдячність, адже саме вона 1967 року написала мені ре$ комендацію до вступу в лави Спіл$ ки письменників України, тепло відгукувалася про мої збірки, писа$ ла зворушливі листи, разом з Анд$ рієм Самійловичем запрошувала на хліб-сіль додому. І останні вірші мережила її рука на моїй Вінниччи$ ні, де й завершилася земна дорога поетеси. Тож хай рясним благодат$ ним дощем спадає у людські серця її добірне слово. І не міліє дзвонко$ ва криниця пам’яті.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
