Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Поет – своєрідний алхімік, але навіть йому недостатньо цієї символічної сили”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Досвіди знеособлення й вірив “Лабіринтах світла” Станіслава Новицького

Слово Просвіти, №10 за 2025 рік

Дмитро Дроздовський і Станіслав Новицький. Київ, 2024 рік Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ “Лабіринти світла” відкривають перед читачами нового Станіслава Новицького. У цій книжці релігійне християнське відчуття переплітається з метафізикою прагнення прорватися крізь стіну, яка обмежує наше знання, любов і життя. Це книжка про межі та бажання їх подолати, про вибачення перед світом за те, що ми не здатні побачити себе за обрієм і межею цієї стіни, що стоїть на шляху до вічності. У ритмах тексту відчувається спокій, подібний до водної поверхні – рівної зовні, але глибокої й неспокійної всередині. Ця глибина може перетворитися на вир будь-якої миті. Ліричний герой С. Новицького кохає, повністю розчиняючись утому, кого любить. я міг би покохати будь'яку іншу жінку міг би зійти на пси і жити без неї служив пам’яті та великій людській силі яку часом називають самотністю я кохав жінку із сірими очима я любив усе що любила вона я торкався губами усіх частин її матерії люблячи кожну клітину цієї жінки але щось сталося з нашим коханням прийшло усвідомлення самої самотності осінні листки стали надто сухими і пам’ять стала вразливою до любови залишились білі хмари в небеснім колі залишились маленькі світлини в альбомі залишились поцілунки та нічні вулиці залишились доторки доторки доторки Але суб’єкта лірики переслідує відчуття обмеженості зовнішньою реальністю. Йому бракує існування у фізичному вимірі. Він прагне подолати цю межу й доторкнутися до метафізичного простору, де немає смерті, а життя не визначається рамками часу чи відчуттів. Смерть лишається по цей бік стіни. А за Ольга РУДАНЕЦЬ, членкиня НСЖУ, просвітянка Футурологія – напрям різних досліджень, що займаються вивченням майбутніх станів суспільства і соціальних процесів взагалі, перспектив історичного розвитку людства, передбаченням його майбутнього. Футуролог – це фахівець, який займається прогнозуванням розвитку різних сфер діяльності людини в майбутньому. Саме так трактує цей термін Вікіпедія. Сучасні українські виші, наслідуючи світову практику, вже акредитували професію футуролога до своїх навчальних дисциплін, намагаючись йти в ногу з часом і робити наукові прогнози недалекого майбутнього. Але, здебільшого, ця професія передбачає: прорахунок і оцінку ризиків як невід’ємний аспект будь-якого сучасного бізнесу. Цей процес неможливий без довготермінового прогнозу розвитку бізнесу, економіки, країни в цілому. Саме такими прогнозами і займаються футурологи. Їхнє завдання – спрогнозувати майбутнє на основі наукових даних та методів. Популярність даного напрямку з кожним роком росте. В усьому світу створюються футурологічні організації. Ось перелік декількох з них: Асоціація професійних футурологів (США); Всесвітня федерація дослідження майбутнього (заснована в Парижі, Франція); Інститут глобального майбутнього (США); Фінляндська футурологічна академія (Фінляндія); Естонський інститут футурології (Естонія). Змінити світ на краще намагається футуролог з Коломиї Ігор Довганюк, автор нею – щось невловиме для людського досвіду. Однак саме прагнення перейти за межу закодоване в сутності духу, що втілений у ліричному героєві Новицького. Це книга про філософію та релігію, про пошук більшого, ніж звичайна дійсність. Вона стає своєрідним ключем до розуміння сучасного покоління: покоління сили, пристрасті й турбулентних взаємодій зі світом. Ця книжка містить щось від Одкровення – такого, що ще не сталося й не може здійснитися, поки існує ця стіна. Ліричний суб’єкт усвідомлює обмеженість свого існування перед Стіною й невідворотність прагнення подолати їх, увійти у простір, де більше не існує жодних рамок. Там немає ні смерті, ні початку, ні кінця — часовий каркас просто розчиняється. Особливо вражає перший вірш, який оперує контрастами: мить між першим і останнім телефонним дзвінком – як символ переходу від почуттів до вічності. перший чи останній телефонний дзвінок знаю останній ніколи не буде приємним а перший не стане для мене сподіваним Ми рідко згадуємо, хто першим нам телефонував у житті. Такі речі здаються буденними, доки ми не зіставимо їх із чимось значущим. Але особлива семіотика останнього дзвінка – це момент усвідомлення: час більше не обертається разом із тобою, і ти вже не крокуєш йому назустріч. добридень нашій останній розмові добридень вашим очам і вустам добридень моїй та вашій смерти добридень добридень добридень спокійно відказала смерть останній телефонний дзвінок остання розмова з осінньою тінню саме отією тінню за перехрестям спокійно подивіться на свою тінь пізнайте одкровення пізнайте себе як ніколи й нікого пізнайте тінь шипшини біля вікна останній телефонний дзвінок перший телефонний дзвінок голос за перехрестям голос із тінню за перехрестям Поетична збірка Станіслава Новиць- Портрет поета роботи художника Збігнева Кресоватого кого відкриває новий спосіб промовляння: щось фундаментальне змінилося у самому синтаксисі, у побудові речень. Поет прагне наблизитися до досвіду реальності, позбавленого емоційного забарвлення. Тут яблуко стає поцілунком, голосні звуки переплітаються в анфіладах образів, а все навколо безперервно переходить з одного стану в інший. Поет – своєрідний алхімік, але навіть йому недостатньо цієї символічної сили. Своєю думкою він намагається прорвати межі фізичного світу і ступити в простір Буття. Хоча ця інтонація була в багатьох поетів ХХ століття, у творчості С. Новицького вона набуває нової автентичності почуттів. Це щирість, що виникає з розуміння марності всього. Щирість перед обличчям знеособленої смерті. Щирість у пережитій радості, яка теж конечна. У збірці відчувається наскрізна постбарокова глибина та вплив метамодернізму. Семантичні коди, використані поетом, гармонійно поєднують непоєднуване, що є однією з ключових рис метамодернізму. Проте найголовніше тут – прийняття неминучості з радісним спокоєм. Світ потрібно приймати таким, яким він є, і водночас визнавати власну неспроможність проникнути у “іншу грань” Бут-анотації, “Окрушини життя” – це своєрідна сукупність футурологічних оповідань, новел, есе з сьогоденними проявами штучного інтелекту та недавнім минулим України і Землі”. Скажете: і в чому дивина? В чому новаторство? Спробую аргументувати. Маючи багатющий життєвий, управлінський, дипломатичний досвід та величезний багаж громадської участі, Ігор Довганюк виводить, на мій погляд, єдино прийнятну, морально обумовлену формулу людського співіснування, щось на зразок Кантівського “Зоряне небо наді мною і моральний закон в мені”. І зародження, початки цієї формули починається з Родини, родинного кореня. Тому , закономірно, в книзі зафіксовано певний родинний досвід і традиції від діда – прадіда і до продовжувачів роду. А, може, висловлюючись сучасними термінами, є підстава говорити про сукупний родинний інтелект, який в автора сумується в інтелект і досвід нації, а далі – всієї людської спільноти. Книга складається з 7-ми частин. З практики книговидання, здавалося б зовсім непоєднуваних, адже в окремих частинах – особистісний досвід автора, заснований на родинній традиції, в інших – глобальні тенденції і проблеми та моделі їх вирішення. Оригінальними сторінками в книзі є діалоги в часі, де автор, в художній формі веде діалог-перегук з видатними постатями літератури і історії – Богданом Лепким, Борисом Грінченком, Василем Сухомлинським, Ернестом Ґемінгвеєм, переспівуючи, чи то осучаснюючи теми і сюжети ма-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин