Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт-калейдоскоп · “Нам важливо відстоювати своє право бути українцями всюди і завжди, бо Україна починається з кожного з нас”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Пошук гармонії

Слово Просвіти, №10 за 2025 рік

Едуард ОВЧАРЕНКО Фото надано театром Чи можливо знайти любов у світі, де панують війна і безжальні звичаї? У причорноморських степах VII ст. до н. е. розгортається історія косачок – гордих амазонок, які живуть за власними законами. Їхня краса і міць – це їхня зброя, а незалежність – їхня сутність. Але що станеться, коли одна зних, молода Амага, піде проти традицій, шукаючи не лише свободи, а й справжнього кохання? Протистояння з воїнами-скіфами перетворюється на випробування для двох народів, що сплітаються в тенета почуттів і битви. Героїня мусить обрати: любов чи обов’язок, традиція чи власний шлях. Вистава “Праматері степів” – це поєднання динамічної пластики, емоційної глибини і епічної розповіді про силу жінки, пошук гармонії та непереможну любов, що змінює долі. – Було бажання поставити щось за прадавніми українськими легендами, – розповідає режисерка-постановниця та авторка хореографії Ніна Змерзла. – Спочатку думала, що це буде вистава про сонце. Тому що у наших предків була ціла драматургія: сонце народжується, потім за ним женеться міфічний персонаж Мара, а пізніше воно помирає. Це давня язичницька традиція, є легенди на цю тему. Згодом я зрозуміла, що з такої теми не витягнути драматургії на цілу виставу, хіба що на дитячу. Звернулася до фахівця в питаннях давніх вірувань і легенд В’ячеслава Островцева, який є членом громади рідновірів і давно досліджує цю тему. Він запропонував мені ідею: “А ти знаєш, що у часи скіфів були жінки сильні, вільні? За легендою їх називали косачки. Про них писав Геродот”. Відштовхнув- Лілія ПОЛКОВНИЧЕНКО, завідувачка бібліотеки-філії № 18 ЦМБ ім. М. Л. Кропивницького м. Миколаєва, голова ГО “Вітовське українське товариство” 6 березня в бібліотеці-філії № 18 ЦМБ ім. Кропивницького м. Миколаєва відбулось відкриття виставки вишитих робіт вітовської майстрині, членкині ГО “Вітовське українське товариство” Ганни Шаховал “Нема на світі України, немає іншого Дніпра...” Виставка присвячена 211-й річниці від дня народження Тараса Шевченка. Організована виставка за підтримки громадських організацій “Вітовське українське товариство” та “Просвіта” Миколаївщини”. В галереї робіт майстрині – два вишитих портрети Тараса Шевченка та краєвиди мальовничої України, вишиті пейзажі з квітами українських полів. Представлені роботи, які Ганна Степанівна Шаховал вишивала під час війни і раніше. На виставці представлено 26 робіт: природа нашого Криму, український степ, лани, українські хатки, пори року. Захід відбувся за участі просвітянки Корабельного району, заводу “Океан”, талановитої жінки, вітовської співачки Галини Кукуровської та учнів 8-А класу Миколаївського ліцею № 58. Розповідала про життя та шись від легенди про косачок, ми написали свою історію. Жінки вже давно виступають за те, щоб мати рівні з чоловіками права в патріархальному світі. І мене зачепило саме феміністичне начало цієї теми. Але насправді вийшла не феміністична п’єса, це швидше історія про пошук гармонії. В’ячеслав говорив, що не хоче писати п’єси без мене, бо це був би чоловічий, однобокий погляд на цих жінок. А потрібен був погляд і чоловіка, і жінки з цього приводу. Фактично писав він і запитував моєї думки. Ми радилися щодо каркасу п’єси, сцен, історії, синопсису. Загалом на написання твору пішло приблизно пів року. Звернулася з ідеєю поставити виставу за цією п’єсою до керівництва Молодого театру – і нам дали добро. Керівництво запропонувало також деякі корективи, тож ми дещо переробили твір. До цього я поставила пластичну виставу “Доріан Грей” у Малому драматичному театрі. Вона йшла там трохи більше року, але від початку повномасштабної війни не йде. Тоді я пробувала себе в режисурі. Бо одна справа бути хореографом-постановником, а режисер – це крок вперед, більша відповідальність і набагато складніше. Врешті я зрозуміла, що давно працюю в Молодому театрі, добре знаю цих акторів, а вони – мене. Настав час створити щось разом. Отже, це друга моя постановка та перша такого масштабу і на великій сцені. Обрала жанр пластичної драми. Не скажу, що я вже сформована режисерка. Вважаю себе режисеркою-початківцем. Я всетаки хореограф-постановниця. Драматичний театр – це не зовсім моя справа. Хочу працювати саме в напрямку пластичної драми. Працювати також зі словом, але щоб пластика була попереду. Спершу я готувала акторів до того, що їх чекає, проводила тренінги. Долучила до роботи свого асистента Ігоря Лагая. Він проводив акробатичні тренінги для хлопців і дівчат. Тобто спочатку фізична підготовка. А коли актори приступили до створення вистави, то п’єсу переробляли разом із ними. У кожного виконавця своє бачення, я поважаю всі думки. Кожен вніс свою частку. Після того, як розібрали п’єсу, почали ставити виставу за сценами. До процесу долучився композитор Ілля Чопоров, який писав нам музику. Іноді спершу була музика, а потім ми створювали сцени, іноді навпаки – композитор дивився відео Репертуар Київського національного академічного Молодого театру нещодавно поповнила пластично-драматична вистава про силу, свободу та любов “Праматері степів” за п’єсою В’ячеслава Островцева “Косачки – праматері степів”. Її жанр визначили як драматично-поетичний епос.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин