Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Шевченкіана · “Невмирущий дух поета витає над рідною Україною, роздається його віще слово і сіє на народній ниві живе насіння оновлення”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

“Шевченкова тризна” у хаті Тараса

Слово Просвіти, №10 за 2025 рік

Ольга ХОДАЦЬКА, заступниця голови Київської “Просвіти”, доктор філософії, вчителька Днями Україна і Світ відзначили 211-ту річницю від дня народження поета, мислителя, художника, пророка і будителя Нації – Тараса Григоровича Шевченка, який народився на українській землі, під українським небом, проте належить до тих людей-світочів, що стають Сонцем для всього Людства, які в пошані Людства знаходять Безсмертя. За словами академіка М. Жулинського, Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка. Київські просвітяни в день народження Кобзаря витворили мистецьку подію – “Шевченкову тризну” та прийшли до його хати, до Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка у столиці, де мешкав український Пророк від весни 1846 до свого арешту – 5 квітня 1847 року. Святкову імпрезу для просвітян-неофітів про національного провідника, чиє слово стало безсмертним Геном Нації, задумав та спільно з активом Київського міського об’єднання “Просвіта” провів його очільник Кирило Стеценко – скрипаль і композитор, народний артист України. Зі слів старшого наукового співробітника Будинку-музею Оксани Какадій-Нагорної, що провела для просвітян захоплюючу екскурсію, гості довідалися, що саме тут Шевченко розпочав роботу над серією малюнків для альбому “Види Києва”, упорядкував рукописну збірку “Три літа”, написав балади “Лілея” і “Русалка”, був співробітником Київської археографічної комісії і за її завданням створив серію архітектурних пейзажів у 5-ти губерніях, брав участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства. Серед цікавинок та раритетів в експозиції представлено рідкісні експонати, врятовані в часи Другої світової війни директором Музею Андрієм Терещенком. Тривалий час вони зберігалися у США, але вже в наш час передані до відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Нині, в умовах війни з росією, з метою збереження рідкісних експонатів їх більшу частину було вивезено в безпечні місця. Під час проведення екскурсії звучали вірші Кобзаря, які сьогодні, в час, коли Україна знову бореться за свою святую волю, звучать особливо актуально, бо шлях до свободи завжди важкий, але вартий того, щоб за нього боротися. Емоційно наснаженою та насиченою гостро актуальним змістом була друга частина програми – мистецька імпреза за участю членів і друзів Київської “Просвіти”. Насамперед виокремимо двох сучасних кобзарів, співаків, бардів — це Едуард Драч – легенда “Червоної Рути-89”, ветеран ЗСУ, лікар, поет і композитор, а також Василь Лютий – мультиінструменталіст, композитор, актор, культуролог, дипломант фестивалю “Червона Рута”, співтворець музичних проєктів “Осяйна і Живосил”, “Артанія”, “Феодал”, учасник бойових дій, ветеран ЗСУ. Останній разом із Кирилом Стеценком, автором музики пісні “Заповідь” на слова Богдана Томенчука зі збірки “Вишийте, мамо, бронежилет”, – здійснив прем’єрне виконання цього твору. Пісня стала справжнім гімном національної єдності та Перемоги. Її приспів: “Убити ворога не гріх, гріх ворога не вбити!”, який підхопили всі присутні. Він звучав як заклик до боротьби за свободу і гідність, за мову і віру, підкреслюючи, що наш моральний обов’язок – не тільки не втратити своєї людяності, а й примножувати волю борців за Україну, готових стояти до кінця. Артистичною харизмою зачарував присутніх актор, поет, бард, виконавець головної ролі у кінофільмі “Той, хто пройшов крізь вогонь” Дмитро Лінартович – доцент Інституту журналістики при Національному університеті імені Тараса Шевченка, заслужений артист України, боєць десантно-штурмових військ, офіцер ЗСУ, учасник бойових дій, нагороджений медаллю “За пролиту кров у боях за волю України”, автор музично-поетичної вистави “Словоспів”, який емоційно прочитав вірші Тараса Шевченка “Минають дні, минають ночі...”, “У тієї Катерини хата на помості”. Чуттєво звучала Кобзарева пісня “По діброві вітер виє..” у виконанні гості просвітян – Лесі Королик-Бойко, заслуженої діячки естрадного мистецтва, голови Міжнародної громадської організації “Поступ жінок-мироносиць в діаспорі”, амбасадорки української культури в Італії, яка дуже плідно співпрацює з Київською “Просві- Кирило Стеценко, Едуард Драч, Дмитро Лінартович, Василь Лютий

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин