“Те, що відбувається на кону, б’є не в брову, а в око теперішній “юрбі”. Театр 14 · с. 14сторінка оригіналу ↗
Передчуття дядька Тараса
Слово Просвіти, №11 за 2019 рік
Герої уславленої сатиричної комедії Миколи Куліша “Мина Мазайло” ожили на сцені Арт-центру імені Івана Козловського Національної оперети України. Режисер-постановник — старший викладач Національного університету театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого Олена Щурська, актори — студенти акторського факультету, курс народного артиста України Богдана Бенюка.
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото надав Арт-центр ім. Івана Козловського В університеті є такий формат — самостійні роботи, коли студенти самі обирають для постановки уривки з п’єс. Вони запропонували поставити уривок з “Мини Мазайла”, а саме сцену Мокія і Улі. Цей матеріал виявився близьким для режисера, бо, ще навчаюсь в університеті культури в Рівному, вона грала роль Баронової-Козино. — Цей твір дуже актуальний, особливо сьогодні, — розповідає Олена Щурська. — Ми почали розбирати той історичний період. Тут показана історія однієї сім’ї, яка по суті описує цілу країну. І поки ці актуальні питання люди не з’ясують на рівні сім’ї, важко щось з’ясувати і на рівні держави. Спочатку спробували зробити цей уривок, потім інші. Зрештою зробили цілу виставу, яку вже показували на фестивалі у Чернігові. Головний герой вважає, що прізвище не дозволяє вибитися на вищі професійні ранги тільки через те, що весь його рід і прізвище українські. І він вирішив змінити своє прізвище, щоб бути дотичним до чогось російського.
Але це було не на часі. В Радянській Україні у той час почалася українізація. І пророчою є фраза з п’єси, що “ця українізація — це спосіб виявити всіх нас українців і знищити, аби і духу не було”, говорить про те, що в принципі українство як таке потрібне сусідній державі (Росії) лише для того, щоб тримати нас на короткому повідку. А коли хтось сильно висовується, цих людей треба познищувати. Цей процес проявляється історично, як пророцтва Куліша. Актори, студенти-випускники курсу Богдана Бенюка, у більшості вже працюють на професійній сцені. Марина Кошкіна, яка виконує роль Рини, — в Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка, в іншому складі цю роль грає грає Марічка Кос; Володимир Захарченко (дядько Тарас) — у Київському академічному театрі юного глядача на Липках, нещодавно почав виконувати роль Тараса Шевченка у виставі “Сон”; Ігор Качур грає в театрі “Актор”, багато знімається в кіно; Антоніна Цурікова (Тьотя Мотя) бере участь у різних театральних проектах; Аня Сердюк (Улічка) та Ігор Лагай (Привид) грають у Київському академічному Молодому театрі; Таїсія Сікорська виконує роль Мами. Роль Мини Мазайла в різних складах виконують Петро Русаненко (Київський театр “Актор”) та Віталій Слуцький (Київський театр юного глядача), а роль Баронової-Козино — Маруся Чуприненко, яку можна побачити в українському кіно. Ці молоді люди щільно влилися в театральний простір Києва. Творча знахідка художника Ігоря Білецького — газета, що по суті стала однією з повноцінних дійових осіб. Персонажі читають газети, де і політичні новини, і оголошення про зміну прізвища. Куліш вивів образ Дзеркала, в яке всі дивляться. А у виставі зробили рамку, яка є ніби дверцятами між нашим світом і світом душ, які чекають, що в нашому щось вирішиться (це нагадує образ батька Гамлета, який чекає, коли настане справедливість). При створенні вистави для персонажів підбирали костюми, що були б стилізацією під 30-ті роки минулого століття, коли відбувалася дія п’єси. Переважно звучить музика тих часів, а також мелодії Мирослава Скорика.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
