Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Презентація · “Українська пісня не дає бути самотнім — ні людині, ні народу”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Андрій Демиденко лауреат премії імені Франца Кафки

Слово Просвіти, №11 за 2020 рік

Відомому українському поету, авторові багатьох популярних пісень, народному артисту України Андрію Демиденку (Київ) присуджено високу Міжнародну літературну премію імені Франца Кафки (Німеччина—Австрія— Чехія). Андрія Демиденка відзначено за видатну творчу діяльність. Водночас з Демиденком цього року почесну нагороду отримали письменник, публіцист, літературознавець, критик Петер Тамаш Ві- Любов ГОНТАРУК, член НСПУ У Білій вітальні Київського будинку вчених відбулася презентація нової книжки письменника Вадима Пепи “Віч-на-віч з вічністю”. Видання не відкриває Америку. Автор посилається на заявлене Т. Шевченком за лічені місяці до останнього подиху в зачині поезії “Саул”. Наш Пророк заповів майбутнім поколінням, що український рід сущий на білому світі з такого ж давнього давня, як і вищі створіння “В непробудимому Китаї, В Єгипті темному… І понад Індом і Євфратом”. А конкретно — з Мезинської археологічної культури на березі річки Десни. То одне з найдавніших у Європі довготривале поселення мисливців на мамонта, коня, носорога, північного оленя та іншу крупну звірину. У “Віч-навіч з вічністю” стверджується, що саме пращури українського роду жили за часів прильодовиків’я з різко вираженим континентальним кліматом. Вік найдавнішого доісторичного — з понад ХХІІІ тисячоліття і до ХІV ст. до н. е. Правічне поширювалося на береги усіх більших і менших річок на обширі, який нині в кордонах самобутньої Української Держави. Кроманьйонці залишили сліди свого буття не лише на вищому березі Десни, а й по обидва боки Сейму, Дніпра, Дністра, Південного й Західного Бугу, Дунаю, оспіваного в українській народнопоетичній творчості з таким високим натхненням, як ніким, ніде й ніколи. І хоч як це дивно, а згадка про найдавніше доісторичне, запевняє В. Пепа, присутня в народній пам’яті. На етнічних українських землях упадають в око назви поселень з коренем від іменника “тур”: Туранівка, Тур’є, Тури, Турильче, Туринка, Туриця, Турича, Туричани, Турички, Турівка, Турійськ, Турія, Тур’ї Ремети, Турка, Турове, Тур’я Бистра, Тур’я Поляна, Турятка. Понад те ще й оспівано: Стоїть ми стоїть світлонька нова, А в тій світлоньці, гей, газдиненька… Дивить ся, дивить в чистеє поле, В чистеє поле, під темний лісок. Ой висмотріла дивнеє звіря, Дивнеє звіря тура-оленя, На голівці ж му дев’ять ріжечків: Ой крикнула ж вна на слуги свої: — Служеньки мої найвірнішії… Ой виходіте в чистеє поле, В чистеє поле під темний лісок… Чей спіймаєте дивнеє звіря, Дивнеє звіря тура-оленя… Записано в 1830-х роках у селі Глибокому, Галичина. Там, як і в труднодоступних краях Полісся, збереглося найбільше одвічного. Першому-ліпшому Хомі невіруцаі (Угорщина), письменниця, сценарист, кінокритик Олена Жукова (Канада) та поет Йосиф Жеребкер (Ізраїль). Франц Кафка (1883—1924) — один із найбільших німецькомовних письменників світу. Він народився у Празі, а завершив свій земний шлях у Відні. Автор романів “Америка”, “Процес”, “Замок”, збірників малої прози “Споглядання”, “Сільський доктор”, “Покарання” та “Голодар”. Фундаторами міжнародної відзнаки є Міжнародна Академія діячів літератури, мистецтв і комунікацій (Німеччина) та поважні представництва Академії в Австрії й Чехії. Цьогорічні дипломи лауреатам підписали голова Міжнародного Арт-центру FBG “Pegasus Bruc- ke” Joachim Schmija (Франкфурт — Відень — Прага) і його авторитетний колега Maria Schulwitz. Щиро вітаємо лауреатів Міжнародної премії ім. Франца Кафки 2020 року. Прес6центр Міжнародної ЛМАУ Трактат візантійського імператора професійно видрукувано в Москві. Сторінка ліворуч — оригінал, праворуч — переклад. З руки Багрянородного — Sclavene, себто “раби”. А з розуму академіка Б. Рибакова — “слов’яни”. Не так давно поважний доктор філологічних наук із Національного київського університету конфіденційно сповістив мені, що “слов’яни” — від “раби”. Студентам він цього не скаже. Та й друкованим словом не дражнитиме публіку. Але ж 2015 р. у Нью- Йорку опубліковано дослідження професора Українського університету в Гарварді С. Плохія “Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності”. Переклад українською мовою десятитисячним накладом удостоєний 2018 р. Національної премії України імені Тараса Шевченка. Під час двогодинної презентації автор “Віч-на-віч з вічністю” окреслив головне в його пошуках правди. Добрим, зворушливим словом охарактеризував воістину подвижницьку працю письменника Герой України Анатолій Паламаренко. Належно оцінили не лише цей твір Вадима Пепи, а й видані, починаючи з 2015 р., ще п’ять книжок, відомий вчений, провідний співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України, професор історії мистецтва Київської православної богословської академії, професор історії культури Українського вільного університету в Мюнхені Дмитро Степовик, головний редактор журналу “Українське образотворче мистецтво”, іраніст і тюрколог Олександер Шокало, головний редактор журналу “Оксамит” Тамара Маркелова, головний редактор газети “Ветеран України” Володимир Каменецький. Розворушили душі й серця присутніх героїчні й ліричні пісні у виконанні хору “Просвіта” під керуванням Олега Андрощука.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин