Герої України · “Був направлений у “гарячу точку”, Бахмут, де під час бойового завдання під шквальним обстрілом против$ ника отримав поранення, не сумісне з життям”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
“Мамо, я ніколи не здамся в полон!” – слова воїна Олександра Мацієвського, страшні кадри страти якого ми бачили
Слово Просвіти, №11 за 2023 рік
Служба безпеки України остаточ% но підтвердила особу військового, якого росіяни розстріляли через сло% ва “Слава Україні!”. Це снайпер 163 батальйону 119 окремої бригади ТрО Чернігівської області Олександр Ма% цієвський. З кінця грудня він вважався зник% лим безвісти поблизу населеного пункту Красна Гора в Донецькій об% ласті. СБУ встановила, що його роз% стріляли 30 грудня 2022 р. Тіло повернули додому в лютому 2023 року. Президент Володимир Зелен% ський присвоїв Олександру Мацієв% ському звання Героя України “за його хоробрість, за його впевненість – в Україні – і за його “Слава Україні!”
Регіональне управління Сил ТрО “Пів$ ніч” оприлюднило підтвердження іденти$ фікації героя, який був воїном 163 баталь$ йону 119 окремої бригади ТрО Чернігів$ ської області. 30 грудня 2022 року на околицях Соле$ дару він і ще четверо військовослужбовців під час переміщення прийняли зустрічний бій з переважаючими силами противника. Десь о 12$й годині візуальний контакт і зв’язок з ними зник. Прорватися до місця їхньої позиції підкріплення не змогло че$ рез безперервний мінометний обстріл та щільний вогонь зі стрілецької зброї. Ми до кінця не знаємо подробиць того бою. Невідомо, хто і як загинув, невідомо, як Олександр потрапив у полон, свідків, на жаль, не лишилося – всі загиблі або зниклі безвісті. Щодо відео: мати Олександра, його син Михайло і військовослужбовці його під$ розділу впізнали побратима на цих кадрах. Кадри розстрілу українського військово$ службовця, який потрапив у полон, вже обле$ тіли інформаційний простір України і світу. Це порушення Женевських конвенцій. А ще – це підлість і їхній страх. Бо навіть у такому становищі, наш воїн не злякався та промовив “Слава Україні”. На ці кадри дуже боляче ди$ витися, але вони не викликають в українців страху. Ні, нація стає ще більш рішучою у прагненні знищити всіх ворогів і звільнити нашу землю. За деякий час відбувся обмін, і тіла наших Героїв, що загинули в тому бою, було переда$ но українській стороні. 14 лютого 2023 року Ніжин зміг провести в останню путь свого Воїна. Без сина лишилася мати, без батька син. Але буде пам’ять про те, як гідно, без щонайменшого страху українській воїн сприймає свою смерть заради Батьківщини. Народився Сашко 10 травня 1980 року в Молдові, куди за розподіленням була направлена його мати Парасковія Михай$ лівна. Вона працювала технологом на Ки$ шинівській взуттєвій фабриці. Олександр закінчив середню школу і електротехніч$
ний коледж. Потім родина повернулася до Ніжина, на батьківщину. До лютого 2022 року Олександр працював за фахом. З першого дня повномасштабної агре$ сії він пішов до Ніжинського ТЦК та СП, але відразу не зміг потрапити до війська. Він допомагав робити укріплення, чатував на блокпосту, готував пляшки із запалю$ вальною сумішшю і наполегливо знову звертався до збірного пункту. 11 березня його зарахували до Ніжинського батальйо$ ну територіальної оборони. Олександр старанно вчився військової справи, його призначили снайпером. У грудні, коли ба$ тальйон збирався на схід, Олександр не сказав мамі, що він поїде в зону активних бойових дій, не хотів, щоб вона хвилюва$ лася. Коли він прощався з мамою, то подя$ кував їй за те, що вона його народила. 29 грудня він зателефонував мамі, це була їхня остання розмова. Після слів Саш$ ка: “Мамо, я ніколи не здамся в полон!” Парасковія Михайлівна зрозуміла, що син на фронті. Потім були важкі дні, Сашко не дзвонив, його телефон не відповідав. І ли$ ше ввечері 7 січня прийшло повідомлення “Абонент знову на зв’язку”. Після слів побратимів, що Сашка вже нема, життя ма$ ми поділилося на “до” і “після”… А потім – знову випробування: впі$ знання рідної дитини в київському морзі, огляд кульових отворів, що обірвали життя Воїна… Мати згадує: “З появою в мережі відео загибелі моє серце знов сколихнулось. Це був мій Сашко! А потім дзвінок від його сина, що зі сльозами кричав: “Я бачив, як вбили мого батька!” Мати знає, що фото про вчинок сина облетіло ввесь світ. Вона впевнена, що побратими помстяться за нього. Слава Україні!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
