Спеціальний проєкт “СП” · “Визнання у 2010 р. українським судом В. Молотова винуватим в організації Голодомору$ геноциду є актом історичної справедливості”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Сталінський посланець В’ячеслав Молотов – молотобоєць Голодомору
Слово Просвіти, №11 за 2023 рік
22 жовтня 1932 р., тобто 90 років тому, політбюро ЦК ВКП(б) відряди% ло в Україну “групу Молотова” з “надзвичайними повноваженнями”. На% віщо? Для чого? До московської бригади ударників%молотобійців залучи% ли перевірених і досвідчених продармійців: Мойсея Калмановича (зас% тупник наркома продовольства УСРР у 1920 р., який переймався тоді “відбудовою” Донбасу, голова Держбанку і заступник наркома фінансів СРСР), Саркіса Данієляна (голова акціонерного товариства “Хлібопро% дукт”, секретар Донецького обкому КП(б)У в роки Голодомору), А. Марке% вича (заступник наркома землеробства СРСР), Михайла Кренцеля (член правління “Хлібопродукт” і “Союзхліб”, зазначені контори були власни% ками експропрійованого українського хліба). Вони приїхали в Україну для здійснення терору голодом, а не порятунку українських хліборобів.
Василь МАРОЧКО, почесний голова Національної асоціації дослідників Голодомору-геноциду україн$ ців, професор, доктор історичних наук
Настанови і “надзвичайні повнова$ ження” морити українців голодом отрима$ ли від найвищого політичного органу дер$ жави – політбюро на чолі зі Сталіним. Так розпочалася кремлівська спецоперація Го$ лодомору в Україні, для проведення якої обрали загартованих “донецьких” і “мос$ ковських” поплічників. Визначення “донецькі” в нашому ви$ падку – не політична алегорія. В’ятський “міщанин” В’ячеслав Скрябін, не закінчив$ ши Казанське реальне училище у 1908 р., захопився більшовицькою ідеологією, а 1917 р. пожертвував задля революції ро$ динним прізвищем: став Молотовим. Со$ ціально тягнувся до промислового проле$ таріату, тому обрав шлях політичного мо$ лотобійця. У вересні 1920 – березні 1921 р. працював на посаді секретаря Донецького губкому, першого секретаря ЦК КП(б)У. Ленін особисто доручив Молотову кон$ троль за діяльністю комісії з вивчення продовольчих ресурсів в Україні, займати$ ся викачкою хліба. Він скаржився на від$ сутність тісної співпраці з більшовиками України, вважав себе “недосвідченим ук$ раїнцем”. Тоді ж познайомився з Кагано$ вичем, мав змогу перевірити його дієздат$ ність на “продовольчому фронті”. Полі$ тична діяльність Молотова в Україні спів$ пала з апогеєм і завершальним акордом воєнно-комуністичного штурму проти се$ лян. Саме російські більшовики на чолі з Леніним принесли в українські села прод$ розверстку, Ревтрибунали з хлібозаготі$ вельних справ, інститут заручників, заго$ роджувальні і надзвичайні продовольчі за$ гони. Наслідком діяльності фанатичних “штурмовиків” був масовий голод 1921–1923 рр. Довіра самого Леніна й висока полі$ тична посада стимулювали запопадливого партійного чиновника, якого за бюрокра$ тичний мазохізм називали “стальним за$ дом”. Він ретельно стежив за роботою “ко$ місії Попова”, тобто групи російських ста$ тистиків, які встановлювали плани прод$ розверстки і згодом продподатку. Україна була окупована, тому “зайди” поводилися наче на Росії. Комісія “Молотова-Попо$ ва”, враховуючи тандем тісної співпраці, встановила обсяги, норми і порядок стяг$ нення 120 млн пудів українського хліба з мізерного врожаю 1921 р. Молотов осо$ бисто вимагав від уряду України відправи$ ти 40 вагонів з хлібом до Москви у травні 1921 р. Скрябін-Молотов усім своїм єством був покликаний “вишкрібати” селянський хліб. За його сприяння до українських сіл “приписали” населення кількох росій$ ських губерній для відгодівлі виснажених голодом мешканців Поволжя. Україна, яка сама потерпала від голоду, приймала на ут$ римання десятки тисяч дітей і дорослих росіян, які перебували на її території до 1924 р. Голод накрив територію з населен$ ням 35 млн осіб, а розподіл смерті і страж$ дань виявився не зовсім “братським”. Ук$ раїнських селян ніхто не рятував на Росії, не влаштовував санаторії для соціально$ медичної реанімації виснажених голодом біженців. Вони масово помирали, тому що Ленін заборонив визнавати голод в Украї$ ні, закликав міжнародні громадські орга$ нізації допомагати лише Росії. Майже рік тривала інформаційна і опе$ ративна ізоляція України, відтак основна діяльність міжнародних організацій (АРА, Комісія Нансена, Вереліф, Джойнт та ін.) зосереджувалася у російських губерніях. Українські селяни заплатили високу ціну за більшовицьку окупацію – щонайменше сім голодуючих губерній і життя близько третини їхнього населення, з яких полови$ ну становили діти. Учень Леніна, перейнявши від вождя жорстокість у ставленні до “капіталістич$ них елементів” і заможних селян, “при$ глянувся” Сталіну. Новоявлений лідер не забував про відданого йому посадовця, а за вірну службу – просував владними кабіне$ тами. 1 січня 1926 р. Молотова обрали чле$ ном політбюро ЦК ВКП(б), доручили ви$ голосити промову “Про роботу на селі” на XV з’їзді партії у грудні 1927 р. Надзвичай$ но стрімке сходження на політичний Олімп. Йому постійно доручали ідеологіч$ но-політичне забезпечення хлібозаготі$ вельних кампаній, ніби він був витонче$ ним знавцем аграрної проблематики. Швидше навпаки: село було для нього чу$ жим і далеким, але у міщанина Молотова глибоко зачаїлась класова ненависть до се$ лян. Заклики до класової боротьби проти куркуля і “капіталістичних елементів” се$ ла – не політологічна забава, а конкретні дії з наміром фізичного винищення людей. 28 грудня 1927 р. Молотов приїхав в Україну для організації хлібозаготівлі. Він отримав від політбюро “надзвичайні пов$ новаження”. 30 грудня зобов’язав україн$ ських урядовців терміново експортувати 23 млн пудів хліба, тобто по одному пуду із кожного селянина, або ж 4,5 пуда з двору. Повноважний комісар у спеціальному урядовому потязі, ніби чорний ворон, кружляв над селами біля Харкова, Меліто$ поля, Запоріжжя, Кривого Рогу, Полтави, Кременчука. Викликав до вагона місцевих керівників і вимагав від них виконання плану. Молотов особисто встановив обсяг вилучення хліба в Україні – 265 млн пудів, запропонував “розверстати” його по райо$ нах і округах. Знадобився досвід роботи в Україні початку 20$х рр. Безжалісно звіль$ няв керівників, які вважали його дії “теро$ ром на місцевий заготівельний апарат”. Сталінський емісар пропонував тоді вико$ ристовувати методи “воєнного комуніз$ му”, вважав їх дуже ефективними. Так від$ бувалася генеральна репетиція Голодомо$ ру, яка у 1928–1929 рр. супроводжувалася локальним голодом у південних округах України. Поява цього демона голоду зав$ жди супроводжувалася чисельними жерт$ вами, свавіллям органів влади, знецінен$ ням людського життя. Злочинний тандем Сталіна і Молотова, а інколи до них приєднувався і Лазар Кага$ нович, руйнував українське село, висна$ жував його продовольчий потенціал, на$ ближав національну трагедію. У серпні 1930 р. Сталін радив Молотову “форсувати вивіз хліб понад усе”, навіть заохочував “скажено форсувати вивіз хліба” (2,4 млн т), тому що радянський зерновий експорт програвав американському фермеру. Кремлівський агроном знав, що ціни на хлібні культури на зовнішньому ринку мі$ зерні, але наполягав на експорті. Офіційне призначення Молотова “ко$
місаром”, тобто керівником якоїсь комісії, означало його безпосередню участь в орга$ нізації Голодомору. Досвідчений і загарто$ ваний хлібозаготівельний інквізитор очо$ лював собі подібних: 5 січня 1932 р. “комі$ сію Молотова” для стимулювання хлібоза$ готівлі в Україні; 5 лютого 1931 р. контро$ лював діяльність комісії з хлібозаготівлі, 7 червня 1932 р., коли більше третини ра$ йонів УСРР знемагали від голоду, голову Раднаркому СРСР призначили відпові$ дальним за проведення жнив. Вони стали для селян справжніми жнивами розпачу. Троє кремлівських косарів (Сталін, Моло$ тов, Каганович), ніби крамарі, що дбали про власний хліб, планували отримати “валютну виручку” від торгової операції – 620 млн руб. (понад 300 млн доларів за то$ дішнім курсом). Скільки життів можна бу$ ло врятувати?! За участі Молотова відбувся “перелом” політичного хребта опору хлібозаготівлі в Україні на початку літа 1932 р. Переважна частина членів ЦК КП(б)У, навіть голова Раднаркому УСРР Влас Чубар і голова ВУЦВК Григорій Петровський визнали помилковими “оптимістичні оцінки ста$ новища”, тому що “переоцінили свої мож$ ливості”. Вони наважились доповісти Ста$ ліну про катастрофічні наслідки хлібозаго$ тівлі – масовий і “штучний” голод в Укра$ їні, який охопив щонайменше третину ра$ йонів. 1 липня 1932 р. Сталін зобов’язав Молотова організувати нараду секретарів з питань хлібозаготівлі, вимагати від них ви$ конання плану “на 100 процентів”. Крем$ лівський вождь, як справжній фельдмар$ шал, наказав: “Головний удар потрібно спрямувати проти українських демобіліза$ торів”. Він мав на увазі розгубленість і па$ нічні настрої українського політичного ке$ рівництва, деморалізованого наслідками голоду і власною безхребетністю. 2 липня Сталін вимагав від Кагановича і Молотова звернути особливу “увагу на Україну”, на її лідерів, які своїм “злочин$ но-легковажним ставленням до справи – загублять остаточно Україну”. Перегляд методів і планів хлібозаготівлі, прохання про термінову продовольчу допомогу, які пропонували Чубар і Петровський, вважа$ лися “злочинно-легковажними”. Молотов не хотів їхати в Україну, щоб приборкати “опортуністичні витівки” політичної трій$ ці в Україні з кількома десятками членів ЦК. Каганович і Сталін його швидко умо$ вили. 6 липня Молотов повідомив сочин$ ського курортника про “бунт” усіх членів політбюро ЦК КП(б)У на чолі з Миколою Скрипником, які вимагали зниження пла$ ну хлібозаготівлі. Він знав, що Україна не посіяла 2,2 млн га, а 0,8 млн га озимих за$ гинуло. Голова уряду зі “стальним задом” заспокоїв стурбованого Сталіна: “ми кате$ горично відхилили перегляд плану”. На партійній конференції ЦК КП(б)У 7 лип$ ня генсек Станіслав Косіор уже “захищав позицію виконання плану”. Історичний шанс порятунку українців було втрачено, а вірніше, свідомо відхилено Москвою, яка обрала шлях Голодомору. Підпис Молотова навічно впікся під постановою ЦВК і РНК про охорону соці$ алістичної власності від 7 серпня 1932 р. Українці назвали її законом про “п’ять ко$ лосків”. Селян калічили, розстрілювали, саджали до таборів на 10 років. Провиною вважалися дії: зібрав з колгоспного поля кілька колосків або ж розпочав жнива на власному полі без дозволу влади – сабо$
тажник, крадій. Сталін і Молотов, тобто дві перші посадові особи в СРСР, довели село до занепаду, яке конало від голоду під час жнив, а натомість запропонували вій$ ськам брати участь у косовиці, унеможли$ вити соціальний бунт. Дивний символ ко$ си і гвинтівки червоноармійця: символ смерті з обох боків. 90 років тому “група Молотова” топтала" ся українськими хлібами, засіваючи села тру" пами виснажених від голоду хліборобів. А сьогоднішня Росія Путіна засіває наші поля мінами і снарядами, блокує експорт надлиш" кового зерна з України, викрадає дітей, при" мушує українців поповнювати лави біженців, убиває і руйнує. Історія повторилася, але не комічним фарсом, а жахливою трагедією з виразними ознаками геноциду. З якими поту" гами демократична і незалежна Україна до" магалася визнання Голодомору"геноциду, закликала міжнародну спільноту до визнання, а у відповідь – мовчазне занепокоєння. Спо" діваюсь, світові лідери переглянуть свої пози" ції, розглядаючи зруйновані міста України, покалічених дітей, розбиті мінами могили. Примара голоду повернулася, злий дух Сталі" на прокинувся і кружляє над світом. Більшо" вицька когорта маскувала власні злодіяння, а войовнича зграя сучасних московитів не при" ховує власного злочину. Путін публічно дек" ларує свої наміри денацифікації, тобто фізич" ного та духовного винищення українців. Союзний продкомісар Молотов пере$ бував в Україні до 7 листопада, тобто до 15$ї річниці жовтневого перевороту. Діяв культовий символізм, успадкований Путі$ ним. 30 жовтня Молотов головував на по$ літбюро ЦК КП(б)У, що визнало незадо$ вільними темпи хлібозаготівлі. Присутній на засіданні Молотов дозволив зменшити план на 70 млн пудів. Його справжнє пріз$ вище вимагало “вишкребти” зерно у се$ лян, а набуте засвідчувало дії ударника$ молотобійця першої сталінської п’ятиріч$ ки. З України вивезли понад 7 млн тонн зерна. Настав колапс хлібофуражного ба$ лансу, тобто недосів кількох мільйонів гек$ тарів ріллі, масовий падіж худоби, а за да$ ними західних дипломатів тих років – убивство голодом від 7 до 10 мільйонів ук$ раїнців. Скільки нас загинуло і загине від сучасної агресії Росії?.. Будемо знову спе$ речатися? Молотобоєць Голодомору, яким вия$ вився сталінський прем’єр-міністр Моло$ тов, ніколи не молотив ціпом житніх і пшеничних снопів. Він досяг “успіхів” в іншому: злочинними ініціативами, ухвале$ ними постановами і незаконними діями перемолотив людські долі і життя мільйо$ нів. Голова союзного уряду заборонив ви$ давати колгоспам і радгоспам насіння для сівби озимих і ярих культур, запропонував систему натуральних штрафів за невико$ нання плану до двору (у розмірі ринкової вартості незданого хліба), повторне стяг$ нення завдання, припинення товарного постачання сіл (ще до режиму “чорних до$ щок”), “судові репресії” проти “ухильни$ ків” і “саботажників” хлібозаготівлі. Голо$ ва союзного уряду вимагав від місцевих ке$ рівників встановлення контролю за робо$ тою кожного млина, а від каральних – проведення “виїзних сесій” судів, тобто повернув практику польових судів періоду воєнного комунізму. Вимога “суворих ре$ пресій” проти селян означала позасудову вакханалію і безмежне свавілля влади. Ор$ гани юстиції і прокуратури почали займа$ тися забезпеченням примусової заготівлі, тобто стали співучасниками злочину Голо$ домору. На його совісті, якщо вона у нього була, лишається малопомітна історикам обставина: він заборонив біженцям голоду перевозити продуктові валізи вагою біль$ ше 16 кг. Отже, задовго до появи “коктей$ ля Молотова” з’явилися своєрідні “моло$ товки”, тобто дозволений (менше 16 кг) і заборонений ручний вантаж (понад 16 кг). Визнання у 2010 р. українським судом В. Молотова (Скрябіна) винуватим в орга$ нізації Голодомору-геноциду є актом істо$ ричної справедливості. У його діях був на$ мір масового і системного позбавлення се$ лян хліба, майна, продовольства.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
