Волонтерські хроніки · “Довіра — це найдорожче і святе. Саме на довірі порядності і тримається волонтерський рух”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
Книгу “Краплина добра” я присвячую величі Українського Духу Волонтерка з Дніпра Надія Таршин
Слово Просвіти, №11 за 2023 рік
Від авторки. Не в кожного, хто візьме в руки цю книгу, буде бажання дочитати її до кінця і додивитися схожі поміж собою світлини. Адже це хроніка, не роман, та ще й напряму дотична до війни, якої для бага" тьох українців і досі немає, і живуть вони, не обтяжуючи себе тими проблемами, які хвилюють нас – героїв цієї книги. Сухі факти жертовності багатьох з нас у най" важчі і трагічні часи для нашої країни не всім будуть цікаві, а хтось ще і позловтіша" ється, адже ми його антиподи. Ми – це одна ланка міцного ланцюга, який допоміг втримати Україну, зупинити ворога. Таких, як ми немало і усі ми є твор$ цями сучасної української історії. Можли$ во, і наша “Краплина добра” комусь з ча$ сом знадобиться, при дослідженні цього відрізку часу боротьби за нашу незалеж$ ність і хтось з неї почерпне факти, потріб$ ні саме йому. Прошу не ображатися, коли хтось, хто допомагав, не знайде себе в цій книзі, ад$ же звітувати ми почали з листопада місяця 2014 року, а більшість з героїв книги актив$ но включилися у волонтерську діяльність з перших днів війни, та тоді ми соромилися звітувати, та й не вірилося, що війна на$ довго. Все літо бігали в шпиталі, лікарні до поранених, збирали і пересилали кошти на тепловізори і усе найнеобхідніше. Потім інтуїтивно почали об’єднуватися в групи. Ліпилися один до одного, до тих, кому до$ віряли. Довіра — це найдорожче і святе. Саме на довірі і порядності тримається во$ лонтерський рух. Зібравши публікації про працю нашої волонтерської групи за сім років, я в жод$ ному разі не мала на меті применшити вклад інших груп чи окремих волонтерів. Всі разом ми робимо дуже необхідну спра$ ву для країни в час надважких для неї вип$ робувань. Впевнена, що наша багаторічна праця і жертовність не є марною, вона дасть свої плоди і посіяне проросте друж$ ними і міцними сходами. Сьогодні ми краще володіємо інфор$ мацією, завдяки тісним зв’язкам з передо$ вою і плідній співпраці з волонтерами з різних міст України, і це дає результат. На$ ша допомога потрібна воїнам допоки в Ук$ раїні війна з агресором, і всередині країни велика напруга. Ми, волонтери, оптимісти і найбільше покладаємося на дію, а не на слова і обіцянки. Найбільша моя мрія, як і багатьох ук$ раїнців, – щоб ця війна закінчилася, і ві$ роломний підступний агресор перед усім світом відповів за свої злочини на нашій землі, щоб ніхто більше не зазіхав на ціліс$ ність нашої держави. І ми могли спокійно жити, працювати і розбудовувати правову і гідну державу Україна. Слава Україні!
Ми плачемо обоє – Він і я, До себе пригортаю Його руки… Яка жорстока часу течія… Ні з чим не порівняти усі муки. Піднявся Він і вирівнялись плечі, Назад пішов по спаленій ріллі… У пекла повернувся глиботечі, Щоб зберегти нам світло на землі. 27.11.2022
*** Я не пам’ятаю, як воно буває: Коли серцю радісно і спокоєм сяє, Коли голос проситься заспівати пісню І спокійно спиться у годину пізню. Коли сміхом, галасом гомонять подвір’я І дарує затишок мирне надвечір’я. Коли літо радує, осінь надихає… Я чомусь сьогодні це не пам’ятаю.
А навкруг до неба – материнські руки І серця їх зболені терпнуть від розпуки, І не осягнути розумом їх болю, Що змінив навіки і життя, і долю. 21.09.2022
*** Забула я про роки – війна… Не згадую хвороби – війна…
Лише думками лину До них, хто вже загинув За Україну милу Голубку сизокрилу. Запитую у неба, Запитую у себе, Чи вистоїть вона, У чім її вина?
О світе, ти лукавий, Ти у добрі, забаві… У нас війна-а-а-а-а… 16.08.2022
*** …І літній степ із цвіркунами, Жовтогарячий і терпкий, У спеку спраглий і з дощами… Ти мій! До скону, краю мій!
Синів я тут своїх ростила, Онуків Бог мені послав І сад омріяний садила, Рід дім зі мною будував.
Бо на усе є Божа воля, Я відчувала її скрізь… І друзів дарувала доля, І щастя мати міцну вісь.
Стійку, незламну, як із криці, В ній пам’ять роду, його біль… Отож тремтіть, хто духом ниці, Не сипте нам на рани сіль…
Уже готові ми до бою І над усе болить своє, Здобуте працею важкою… Ви чуєте? Усе моє!!!
За степ, за сад, за рідну хату, Буду стояти до кінця, За землю, гідністю багату, До переможного вінця!!! 27.01.2022
*** Ти тепер таке далеке, А для мене, ніби вчора, Я літала, мов лелека, На твоїх гінких просторах.
А тепер думками лину, Обіймаю всі стежини, Вздовж яких родили рясно Дикі ягоди ожини.
Де горби були, як гори, Ліс духмянився медами, Незабудки, ніби море, У єднанні з небесами.
Нині майже недосяжне, Бо поважчали вже крила, Та мою любов до тебе Вдалині не розгубила.
І надіє серце гріє, Що зберуся у дорогу, Доторкнуся ще до хати І до рідного порогу. 10.06.2021
*** Безсоння знов проникло межи віч, Заполонило простір мій до ранку, Попереду важка, в задумі ніч І сон здолає лише на світанку.
І де той час, як спокій у світах Усі безсоння проганяв від вікон? Ми ніби знову на семи вітрах... І цим вітрам уже немає ліку. 27.11.2021
Книжка Надії Таршин “Краплина добра. Волонтерська хроніка”, Дніпро, “Ліра”, 2021
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
