Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
Колективне звернення до співгромадян та українців усього світу в день народження національного символу України, видатного поета і мислителя
Слово Просвіти, №11 за 2023 рік
Дорогі українці, побратими і посестри усієї планети! Звертаємося до вас учас другого року війни, перемога України в якій визначає подальше буття всього світу. Вітаємо вас із 209
ю річницею, яка продовжує відлік третього століття з дня народження духовного Батька нації Тараса Шевченка. Здобувши ще в лютому 2022 року свою найпершу перемогу у спротиві Росії, Україна докорінно змінила парадигму чинного розуміння світу, світової історії та сучасного світоустрою. Осягнення українського світобачення потребує вселюдського усвідомлення того, що Україна зобов’язана перемог ти – заради утвердження життєдайних змін для власних і загальнолюдських нащадків. Виборюючи остаточну перемогу у війні, вона перекреслює попередні концепції “гарячих” чи “холодних” воєн, стратегії “зіткнення цивілізацій”, “кінця історії” тощо. І започатковує водорозділ між цивілізаціями, адекватний викликам епохи ноосфери та умовам гібридної війни. Розмежування цивілізацій, яке запроваджує Україна, засноване на принциповій несумісності життєствердних та/чи смертоносних знань. Йдеться про дихотомічність життя і смерті та відповідних знань, що віддзеркалюють їх. Звідси випливає необхідність демонтажу ворожих життю знань та їх витіснення рятівними знаннями, але в жодному разі не “примирення” і не “узгодженість”. Життєствердне знання, котре є і питомо українським, і загальнолюдським, призначеним для порятунку сучасних і майбутніх поколінь, спонукає до з’ясування світоглядних джерел, за хованих у національному середовищі українства, першою чергою до незбагненної творчої спадщини Великого Кобзаря – духовно
інтелектуального символу України, подвижника національного руху, мислителя і поета, живописця, громадського діяча. ...Тарас Шевченко з юних літ осягнув глибину розбіжностей між українським народом, новітнє інтелектуальне осердя якого йому судилося витворювати, та народом російським, серед якого прожив більшу частину свого не довгого життя. Перебуваючи в Україні, він у березні 1847 року написав перед мову до другого видання “Кобзаря”, яке не вдалося здійснити. Звертаючись до майбутнього читача, поет наголо
ГАЛИНА ДАЦЮК
ВАСИЛЬ КУЗАН
ПЕРЕДПЛАТА—2023 Тижневик “Слово Просвіти” (індекс 30617) можна передплатити у відділеннях “Укрпошти” за допомогою Інформаційного листа № 1 (вкладка № 1) додатку до “Каталогу видань України “Преса поштою” на 2023 рік (I півріччя)” з доставкою: 1 міс. – 28,39 грн. 3 міс. – 80,17 грн. 6 міс. – 154,34 грн. Також можна передплати ти нашу газету на сайтах “Укрпошти” https://pered plata.ukrposhta.ua/ та ДП “Преса” http://presa.ua/
с. 3 · сторінка оригіналу ↗
Закінчення. Поч. на стор. 1
А українську мову вважаємо своєрід$ ним “ключем” до відкриття надбань життєствердного Логосу. …Дерево як алюзія на мотиви Шев$ ченкової поезії, що віддзеркалює діа$ лектику загальнолюдського пізнання, знаходить втілення у творчості відомих світові українських письменників ХХ–ХХІ століть. У М. Руденка – це кар$ тина пізнання людства, зображена у вигляді метафоричних дерев; картина, що розвиває як алюзію на Шевченкове розмежування народів і мов, так і мета$ фору про світоглядно різні логоси, а в ширшому розумінні – несумісність до$ статніх та недостатніх теорій. Шевчен$ кова алюзія у В. Стуса – це дихотомія “зимових дерев”: дерева, зрощеного там, де світає, і дерева, котре виросло там, де смеркає. …Украй зневажливе ставлення Ро$ сійської імперії до уярмлених народів стало предметом поетового обурення ім$ перським гнітом, яке Т. Шевченко пере$ дав непроминущими наративами поеми “Кавказ” та гнівними словами про “молдованина” і “фіна” та решту коло$ нізованого посполитства. Словами “на всіх язиках все мовчить. Бо благоден$ ствує”. Великий Кобзар затаврував то$ тальний гніт російської імперськості, котрий донині загрожує світові. Аналізуючи сучасний стан згаданих Т. Шевченком етносів, наголосимо: фі$ ни, понад 100 років тому отримавши не$ залежність і 3/4 століття дотримуючись політики нейтралітету, нині прагнуть за$ хистити себе під “парасолькою” спіль$ ної безпеки. Ще складнішою є сучасна доля Молдови, котра дедалі болючіше потерпає від загроз імперського тоталі$ таризму з боку Росії. Власному і дружнім Україні народам Т. Шевченко дав однозначні наративи, які у середовищі українства донині зали$ шаються афористичними посланнями націям: В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля! Утверджуючись у правді і силі цих переконань, на противагу імперським викликам світові Великий Кобзар про$ тиставив велич розуму і мови, які нам належить проявити: І возвеличимо на диво І розум наш, і наш язик… Вказуючи на верховенство розуму, Т. Шевченко апелював до того, що іме$ нується питомо українським поняттям “світ правди”. Нині стає все актуальні$ шою алюзія на пророче твердження Кобзаря про світ правди та перекона$ ність у призначенні України: адже засві$ тить його саме вона! Війна засвідчує: настав час розуміння визначального історичного шансу, який наближав Т. Шевченко своїм поетичним словом. Це пророцтво він передав слова$ ми про те, що якраз Україна ...розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить. Меседжі Кобзаря знаменують загаль$ нолюдську місію, котру саме зараз нале$ жить втілити українству. 178 років тому Т. Шевченко передбачив зіткнення не$ сумісних “тьми неволі” і “світу правди”
та пророче окреслив неминучість пере$ можного фіналу “світу правди”. Тоталі$ тарне радянське літературознавство по$ боювалось національного трактування вірша “Стоїть в селі Суботові”, він був забороненим у радянській імперії, а в Україні його почали оприлюднювати аж у часи розпаду СРСР. “Битва” дихото$ мічних сутностей, на які вказав Великий Кобзар, матиме воістину грандіозне за$ вершення: адже завдяки Україні засві$ титься “світ правди”, бо якраз вона по$ кликана розвіяти “тьму неволі”! Лейтмотив зіткнення Світла і Пітьми пронизує інтелектуальне надбання вже згаданого М. Руденка, котрий звернувся до онтологічного осмислення грандіоз$ них наративів більш ніж через століття після розкриття духовним Батьком нації цих непроминущих сутностей. Варто зо$ середитися на двох алюзіях на цю тему. Першою є алегорія протистояння, в якій Вершник, котрий є віддзеркаленням Світла, прагне приборкати уособлення Пітьми – Коня, що прагне скинути Верш$ ника. В есеї “Не загубити ліхтарика”, що став передостаннім заповітом інтелекту$ ала, він філософськи розвинув алюзію на цей мотив. Він вказав роздвоєння Субстанції на Світло й Темряву і наголо$ сив: у цьому роздвоєнні проявляється всесвітня діалектична потужність. Ця сентенція наповнена глибоко субстан$ ційним змістом: Матерія Світла і Мате$ рія Темряви віддзеркалюють непроми$ нущість їх віковічного протиборства як прояв потужності Всесвіту. Належить підкреслити суголосність життєствердних меседжів ХІХ і ХХІ сто$ літь: Т. Шевченко особливо наголошував на плеканні життєдайної мови, адже са$ ме вона засвічує “світ правди” та розві$ ює “тьму неволі”. Завдяки рятівним на$ ративам Матерія Світла витискає із ча$ сопростору Матерію Темряви та несу$ місне із життям мислення і матеріальне діяння. …В умовах, коли докорінно зміню$ ється глобальний часопростір, Україна покликана ініціювати внесення змін першою чергою до міжнародних доку$ ментів, що унормовують чинну парадиг$ му знань. Від 2005 року, коли в Женеві оприлюднена доповідь ЮНЕСКО “До суспільств знань”, упродовж 18 років зростає актуальність оприлюднення по$ зиції нашої країни, в епоху ноосфери покликаної наголошувати на пріоритет$ ності життєствердних знань, керуючись їх докорінною відмінністю від смерто$ носних знань, неприйнятних ні для жит$ тєдіяльності, ані для розвитку міжнарод$ ного співтовариства. Стає дедалі невідкладнішим подаль$ ший розвиток цих ініціатив України, особливо з огляду на оприлюднення у 2019$2021 рр. доповідей ЮНЕСКО, що розвивають платформу суспільств знань, торкаючись так званих цифрових су$ спільств. Ми переконані, що рятівна па$ радигма подальшого розвитку цивіліза$ ції, яку здатна пропонувати Україна, має рішуче витісняти чинну парадигму, за$ сновану на знаннях, зміст яких до цього часу продовжує залишатися несумісним із життям. Зростання геополітичної значущості України актуалізує питання запрова$
дження української мови як засобу оп$ рилюднення принципово нових міжна$ родних ініціатив. Передовсім належить вказати на Балто-Чорноморську вісь (проєкт Балто-Чорноморського союзу), під яким розуміється створення наддер$ жавного об’єднання, ініційованого за участю України ще понад 100 років тому. Втілення цього проєкту відкрило б пер$ спективу застосування української мови як засобу спілкування з іншими держа$ вами у передбачуваному міждержавному союзі. З погляду перспектив подальшого застосування мови належить розглядати ідею союзу, що вже отримав умовну на$ зву “УПА” (Україна – Польща – Англія, точніше Велика Британія), висловлену в час нинішньої війни. Повноцінне за$ провадження української мови у сферу міждержавного спілкування сприяло б встановленню певних “неписаних” тра$ дицій новітніх союзів держав і слугувало б взірцем для новітніх принципів нала$ годження стосунків між ними. Введення України до складу Ради безпеки ООН за$ мість Росії, котра заслуговує видворен$ ня, відкриє ще масштабнішу перспекти$ ву — застосування української мови в ООН. Таким чином, налаштовуючись на властивий українству лад життєстверд$ ного мислення, якраз у Т. Шевченка зна$ ходимо відповіді на найпосутніші пи$ тання сучасності, спричинені глобаль$ ними викликами ХХІ ст. Алюзії на моти$ ви поезій Великого Кобзаря, згадані у нашому Зверненні, віддзеркалюють пи$ томо національний характер мислення і спрямовуються на утвердження цивілі$ заційного зламу, що відбувся завдяки першій українській перемозі, здобутій на початку війни унаслідок краху намі$ рів ворожого бліцкригу. Наша найперша перемога вказує: Ук$ раїна започатковує докорінні трансфор$ мування, здатні мотивувати виживання людства та безпечну життєдіяльність ци$ вілізації. Ноосфера відкриває епоху жит$ тєствердного розвитку, покликаного якомога швидше витісняти смертоносні наративи. Україна володіє пріоритетами рятівного знання, здатного протидіяти загрозливим для планети викликам.
Микола Жулинський, голова Товариства зв’язків з українця$ ми за межами України (Товариство “Ук$ раїна – Світ”), директор Інституту лі$ тератури ім. Т. Г. Шевченка НАН Украї$ ни, академік НАН України
Павло Мовчан, голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка
Михайло Сидоржевський, голова Національної спілки письменни$ ків України
Володимир Шевчук, голова Наукового товариства імені Сергія Подолинського
Георгій Філіпчук, голова Конгресу української інтелі$ генції
9 березня 2023 року
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
