16 Подія року · “Світ ніколи не зміниться на краще, допоки в ньому не змінимося ми”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
Слово – Зброя!
Слово Просвіти, №11 за 2023 рік
До Дня українського добровольця в Національній філармонії України відбулося дійство “Слово – Зброя!” за поезією Анатолія Матвійчука.
Авторка і режисерка проєкту – Надія Агєєва
Швед, художнє слово – Анатолій Паламаренко, Анатолій Матвійчук, Надія Агєєва
Швед, Наталія Насікан; Віктор Крисько (клавішні), Кирило Стеценко (скрипка), Віктор Мацко (ударні), Ганна Семець (вокал, художнє слово). Відео контент – Анастасія Крисько. Музика – Віктор Крисько, Кирило Стеценко, Михайло Швед.
Перше глядацьке враження від поетеси і волонтерки Тетяни Череп-Пероганич:
— Відбулася поетична меса до Дня українського добровольця за віршами народного артиста України Анатолія Матвійчука. І це було неперевершено. Сиділа в залі і тішилася, що глибока поезія промовляється з великої сцени, зі сцени Національної філармонії України. Шанована мною класична рима – мелодійна, змістовна, пронизлива, а часом – і різка, звучала емоцій-но, з надривом з вуст Героя України, народного артиста України, лавреата Шевченківської премії Анатолія Паламаренка, трепетно, ніжно – з вуст артисток Надії Агєєвої
Швед, Наталії Насікан, Ганни Семець.
Читав і сам автор. Скрипка творила дива в руках народного артиста України Кирила Стеценка. Додавали якогось особливого шарму поетичному перформенсу ударні, клавішні інструменти, відеоряд і тиша в залі.
Поетичний захід хоч і був присвячений українським добровольцям, але він вкотре довів те, що слово – теж зброя: “тонка, але не менш потужна та дієва”. І якби це слово чули більше людей, замість того, щоб постійно дивитися “єдині новини” чи цілодобово виступати в ролі “експертів” у соцмережах, то наша нація була б набагато розумнішою і сильнішою. Світ ніколи не зміниться на краще, допоки в ньому не змінимося ми, – зазначили організатори меси. Це справді так. Слухайте розумних людей, читайте розумні книжки, шануйте все українське. Бо воно прекрасне, чуттєве, справжнє. Коли стояли в черзі за верхнім одягом, поруч юрмився гурт військових. “Як, хлопці, вечір?” – запитав, мабуть, хтось зі старших за званням. “Це – сила!” – майже в один голос відповіли інші чоловіки. І стали в ряд для спільного фото – сміливі й усміхнені. Вони були головними глядачами в залі. Вони достойно оцінили поезію, яка звучала для них і для всіх присутніх теж. Тому такими гучними по закінченні ви далися глядацькі оплески.
Фото Едуарда МЕЖУЛА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
