Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 11 (1294), 20—26 березня 2025 Шевченковий голос
Слово Просвіти, №11 за 2025 рік
Цьогоріч ми відзначаємо 211-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка – письменника, художника, постаті, яка посідає знакове місце в українській культурі. Тисячі українців пошановували Кобзаря, беручи участь у різних заходах. Не оминув цієї багаторічної традиції й Київський національний університет імені Тараса Шевченка. “Є 4 заклади освіти, які носять ім’я Тараса. Одним із них є наш університет. Це честь для нас і водночас відповідальність, бо маємо сповідувати й розвивати ідеї Тараса Шевченка, поширювати їх у світі”, – зауважив ректор університету Во¥ лодимир Бугров. Ректор, проректори, директор Навчально-наукового інституту філології Григорій Семенюк, а також очільники різних структурних підрозділів університету, викладачі та студенти, посли, іноземні партнери – усі разом рушили до пам’ятника Тарасу Шевченку 9 березня 2025 року, щоб покласти квіти на вшанування Шевченкового духу. Продовжити єднання з Тарасовим словом і духом шевченківці з іноземними партнерами вирішили в Каневі, на Чернечій горі. У цій місцевості Кобзар хотів оселитися після звільнення. В епістолярній спадщині зустрічаємо листи Тараса зі своїм небожем Варфоломієм Шевченком, де вони обговорюють та шукають житло мрії письменника: “Вище по Дніпру од того місця, де ти сам вибрав, коло Пекарів, на правім же березі, між Каневом і Пекарями, на городських землях, на високій горі, єсть лісочок, граничить з Монастирищем; посеред того лісочка – поляна, далеченько од города; внизу кілька рибальських хаток; на тій горі дуже багато дичок – яблунь і груш: садочок завести можна. А любий староденний Дніпро буде здаваться тобі під ногами...”. На жаль, спочити тут він зміг лише посмертно. На Чернечій горі пам’ятник Тарасу Шевченку стоїть велично, ніби на сторожі українського народу. Після відвідин Чернечої гори, яка є частиною Шевченківського національного заповідника “Тарасова гора”, наступного дня, 10 березня 2025 року, на університетську громаду чекала зустріч із лавреатами Національної премії імені Тараса Шевченка. У Мистецькому салоні зібралися діячі, які отримали найвищу в Україні творчу відзнаку, та поділилися своїм тернистим шляхом. Кожен лавреат – “це не просто гості, а великі друзі Шевченкового університету”, – зазначив ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Бугров. Серед присутніх були лавреати цьогорічної премії – кінорежисер Олесь Санін, композиторка Алла Загайкевич, публіцист Павло Казарін, скрипалька Богдана Півненко, режисер-постановник, лібретист Василь Вовкун, а також переможці минулих років – співачка Джамала, художник Валерій Франчук, літературознавець Михайло Назаренко. Від Шевченківських лавреатів віяло творчістю, неординарністю, тобто тим, чим жив Тарас. Може здатися, що спадщина поета вже досліджена всебічно, але щороку виринають нові факти про його життєпис. Досвідчені шевченкознавці та юні науковці мали змогу розкрити нові, або ж переосмислити вже відомі грані особистості Шевченка на Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасне шевченкознавство: мультидисциплінарні дискурси”, яка відбулася в Навчально-науковому інституті філології 11 березня 2025 року. “Ми чуємо Шевченковий голос, відчуваємо його присутність у всіх суспільних подіях.
Кожна епоха, кожен день вносить свої корективи у прочитання творчості великого поета, дає змогу нам відкрити в ній і наш час, і самих себе. Бо як пафосно писав Юрій Мушкетик: “Шевченко – це вишка, маяк на українському полі. І ще більше: він посланець Бога у нашому народі”. І як національний пророк, він знав, що від москаля нам не сподіватися добра вовіки віків, бо єдине, що хоче московит, то це “щоб не було і знаку на землі від України””, – сказав директор Навчально-наукового інституту філології Григорій Семенюк, відкриваючи конференцію й висловлюючи вітання з нагоди цього. Організована конференція згуртувала 140 учасників, серед яких 9 іноземних лекторів із різних закладів освіти. Кожен із них, за словами завідувачки кафедри історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості Оксани Сліпушко, по-своєму розкрив шевченківські теми чи проблематику доби Тараса. Честь презентувати свої дослідження на пленарному засіданні конференції випала професору Канзаського університету (США), Президентові НТШ у США Віталію Чернецькому; професору, завідувачу кафедри україністики Познанського університету імені Адама Міцкевича (Польща) Ярославу Поліщуку; директорці Інституту україністики Варшавського університету (Польща) Катажині Якубовській; професору Інституту славістики Віденського університету (Австрія) Міхаелю Мозеру; професорові, завідувачу кафедри історії філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Тарасу Кононенку; завідувачу відділу шевченкознавства, заступникові директора з наукової роботи Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Олександру Бороню; доцентці кафедри історії мистецтв історичного факультету, директорці Музею історії
Київського національного університету імені Тараса Шевченка Людмилі Кругловій та асистенту кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу, директору Центру мови гінді та індійської літератури Юрію Ботвінкіну. Ми маємо велику знаменну перспективу занурюватися у світи Шевченка. Він незглибинний. Шевченкове слово відлунює у сучасності й часом в неочікуваних аспектах. У цьому переконалися учасники конференції в межах секційних засідань, пірнаючи в засадничі істини буття завдяки Шевченковому слову. Наступного дня навздогін науковому зібранню глибше пізнавали Кобзаря й студенти-іноземці кафедри української філології для іноземних громадян Навчально-наукового інституту філології. Студенти з Китаю слухали лекцію від асистентки кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Ольги Щелкунової про зв’язок Тараса Шевченка й Київського університету. Завершальною, проте не останньою подією в межах Шевченківських днів, стала презентація колективної монографії “Тарас Шевченко: сучасна рецепція” у Мистецькому залі ННІФ 12 березня 2025 року. Автори видання – Олександр Боронь, Леся Генералюк, Анна Гудима, Алла Калинчук, Ірина Приліпко, Оксана Сліпушко, Анатолій Ткаченко. “Кожна епоха читає Шевченка по-своєму. Поет і художник Шевченко залишається актуальним і важливим, бо він – єднає. І як приклад він об’єднав авторів написаної монографії”, – сказала завідувачка кафедри історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості Оксана Сліпушко. Анатолій Ткаченко запропонував студентам і викладачам під час презентації послухати фрагмент аудіозапису “Радіо Культура” 2012 року. А Анна Гудима поділилася переконанням: “Твору, співмірного з творчістю Шевченка, у світі не існує”. Вона також розповіла, що в основі її розділу – автопортрет Шевченка 1859 року, “який ви не знайдете в інтернеті. Саме про нього я і пишу”. Ірина Приліпко звернула увагу на важливу роль Данила Танячкевича та Ксенофонта Климовича в популяризації творчості Шевченка: “Попри те, що в той час просвітницька діяльність не заохочувалась, вони доклали чимало зусиль і дуже точно описали його творчість”. Хоча активні заходи, присвячені Шевченку, відбуваються саме в березні, можна сказати, без перебільшень, що кожен день ми живемо з ним – із наставником, пророком – Тарасом Шевченком.
Підготували Олександра КАСЬЯНОВА, кандидатка філологічних наук, координаторка відділу зв’язків із громадськістю імені Володимира Мукана, Олександра ГОНЧАРУК, співробітниця Всеукраїнського навчально-наукового центру шевченкознавства ННІФ КНУ ім. Т. Шевченка
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
