Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Письменники і час · “Ми маємо думати про ментально"меморіальну трансформацію нашого гніву до ворога”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

“Дніпро” – Рієка і Тарас Шевченко

Слово Просвіти, №11 за 2025 рік

Олександр БАЛАБКО, журналіст, письменник У Національному музеї літератури України, мабуть, ще не було такого дійства, яке відбулося в день пам’яті Тараса Шевченка 10 березня. Адже в рамках літературно-мистецького вечора звітували перед громадськістю столиці творці українського товариства, що ось уже впродовж 15 років активно діє за кордоном. Йдеться про народну артистку України, відому багатьом шанувальникам Київської оперети Ольгу Камінську та її чоловіка, музиканта Віктора Камінського, і очолюване ними культурно-просвітнє товариство “Дніпро” – Рієка, що діє у приморському хорватському місті. Потрапивши сюди на початку 2000-х років, фаготист Віктор чудово вписався в оркестр знаного оперного театру імені Івана Зайця, а сопрано Ольга стала примадонною цієї сцени, улюбленицею хорватських слухачів. Проте хіба могли вони забути Шевченків заклик, що став назвою цього вечора, організованого Музеєм і товариством “Україна-світ”, – “Свою Україну любіть”? Тож разом із однодумцями подружжя стало гуртувати не лише місцевих українців і їхніх друзів-хорватів, а й шанувальників української культури з усієї країни. Адже мистецькі фестивалі, які проводить “Дніпро” – Рієка уже вісім років поспіль, мають розголос і в Хорватії, і в Україні. Щороку вокалісти і танцюристи приїжджають, аби продемонструвати свою творчість перед вимогливим журі. Біля витоків фестивалів був, приміром, світлої пам’яті народний артист України Мар’ян Гаденко. А мене до Рієки привела наша незабутня Соломія Крушельницька – роман про її життя “Кімоно для Баттерфляй”. Почувши про нього, пані Ольга не лише забажала неодмінно мати цей твір про свою землячку, а й бачити автора в Рієці. Так відбулася моя перша мандрівка 2023 року: конкурс вокалістів – під знаком Соломії Крушельницької, а переможці в різних вікових групах отримали по примірнику роману з дарчим написом. Торік ми з Олею вже додали до фестивальної палітри ще й поетично-прозове ревю “Франкові зорі” у місті Ловрані (сюди 1908 року Іван Якович приїжджав на лікування). Мені випала честь очолити журі конкурсу, на який приїхали автори з Хорватії, інших країні, звісно, з України. Публіцистка Галина Дацюк стала володаркою першого місця, а поетеса з Переяслава Вікторія Шевель із сином-поетом Іванком здобула гран-прі. Окрім цього, шанувальники прекрасного мали змогу відвідати творчий вечір членкині журі, поетеси і художниці з Києва Валентини Давиденко. Про це та інше Ольга й Віктор розповіли численним присутнім і показали документальний фільм про своє дітище. А який же звіт без співу? Тож Ольга виконала солоспів на слова Шевченка “Така її доля”, пісню до матері “Летіла зозуля” (10 березня народилася світлої пам’яті матуся примадонни) і романтичну “Серенаду” хорватського композитора Йосіфа Хатсе. А мені додавав хвилювання виступ багатолітньої творчої подруги, народної артистки України, “королеви українського романсу” Світлани Мирводи. Вона артистка багатогран-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин