Тільки в “СП” · “Послуговування чужинськими словотворами чи покручами нищить правдиву маєстатну материнську мову”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Про войовниче невігластво в науковій мові
Слово Просвіти, №11 за 2025 рік
Володимир КОЗИРСЬКИЙ Микола ТИМОЧКО Василь ШЕНДЕРОВСЬКИЙ
Сучасна енциклопедистика є універсальний і вийнятково потужній інструмент сприяння росту культури й освічености суспільства. Понадто то стосується сучасного українського суспільства, що, не виборсавшись остаточно з колоніяльних лабет московщини, зазнає потужніх гібридних атак усе ще живих залишків імперських метастаз у культурі, науці й освіті. Й триває це, незважаючи на, здавалося б, цілковите зрозуміння беззглядно шкідного впливу не лише москвомовних наративів політичної природи, а й підступного накидання правдивій українській слівні (понадто в ділянці наукового й технічного назовництва) невластивої їй спотвореної семантики (сенсу), вжитку мавпованих недолугих кальок зі штучно вигаданих складаних московських прикметників на кшталт монстрів типу пожежезагрозливий, вогненебезпечний, викидонебезпечність, використовувальний, високовогнестійкість, демпфірування, денатуруючий, збезводнюючий, маркірований, обезкрилювач, освинцювальник, пиловидальник, полум’яуловлювач, посадочний, пробкозакупорювальний, протиспрацьовувальний, прямоємнісний, птахорадгосп (!), пустотілість, пустотність, радирований, радіонавушники, розгравірувати, розмаркірувати, садильний, самоцентруюча, у/по/просадочн(ий/ість), товщина багаточлена, шуруючий, виправлячка, розбирачка, розважувачка, роздирачка, розмотувачка, розрізувачка й т. ін. На превеликий жаль, більшість навчених розбирати друковане нездатні, а чи й не мають охоти мислити критично. Сприймаючи кожен писаний чи мовлений знак за щиру істину, несвідомо потрапляють у пастку досвідчених, добре й довго готованих і винятково на те навчених людожерів, брехунів і окозамилювачів – звичаєво й з давніх-давен щедро приплачуваного розгалуженого на всі напрями забезпечення існування й розвитку суспільства укладу впливу, накинення руйнівних думок і нищення вільної діяльности людського духу. Вочевидь, це зло має бути знищено. Єдиний чинний засіб на ту мету є правдиве й переконливе знання, приступно донесене до кожної свідомої охочої особи. І таке знання містять видання енциклопедичні (всеосяжні), що мають безнастанно розвиватися так у сенсі наповнення предметового, як і з огляду на глибину й приступність його викладу. Правдива українська мова, особливо сфера наукової й технічної термінології, стає в цих умовах безпосереднім чинником національної безпеки, бо має подолати той гніт штучно накинених спеціяльних термінів, що виник під вигаданими гаслами потреби уніфікації й інтернаціоналізації в ділянці наукових і технічних дисциплін. Це ж стосується й гуманітарних напрямів науковопрактичної діяльности: економічних, соціологічних наук і т. ін. Виклики й загрози національній самототожності в ділянці культури загалом, науково-технічної діяльности зокрема й понадто в галузі енциклопедистики, що беззглядно бере на себе тягар освіти, просвіти, подання досконалого рівня правдивих сучасних знань, набутих людством, і ріжнобічного виховання усіх верств української людности, не є якимись навіяними загальниками чи підбурювальними закликами до безпідставних і беззмістових обговорень. Як дещо докладніше й уважніше придивитися до перебігу пересічних щоденних подій у нашім сучаснім світі своїми, не змосковщеними, очима, то стане цілком ясно, що це не просто виклики і загрози, а потужня зараза, що всебічно й доволі послідовно руйнує національний і державний організм. І тут йдеться не про якийсь хутірський егоїзм, ізоляціонізм чи автаркію. Це не бажання вивищитися над кимось через хибно покручені звивини сірої речовини. Мова про очевидну й доконечну потребу не дати злу знищити давню націю, чий внесок до світової скарбниці культури неоціненний і глобально визнаний. Послуговування чужинськими словотворами чи покручами нищить правдиву маєстатну материнську мову й у той спосіб збіднює світ. А що зовні логічної й розумної реакції немає, то чужі злочини наших гріхів не применшують. На превеликий жаль, висловлені тези щодень ілюстровано радіо-й телепересиланнями. А колись же в етері працювали найфаховіші мовні редактори. Маємо витончений вербоцид. Нищення питомої слівні й накидання природнім словам і виразам невластивих значень. Злочин проти семантики й етимології. Аби є питоме українське сло! во, але воно не є синонімом щоб, бо з давніх давен уживають його в контексті аби лиш чогось не ста! лося. Коли на всю країну звучать пояснення горе-філологів, що по голосівках слід писати ймовірність, а по шелестівках імовірність і то з міркувань милозвучности, то вже не знаєш, якого терміна вжити на означення їхньої фаховости. Побіжно завважмо, що імовірність є легковірність і не є назва математичної величини. Вельми брутальна дуже поширена заміна з на із, ще на іще, що її пропихають уже всуціль незалежно від будь-якої милозвучности. Дуже вже комусь до шмиги перемовини замісць перемов. Чи то вони ефективніші, чи результативніші, а чи може ліпші для української вимовини? Майже повальна заміна !а на !у в родовику – талановитий винахід невігласів! Майстри мистецького відмінювання іменників ще не доперли до Київу, проте Кракову, Лондону і Львову вже дісталися. Чується, що закінчення –а є вочевидь клясовий ворог родовика. Себто, як ворожа кляса має бути знищено. Сливе канонізовано вжиток зголоситися в сенсі московськ. согласиться замісць питомого звернутися. Поширено покруч двух тисяч двадцять четвертий рік замісць дві тисячі двадцять четвертий. Попри вживано вийнятково як всупереч чи незважаючи на, хоч сама будова з по й при свідчить, що йдеться про повз, поза, разом з. А, і, й є рівнозначні за сенсом сполучники, що можна вживати цілком на смак автора з урахуван! ням милозвучности речення. Та сенсово стоїть дещо осібно, бо в разі перелічення сукупу предме! тів, дій чи явищ він іде як прави! ло останнім, доєднуючи вочевидь найменш важливу складову. Смакувати може лише щось комусь. Ніхто не може смакувати щось чи чимось. Малеча є слово, що означає збірне поняття, себто може бути вжито хіба до двох малят, а не до одного малят:и/ка. Датчанин споконвіку зветься данець. Полтавчанин в Україні називається полтавець, а уманчанин – уманець. Приклади чи міркування не можна приводити, а слід наводити. Означення за жадних обставин не є визначення, позаяк перше є опис істотніх властивостей пред! мета, за яким його пізнають чи ототожнюють, а друге є сукуп! ність дій, що мають підтвердити чи спростувати відповідність притаманних властивостей озна! ченому предмету. Проте цю під! міну запроваджено навіть у пре! амбулях законів, що їх приймає Верховна Рада. Густина є фізична власти! вість, яка дорівнює кількості ре! човини в одиниці обсягу, а щіль! ність є властивість просторова, що свідчить про віддаль між складниками речовини. Вбирання є фізичне явище пронику однієї речовини в іншу, а не приписуваний людожер! ською уявою антропологізм по! глинання. Прибуток є ріжниця між по! чатковим і кінцевим (для означе! ного відтинку часу) фінансового стану чинної фізичної чи юри! дичної особи внаслідок вироб! ництва товарів чи послуг, а дохід, поза тим, що це просто чужин! ське слово, ще й приховує, чи в законний спосіб те щось дійшло. Втрачати свідомість і бути без свідомости є явище світогляд! не, а не медично-травматичне яким його подають щодень невігласи. Якась прикра подія може стати причиною того, що людина (а чи тварина) знепритомніє, ста! не безтямна. Проте свідомість тут ні до чого. Довір’я й насилля цілковито витіснили з писаного й мовлено! го слова довіру й насильство. Ніхто вже не згадує, що когось можна позбавляти й позбавити чогось, але позбавлятися й позбавитися (ще й часто від) чогось є нісенітниця. Для цього є позбуватися й позбутися чогось (певно ж, без від). Повідомити й подякувати можна й часом варто кому, а не кого. Біжуча строка цілковито знищила біжучий рядок. Нерозуміння правдивого роду іменників поза уявою: Біль він, а не вона. Рись він, а не вона. Собака він, а не вона. А крім того, риж, а не рис. Вельми поширені розмовні хиби, які заповнюють так друковані видання, як і етерові ЗМІ. Панує словосполука більше того, хоч правдивий український відповідник є мало того. Невігласові то може видатися неважливою дрібницею. Направду ж це засаднича відмінність світосприйняття, способу думання. Й, певно, не личить намагатися зректися питомого свого на користь чужинських покручів. Слова важкий, !а, !е, !і, !о стали послідовно вживати, коли зовсім не йдеться про будь-яку вагу. В такім разі в українській мові вживають слова тяжкий, !а, !е, !і, !о. Москвомовна калька відбірні посіла місце українського добірні. Кожному цікавому не відтепер відомо, що відтак це зовсім не тому, що, а просто після. Досі панує колись скопійована в москві глава (держави), коли є правдиві українські голова, керівник, провідник, провідця. Слово гнида просто чуже, йому відповідає питомо українське нужа. Жасмин українською віддається як ясмин. Скорот зарплата направду має подаватися як зарплатня. Уживане на кожнім кроці знаходитися на ділі означає просто бути, перебувати. Це стосується й іменно, бо це означає а саме. До москвомовного кишечника вигадали наче свій кишківник, хоча правильно кишковик. Й досі дехто вважає, що клянутися чи клястися виглядає витонченіше, ніж звичайне питоме присягати. Ніяк не доходить до багатьох, що порівняльна форма кращий є похідна від прикметників гарний, красний, красивий і не може замінювати ліпший, що є порівняльна форма від добрий, якісний. І хоча семантичну ріжницю між котрий і який уже жовано й пережовано не одне десятиріччя, штучний добір редакторів виразно надає перевагу першій формі, хоча семантика сливе в 99% випадків надала би перевагу другій. Питоме українське необхідний (завада, що її не можна обійти) уживають вийнятково (й навіть у математичних роботах) в москвомовнім сенсі, чий український відповідник є конче потрібний, (до)конечний. Часто муляє око нехватка, коли тут же поруч наштовхнешся на брак. Усе ще не можуть вилучити з обігу оскільки й остільки. А що, бой то чекають, хоч і не вельми байдужно. Москвомовні островок і хуторок випхали з мови острівець і хутірець. Хоча власне явище ВПО й викликано зажерливими зайдами, не конче уживати накиненого ними ж переселенці, маючи своє пересельці. Тисячорічна практика українського словотвору зазвичай називає особу-фахівця іменником, що походить від назви фаху, себто не пожежний, а пожежник, не поліцейський (може бути автомобіль, захід, собака), а поліцай, поліціянт. Не може не дратувати сливе суцільна підміна посмішкою усмішки, хоча семантика практично навпачна, що можна бачити хоча б зі словосполук посміхатися з кого й усміхатися до кого чи кому. Москвомовне посягання цілковито заступає наші зазіхання, замах, замір. Нарешті вже оскомину набило по життю, що в ориґіналі має сенс на волі (москвомовна блатна феня). Гадаємо, не лише майстрам красного письменства, а й пересічним українськомовним авторам не забракне питомої української слівні, щоб вичерпно й приступно донести читачеві чи слухачеві конче потрібні міркування, не вдаючися до безпідставних запозичень із невіглаських запасів. Прикро й сумно, та маємо визнати, що суцільне змосковщення лексики науково-технічної спільно з утворенням огидних недолугих і тяжковимовних складаних монстрів і далі триває, при тому заполонює навіть поважні академічні видання. Нижче подаємо кількоро ілюстрацій. Далі виклад містить неправильне вживання слова і правильний відповідник, виділений жирним шрифтом. Арочнобалочний – арко/луко/дуготрямовий, аспід – гаспид, багатовид – многовид, багаточлен – многочлен, багатогранник – многогранник (чому вже тоді множина, а не багатина чи багатство, множити, а не багатити, множник, а не багатник чи багач?), багор – очепа, гак, ості, бакен – бакатина, плавак, башмак – підкладень, поковзень, черевик, беззіштовхувальний – беззіткненний, безшарнірний – безсуставний, безпустотний – бездуплинний і безпорожнинний, блискавковідвід – блискавничка, блок – баранець, валок, вертіло, воротило, коліща, кружіль, блочність і блочний – блоковість і блоковий, бойок – клюпа, болван – виливанець, надібок, оцупок, болт – прогонич, бочонок і барило – кухва і полубочок, бриючий – (по)приземний, бронза – спиж, броня – панцер, бугель – рихва, буй – байдик, букса – вісяниця, буксир – галівник, галюн, тяг(ач), буксирувати – галювати, булижник – брукняк, бумазея – бархан, бункер – кіш, бур – свідер, бурильна – свідрова, бусина – намистина, буфер – відпружник, валун – кругляк і наметень, ванта і строп – отоса, вантовий щабель – бирфа, отосина, отосний щабель, вата – бавна, ватерлінія – водокрес, ведуче – повідне, погонове, тягове, ведучий – повідний, погоновий, тяговий, вентиль – вентиль і кляпа, вибухаючий – вибуховий і вибухущий, вигравіруваний – виґравійований, вимоїна – вимивина, виникаючий – зароджуваний, випроменений – випромінений, виродження – перевід, висновок – вислід і наслідок, вихлоп – вихлип і викид, вишка – фіґура, від’єднання – роз’єднання й розлучення, відлитий – вилитий, відокремлений – усамітнений, поєдинчий, осібний і окремішній, відсік – переділка, відстій – перестій, відчеканювання – карбування. Далі буде.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
