Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пам’ятаємо! · “Хочу вірити, що його Уроки української каліграфії вписані в культуру лініями і знаками, які не вицвітуть”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Любов до каліграфії Василь Чебаник пішов на 92/му році життя, здій/ снивши багато задуманого

Слово Просвіти, №11 за 2025 рік

В молодшій школі найбільше любила каліграфію, тверді олівці, спеціальні зошити, в міжрядді яких висаджувала спочатку складові літер, а потім, поволі збагнувши тонкощі володіння писачком, і самі літери. Відстань між думкою (як це робиться?) і пальцями, які роблять, склалась природньо, навіть інтуїтивно: ось тонка лінія, тут натискаємо, а тут вже народжується краса, її особливий знак, літера, яка несе в собі змісти, а в поєднанні із сотнями складів – цілі світи слів... Мову. Писемність маленької людини... Я вважаю себе і цілі покоління щасливцями, яким шкільна каліграфія, сталеве перо і чорнильниця щедро і назавжди вимінювали кулькові-гелеві ручки, фломастери, клавіатури, “гаджети-віджети”, що ними нині захоплено володіють мої онуки. Інша ера, інші світи. Іноді питаю себе: яким чином сучасні діти отримують оте божисте відчуття творення літери, слова, письма, мови? ...Про Василя Яковича Чебаника в газеті “Слово Просвіти” ми писали досить часто. Особливо гарно це вдалося Олександру Скриннику, Уляні Глібчук, іншим авторам, які ніколи не повторювалися: Василь Якович – геній. Тому все, що він знав про таємниці каліграфії, графіку письма, друку, творення абеток, національну поліграфію, захоплювало глядачів, співрозмовників, слухачів. Багато разів у цьому переконувалася, запрошуючи професора Чебаника на прямі радіоефіри. Десятки дзвінків, несподівані запитання, цікавезні

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин