Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” “Дорога до Кобзаря не закінчується ніколи”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Шевченкіана поетеси з берегів Нічлави

Слово Просвіти, №11 за 2025 рік

Борщів’янка Ганна Костів-Гуска з берегів Нічлави на Тернопіллі – одна з княгинь української поезії періоду останньої чверті ХХ – перших десятиліть ХХІ ст., чиє Слово – поміж найкоштовніших перлин, якими наповнені скарбничі скрині сучасної української літератури. Її привільний поетичний сад, що розкинувся на просторах невмирущості України, і нині манить до себе, вабить своїм многоквіттям і велезвуччям, у ньому завше затишно й щемливо, тут наповнюєш серце любов’ю до отчої землі, до України-матері. Можливо, тому, що постав той сад із Шевченкового едему й политий щедро з Кобзаревої криниці. Можливо… Степан ТАТАРСЬКИЙ, член НСЖУ, Борщівщина на Тернопіллі Ганна Михайлівна охоче згодилась зустрітися в Музеї Тараса Шевченка – відділі Борщівського обласного краєзнавчого музею, в якому панує дух минувшини Поета й дух багатьох десятиліть пост-шевченківських, настояних на всенародній пам’яті й шані українців, увічненій у живописі та графіці відомих і талановитих українських художників. Особливою окремою експозицією цієї світлиці є літературна Шевченкіана Ганни Костів-Гуски, од якої віє вітром доріг-мандрів поетеси, що закарбували в пам’яті серця незгладимий слід. Неповторні враження залишилися від першого свята “Від серця Європи – до серця України” (Канів, Київ), а також від тих, котрі відбувалися на Вінниччині, Івано- Франківщині, Рівненщині, Черкащині, Херсонщині, Львівщині, Хмельниччині, Буковині, Тернопільщині, Чернігівщині… – Тут лише частина моєї домашньої Шевченкіани, – каже Ганна Михайлівна. – В основному – подарунки, привезені з різних областей України, де я побувала в складі письменницьких делегацій Тернопілля на Міжнародних Шевченківських літературно-мистецьких святах “В сім’ї вольній, новій…”, які проводили Міністерство культури України і Національна спілка письменників України в дні перенесення праху Кобзаря в Україну. Значна частина моєї Шевченкіани, велика колекція “Кобзарів”, книг на Шевченківську тематику, сувенірів, подарунків зберігається вдома й неодноразово представлялися на виставках “Шевченко у моєму житті” в Борщівському й Тернопільському краєзнавчих музеях. Моя співбесідниця з трепетом бере в руки то одну, то другу з виставлених книг у цій Шевченківській світлиці. Ось – дуже цінний для поетеси екземпляр – “Кобзар” (видання 1971 року) з автографами відомих українських письменників-класиків (зокрема, Дмитра Павличка, Юрія Збанацького, Івана Драча, Олександра Ільченка, Андрія М’ястківського, Дмитра Ткача), подарований їй на Всеукраїнській нараді молодих літераторів 1974 року, предмет її особливої гордості, Книга вічності українського народу, яка мала би бути святинею в кожній оселі сущих українців, як це було колись у наших батьків, дідів… – “Кобзар” був другою біблією у нас вдома, моя мати, власне, й відкрила мені Шевченка. Вона була активісткою “Просвіти” в ті роки, знала “Кобзар” напам’ять, брала участь у просвітянських заходах в селі. Бувало ще, зберуться в нашій хаті жінки прясти, а я, мала школярка, сиджу на печі й читаю їм Шевченка, Квітку-Основ’яненка, – згадує Ганна Михайлівна. – Як читала “Наймичку”, то жінки аж плакали. Коли мама відійшла в засвіти, я взяла з полички

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин