Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
орослі і діти! Передплачуйте «Слово. Просвіти» Наш індекс 306/7
нин» и
Г, ; тА ВЕУ КРАЇНСЬКОГ 0 ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ГРУДЕНЬ 1995 РОКУ
6-9 михадйло дРАгоманев. ДРУКУЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ 150
10-11 ЩО СПОВІДУЄ ПРОФЕСОР
'
РР А НЕРЕ па Кн шани --о
ПАН СТ - ПЕРУН Я о - вени ння
ою пін -
й ЛЯШЕНКО, кінорежисер
СПОЧАТКУ ХЛІБ, А ПОТІМ ВЖЕ МОРАЛЬ?!
У післявоєнній Італії хтось із сильних світу цього зрозумів що найлегший, а може єдиний спосіб для зруйнуваної, майже знищеної держави набути світової слави -- це кіно Ї кіно Італії стало найзнаменитішим У СВІТІ
Державна програма розвитку кінематографу Франції теле вивела його на світовий рівень
Здається, вже можна робити висновки
Не будемо поспішати
На відсутність уваги радянської влади до літератури й мистецтва скаржитись дуже важко Навпаки «За песь час пт існування щохвилинно була така увага, від ЯКОЇ Літератори 1 митці пе п амосі бу ли навігь дихнути Сімдесят років небтомиого |і тотального виниціємни
комуністами всього, що зв язане а найменшим порухом думки, призвели до того, що на одній шостій частині суші, тобто колишнього СРСР «маємо те, що маємо»
Громадська свідомість нагадує англійські газони, лкі триста років рівняли постійним підстританнинм
Перетворившись в бездумне, покірне стадо, ми спростовуємо навіть таку істину як «достойно вмерти легше, ніж достойно жити». Здихаємо ніби беамовні гзарини в пустелі 1 поводимо себе як у відОМОМУ анекдоті, коли, почувши, що влада оголосила: «Завтра всіх будуть вішати», догідливо запитуємо, чи трера приходити 13 своєю моту кого
Ге рагоюОВ! пашть обу ритиєм киолоспостериаємо, зм промднисиити, подібно До бруду рреду ЗО0ОДГУЦЛАНнННІ,
пипливають нагору 1 витворюють гак! екстїє рименти над народом, що не вистачило 6 тпорчої унви Миколи Васильовича Гоголя аби описати вСі це, шк переступивши містичної межі жахливої казки НУ тільки подумайтє пенсія або зарплата півтора, мальмомиИ карбованців а квартплатя - гри, чотири мільйони тих же карбованців «з такими прикладами
два
зустрічаємося на кожному кроці
Приймаючи подібні рішення гіганти держав ної мих можливо, і здатні були б усвідомити, що вони ри бля але для цього треба, аби вони віДдЧУЛИ це на власнім
ТИ
о - ре
«321 |
шику РрІ "Га прапори | лозу пги пороті суїІ У приш
ери черево 1 й "ЧІМ й Ї
ттоЧчИиНнИ 120311 потріОні пише ПО ДдОореми
тільки опиниося оувІРІ ГОДІВНИЦІ, іч пк ТЕО РО; РА З б Пре
примуємоти йиого голосуюміти птрееоги притілеїй СВОЇХ. АрАрАЧТАЛІТІГО 150 ПІЄУМ! БІРОІТХТ НИ ЇХ?Ю Теровочор ово ких Пп ат ПІЄЕНАСІОРБІЄ ЮА МІ або чорноби гьіІІіЯймМ її їх цу к ІсгКкО 1 шуми ДдкКао
| закінчення мії ( тм» .
ШИЮ 40 нн ПЛ ц-- ДИР .
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
р нич кінний ан НЯНИ
й АД
ПОДІЇ. ФАКТИ, КОМЕНТАРІ
Р ОРЕ в АЕН
фло ПР
що ето 0
м ню
еенньно нн
й - бі - Р ня - п чи нний -- -- т НИ о пе на о
- п и - з -- Ба кар аб У ПАР нн
І ЗНОВУ ТРЕБА ТОЛ
У Русанівському еко січні зб цова
| ль одель середньої освіти «Росток», яка органічно поєднує інтегрує природничі | гуманітарні дисципліни, скарби національних культурних надбань | загальноліодські духовні пріоритети.
Фундаментом духовного розвитку дитини «естетика народних свят, обрядів, звичаїв, традицій українського театру -- Відвертепу до національної класики Саксаганського, Бучми, Карпенка-Карого. У межах навчальних програм та позаурочної розвиваючої діяльності учні опановують сценічну мову та культуру мовлення, основи пластичної культури, образотворчого мистецтва, етикету, музики та вокалу, знайомляться з джерелами та історією українського театрального мистецтва.
Учні середніх класів об'єднуються у творчу театральну студію, а найбільш обдаровані складають п рофільний клас Ентузіастом та організатором створення справжнього дитячого театру нового типу став його керівник та головний
парчально-вихов-
ОКИ
бракує коштів на ремонт, па обладнашітя віДПОВІДНе 1 па оформлення самих вистав, тощо Убоге біоджетне фінансування нашої освіти, на жаль, не передбачає подібних витрат. Оток, творчі зусилля шидативних педагогів нанівець
І подумалось: а може жж знайдеться добра бізнесменівська душа, не байду-ха до власної національної культури тай бодай частку на те діло й дасть? За найскромнтшими підрахунками треба аж десять мільярдів карбованців. Правда, звучить вельми" Але якщо перевести в ціии на картоплю чи ковбасу, то не таки страшно воно виходить, Тим більше, не хлібом же одним людина жива, а про духовний зріст ї розвиток покоління тежапід таки дбати треба
Кошти слід перераховувати на р/р 2408890 в Дарницькому відділенні УСБ м Києва, МФО 322023 статистичний код 1801924 як добровільні пожертвування, що, згідно з указом Президента України від 12.08.95 р. Мо 750/95, не оподатковуються. У платіжному дорученні необхідно
можуть ЗзІЙТИ
НОВОГО
(Одеса
Відбулася наукова міжнародна
коиференція «Українська
національна ідея: минуле, сучасне, майбутнє», присвячена 400-ліТтніІЙ річниці Б. Хмельницького та 90-
річчю Одеської «Просвіти»
Серед 1ї учасників -- понад 20 докторів та 60 кандидатів наук, гості з Польщі, інших країн Європи
Проблема обговорена у широкому аспекті, прийнято ряд важливих документів, звериєнь до Президента та Уряду
Львів
«Український родовід» -- так
назвали СВОІО конференцію просвітяни Львова, широко залучивши до неї нау ковців Києва,
Харкова, інших наукових центрів
-ПРОСВІТЯНСЬКІ НОВИНИ
ИХАЇЛА
Два роки Київська «Просвіта» боролася за відродження християнського храмового свята киян -- дня Архистратига Михаїла За легендою він є небесним покровителем м Києва Архистратига Михаїла кілька століть підряд зображували на герої міста Проте. як вІДОМО, В Часи боротьби 3 релігІЄ . які з усім традиційним, національним, його зображення замінили безликі каштани Лише нещодавно на парадному вході в Київську мерію постав, піІДНЯВШИ Вгору СВІЙ караючий ! захищаючий гордий Архистратиг Михаїл
д 21 листопада нинішнього року він дивився в Очі і в душі всім присутнім на
лтературно-мистецькому вечорі в Цє нтрі культури, просвіти і ДОЗВілля Збройних Сил
А со . |
вказати «Добровільні пожертвування для дитячого театру-студії Русанівського навчально-виховного комплексу»
України, приуроченому храмовому святу небесного покровителя Києва Архистратига Михаїла. Відродило традицію вшановувати ЦЬОГО СВЯТОГО Київське крайове об'єднання «Просвіта» ім. Т Г Шевченка Залишилися вірними ІЙ ! нинішнього року Це свято тепер відзначається не лише в церквах ай 8 родинах, в деяких установах ФО зазначити, що день Архистратига Михаїла, небесного покровителя Києва, тепер стає -- уперше після /0-річної перерви -- святом «ля не лише Київської «Просвіти», а и Київської
режисер Н. Бучма. Русанівський навчально-виховний комплекс надав для цього доброго діла приміщення, але -- ви вже читачу, здогадалися, мабуть, --
України
-- Хто ми, якого ми роду, звідки ми? - на ці важливі для державного становлення ВІДПОВІДЬ ВІДОМІ ВЧені і представни-
Наш кор.
ДЛЯ КОГО ВИХОВУЄМО ЕЛІТУ?
Кожний навчальний заклад виконує триєдине завдання: навчає, виховує та розвиває. Сьогодні наші освітянські керів-
питання дають
ки славетних родів України
тичних наук, лауреат державних премій, які він Отримав не як ректор, а як фізик Наш український учений -- гордість своїх
ники пишаються тим, що в той час, коли 4 односельців з-під Богодухова. | чужий Щ мері. Проте проведенню цьогорічного свята розвалюється економіка, негаразди в полі- | ректор. То чи гордитиметься ним його ТИЦІ, Освіта тримається: як гриби після | народ? дощу, з'являються учбові заклади нового Військові університети -- це теж навтипу -- гімназії, ліцеї, коледжі і навіть чальні заклади нового типу, досить специ- Перше число просвітянської газеуніверситети. | ФІЧНІ. Армія --це НЄ ТІЛЬКИ сила, ай школа, ти «Пороги» вийшло у світ при Українці, схаменіться! Ще чотири роки через яку проходить наша заміна. Коли зпсурано НО РУДИ ЧА форма | такого процвітання освіти, і нашу мову, читаєш репортажі про російських вояків у винні дн р» нашу культуру в південних Та східних Чечні, то починаєш розуміти, як далеко | (президент правління ВАТ Хаджи-областях України не врятує ніщо. Давайте розійшлися ми у цій царині з нашим |нов Л. П.), Пропонуємо вашій увазі придивимось уважніше, кого виховують північним сусідом. Та армію роблять офіперше інтерв'ю з редактором цієї там сьогодні. | | цери. Ї я не знаю, чи є хоча б одна група пе н й Е В одній із харківських гімназій не у Харківському військовому університеті, | Газети Миколою Ніколасвим С провели урок знань на тему «Чужому де і команди подавалися б мовою нашої, | У 3 навчайтесь і свого не цурайтесь» за слова- анечужої держави, і математика читалася МИ ЗНАЙДЕМО ШЛЯХИ засевтанізавияк зх налик тав н ми завуча тому, що цю тему не лише б українською? Було б великим щастям | ДО ВАС ам в ж Б 5 з натр ок - розкрити, а навіть виговорити неможливо. почути, що вона є. і поранити яти ура евро 2 с Це характеризує | тих, хто виховує, 1 те, яке То що ж треба робити, щоб зупинити | ( ПЕРШЕ ІНТЕРВ'Ю З РЕДАКТОРОМ) еру ЗУРОРОВ директору фірми «Україна-патріотичне виховання отримують учні у процесзнищення мови! культури, азначить | ОТНАКС» Мадині - дна З давня г цій гімнази. І подібні приклади можна (1 нації? Великі завдання тут стоять перед уарув а презутоают ер Ле че - р повія пі інавести майже по кожній гімназії, по кож- ОСВІТОЮ. о пр 9 - Фірми і Я «Р 5 фо ре и ному ліцеєві і по кожному вузові. А В галузі шкільної освіти. Всі навчальні о окре ВОМ зона а о сьо м З секцій р | алоні ! виховується тут еліта-- майбутнє держави. заклади, які набирають для навчання дітей | ОУде оригтнальтим: чому «Пороги»: о анени іі слони тИСтАЛНВ 8 Харкові практично всі навчальні наконкурсній основі, повинні бути україно- РЕД. Вас цікавить, А Порін З Ж Бе - ди горою меч | заклади нового типу -- російськомовні. мовними. Викладання та спілкування там | Назва 1 що символізує Серед назв, які бе ЛА У, фо ЗЕЗЖЦеНИЮ НАХ п Серед звичайних шкіл ще є певний прошаналежить вести українською мовою. позначали б наш зв'язок із славним й е рових ця амсчой | Ж панда Урок українських. | навіть коли станеться Для обдарованих дітей це не складакозацьким краєм, була 1! назва Уно я б Ду - Муанааніо 2- зе п неможливе і всі державні школи, як і Слід тиме ніяких проблем, а лише сприятиме | «Дніпровські пороги» -- вічні символи Б з р у "б МУ мб 4 ю Київською 0 цьому бути, зроблять українськими, це їхньому розвитку. Мовні проблеми в таких | України. Та найбільша, на мою думку, хі нн - б а б на Є жк гословив МОЇЙ п мало що Змінить, Бо потім відберуть краучбових закладах -- це проблема | поетична І філософська глибина у про- - из аа иа і осно ію свята. У С щих ІЗ кращих за конкурсом до гімназій та | адміністрації, яка не допускає в школи | стому слові ПОРОГИ Скільки воно має ЕЕ Р а ТУ пана зар «Як 1! ліцеїв і будуть навчати далі російською і нічого українського і утримує на роботі | значень в українській мові і скільки боб чи ЗАЛ Чому нарекли цього пу виховувати там п'яту колону. учителів, які на уроках ІСТОРІЇ України смислових відтінків! Перш за все, зви-сани йо од бо з його - Останні роки поляризували наше сусрозповідають учням про «рєформи Петра | чайно, це символ батьківської хати. небесних «братів», Люципер, збунтувався З піЛьСТВО. Дивно чути від деяких політиків, Вєлікаво», науроках літератури розповідазгадаймо Павличка: Р о м що хтось там був комуністом, Інший дисир ють про ницість Мазепи, згадуючи при «Мене водило в безвісті життя, пр отв ЗебаеногоГвЕтаВ ивЇЯ Він " дентом. Сьогодні наше суспільство поділяцьому Кравчука та Кучму, а на уроках Та я вертався на свої попроги, оїзно мовив ТУ З б » Хто посмів й ється на тих, хто хоче мати свою незалежну математики, фізики та інформатики -- про Переплелись, як мамине шиття, прирівняти себе до Бога?». Після того, як Т державу -- державу українського народу, бідність української наукової термінології мої | "У | | зтися о | 5 ої сумні ії радісні дороги» захисник Отця неоесного, став зватис та її лютих ворогів. | школи нового типу, та звуження інформаційного простору. А ще єшкільний ПОРІГ ПОРІГ ХоакРУРеНРЬНЯге СМ масло вним БОГОВНЬ нові університети, інші вузи в східних та В галузі вищої освіти Викладання оо | зе, ко. бе ЧЕ був ЧО ний я неба 1 став ч південних областях України визначились. більшості предметів і обов'язково всіх | МУ" "ОРОГИ Дніпра, затоплені 1 забуті, рені злучийна зчавлиночо чан еЛенИЮ За незначним виключенням, всівонистали | базових предметів в вузах повинно вестись | ЯК ! вся наша прадавнина Є зовсім кв б сор хо манка и центрами українофобії в Україні. Прикладів | українською мовою реальні високі ПОРОГИ деяких кабінетів жи м «ЗМОГЛО Ді жи! Уч ов тут безліч Селянам та робітникам, що утримують | | нездоланні ПОРОГИ нашої свідомості Після благословення отця Нес ом | Минулого року я випустила клас, де з за свій кошт вузи, не потрібні фахівці, | Врешті, це і той останній Поріг, перед но ом, прю Аа ал три роки викладала математику україінтелект яких не дозволяє їм опанувати | яким кожен із нас відповість за своє "ридечам м. Т г пика емо МОЛННІЙ | де нською. З цього класу сформували елітну щеодну слов'янську мову Коли причиною | праведне чи неправедне земне і ик Раїса Іванченко та ежибво вечора те групу в Харківському політехнічному Іпо єнеїнтелект, а інші ЧИННИКИ, ТО підготовка КОР.: Пане Миколо, як все це буде у 4 чи че ї ра Ук З хи поет Григорій М тому жодного українського слова вони в фахівців з таких студентів є злочином, | визначати тематичну стрямоб о ен М | 8з цьому університеті (державному) не якого не вибачать нам прийдешні | ватасть газети? у али и | 2 - Шанувальники народної ПІСНІ ме - почули. Це «двуязичіє» в дії Жодної групи, покоління РЕДО Ми шукаємо шляхи до порогу змогу почути її перлини у виконанні ХУ де математику читали 6 українською! В галузі війСькоОвіІЙ В учбовому процесі | ппсолиї церкви, гаідприємства 1 солдатсьфольклорно-етнографічного хору «Гомін» УтІ Жодної! Не дала я їм більше своїх Дітем з віЙСЬКОВИХ вузах та училищах вся | ко) казарми. Найбільша увага буде до нідхедівни твом ла реата Державної премії! з ( Цього року з мого класу створили підготовка майбутніх офіцерів повинна питань відродження мови, держави, гос- України ча "ГГ Я гро кандидата зав елітарну групу вже в Харківському вестись виключно українською мовою, бо подаря мистецтвознавства, | композитора університеті (теж державному). Преможці армія в національній державі, де патріотизм КОР.: Ваше ставлення до комуспоанжнього: сподвижникесукраЇНОМЙ Сл національних та міжнародних олімпіад, За | національна СВІДОМІСТЬ ВІДСУТНІ, ністичної та інших тоталітарних народної пісні Леопольда Ященка -и три роки вони не чули від мене жодного з смертельно небезпечна для народу та б ація т авбослав Чорногу? є | | тдеологій? Виступили бандурист Ярослав чорно вс чужого слова. | жодного українського слова само! держави. РЕД: П се М побрим жіночий вокальний ансамбль «Зорянка" не почули в університеті. Ректор Неля СТРІЛЬЧЕНКО | роевітницьке.. «ми ДООриИ! зи рас Рі гачий | і насдііь | " | словом правди тихої стозвукий галас центру мистецтв «Славутич», Ди університєту професор Василь Свич -- | равд | "і блискучий фізик доктор фізико-матема умитєель матеєматнки, мі. Харків переборем 5 Кн під керівництвом Ніни Лопицьк« йі і - - - - | - ж - -- ж аб - Р - У "ЧО -- аціног «ЗЛЕ я ь пи і -- Р ані | ож у . "Яфарочео? -і ода ВОНА -- тра сярсучниито сто ми РР Р п пні - б гшітоЙО Р лиці ПР Бі ренцеччим дю : - з. Жж75 жо ВРУ. о - ог пінних шлези - - штоють - нам Р
ПРОСВПЯНСЬКІ НОВИНИ
та дитячий ансамОль «Калинка» Ватутінського району м. Києва та інші Дай бог, щоб свято це відзначали традиційно, щоб кожного року згадували ми кияни, про свого небесного покровителя, щоб він згуртовував і здружував нас у щасті | в горі, нагадував нам про наше минуле І допомагав будувати майбутнє -- незалежну українську державу длла ТОПЧІЙ
На знімку: Митрополит Нестор благословляє присутніх на вечорі; співає бандурист Ярослав Чорногуз; дитячий ансамбльеКалинка» Ватутінського району м. Києва.
Фото: Григорія КУБЛАНОВА
ХАРКІВСЬКА «ПРОСВІТА» ВІДКРИЛА В РАЙОННИХ МІСТАХ ДЕРКАЧІ ТА ЧУГУЇВІ ПЕРЕСУВНІ
БІБЛІОТЕЧКИ
Вони складаються з книжок та часописів, виданих українцями, які живуть у Вільному Свт, і пересланих у Харків з! США (Чікаго) та з Канади. Частину таких книжок передала наукова бібліотека їм. Короленка, яка отримала близько 10 тис. бібліотечних одиниць з Канади
Час перебування кожної бібліотеки в районі 2 - 3 місяці
Харківська «Просвіта» має намір відкрити ще кілька таких бібліотек в інших районах області
ПО «ПРОСВІТІ» - ДОЛАРОМ
3 | липня 1995 р. фонд державного майна м. Харкова підняв орендну платню за приміщення, яке займає «Просвіта», у СІМ разів. Це вже друге за рік підвищення орендної! платні. Перше, у шість разів, відбулося з 1 Січня 1995 р Тепер за приміщення загальною площею 109 кв. м. «Просвіта» зобов'язана платити 143 млн крб. (800 дол. США) за місяць. Таких грошей харківська «Просвіта зроду-віку не бачила. Очевидно, «Просвіта», яка Єєчинеєдиною українською національною організацією, яка реально працює, муляє очі міській влад), іутакий спосіб вона намагається п розігнати
А. КІНДРАТЕНКО
ЧИ БУДЕ СТОЯТИ ПАМ'ЯТНИК | ШЕВЧЕНКУ У ЛОЗОВІЙ?
У Лозовій, 20 років тому, збиралися
встановити пам ятник Шевченку, але тодішня || влада цього не дозволила зробити і бюст десь зник Влітку цього року його бачили на території ЖКО ЛКМ3 (Лозівський ковальськомеханічний завод, директор Христофоров Василь Михайлович), а цієї осені вчитель с/ ш Ме? Ліценко побачив його біля МП «Хупроекс», просто неба! Це МП створено управлінцями ЛКМ3, асам бюст виготовлено з бронзи (вага 200 кг.) і він є власністю заводу
Чине збираються продати його на брухт? Сподіваємося, що до такого святотатства на завод) не дійдуть, а навпаки - сприятимуть встановленню пам'ятника Шевченку у
Лозовій Роман АВРАМЕНКО
-/
ЕНЕР СТ...
Р; ОДІЇ.
- ний РР
ФАКТ Й, КО ОМЕ НТ: НЕ
-- --- ЕЕ ПЕ нні -
м-н
інн
ПРЕ м
ДО НАРОДНИХ ДЖЕРЕЛ
Всеукраїнськ товариєтнио ІГроспіта» їм. ТТ. Шевченка адійснює сво просвітницьку мІСНО, рідзаначаючи ювілей 400-сотої річниці від дня народження Гетьмана Богдана Хмельницького. В ряді установ та навчальних закладів проведені змістовні й цікаві вечори, концерти, зустрічі з відомими вченими, істориками, митцями сцени. Зокрема працівники Центральної «Просвіти» організували ювілейні зустріч! в Національній парламентській бібліотеці. Національному художньому музеї! України, в Центрі культури, просвіти та дозвілля Збройних Сил України, в СПТУ Мо1б деревообробників
25 листопада у приміщенні Центру культури, просвіти та дозвілля ЗС України прозвучав заключний акорд -- фестиваль народних хорових колективів м. Києва «До народних джерел», де ім'я Великого Гетьмана та його свята державницька 1 війСськКОВа слава пролунала у народних піснях тау творах оригінального виконавського жанру.
Своєрідний огляд-конкурс столичних аматорських колективів покликаний тим, що чиновництво від
культури вкрай занедбало цю дуже важ-
ливу справу -- відродження народного
хорового співу. Криза матеріальна призвела до кричи духовної, хоча це нє виправдання Адже українська душа спіЗасі врадості, Ір горі, в печалі. Пасня -- це дух її. А підіймають цей дух на концертній сцені, чи просто собі на київських вулицях, майданах такі колеістиви як Народний фольклорно-етнографічний хор «Гомін» по орудою невгамовного Леопольда Ящен-
а, «Криниця» Будинку вчених, Київський «мнонуй хор «Просвіта» і чоловічий хор «Чумаки» Будинку вчителя. Плідно репрезентує себе Заслужений український народний хор «Їмбер» тресту «Київміськбуд-4» під керуванням талановитого хормейстера Володимира Хорта. І таких самобутніх цікавих 1 вкрай потрібних колективів у наший столиці не бракує. Це українські народні хори Будинку культури Київського мотозаводу, «Либідь» Палацу культури 1 техніки АТ «Більшовик», «Джерело» птахофабрики «Київська», ансамбль пісні ії танцю ВО «Київелектротранс», народна хорова капела «Світоч» Національної Академії наук України, хорові ансамблі «Зорянка», «Любисток», «Рідна пісня», «Пушанка», «Радосинь», «Червона калина» та багато
Інших.
3 прикрістю слід зазначити, що якихось 4-5 років тому Мішістерство культури, Київське управління культури встократ більше приділяли уваги цим самобутнім народним колективам: все ж відбувалися різноманітні оглядикокурси, поїтгдки з концертами По Україні, навіть були зарубіжіп гастролі А що пин? На ці колективи ніхто з державних установ не звертає уваги, репетиції проводять будь-де, тримається це крислате й зелене пісенне дерево нашого народу-велетня на окремих енитузіастах, на їх самовідданій любові до народних пісенних джерел..
Хтось із виступаючих на Конгресі української інтелігенції сказав, що нашу державу слід відроджувати з коріння. Слушно зауважено Тож ВУТ «Просвіта» ім. ТТ. ПЦевченка 1 взялася за добру справу знизу, від народних джерел -- організувати пер ий фестиваль народних самобутніх хорових колективів столиці з метою бодай наступного року спільними зусиллями, на державному рівні провести Фестиваль народних хорових колективів всієї! України.
Цей фестиваль мусить стати своєрідною творчою лабораторією українського народного співу. Його найиперша мета: пропаганда народного хорового мистецтва та кращих творів української пісні.
Петро ШУЛЬГА,
член Спілки журналістів України
- що зт и
КЛУБ ТРЬОХ КУТІВ ЗОРУ
Проблема економії енергії стоїть перед усіма країнами світу, В недалекому майбутньому вона буде ще гострішою, бо найважливіші природні джерела енергії вичерпуються. І у нас не все залежить від уряду, є об'єктивні причини, але багато що можна зробити, якщо жити власним розумом 1 дотримуватись здорового глузду
Пам'ятаю важкі воєнні та повоєнні роки. Не булогазу, вутілля, навіть електрики. Але ніхто не говорив про енергетичну кризу, та 1 ми в холоді не сиділи. Зате ліси були чистенькі: сухе плляччя підібране, голки та шишки в сосновому лісі підметені. На паливо йшло також бадилля соняшника та кукуруд-
-'
ЗМ
Тепер шар голок та шишок у лісі у кілька пальців товщиною, через сухе гілляччя важко пройти, бадилля соняшника, величезні гілки зрубаних у парках та скверах дерев, а то 1 самі дерева спалюються на міСЦі гична криза поряд 13
«нерге- Усім подавай газ, який нафтою є цінною ХімІіЧНОЮ сировиною
Не лише мізерні залишки українського, але 1 запаси сибірського та за які треба платити валютою, будуть так само вичерпані, як і величезне Шабелинське родовище Капіталовкладення в газифікацію сіл можуть себе не виправдати, бо газу уже не вистачає. Ті ж самі кошти, вкладені для опанування вітровою та сонячною енергією, для переробки лісових, сільськогосподарських та побутових відХОДІіВв, могли б дати значно більший ефект. Але цим нікому займатися, Приватний капітал ще слабкий, а уряд оезпорадний
Квартири без
туркменського газу,
лічИЛЬНИКІВ гарячої води, яка мешканцями міст спускається сотнями кубометрів у каналізацію. відЧчИНені навстіж під'їзди будинків у двадцятиградусний мороз також не сприяють вирішенню енергетичної проблеми. Типовий соціалізм. Кругова безвідповіДальність
У важкий час енергетичної кризи чотири роки ідуть розмови про нафтовий термінал, який у будь-якій справді суверенній країні був би побудований
А б тот о ни нн ВИР.
чн ПЕКІТРЖ-- рни жи ожщпн що Б ш
Анатолій КІНДРАТЕНКО, професор Харківського держуніверситету
ВДЕНЬ СПИМО,
ВНОЧІ ПРАЦЮЄМО?
за один-два роки. А ми так хочемо бути європейцями
Ось 1 поясний час установили як «у Європі». У листопаді та січні, коли дні дуже короткі, о шостій годині вже день, а о сьомій, коли сонце високо в небі, громадяни ще потягуються в ліжечках, бо до початку робочого дня ще далеко. Зате о 16-й вмикаємо світло 1 до півночі ведемо активне життя за рахунок перевантаження електростанцій Марно витрачаються десятки мільярдів кіловат-годин електроенергії. Між тим «у
Європі» такого марнотратства не допускається Бути «європейцями» означає перш за
все робити так, щоб нам було зручніше, вигідніше, економічніше, тобто дбати про власні інтереси, навіть якщо вони ідуть врозріз з інтересами інших дермхсав, а також не підлаштовуватись формально до норм західного життя
Ми трохи наблизимось до Європи, коли, зокрема, в осінньо-зимовий період будемо сповна використовувати світловий час Можна залишити поясний час незмінним, але роботу починати на одну-дві години раніше, а радіо та телепередачі припинити у 29-Йй ГОДИНІ. «Комерційні» телестанції захочуть працювати довше. Ніяких заборон! Але за елект роенергію тоді треба платиги в пять разів більше
Моканшим, Розпорядженням Президенга про початок робочого днл о 8-й годині у Харкові деякими державними установами (зокрема, міліцією) ігнорується. У Києві бібліотека Вернадського починає робочий день о 9-й годині 15 хвилин
Дуже ми хочемо Оу ГИ європейця ми, але наші дії або бездіяльність часто віддаляють нас від Європи і кидають в райони дикої Африки (якщо вони ще залишились). Наведу кілька прикладів
Система нашої Вищої освіти краща, ніж на Заході, але Міністерство освіти намагається безглуздо підігнати 11 до Західної і таким чином погіршити. Ніхто не може пояснити, що буде робити величеана юлькість «бакалаврів», тобто молодих ліо- ДеИ З Неповіою рвищоіо ОСВІтТОг, яких Міносвіта п недалекому майбутньому пла: пує випускати Інженерами, вчителями, лікарями працювати вони не зможуть, бо сне досягли», а працевлаштувати їх лаборантами чи техитами дуже накладно для держави, бо для підготовки цієї категорії
жк со рин рн нн
о
- з- -а з. Р» ш
працівників є не такі дорогі, але більш ефективні освітні установи.
В діях Міністерства усі нормальні люди вбачають намагання зруйнувати систему вищої освіти, яка складалася десятиліттями і виправдала себе.
Інша справа на Заході. Там студенти вчаться на власні кошти 1 після отримання неповної вищої освітиїдуть у бізнес. Момеливо, ім і не потрібна закінчена вища освіта. Наша ж Міносвіта збирається готувати кадри для бізнесу за державні кошти. А в цей час професори отримують (а частої не отримують) чисто символічну платню 1 знаходяться за межою бідності
Половина студентів не вчиться, але отримує стипендію І ніхто не розуміє, для ЧОГО ІХ ВЗАаГаЛІ набирають За державні коштиінша половина отримує вищу освіту їм дають вільні дипломи, 1 вони ідуть в
комерцію», а в цей час важливі галузі
державного сектора народного господарства, зокрема школи, залишаються без фахівців
Висококваліфіковані науковці мають меншу платню, ніяе пенсіонери, 1 значно меншу, ніж привілейована категорія пенстнерів, зокрема тих, які привели країну до економічного хаосу. Таким чином, потреби молодого, здорового, повного сили та енергії фахівця, який працює на державу 1 утримує сімю, уряд оцінює нижче від потреб пенсіонера. Не маючи засобів до існування, висококваліфіковані науковці, деякі 3 них виняткові, масово, при перший нагоді, тікають за кордон Створюється враження, що ми живемо нев Європі і навіть не на Земний кулі, а десь у країнах кривих даеркал, або влада свідомо ТтЯГНе нас у країни не третього, а вже четвертого світу!
За два тижні перебування в одній із західно-свропейських країн на двадцяти каналах телебаченил я не анайшов жодного секс-Ффільму. Включіть свіЙ телевізор, ті на одному з трьох-чотирьох наших телеканалів ви знайдете шнофільм, кий проповідує порнуху, ненависть, насильство, Ї свідчить це не про велику демократію, а про убогість їі бездарність уряду, що і використовують наші недоорозич тиці для демократизаци населення га підриву моральних підОодлиИин молодої держави, А такозіс для того, щоб усе зали: шалося так, як воно є, бо їх це влаштовує!
ен 090
ти --- стрн - рнни - б о с - о РН те най
за за
ши.
-
- усе; іі Ро те
ій - -й РИ чо "ері б
-
ть
прав ди й
АЖ»
п
Р
чи
г й РУ чайку 1; «РИ тро
й
з
4 М ке
я з
й В | гі ізь "б чі М З о ри
ч зе
РАй, - Зі.
Ж
по пото вань вт
че
й і СВІЖЕ
3 б ча фа б й"
У»
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
ж- --
УКРАЇНА - ДЕРЖАВА НАЦІОНАЛЬНА
цитати й ні слова від дозволю собі дещо
той, сива борода його м'якими хвилями спада аж до ніг.. 3-під білих кострубатих Орів, з глибоких заладин визирають добрі, а лукаві очі.
. --Майнув довгою бородою, і повіяв від нег тихий вітрець, холодною цівкою вдарив у дерева. 1 враз затремтіло молоде листя, зашамотіло.. Жахнулася сарна й щезла в гущині.. Страх обгорнув зайця, додав ще більшої прудкості його ногам... Сполохались пташки й в одну мить ущухли. Тихо стало в лісі, страх як тихо. Тільки бородатий дідуган Хо, старечо хихикаючи в бороду, стоїть на галяві...
- Хе-хе-хе! | чого жахаються, дурні? -- шамкає він беззубим ротом. -- Діда Хо, що свт прозвав страхом? А дід цілком і не страшний... Ось погляньте!.. Жахаються, а не знають, що страх тільки й істніє на світі полохливістю других, що старий Хо розсипав би ся, коли б усе живуще хоч раз зважилося глянути йому в вічі... Ех, коли б... Атим часом страх владно панує на землі, змагається з приязнею, з чесними пориваннями, з обов'язком, ламле життя, безсилими чинить не то поодиноких людей, ба й цілі народи.. Страх! Прищеплений дитині, виплеканий анормальними умовами суспільства, він стає чіпкою пошестю, робиться потугою, що тамує вічний поступ усього живучого...»
Це казка М. Коцюбинського «Хо». Та годі-бо, хіба ж це казка? Я знав цю казку з дитинства, але призабув її. Хоч цей Хо, зізнаюся, десь жив у мені, приморожував душу, покашлював там своїм старечим кашлем. | от раптом мене потягло перечитати казку. Прочитавши, я вигукнув:
-- Господи! Та це ж про сьогодні! Це ж про нас!!!
Живий ХО! І досі живий...
Зібрались ми недавно комісією по премії імені одного з борців за незалежну Україну. Секретар комісії показує щойно віддрукований бланк-свідоцтво лауреата премії. Текст, зімітований під козацький скоропис, виконано в якійсь брудній, темнокоричневій барві. Ми заговорили схвально:
-- А НІЧОГО.
-- Та добре!
-- Ага, | головне, ніхто не закине, що кольори національні, -- це сказав один із
державних службовців.
| раптом один із нас не витримав і зі стогоном вигукнув:
-- Та кого ж ми боїмося? Хто над нами стоїть? Хто поводить нашим розумом?! Чого ж ми начетвертому році державності боїмося державних кольорів у почесних грамотах?!
А справді, кого ми боїмося? Дідугана Хо. З його моторошною бородою.
Так боїмося, що весь час відстаємо від ходу історії, а то й зовсім зникаємо з неї на шлі століття. | почалося це в нас після тієї так званої «переяслівської ради». У 1917 р. історія повернулася лицем до колоніальних народів Російської імперії. Фінляндія, Польща, країни Прибалтики зразу ж добилися незалежності. Наша ж боязка, обережна Центральна Рада насмілилась у Тимчасового уряду попросити аж... автономії та ще права на одного міністра від України в Тимчасовий уряд. Аж наш
недруг Ленін покепкував з беззволля, державного інфантилізму Центральної Ради, сказавши, що виходячи з того, що росіяни складали 4376 населення Росії, а українці 17965, то Україна могла б вимагати на 16 міністрів не одного, а б-тьох міністрів од України. Уловивши боязкість Центральної Ради, Тимчасовий уряд відмовив їй і в тому ганебному мінімумі -- одному міністрові, а заодно й у автономії. Коли ж українці нарешті зважилися на незалежність, історія вже пронеслася мимо нас, час згаяли, віЙСЬКО своє розпустили, а потім запросили німецьке військо боронити Україну. Що з цього вийшло, ми знаємо. Бо чужими руками жар не загрібають, чужі руки здатні тільки на одне - спалити наш рідний Дім І вдруге усміхнулася нам доля. Розпалася комуно-радянська імперія, усі республіки вже
конституції. А ми що маємо?.. Так, державу, яку визнав весь світ. Тількидивна це держава, якась вона не рідна, чужа наче Україні, байдужа, глуха де найсокровеннішого, до української душі, української мови, української книги, лишила нас без підручників, словників, без української освіти. Ця держава з кожним роком усе агресивніше дивиться на національно свідомих своїх громадян, як на ворогів, а то г прохопиться деінде диким словечком замаскованої мачухи, обізвавши дітей України націонал-фашистами. Іноді складається печальне враження, що цій державі ходить не про Україну, не про буття і добробут її народу, а про сите державне корито, з якого можна безборонно вигрібати лопатою долари мільйонами й мільярдами, пускаючи Україну на посміховище світу старчихоюз простягненою рукою за центами!
. А чому так сталося? Бо знову ж ми відстаємо від ходу історії. Коли у своєму сказі Союз дійшов до ГКЧП, наш державний муж перелякався все того ж Хо, від бороди якого раптом повіяло сибірським морозом. Три дні Сидів він безвільно, надіючись на те що якось воно, може, пронесе. Україну готові були тоді здати без бою з її Декларацією про суверенітет! Виручив нас усіх Єльцин. О, тоді и ми ожили! Прийняли Акт про Незалежність. Знову загребли жар чужими руками... Скільки ж можна?!
Незалежність України була підтверджена на референдумі голосами понад 9096 громадян. Україну почали визнавати держави світу. Ми ж, аби чого не трапилось, аби той Хо не дихнув на нас сибірським холодом, добровільно поперли в СНГ. Згодилися на продиктовані нам Єльциним «прозорі» кордони, нарублеву зону, єдиний економічний простір тощо. І так би Україні й досі стояли абсолютно розгородженою, без жодного митного посту на північно-східному кордоні, колиб не почала відгороджуватися митницями Росія. Тоді й ми почалинесміливо, з оглядками ставити свої митниці, весьчас виправдуючись перед кимсь, хто стоїть невидимо над нами: «Це не ми перші почали відгороджуватися, це Росія...» А той, що над нашою пригнобленою душею стоїть, покахикує старечим голосом та посміхається в таку страшну сиву бороду.
А як було з «рублевою зоною»? Раптом виявилося несподіванкою для уряду, що Росія нас живосилом випхала 3 тієї зони. А в Україні червоні директори, голови колгоспів, державці, нардепи з групи-239 закричали водну шкуру: «відновити рублеву зону»! | знову обезволілі від страху наші державці, замість того, щоб будувати свою фінансову систему, боязко виправдувалися на всіх рівнях усі З роки: «Це не ми вийшли з рублевої зони. Це нас Росія виштовхала. Ми б на таке самі не зважилися». | це -- державці?!
Нас на повному історичному ходу викинули з карети, запряженої оспіваною Гоголем Руссю-тройкою, а ми й далі хапаємося за приступці тієї карети, і нас волочить по історії чужа державна воля.
У мене таке враження, що й новий Президент, схоже, збирається збудувати в Україні, на території України чужу їй державу, ще одну Російську державу з російською офіційною (тобто державною) мовою, яка вже й зараз додушує так звану «державну» українську мову. А все від того, що над усіма нами, в тім числі й над першими державними особами тяжіє отой клятий дідуган Хо, дихає в потилицю сибірським морозом.
Ми були настільки безвільні зі страху, що наш блок національно-демократичних партій ненасмілився навіть висунути свого кандидата в Президенти. Ми не кинулися вибирати кращого з кращих з-поміж себе, національно пробудженого укрінця, а заходилися переконувати виборців оддати пальму першості меншому з двох зол. Дивно, всього ми боїмося, чого ж ми не злякались оцього божевільного вибору?
Усе ми робимо в півсили, в півділа Вирішили були влаштувати всенародний суд на КкомУунІСТИЧНОЮ ідеологіІсюЮ, створили Антикомуністичний, антиїмперський блок, потім злякалися, на першому ж «великому зборі» внесли малесеньку зміну в назву блоку всього-навсього ПОМІНЯЛИ МІСЦЯМИ «антикомуністичнимй» і «антиїмперським», стало
мають свої незалежні держави, нові називатися м «Антиїмперський, чан рик реч, б 7 обся р . - т о яи-?-- то » - ть Ж РИ ) Р - -- ПРИН у сти Р ; . . "Рг; є -еліду В ст-е"ко о У ТЮ - ь-ниене» г 22 | че
ож
ьо
антикомуністичний блок», |«воріженьки ем які ну ніяк не хочуть згинути, "як роса Н сонці», зрозуміли, що ми бОІМОСЯ їх Так з того «суду», породженого в страхові, нічого в нас і не вийшло.
Ми взялися були Рухом та іншими національно-демократичними партіями зібрати З мільйони підписів за достроковим розпуск парламенту | не ДОМОВИЛИСЯ МІЖ партіями про спільні дії. більше ТОГО, МИ, зібравши понад 1 мільйон підписів, раптом знову злякалися; а що, як наступним парламент оберемо ще гірший? | дали відоій, скомпрометували себе, випустили Ініціативу з рук про розпуск Верховної Ради, хоч видно ж було, що така потреба наростає в суспільстві. Коли б Рух, партії демократичного спрямування добилися референдуму, ТО показали б свою силу, морально зломили опір комуністів, добилися б перелому В настроях населення і воно ПІШЛО 6 за Демократами. НІ, ми понадіялися на можливість загребти жар чужими руками. А через якихось півроку по тому жар почали гребти комуністи й обрали парламент, чия комуністична більшість ненавидить Українську державу, її символіку, закони, домагається зняття заборони зі злочинної КПСС-КПУ. За півроку цей парламент не прийняв жодного закону, спрямованого на забезпечення обіцяного поліпшення життя виборців
І в результаті-- ЩО Ж ми СЬОГОДНІ маємо? Державну українську мову витіСНЯЮтТЬ З видавництв, з преси, з місцевих радіо и телекомпаній, закриваються по школах українські класи, на підприємствах Олокують виконання Закону про мови, не переходять на українську документацію. У Донбасі комуністи публічно закликають комсомольців нищити українську державну символіку, Луганська, Дніпропетровська облради приймають рішення про надання російській мові статсусу офіційної, у Криму шовіністи б'ють українців за те тільки, що ті заговорять українською мовою. А оця наша держава-мачуха мовчить! Чого вона мовчить? Теж когось боїться?
Я думаю, ця мачуха нічого не боїться. Це ми о побоялися зробити справжню національно-демократичну державу (нашим першим особам за З роки таке навіть на думку не спало!) з українського
. недоіржавілого уламку радянської імперії, І
цей уламок і досі стримить у тілі України. Від нас усіх залежить, як швидко цей уламок переїржавіє, звільнивши місце справжній, рідній державі. Якщо Президент замінятиме в цій яничарській системі іржаві, червоні блоки на наші, українські, підтримаймо його в цій священній реконструкції. Тим же чиновникам-яничарам, які й досі намагаються служити сусідам, добиваються офіційного статусу мові сусідньої держави, давайте нарешті наберемося сміливості й скажемо: забирайте свого троянського коня й їдіть з України в слуги двоголовому орлу, а то й хоч до самого дідька в лакеї. Кордони ж у нас «прозорі», митниця випустить!
Гірко про всецедумати. Та годі вдаватися в тугу! Треба працювати. Треба створювати своюдійову, глибоко структуровану від Києва аж до кожного села українську по духу організацію (блок партій, рухів, братств), здатну пробудити творчий потенціал нації і прийти до влади для будівництва справжньої національно-демократичної Української держави. Для цього треба всім національно-демократичним партіям, Народному Руху, товариствам, братствам об'єднатися в українську національну силу, переступивши нарешті через свої вузькопартійні «китайські стіни». Треба збагнути одну істину: сьогодні нам потрібна єдність національнодемократичних сил не менше, ніж у 1918 р. потрібна була українська армія, яку так
; отіОбувся суд хомуноїда,; | у ам не д20 вподоби
Захарченка. На замку:
- "о ее | --4 че ""б че - - ПР - ти - - ре ті а. - АР --
77 й - о ж вузі? МІР р -
НН 4 ш-
Ї
Клово ПРО
еснваннн ен інаеенннннвннннннняннннстеаннавнннчимнння
ШЕ РУК
пад
громадянська по шція пись | 1/ просоппяни ншкептиютьь примищі Я І
я 3
че нь
нерозумно довірлива Центральна Рада розпустила, спровокувавши атресію більшовицької Росії. Без такого об'єднанн не врятувати нам Україну я Треба кожному лідеру й лідерчику нарешті позбутися ейфорії, що ми вже маємо повноцінну Незалежність, повноцінн державу. Відродження України, українсько, МОВИ, культури І ДОСІ СТОІТЬ на нулі, більше того, навіть на мінус нулі. Досі ми маємо тільки свою державну символіку, та й ту комуністи і шовіністи заповзялися за вся ціну ліквідувати. Для цих ворогів України ніякі розумні, ніякі наукові докази не є доказами Єдине -- це перемогти їх єдністю, одностайністю Нам три роки морочили голови, ІМІТУвали серйозну діяльність по «розбудові держави» Дорозбудовувалися до того, що прем'єр. міністр раптом публічно, в парламенті розпачливо вигукнув: «Скажіть, яку державу ми будуємо?!» Думаєте, йому сказав Президент чи голова Верховної Ради, що ми будуємо? Ніхто з них ні разу не насмілився сказати, що ми будуємо національно. демократичну державу. За всі три роки перший Президент так г не вимовив щуу єдино потрібних слів, не запалив СУСПІЛЬСТВО цією ідеєю. Замість них ми чули щось таке невиразне, аморфне про «повноцінну, повноправну, демократичну державу» Бачите, яку хоч, тільки, не дай Боже, не національну, бо вимовити це було чомусь страшно першій державній особі. Як страшно було сказати рішуче и недвозначно про єдину державну й офіційну українську мову на території України. Не діждалися ми цього й від нового Президента. Навпаки, повторюсь, у мене є сериозна підозра, що він будує не
українську, а російську державу в Україні
Так, демократичну, з реформовоною ринковою економікою, тільки не національну, не українську.
Наберімося ж мужності визнати це й биймо тривогу, бо знову втратимо уже 5 років, а може, и Україну
Ми все сидимо й ждемо, коли ж до нас прийде Вашінгтон «з новим і праведним законом», про прихід Якого так пекельно мріяв Шевченко. А може, станьмо всі гуртом, 52-мільйонно отим Вашінгтоном, поки наші національні партії й рухи знайдуть спільну мову й візьмутися по-справжньому за державотворення? Займімо оборонний рубіж проти яничарів та шовіністів г не допустимо жодної червоної цяточки на наше небесно-пшеничне знамено! Займімо оборонний рубіж і не даймо їм ні словечка змінити в нашій державній Ммолитві-ГіМНІ «Ще не вмерла Україна»! Не даймо супостатам порушити жодного промінчика в нашомутисячолітньому Золотому Тризубі!
Займімо оборонний рубіж І відстоюймо єдину державну і офіційну семитисячолітню
українську мову. Не даймо ворогам
перетворити Україну на двомовного, двоязичного виродка-недоріку! Закарбуймо собі аж в інстинкті самозбереження -- без мови рідної розвіють нас по всьому світу, ЯК попіл, іненадіймося більше на чудо - з цього розвіяного, рознесеного попелу ніколи Вже не постане отой загадковий птах Фенікс - наша Україна!
Це мова тримала нас на світі всі ці / тисяч хліборобських і гончарівських (від самого Трипілля) років. Бо тільки по нашій мові розпізнає Бог нашу молитву за Україну. |
Подаймо руки назустріч один одному від Заходу і від Сходу, від Півночі і від ПІВДНЯ, ! тоді в нашій соборній Україні «Чорне море ще всміхнеться», «дід-Дніпро зрадіє»!
Гляньмо старому Хо в його трьохсотл! очі! Вони в нього дуже добрі. Гляньмо прямо, хай стомлений дідусь Хо нарешті піде на СВІ" заслужений вічний спочинок
ТНІ
РР 2 ЗВ С
РУ
САМЕНІТСЯ/ МА | пуб піка"
нико ди
автором цієї
чо Націй сооеційй й ЗАЛ ГО
ПРЕ ЧИ Р и
про ЗАМ РР
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
слово ПРОСВІТУ
вна жи рожа спи тин ее НААН Но ПТО в пи У нн
СПОЧАТКУ ХЛІБ,
А ПОТ
ши 0 СЛЕНГ ЖИТТЮ Ті 090 то
ИТТЯ І ЛЮДИ
Ї закінчення. Початок на стор. І
НИ | о з рути Спіно ОТО, щоб розу «ТАРМмМОМ ЧОМУ би сус пи НО «АІКІНчУуУЮТЬСЯ НС! спробри поставити на розгляд Ве ЮХОПНОЇ Ради реТТКЇ питання, як наприклад, відміша депутатської недоторканості Абочому гаїкатянека ЛОоОЛНЯ у про кта чакон у про оорот ьОу 4 кору П ЦІЄЮ Або ЧО МІ У геї зЗТЛлтТО вовтузяться навколо посади Генерального прокурора Усім УСІ розуміло І нагорі розумію ь, ЩО ВОНИ не ВвіІдДгоОроджі ГІЇ ВІД очей народу Але у багатьох (ародних обранців, "ЇМ ра НИЙ говорили народних слут проб еМмМиИ Не ІіЛлЛьЬкКиИ ЗзІнтелектом ШІ є більше вони покарани І осподом віДСУТНІСТЮ елеме нтарного сорому Про СОВІСТЬ |
говори ті! СМІШНО Бо Іінак,іе, ХТО ДАСТЬ
відповідь. де і) як взявся Зв'ягільський? Можна | ПеЦНІСТІО ВІДПОВІСТИ ПО це з математичною точніІіСЄТтюЮ означає те саме, пе 1! ЯК Він ПОДІВСЯ
-- 0, Господи! - - хочеться крикнути на
весь СВІЇ
б О. Господи! Во зрина печаль моїо )
скорботу! -- звертався до Всевишнього Боглан ХУ "'КНнНИЦЬКІ | Й думою про СНІ Пан ПИ | і 1Тет 6-8"
в аКеїеї: леї чі пою Ду М юю ічи ЖжоОтТО Дуд ОО! пепутатсьїка О ЧТЬБІИМСТЬ нашо! Ради вири Пила поклонитись наці онАЛЬ ному ІСІ Тай вниречзник ЗІКОВИиИХ ( дДіІнаіі нь народ . | возз єднання СУуСІідДОМм 1 Не Кк орі І 3 національне
- Б уволення згадла про вел у дат!
Ї З й ЗВІДКИ ) етеру нс З ат Г г ІГ | є гаііКі 194 4 1 | оезсоро | | ос -
Т ГЬїСі І РІЗІ і ЗУ ! аг МІ і НІ ІН в - р М Р | "вЕребреІ і, 3 терт у орожніми кастороі! р і | | | 1дуУуя і
ній І п Оц вацід н ФЛ леляєніІсТЬ "ік Оу и ко У БТІ - ! Пи і) І Ж 1«)Ї і
- | НІ | Ши сі У їЇ | і | і ) ра 0) кі о ВИ є іа | М я льРІ0оЮе ДОБ В І ОТЬ по СесИСТ 11 | | гі р | Д -Ї І лад ІЗИЧНЕ ЗНИЩЕННЯ ІНТ ТЕЇ І У и І НГУ! Є 5 І 1 с ор --/ 4" ПОСТ рОДІ гі дб | 01 ВИКІ ЗИТ їП тор і і С ОД ОЇ « Ю0 ООЧОЇ
1( г) Г.С) І ПІДХОДИШ ДОСТАЇ| Пестевіко ВІНІНСЯ ктивно вит? юЮ, поки ИоОму
ГІЇ | Ь "ТО |
Шоб не скласдся враз ння рабг Я зневажаю бабусі підкреслюю - я
що це матері і сестри тих, які полягли на полях битв. Це ті, які ПшдліТтками стояли Ооїля верстаків у воєнні
і повоєнні роки Це їх тяжкої
4) працею
піднялась із руїн кра іна Ї ред іх СИВИНОЮ (і горем 4 сСхХиЛляю Голову наслідуючи Василя Симоненка, «цілую
руки, що крутили жорна у переддень КОСМІЧНОЇ доби
Але, на превеликий зкаль, усе це оскаржується тим невіданням, в якому іх залишили марксистські боги. І лише збільшує вину тих, хто зробив їх життя ошуканим. Якраз через отих богів слова святого Павла про те, що «освячена Богом глупота вища неосвяченого ним розуму», які могли б якоюсь мірою виправдати бабусь, в даному випадку є недоречними. І бабусі невгомонні
-- А рекет? А проституція? А загальні злидні" А вбивства? А злочинність на державному рівні? Це все прикмети демократіі!
Заперечувати такі звинувачення неЕмоОяЯсСти во
А намагатись розуміти іх природу можна
НЕ ЗА ДЕКІЛЬКА РОКІВ МИ
СТАЛИТАКИМИЯК Є! ПЕ ВСТИГЛИ Б! ЗМОГЛИ ТІЛЬКИ ПРОЯВИТИСЯ ТАКИМИ ТОБТО ПОГКАЗАТИТЕ, ЩО ВННЕ ДАВНО НАБУЛИ ЗА БАГАТО- БАГАТО РОКІВ. Часом відстань ця не обмежується навіть семидесятьми роками. Це окрема, надто сериозна
розмова, щоб торкатись (І МИМОХІДЬ, ХОЧ
вона ий повязана тісно з тим, про що идеться
А сьогоднішнти день, сьогодтшня так звана демократія -- це день відкритих дверей у авіринці Просто з нас скинули намордники, 1 ми показались у всій
кракі
А що було до того?
Психологи стверджують сильно не розбещує ліодину, не розкладає морально, не деморалізує, як демагогія,
ніщо так
як розрив між словом 1 діЛОМ
«П'янство може бути вибаченим, перелюб -- також, убивство навіть Але немає більш великого гріха, як перелюб словом» (Л Толстой)
А що ж було?
Ми щодня чули про великі звершення, а насправді щодня стикались з такими неблаговидними с горонами нашого життя, економіки й керівництва, про які гільки частково, тілЬьКИ В часи хрущовської відлиги можна було говорити 1 то гіЛльКИ В контексті по-ленінНСсСЬКкКИи принципового, рішучого курсу парти на їх викорінення. А у явищ, про які можна Оу ло говорити (боюрок ратизм, хабарництво, волокита, Оє згосподарність) У гих, про які не можна було заїкатись (про що писали Б. Пастернак, АіІТлатонов, М. Булгаков, 0. Солженіцин російською мовою та Т Осьмачка, М
Хвильовий, В. Винниченко та інші -- україиською) у всіх цих явищє морально-психологічним аспек
НАСАМПЕРЕД МИСТЕЦТВОМ, ПО- ПОДИНИ. САМЕ ВОНО ГОВОРИТЬ ПРО СТАН СОВІСТЬ рРОГРОМУАМ- ДЯНСЬКИХ ПОЧУТТІВ
Очевид о, роіЛльШшоОВвИикКиИи це розуміли, а скоріше всього, що зрозуміли згодом, ІПСЛЯ ТОГО, ЯК і грілЯялЛиИ іНТеліІГгенцю І ІМ -"): м Н С І 3 ї ГА ЧУ І М МІ) р і 73) ПІ "т М ЗОНІ своїги поліцейській державі присорачили ореол НнамйоІЛльзні читакючао) у СВІТІ
а я у -- - 5 іс Уї«ІГаійн | ЧИСЬ комиенес У вати ЩА «рі! я
ХОВНІСТЬ ?»КИТТЯ народу сурогатом лттератури й мистецтва соціалістичного реалізму А ШО ТеПЕ р Бу ло, якбуло, абуде, якбуло! (Знову цитатТа з анекдоту)
Га сама Орехня, тільки помножена на
свобі цу СЛОе гобто ЗОВСІМ У ЖЕ
безоглядна беззас гережсна, Оое зсоромна цинІчна облудна Злочинці и демагоги уже нІЧОГО Не бояться. Їх захищає закон | точніше, ИОГО иедоторканіс Ї ь), яким вони самі або їх посіпаки придумують, затверджують
віІДМІНЯЮТЬ, тобто,
пристосовують до умов свого існування в цьому кримінальному світі. На запитання, чи може сьогоднишнти режим подолати алочинність, Михайло Горба чоВв відпПОВІВ, ЩО НІ, бо це ж він сам повинен із собою боротися. Ишлося про Росію, але України це стосується ще більше
А народ?
А народ нехай сперечається, нехай гризуться між собою апологети сошатаму з прихильниками реформ, зетерани з молоддіІО, росіяни з не росіянами, українці СсХхіІДНОї України з західними українцями, грекокатолики а рИиМмоОКкатоликами, православні ані православними,
нарешті, православні з православними
- ПКЕЕ НЕ т
що о нм 0 й
ІМ ВЖЕ МОРАЛЬ?!
Що, що а конфлікти правокувати більшовики навчились майстерно І за радянських часів ми збаламутили Африку, Азпо 1 навіть Америку. І тепер -- погляньте лише на мапу колишнього Союзу
Нарешті, ми підійшли до основного
Скажіть на милість, будьте ласкаві, кому в таких умовах і для чого потрібні література, мистецтво, культура, освіта та інші надбудовні інституції?
Учора КОМУНІСТИ УСЕ ЦЕ ВИКО- РИСТОВУВАЛИ ЯК МАНІПУЛЯЦІЙНІ ВАЖЕЛІ, БО БУЛИ ВПЕВНЕНІ, ЩО ПРИЙШЛИ ДО ВЛАДИНАВІКИ ТОМУ НАСИЛЬСТВОМ НАД СВІДОМІСТЮ МАС ВИРОЩУВАЛИ ЛЮДИНУ СВІТ- ЛОГО МАЙБУТНЬОГО.
СЬОГОДНІ Ж ВОНИ ВІДКИНУЛИ МАШКАРУ, ВИХРЕСТИЛИСЬ У ДЕМОКРАТИ (Більшість номенклатурного складу) І НАКИНУЛИСЬ НА БІДНУ ДЕРЖАВУ, ЯК СКАЖЕНІ СОБАКИ. РОЗУМІЮЧИ, ЩО ТАКЕ СТАНОВИЩЕ ТИМЧАСОВЕ, І ТРЕБА НИМ СКОРИСТАТИСЬ, ВОНИ ГРЕБУ- ТЬ, НЕ ДУМАЮЧИ, НА ЯКОМУ ВОНИ СВІТІ, І НЕ ДУМАЮЧИ НІ ПРО ЯКЕ МАЙБУТНЄ
Якщо згадати твердження діалектичного матеріалізму, що історія розвивається по спіралі, ш| оглянутись назад, на один ії виток, то, подивившись на двадцяті роки нашого століття, можна жахнутися, уявивши за аналогією те, що нас чекає завтра
Російський шовініст В. Шульгін тоді писав: «На ділі (в Росії) вони(більшовики) побачивши, ЩО ГРАБУВАТИ БІЛЬШЕ НІЧОГО, намагаються повернутися до підвалин старого світу. І поскільки це ім удається, ВОНИ З КРИМІНАЛЬНОЇ СВОЛОТИ ПЕРЕТВОРЮЮТЬСЯ НА ФАШИСТІВ
Відомо багато ХУДОЖНІХ І Наукових
гворів українською та улюбленою бабусями 1 комуністами російською мовами, в яких талановито відтворюється
грунтовно доводиться спорідненість
фашизму 1 комунізму
згадаймо, ЗЧОГО ШПОчЧРІНаСЧсТИ коричневі г) зро . ; п бе на - і.) ІМ ГГ) Іі РІЇ)! |) ( | а ЛІ -йе КНР Ж го Оу в "і соня - -- - | 5 ершими кертвами в Німеччині: ТІ - | "ІІтератори, митці і інтелігенти
Коментарі зайві
Отут бабусі і їх ідеологи заволають Ми до тих злочинів не маємо ніякого відноШення!» Усі сьогоднішні комуністи ВІДХРеЩУЮТЬСЯ ВІД Гі їПоциду проти власного народу, від масових розстрілів, зІД ГОЛОДОМОРІВ, ВІД ЗНИЩеннЯя інтелек гу и таланту. Спикер Верховної Ради давно заявляв: «Мені немає чого каятися: Шовірити таким запевненням все одно, що визнати: «Партія -- розум, честь 1 СОВІСТЬ Ннашіої епохи», а це як довела Історія, поняття нес уміСсні, ЯК геній 1 ЗЛОДІЙСТВО
Різниця міже ленінсько-сталінськими комуністами 1 зюгано-морозовськими дійсно є, але не така, якою вони 11 малюють. Справді, сьогодні, поки що, нас не примущують умирати в Гулагах, не забирають життя в підвалах НКВС Сьогодні нічого не забирають, навпаки, даїюоть Особливо ліІТераторам 1: митцям Дають можливість самим зробити "вІЛЬНИЙ вибір» -- умерти з голоду, покінчити яиття самогубством, чи поповнити ряди кримінального світу Якщо у шахтаря або у робітника стоїть питання, як, доживши до пенсії, вижити. то у творчої інтелігенції воно простіше - як дожити до пенсії
ПР
чі Ен Тобто, СЬОГОДНІ. Як в 21) й «-- 31)
ТТ тн ЕЛЕ б
- Б - м - - ааннанннм правах 11 пе
з ше о вейннаванницнн їш РР
роки в Ппмеччиті і в СРСР. інтелігенція пайблинсче до анищоення І постає класичне р іс гори щапитанйня хто винен?
В СЬОГОДНІПІНІЙ воно
Україні конкретизується так Парламентська більшість, тобто хранителі принципів», так би мовити, чистокровні» комуністи (як би вони соціалістами,
себе пе називали,
аграріями, чи ще якось), чи ті, на кого вони всю вину звалюють, тобто, більшовицькі вихрести, які в процесі своєї політичної трансмутації перенесли з червоного минулого в сьогоднішню так звану демократію свій злочинний менталітет"
Не будемо згадувати про той невеликий прошарок чесних людей, які, на жаль, не можуть вплинути на життя з причин своєї нечисленності.
Хочби яка була відповідь на це сакраментальне запитання, висновок напрошується дуже невеселий.
Якщо все у нас, защоб минеборолись, виходить спотвореним 1 кримінальним (і соціалізм, 1 капіталізм, і демократія, І все інше), то -- або ми злочинна нація, або ми діти злочинного світу, його ідеології, виховання, психології.
Перше ніхто не осмілиться стверджувати про чи не єдиний у світі народ, який за всю свою історію не зробив жодного загарбницького кроку.
Виходить, що..
Так, так. Значить, усі ми родом з більшовицького дитинства. З усією цією страшною затаврованістю.
Залишилось знайти відповідь на простиш запитання.
Те, що держава кинула напризволяще
літературу й мистецтво, що дало негайний результат (дитяча проституція, бандитизм, тотальна криміналізація суспільства), чи то умови для розквиу фашизму чи вже його перші ознаки? . Благодатні умови для приходу фашизму у змученій економічною кризою Німеччині дивовижнонатадують напп сьогоднішні. Ось як писав тоді С. Двеийг" «Доведений до відчаю інфляцією, хаосом, невпевненістю в завтрашньому дні, народ, який отримав свободу, не знає, що з нею робити, 1 чекає тих або гого, хто ціо свободу відбере в обмін на порядок
Знову коментарі зайві. Що сталося зразу ж після цього, відомо
Го, хочне палають на вулицях багаття, в які кидають книжки, чи варто дивуватися, що конає Національна кіностудія імені О. Довженка, що закриваються видавництва одне за одним, що Що ЩО...
Дайте спочатку економіку підняти потім уже культуру, літературу й мистецтво» -- водноголос співають депутати 1 чиновники всіх рівнів
Теж знайоме
«Спочатку хліб, а потім вже мораль!» (Хор проституток з «Опери старців» Б Брехта. Німеччина, 20-ті роки).
Історія справді повторюється
Отож, дорогі митці, літератори 1 працівники культури!
Ге чекайте в умовах дикого ринку, в умовах скаженої, безголової привагизації попиту на вашу НАЙСВЯТІТУ ВЛАСНІСТЬ НА ЗЕМЛІ Саме так називають інтелектуальні надбання за кордоном, на Заході, там у них, різняючись на кого 1 заклинаючи ким наші мафіозі («в законі» 1 поза ним) роблять усе для того, щоб від інтелекту и таланту в суспільстві не залишилось сліду!
Не шукайте допомоги для життя у тих, кому ваша смерть не тільки байдузка, а навпаки, одна з передумов їхнього існування 1 процвітання!
Господи! Невже слова Чюрльоніса будуть пророчими завжи
«НАЙБЛАГОРОДНІШІ ІДЕЇ ПРОЗВУЧАТЬ В ПОВІТРІ. ЛЮДИ НАВІТЬ ПОАПЛОДУЮТЬ ІМ, А СВИНЯЧЕ ЖИТТЯ ЯК ТЕКЛО ТАКІ БУДЕ ТЕКТИ!»
НІ; ДОВЕДИ, ГОСПОДИ!
ІОріп ЛЯШЕНКО, кінорежисер
1
т-ТТ'--
і іч із Яачній й і 1 й ї ї "3 я 4 к | | зі -иом ЇЇ; З | і - Ї й 1 4 Р гої -, Лв ч Г я "У ". ш- . і | у - я ) ні і й . «г і; ' же о | | . і; ; ДАРИ - ; й
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
па они
со за ння й
ИЙ ЧАСІ / ПРОСТОРІ СИЩІ
Розшукати цю розвідкі
г0 до Митай
скороченому вигляді до осля Росі) в п'ятому томі (1876). Опис « Європейської Росіїь
постишного співробітника Б Реклю. скористався в своїй роботи баг
Володимира Антонови
Пчалки, Івана Рудченка, та ба! --
ва,
«ознацомити європейську пу
географію всієї Росії з федерального погляду». Сумлінність ї неос
Публікується вперше у Михайла Драгоманова мета допоміг лист Івана ила Грушевського. В травні 1905 року письменник о зошита 13 статтею «Од Києва до Миколаєва», трізвищ...| завжди нам ез руки Івана Франка під час зустрічі в Києві. Цей «Всесвітньої географії» Елізе Реклю (1530-1905). альти поважного французького видання лише в ду «Росія» під назвою -- «Га чайсе ас Гиз» (Долина
чи України цілком належить перу Драгомано- Крім Нечуя-Левицького, вій атьма іншими джерелами: публікаціями ча, Михайла Максимовича, Панька Куліша, Олени
Аполлона Скальковського, Оле ксандра Чужбинського
навіть власними, як зазначено 8 тидтекстовій бібліографії, рукописними нотатками. Иому здавалось, що то
бліку з Україною й допомогти викласти
яжна знання нашого земляка сам видавець відзначив
нний АР
ов НН п нні ранки аяиь: 0 ЕТО 0 они
ьо» оанананннхх оч рекиннн й ой 0 ти А а тн 0 -- рання
Галичичи.
була щаслива нагода
окремою приміткою. «Працюю сторінці впізнавав цого руку Всі,
ДАРА на ее
о
щлюнь
нний
кий рено : ЕР Й -ь ЕНЕР чи ан ит нні и те пом - - г ес - ес г, нн нн ПАБ оленя - п чн 1 нн па
р
- -
чимад розділом про Росію, я майже на кожи ії; до кого я звертався за порадами і. перелік
агалися допомогти меті. Та свою найглибшу подяку
я хотів би висловити саме ніколи не цурався будь-я 00 вання, абивказати меті найтадититішл що містять сумниавт або т
Київська «Стара грол зразок «Росія з Україною». Але нічого | перекладом «Всесвітньої географії» задумав шому порадили опрацювати тексті Хі стосується самої України. Та ц
Так 1 заліг майже на півтора і томів Елізе Реклю, правдивий ї на сьогодтиі історично-тереконливий нарис
про Україну Михайла Драгоманова. Ми раді, щоб наш читач узнав, якиму
п. Драгоманову за Ого ТЕРНУ. РРО НС Він
кот роботи, жодних досліджеть, всілякого листукерела чи застерегти в1д тит п
джер раць,
ибні тверджеття».
сада» намагалась підготувати й собі КИШЮку на
зо не вийшло. Наприкінці 1876 року за узятися Михайло Павлик Ада
-б аркушів, лиц 5 ба що на 7-8 ркум 12 той, що те, мовляв, може знадобитися більше для
століття у бібліотекат, серед розкішнут
нас колись уявляла Європа 1 світ (за великого обсягу довелось вилучити
Етнографічні землі в нинішній Росії не збігаються з межами водних басейнів і ще набагато менше -- з кордонами губерній, часто накресленими навмання, без розуміння природних умов, або саме з наміром знехтувати національною спорідненістю. Так, якщо взяти українців, підлеглих російській державі, то виявиться, що заселені ними простори не обмежуються лише Подніпров'ям - - вони проникають на захід до Привіслянщини й переступають за Буг, а на сході захоплють значну частину Донеччини; вони перейшли навіть за верхній Дон, а по той бік Азовського моря поширились до Кубані й на Кавказ. Водночас великороси осіли на верхній течії майже всіх Дніпровських приток, а румуни оселилися на понизов'ї Дністра. Таким чином, їм лише в загальному сенсі можна привласнити назву українських річок. Найменування -- Мала Русь або Малоросія, Україна, Руженія - - також мають чисто умовне значення, яке постійно змінюється згідно з мінливістю історичної долі й навіть відповідно з адміністративним поділом. Жодна із цих географічних назв не стосується всього краю, заселеного українським людом, бо ця народність, згуртована віддавна в несталу конфедерацію, ніколи не відзначалася політичною єдністіо, навіть не рахуючи закарпатських русинів, які живуть у межах Угорського королівства; інші українці залишалися з чотирнадцятого століття тривалий час поділеними між двома державами -- Польщею й Литвою. Українці центральних земель, на берегах Дніпра, ледве встигли, в сімнадцятому столітті, здобути собі певну автономію у вигляді вільної козацької громади, як невдовзі стратили
свою самостійність, перекинувшись під опіку Московського царства та ставши завдяки його величезній території переважно Росією. Що ж до населення Київської Русі, то воно відоме ПІД СВОЇМ стародавнім найменуванням -- русинів або русняюкв - лише на його західних кордонах, там, де етнографічні відміни ще дужче посилювались різницею релігійних вірувань. Коли вперше
щ нене ПЕР РН п-.з ПЕРЕ ра р
економічно-гсографічну частину публікації).
нн
о нако ню ЖЕ СР ЕЕ
з'явилосяїм'я Малої Росії у візантійських хроніках наприкінці тринадцятого століття, його прикладали до Галичини й Волині; потім воно стало назвою країни на середньому Дніпрі, тобто Київщини, що, таким чином, відрізнялася від великого Московського князівства, в столиці якого Москві перебував першосвятитель російської церкви -- митрополит, що переніс туди свій престол у ХУЇ столітті. Така ж назва України, тобто «окраїни» або «прикордонної землі», що відповідала західно-європейським «марзіям» або «маркалі», не переставала зміщуватися у зв'язку з усіма змінами кордонів. Спершу її вживали на означення Поділля, на відміну від Галицької Русі, до якої вона належала, потім, коли басейн Дніпра потрапив під владу Литви, ім'я України було привласнене її південним провінціям, між Дніпром та Бугом. У Речі Посполитій Україною називали здебільшого країну запорозьких козаків. Але й Велика Росія мала свої прикордонні володіння, свої «окраїни» або «україни», на одному з яких у сімнадцятому столітті виникли малоросійські поселення або слободи (так звана Слобідська Україна), поділені нині між Харківською, Курською та Воронезькою губерніями. Як тільки заселяли якусь землю, тільки-но виростали на ній міста, й мешканці влаштовували там мирні, хоча й уже менш самостійні громади, ці краї переставали бути «україною», але скрізь, де оселявся «малорос», порівняно вільний, він приносив із собою й назву «україни» на землю, куди иого мидала доля.
Українці, або малоросіяни, зливаються невідчутними переходами з білорусами на ПІВНОЧІ, а по той бік Карпат - - із словаками; але вони чітко відокремлюються від поляків на заході й од великоросів на сході, змішування між українцями й великоросами дуже не значне. Навіть із «Фізичного погляду ці дві народності різко відмінні МІЖ собою. В українців голова значно ширша й коротша, аніж у росіян, а потилична частина черепа п них більш плеската (середній показник черепа р галичан, за Маєром ї Копи рницьким, 84.1); вони
- нє он Ні тчр не нена нн на п. - и ни
ОбІЛЬьШІ
Микола ШУДРЯ
дуже короткоголові (борахщщефали). Майже в полони з них темнорусе волосся и карі очі; беручи загалом, українці -- народ високий на зріст (середня висота галичан -- 164 см, 5 1/2 футів). засвідчують виміри серед переважно з них
як статистичні новобранців, гренадерів, завдяки
також кавалеристів - - завдяки довжині їхніх ніг
щІхній постаті та зросту а
зате вони не мають такої мускульної сили, як
великороси. В українці й росіяни живуть у безпосередньому сусідстві одне без проміжного
деяких повітах, дез одним, помітити фізичну перевагу перших стосовно зросту й гарної зовнішності вирізняються граційною ходою, голубливим пог-
населення.
Малоросійські жінки
лядом, приємним голосом; у них також набагато
краще вбрання, схоже на одяг волоських і
трансільванських румунок Гаптування червоними й синіми нитками, яке оздоблює сорочки, юопки, фартушини розмаїтими фігурами: косокутниками 1 хрестиками,
шашечницями ий
грикутниками, галузками, поєднуються якнайдивовижніше, щоправда, за стародавніми правилами, але з деякоїо вільністю, що завжди дозволяє розміщувати прикраси аби вони пасували до загального вигляду, та рис обличчя особи. Нарешті, українки тримають свої хати в
гак,
більшій чистоті й охайності, аніж жінки-росіянки, хоча й скромне їхнє житло -- мазанки із глини, вкриті соломою й побілені вапном.
Було б надзвичайною сміливістіо висловлювати якусь узагальнену думку про всю народність, бо змішування слов'ян, як між собою, так і з первісним населенням, витворило величезну розматтість типів: але в цілому мабуть, можна вказати на ту відмінність, що українці переважають великоросів природним насмішкуватістю, тіронісю, жвавістю й, водночас, стриманістіо; вони не вдаються до перебільшень, які подибуються у творах народної, російської або фінської, поези, проте ім не притаманний розрахунок великороса; вони менш згуртовані між собою; не такі на полегливі в досягненні мети, швидше зупиняються на півдорозі й не вміють так добре боротися з несп риятливми обставина"
ми, вдачею вони значно обда рованіит, але менш заповзяті
розумом,
Виступаючи вічними суперниками, українці й росіяни називають одне одного глузли" вими прізвиськами: великорос наділив малороса СЛИиИчКкоОї хХоОхол. через жмут чуба (оселедець), який колись залишали на голові й закладали 3 зухо, в свою чергу українець прозвав росіянина: або «москаля», -- кацапом, тобто цапом, за довгу бороду, якою він любив похизуватися. Звичайно. 4 прізвиська грунтуються лише на зовнішніх
зІдмаінах, але під цими химерними назвами люд
двох націона льностей виступають У противаз!
яка ІСНУЄ МІЖ народними звичаями 1 адачами.
Висвітлюючи питання про походженні
українського народу, нас амперед завпважимо, що за
теперішнього тільки
стану можливі
або мені
вірогідні адогади
і і. «Р З у спорідненості або прямої чи посердне? спадкоємності,
| | зянімії яка пов'язує українців 13 давн!
Р » . Р зії
набирають
можна--
Б ЕСЕ ПЕС
шиті У вит
|ЯДІ
ЧОДрОЇ ! і КІ ї "4 чнарядь із каменю і кістки.
мушлів часів
могили кам'яної доби розкопатн на околиці Острога на Волині.
ЗОВСІМ НО СХОЖІ
поряд 1аз кістками МОамонмтіп |
Леденіння
упстять у собі скелети.
на слов ЯнськІі, від яких вони ООмяться особливо ДОВГОЮ | ор'де| У Чо)ГобьовіГо) То) Го о! ї4акКОЖж голІнНКОВИМИ КІС гами
нутими у
сплІОЩеними й вигшаблі це -- певне, доволі близька до тієї. Європи в
вигляді
первісна раса,
яка жила на заході
епоху дольментв. Але за цими поршими,
иамидавнашими, могилами почали розкопувати
числент кургани, розкидані по всій краї. Вже зникло тисячі цих могильних насипів: одні з них 77 У Містах і селах стали матеріалом для спорудження великих будівель або укріплень; інші, на полях, використали для поліпшення грунту на довколиштх полях; деякі, незначних розмірів, зоран плугами; а втім, у багатьох місцях, особливо на вододілах між річками їх і досі ще така калькість, що вважаються за панівну рису краю, 00 для курганів завжди обирали місце, видне здалеку, - - високі круті береги річок, верхів'я природних пагорбів, миси, що виступають далеко в море. Проте долина Дніпра становить виняток у цьому відношенні ми бачимо тут довжелезні низки пагороїв, розташованих якраз біля підніжжя високих берегів. Найвидатніші могильні кургани упстяться на землях, сусідніх із Дніпровськими порогами, особливо на захід од них: це - - могили царських скіфів», чиї поховальні обряди описав Геродот; усі ці могили мають із північного боку значно стрімкіший схил, аніж з інших боків, 1 багато з них обкладені плитами; між ними буваготь навіть такі, що сполучені між собою алеями із складених каменів, які привозили з дуже віддалених Грапляються кургани (як, скажімо, поблизу Фастіва на Київщині), що мають до 90 сажнів в окружності й височать серед
МІСцЦь
інших, менших, пагоробів, мов царі, оточені своїм двором. На багатьох могилах стояли незграбно витесані статуї, вяких пізніші покоління вбачали подобизну старих жінок, звідки й пішла назва кам'яна баба. надана цим загадковим бовванам;: радше скидаються на монгольський, аніж слов янський тип; може, це Ті
на думку загалу, вони степові скульптури, з якими Марцелін порівнює гуннів жінок руки складені на грудях. Але нині вже не зустрінеш курганів із вершиною, увінченою такою постаттю -- майже всі кам'яні баби були потрощені або перенесені в ІНШІ щоб стати межовими знаками або прикрасами в садах. Якщо вірити місцевому переказові, баба -- міцно стояла на горі, вросла в землю, й потрібно було не менше десяти воїнів, здавалося, пересувалася, аби дістатись на могильний нагорб, звідки їі забрали. Селяни шанують, як святиню, ці кам'яні витвори: матері підносять до них дітей,
майже у всіх
МІСЦЯ,
щоб поставити на місце: вона сама
що хворіють на пропасницю, стають перед бовваном навколюшжки, шанобливо цілують його та дарують йому хліб 1 дрібні монети
Багато тисяч могильних курганів України було вже розкопано, 1 ІХНІ 1 аємниці, вІДКрИТІ СВІТОВІ, дали змогу бодай почасти, в думках, відновити давно зниклі покоління з їхніми реліпиними звищіхнім побутом, обрядами й ремеслами послідоОвВНнО
чаями Між цими пам'ятниками прочитується» кожна доба цивілізації: кам'яна, залізна. Деякі могили належать до
часів. | буваготь такі, що їх,
Ооронзова, порівняно нових очевидячки, насипано після запровадження християнства в країт, як це засвідчують предмети візантиського чи руського п. ходження, виявлені в курганах, інші містять у с обі одночасно старо- ЖИтТНнОоСТ. належать до трьох періодів: кам'яного. Ооронзового | ЗАЛІЗНОГО Бага то по горбів
що
переховутої ь лише скелети коней Нарешті, виявлено чимало й таких, де нічого нема -- Ні кастоОк н. зброї Визначною епохою мистецтва у справі поховання слід вважати скіфську цивілізацію. Розкопи. проведені з делісих могилах на ПІВДНІ, іншим, в Олександропільському повіті, на
захід ОД Катеринослава, довели, шо
міІЖ південний
- ця 00 У 094 Дні с-г о п НЕНЬ НА рН - с- --
У ЧАСІ І ПРОСТОРІ СУИЩІ
«сстафи» тих часів перебували в тісних стосунках іа греками й купували в них найдорожчі промислові й мистецькі речі: зороо, різьолений посуд, коштовнт оздоби. Але порядіз цими предметами, чисто елінськими, в курганах знаходять також зброю 1 знаряддя з бронзи, які стверджують той факт, що грецька освіченість, проникаючи в той край, зустріла там азіатську цивілізацію зовсім іншого кшталту. Мегалітичні могили, розміщені між Дністром ї Дніпром, на північ від Одеси, також належать до іншої культурної епохи або й до іншої релігії. З усіх цих народів, чиї кістки сховано під насипами землі, одні швидко зникали, як завойвники 1 втікачі, інші, навпаки, надовго затримувалися в країні й, без сумніву незначна домішка крові збереглася в нинішньому населенні України. В дев'ятому столітті лІОдДНІСТтТЬьЬ південної, чорноморської, спадистості, між Дніпром та Дунаєм 1 переважно на берегах Дністра, складалася із слов'ян-улучів (угличів) 1 тиверців. Але ці слов'яни перебували на шляху угрів (уторців), печенігів, куманів і зіткнення цих народів відТтіснилоО їх на північ: в епоху з десятого до
дванадцятого століть річка Рось, -- мо:упИивО
«річка Русі або Росів», правила кордоном між руськими Київщини та південними кочівниками, Багато поселень тіорського племені, -- тюрки, берендеї, «чорношапочники» або кара-калпаки, осіли на півдні від цієї) річки. Згодом татари оселилися біля Канева та на значних теренах усієї Київської Русі; гадають навіть, що Бердичев із самого початку був татарською колонією. Безперечно, ці прибульці в багатьох місцях змішувалися із слов'янами, доказом чого, між іншим, може бути те, що люди, яких литовський князь Ольгерд витіснив із Поділля в 1366 році, були татари, що розмовляли руською мовою. На всьому південному заході України можна зустріти безліч назв, які нагадують про перебування в краю мусульманських переселенців.
У наші дні українці -- майже викліочно хлібороби й ліоди як найспокійнішої вдачі. Але колись, упродовж багатьох століть, війна була постійним явищем на рівнинах, де протікає Дніпро, и жителі завжди мали бути напоготові або до битви, або до втечі. Могутня річка, яка нині мирно несе свої води серед просторів, заселених людьми однієї народності й однієї мови, -- це одиніз тих потоків, які відігравали найважливішу роль в істори народів та за береги яких особливо вперто замагалися ворожі племена. Після захоплення Криму турками в 1475 році татари стали постачати живий товар для гаремів і каторжних робіт у Стамбулі, й невдовзі південні землі слов'янської держави перетворилися на арену для полювання за невільниками. Мусульманські хижаки, задумулочи наскоки, завжди збиралися взимку поблизу Перекопського насипу; до того ж, кожен із них приводивіз собою дво-трьох коней для майбутніх Оранців 1 сподіваної здобичі; звідки вони вирушалив похід величезним полчищем, часом у кількості ипстлесяти чи вісьмидесяти тисяч душ, переходили за Дніпро, зненацька налітали на будь-яку заселену місцевість, грабували села, хутори, панські замки и забирали в полон усіх жителів; потім, скоріше, ніж устигали скликати військо для відсічі наскоку, завзяті вершники вже були безпечні в своїх степах, по той бік Дніпра. Для боротьби з татаро-монгольськими загонами грабіжників виходили такі ж бойові дружини, створені з християн, що хотіли зажити слави під іменем козаків. Це назва безумовно не слов'янського кореня; вона, найитмовірніше, турецького походження. На думку одних, це слово в перекладі означає «вільна ліодина» 1 заховалося в терміні «киргиз-кайсак»; за міркуванням інших, значення виводять із найменування одного кавказького пленемі («касоги») тощо. В Орді укозаками» називали найнижчий клас війська Головну масу козацької армії складали незалежні ліоди, які шукали вільного способу життя та простору для своєї! відваги на кордонах, за які між собого змагалися християни й магометяни, --
-о Р ца РО б
із рибалок, що ховалися під високими лісистими берегами Дніпра, із хоробрих торгівців, які блукали з караванами в безмежних степах. Крім того, польські й литовсько-руські пани, що перебували в середовищі цього прикордонного воїнства Й виховані більш чи менш під впливом лицарських дей Заходу, витворили з козаків щось на взірець «українських рицарів». Один із перших таких осередків опору виник поблизу Переяслава (на березі великого коліна Дніпра), захищеного Зі східного й північного боку болотами, лісами, річковими заплавами. Канів і Чигирин також належать до міст, чит імена якнайчастіше згадуються в ранні часи козацтва; але найбільша слава дісталася Черкасам, як осередкові низових козаків, або рибалок, торгівців і «городових козаків», тобто вже заселених земель на середній течії Дніпра. Ім'я «Черкаси» стало для татар і московитів національною назвою в значенні українців, і її й понині вживають на півдні Великоросії. Наприкінці ХУЇ століття, в добу великої боротьби між поляками й українцями, козаки перенесли далі, на південь, свої основні статегічні позиції й розташували свій український стан нижче Самарського гирла) «а. "'Зинних, вкритих густим високим очеретом, островах Дніпра, серед порогів, на скелястих берегах ріки: звідки й виникла назва «запорожці» й «Запорожжя»; отут же, подвійно
захищені бескидами й болотами цієї частини
Дніпра,відгороджені, крім того, глибокими, під доброю охороною, окопами, вони могли сміливо викликати на бій татарських хижаків і почали відповідати їм такими ж наскоками то на Крим, то на береги Чорного моря чи Азова. Живучи за рахунок риболовлі, полювання та війни, ця християнська вольниця незабаром змусила трястися від страху мусульманських розбишак. Необмежена воля козаків принаджувала до них масу селян, яка постійно збільшувалася й тікала від кріпацької залежності. У ХУПІ столітті їхні лави складалися принаймні із «ста двадцяти тисяч душі, звичних до війни» (Боплан). Вони випливали своїми легкими човнами, що їх називали «чайками» в Чорне море і шарпали турецькі береги; найвідважніші перепливали навіть море і підпалили Синоп на малоазійському березі, а під час однієї з морських експедицій, в 1624 році, вони підступили до самісінького Константинополя 1 зруйнували його передмістя. Укріплена сторожова варта стояла на певній відстані на всьому Дніпровському пониззі, між Бутомі Азовським морем, а десь посередині цих володінь із мінливими кордонами містився їхній головний притулок, що мав вигляд укріпленого табору й називався «Січчю». Перша така Січ, за словами літопису, була заснована козаками в ХУІТ столітті на острові Хортиці, -- раніше Хорстич, -- посеред Дніпровських порогів, поблизу того місця, де печеніги 972 року відтяли голову великому князеві Святославу, цьому завзятому козакові давніх часів, 1 зробили з його черепа чашу для своїх бенкетувань. Але незабаром по тому нове козацьке пристанище стало існувати далі на південь, на одному з островів Великого Лугу, біля злиття Дніпра із Чортомликом, та на протилежному півострові. Ця Стара Січ, що протрималася до 1709 року, була згодом замінена іншими, таком розташованими поблизу лабіринту Дніпровських островів, де турецькі човни, переслідуючи запорозьких сміливців, збивалися з дороги серед численних допливів між островами й часто втрачали всіх своїх веслярів: їх діставали влучні кулі невидимих ворогів, схованих у густих очеретах. Козаків не назвеш окремою родиною, яка б мовоючи походженням суттєво відрізнялася від інших слов'яніз більш або менш змішаних жителів рівнин; якщо вони мали відмінність од своїх одноплемівців, то не в крові, ав набутих у спадок рисах, які складалися в них під впливом звичаїв мандрівного життя і почуття гордої незалежності, В усі часи українські козаки записували до свого - товариства, або військового братства, лише людей, які вміли хреститися по-їхньому, тобто
і
ЛНУ" з оці оон чи" а ' нитці су ЗЙЖНІЙЬ Й 090 - і . - тей зга т
тю з -- - - з ДО п т щі і-й зано нини по пяб- : Р |
РР РР ік ло ПИЙ
оо і ие Р и РН
ьо - ч- - Чо ч - зно що ;
отже, всі східні слов'яни м вступний іспит. Вип міста Черкаси черкесів дало привід про східне походженн
Що стосується їхньої назви, то вона справді татарська, Й печенізьш, й хазарські елементи безсумнівно побутували серед пращурів козаків, цих захисників християн; але це змішування, а особливо з племенем кара-калпаків, або ччорношапошників», яких у літописах називають черкесами, виникло десь набагато раніше утворення козацьких громад.
Запорожці, цей ава нгард українського козацтва, згодом стали мирними хліборобами, й досі привласнюють собі титул «добрих коазків». Організовані в курені, тобто військові товариства, які живуть спільного працею, мали спільне «курінне» майно, обідали за одним столом і підлягали тільки обраним із свого середовища начальникам, курінним отаманам або «батька м», і щорічні збори, які скликали членів усіх громад, вибирали спільну раду або сейм («куш»), який був виразником волі всього «низового товариства». Це козацьке віче або рада розподіляла за жеребком річки, звілим» харчувалися всі запорожці та здобугали засоби для торгового обміну; водночас рада настановляла нового кошового отамана та іншу військову старшину, яку складали обозний суддя, писар, осавул, хорунжий, полковни ки, для
порядкування справами війська та розгляду спорів між козаками: пригорща пилюки, висипана цим виборним чинам на голову, мала завжди нагадувати їм, що вони -небільше як слуги товариства. Для військових походів козаки призначали вільними голосами диктатора, якого називали «гетьманом»; це слово німецького походження: Наипрітап (вища людина). Влада цього вибраного маршала була надзвичайно велика, втім, завжди узгоджувалася з усталеним звичаєм: гетьман міг покарати винних; відтяти голову й навіть посадити на пакіл, але тільки після того, як спитає думку у своєї військової ради. Під час походів кожного п'яницю виганяли з війська; вживати горілку в козаків було заборонено. Слово, виголошене або схвалене всіма, ставало для них законом, і кожна, навіть незначна група, що складала громаду, змушувала поважати себе. Хто порушував те слово, той мав у своїх товаришах справедливих суддів, навіть у степах, далеко від усього товариства. «Там, де лише три козаки, -- казав гетьман Хмельницький, той, хто скоїть злочин, буде осуджений двома іншими». Під час своїх степових походів козаки ставали таборами з возів «рухомими фортецями», які були ними запозичені, разом із назвою, у чехів Жижки і які вони в битвах використовували для наскоку на ворога, щоб розірвати його лави. «Козаки, -- свідчить Боплан у своєму «Описі України», -- долають степи таборами чи караванами, тобто між двома рядами возів, що замикаються попереду й позаду 8 або 10 підводами; самі ж із стрілами, пищалями и косами рухаються серед табору; довкола нього їдуть досвідчені верхівці. Крім того, вони висилають у всі чотири боки по одному козакові для спостереження. Як тільки виткнеться ворог, сторожа подає знак, 1 табір зупиняється». Вільні у своїх військових пригодах, так би мовити, володарі простору, запорожці були майже не вловимі: коли їхні сплетені із хмизу курені перетворювалися на попіл, або їхні легкі човни «чайки» гинули у водах Чорного моря, вони хутко оговтувалися після втрат, залучаючи до свого середовища нових прибульців, які стікалися звідусюд. Запорозьких «братчиків» єднали в одну родину,в одну спілку загальна небезпека й ліобов до степу, де вони гасали на своїх прудких кониках, «Хто за віру християнську хоче бути посадженим на пакіл, бути колесованим, четвертованим, хто ладен стерпіти всі кари, кому не страшна смерть, той хай вирушає за нами!» -- такі були заклики запорозьких отаманів. Але звиклі дивитися на
я козаків.
т пе т нн п
п
"магометян і язичників; огли витримати цей адкова подібність козацького З назвою кавказького племені Цілком помилково думати
себе як на захисників християнської віри, вони прагнули стати й охоронцями їхньої «матері», малоросійської України та волі народу. Такого великою була любов козаків до рідного краю 1 вони, залишаючи Стару січ, несли із собою грудочки землі, що були їм на чужині за символ вітчизни. Якщо запорожці ги нули під час морського плавання, то сповідалися перед «синім морем»
Усі землі вздовж південного кордону між слов'янами й татарами або турками були захоплені козаками, й ця «прикордонна країна», Україна-то розширялася, то звужувалася, зважаючи на мінливість ВвіЙНИ Та плину воєнної колонізації Велика частина простору, що лежала між чорноземними рівнинами й морським побережжям, зрештою стала пустелею, яку перетинали хіба що втікачі. З 1667-го по 1687 рік за умовою ці землі площею майже 45 тисяч квадратних верств, які лежали між Дніпром, Тясмином, Дністромі витоками Їнгулу та Інгульця, мали залишатися безлюдними, щоб правити кордоном між двома християнськими країнами слов'янської Європи та мусульманською державою. Тоді як іспанці й португальці вже загарбували Америку й острови Вест-Індії, південнийй степ ще очікував нових
. ри зве, .- «ла «Ро
Проф. М Драгоманов (1841-1895)
мешканців після цілковитого спустошення, скоєного мусульманами та християнами. Заселення, що стільки разів починалось із часів «царських скіфів», здійснювалося двічі - - вперше після турецьких нападів наприкінці ХУ століття; вдруге -- після розподілу степів'Між Польщею, Московською державою! Гуреччиною. Щоразу колонізація складалася з двох різних елементів: вільних козаків і панських поселенців. Польська шляхта, яка дістала величезні володіння на цих пустельних просторах, налягала заселити їх будь-ким, обіцяючи селянам, які погодилися обживати ці страшні місця, цілковиті пільги від будь-яких податків і повинностей, безкарність за скоєний злочин або провину. Граф Замойський запрошував усіх, навіть батьковбивців чи «людей, звинувачених у вбивстві свого пана», і цей заклик було почуто. Принаджувані волею на землі, які, до того ж, славилися своєю родючістіо и мали певний час належати тим, хто їх доглядав, закріпачені селяни литовських місцевостей кинулися туди десятками й сотнями тисяч; міста, містечка й села засновувалися на берегах усіх річок 1 струмків, на дні ярів у кожній 13 цих величезних феодальних концесій; степи щвидко перетворилися на урожайн поля, так само як через два століття по тому «прерії» Далекого заходу Північної Америки стали ріллею. Воля зробила це диво раптового заслення колишніх пустель, та коли поміщики зажадали відібрати свої землі, знову матита селян кріпаків та віддати їх на поталу жидам-лихварям, то вони зіткнулися
тво па - - р ній ПРЕ ЕЕ РЕ я РР ан їі рве ії рани - "ЧДРРчнне зай ри -
з лодьми, що обстоювали авання колака й хотіли
"Сново ПРОСВІТ
залишитися вільними. Ці спроби порабув іння. сполучені з реліпиними переслідуваннями, стали наслідКОмМ ТОГО, ЩО ПІСЛЯ КІЛЬКОХ бунтів | повстань, була зруйнована сама Польська держава В 1649 році більша частина українців, під провогетьмана
дом Богдана
Хмельницького, втигла добитися визнання авто-
запорозького
номії малоросійського управління; отім 1654 року гетьманство відсахнулося од Польщі й прихилилося під заступництво Москви, за Переясла вською угодою Цю воло терпіли недовго; МОСКОВСЬКІ бояри скаржилися, що їхні кріпаки тікали, пшукаючи захисту на Україні, воєводи часто перебували в сутичках із міщуками, а Петро І вимагав, щоб запорожці, які гостинно зустрічали вихідців |з Дону, видавали їх. Українські козаки стояли на перешкоді російській централізації, і їхній давній лад було знищено За Петра Ї тисячі козаків загинуло на «канальських» роботах під час спорудження Ладозького каналу; потім Катерина П зовсім скасувала малоросійське гетьманство в 1765 році, а через десять років по тому Січ захопив російський загін, 1 запорозьке військо перестало існувати. Ті козаки, що хотіли залишитися на волі, змушені були вирушати за Дунай, до турків, своїх споконвічних ворогів. 1775 року, коли останню Запорозьку Січ, розташовану на нижньому Дніпрі, зруйнував генерал Текелія. козаків «вольних земель» налічувалося 13 тисяч із яких майже 1200 перебувало на самій Січі; десь 60 тисяч козаків і селян-утікачів мешкало на прилеглих теренах, у хуторах, що їм надали у володіння козацькі громади
Деякі риси колишньої козацької вдачі, звісно. політичні і в сучасних українців. Селянські бунти найчастіше спалахували саме на берегах Дніпра, в тих місцевостях, де оселялися войовничі! козацькі товариства; та й у всій Молоросії дивна вірність громаді збереглася й досі, незважаючи на політичні зрушення. «Громада -- то великий чоловік», свідчить українське прислів'я. Малорос сьогодні трохи схожий на колишнього кочівника: він без вагання переселяється на нові місця, хоча и не має колонізаційного хисту великороса. Навіть побутує прислів'я, що його часто виправдовує дійсність: в ній висловлена пристрасть до мандрів, яка викликана заліобленістю у вільне життя «Хоч гірше, аби інше». В 1856 році на Україні полинула чутка, нібито князь Костянтин поїхав до Бісової Арабії (Бессарабії); інші подейкували -- до Криму, і що там він сидить у червоному наметі 1 пропонує землю й волю всім справжнім українцям; але кріпаки мають прибути до нього саме цього року, 00 згодом буде пізно. І ось цілі оселі зненацька зірвалися з місць, не тому щоб виступити проти поміщиків, а щоб податися з богом у світ-за-очі. В деяких селах, особливо в Олександрівському повіті, селяни за кілька карбованців спродали своє майно лихварям, залишили рідні вогні, та вирушили в дорогу. Дуже вдячні вам за хліб, за сіль, - - казали вони на прощання господарям, -- але ми не хочемо більше бути панськими
Козак-воїн живе нині тільки в легендах 1 в народних піснях, так само й чумак, другий самобутній тип привільної України, має невдовзі зникнути разом 3Іі своїм ремеслом залізниці, пароплави, потроху витісняють його; вони вже змусили візниць змінити принмоми чумакуваннлі таким чином, позбавили їх колишнього образу, одначе чумак ще змагається із залізницею 3 дивовижним завзяттям. Сидячи в стрімкому поїзді пасажири часто бачать на узбічч ях шляхів довп мерелиці ЗОЗІВІ ЛІЮОДеЙу вишиваних « орочкаах забруднених дьогтем шароварах із довгими чУПО ринами-оселедцями: це -- валки чумаків. Вони
перевозять доручені ім товари по Одесинетільки
| за набагато ЦеТЛевПЦту плату а шмиоішвидшює, амінь залізницею, хоча ця подорож аз берегів Джтпра до Чорного моря триває кілька тижнів У давнину чумак був герос м, лк 1 запорожець щоо привесгім сіль ТУ риоу з морських поб роЖ, 19 криму лою Дону, пому ДОВОДИЛОСЯ ЧЯаЗНАТИ ВСІЛЯКОЇ! НООСчИк
вус хіба істо ле з печ: жиг дає даві Мал пер! глис бага
Н О СТ
И
ЧАСІ І ПРОСТОРІ СУЩІ
ки Та ЗЛИГОДдНІВ Після довгих мандрів курною іпникою, через пересохлі або розмиті в повінь пічки під поекельним сонцем і зливою або в снігову хуртовину він зустрічався віч-на-віч І13 грабіжниками для хо пропуск не був до- «татньою підставою. Розбишаки могли чигати на
нього 32 напважчих переходів, поміщики орали з нього непомірні хабарі, а все життя минало в посттиному русі попереду своєї валки; в гурті Зі своїм нерозлучним товаришем -- півнем, що гидів на першому возі; він заміняв йому годинника вигукуючи щоранку час від'їзду. Якщо смерть заставала чумака в дорозі, то над його похованцям насипали маленький горбик. І ще в минулому столітті поряд із небіжчиком клали пляшку горілки, яка підтримувала його сили під час останньої подорожі
Пісні вільного козака, спів чумака, що у вічних мандрах, залишались у пам'яті українського народу: кобзар чи оандурист, який співає в супроводі гвоєї великої лютні, що 1ї називають кобзою або бандурою, та лірник, який грає не на лірі, а на інструменті на зразок стародавньої «рилі», й понині ще переповідає співучим голосом вірші, які вперше пролунали серед привільного степу Деякі з пісень, які виконують українські рапсоди на ярмарках, мають історичне походження, але крім відомих усім пісень, бувають і такі, що за натхненням думки, за силою вираження та багатством подробиць, скидаються на якісь уривки з епопей; на жаль ці билини вже зрідка почуєш 1з вуст народу й, напевне, їх незабаром можна буде хіба що прочитати в літературі. Це -- думи, історичні оповіді, які яскраво змальовують минуле з усіма сподіваннями й жахами, радощами и печалями, почуттями й пристрастями, які бентежили людей тієї доби; слухаючи думи, українцеві здається, що він переноситься мріями в славну давнину, живе життям своїх пращурів-козакнів. Мало існує мов, які творять народну поезію, що переважала б українські уми за силою слова 1 глибиною почуття А їхні пісні кохання -- як багато вних ніжності й мужності, запалу і скромності! Серед тисяч цих пісень майже немає таких, дебслова могли образити сором'язливість дівчини, алечимало тих, що викликають сльозина п очах, бо вони наскрізь проникнуті тихим сумом, меланхолійним настроєм: це -- пісні народу, якому випало багато й довго страждати, але який уміє милуватися спогляданням своєї безталанної долі Проте зібрання історичних пісень, здійснене різними дослідниками з початку нинішнього століття, містить у собі кілька пісень, що дихають ГНІВОМ І докором Така, скажімо, «Шсеня про правду», суть якої запозичено із псалмів: «Правда нині у панській в'язниці, анеправда невимущено СИДИТЬ із панами в розкішній СВІТЛИЦІ» -- «Справедливість потоптана панами, а несправед-
ливості підливають меду в чашу.» -- «0 наша мати, наша мати з орлиними крилами, -- де тебе знайти?»
Українські народні пісні й думи, автори яких невідомі та які передають кобзарі (переважно старі сліпці, як і рапсоди давньої Елади, що виконували гомеровські пісні) від покоління до покоління, навчаючи інших бандуристів, уже сама собою складають дуже коштовну літературу, але Ці твор народної музи -- неєдиний скарб України, Чия мова ніколи не переставала бути літературною Навіть гад церковно-слов'янською, яка була писемною мовою давньої Русі зчасу запровадження християнства, неважко розпізнати українські звороти в перших пам'ятках руської літератури, як «Повість минулих літ» літописця Нестора та "Слово о полку Ігоревім», волинська хроніка, найпоетичніша серед усіх літописів, мають чисто Українські риси. Але особливо 1з ХУІЇ століття, відтоді як «звичайна» або «козацька-руська» мова, ВіДдЧчИЩена від «болгарських» чи церковних форм, стала вільною, вона мала важливе літературне значення для політичної й релігійної полеміки, повістей, драми й перекладів Наприкінці жу СТОЛІТТЯ ПОДІЛ України, велика еміграція ос віЧених
ий ля й и ж -- РЕ щи
ліодей до Москви й Петербурга, потім, 1з тонця вісімнадцятого, заборона на родної мови в школах -г усе це затримувало український лтера гуриний розвій, але він знову ожив, завдяки постам. 1 романстам, які тепер користуються ЧИСТОГО домішки
українського МОВОЇІО без
церковнослов'янської чи польської. Одиніз таких письменників великий поет Тарас Шевченко, колишній кріпак 1 солдат, нещасливець, ЧИ! писні оповідають про злигодні його народу и провщщають йому майбутню «правду» й «волю»
Українці тямковиті й надзвичайно допитливі статистика доводить, що популярні наукові праців них поширюються швидше, ніж у великоросів Колись Московська держава мала своїх викладачів із Малоросії й навіть із Білорусії, у ХУЇ та ХУП століттях існували академії в Острозі (на Волині), в Києві, в Чернігові, тоді як Велика Росія не відкрила ще жодного вищого закладу, навіть у 1658 році, під час підписання в Гадячі угоди, козаки висували однією з умов возз'єднання Малоросії з Польщею заснування двох університетів, які б користувалися такими ж привілеями, що й Краківський університет; далі, застерігали за собою право мати нові гімназії та свободу друку. Нині ж ці українські землі, де в давнину освіта була в такій почесті, посідають останнє місце за рівнем розвитку народної освіти; вони мають найменше шкіл 1 учнів порівняно з кількістю мешканців ..
Після відтинку в сто літ, число початкових шкіл зменшилося більше ніж на половину в колишній козацькій Україні, так, наприклад, на території Чернігівського козацького полку в 1748 році існувало 143 школи, а в 1775-му на тому ж терені їх налічувалося лише 52, Цей гідний співчуття контраст між минулим 1 сучасним слід приписати, головним чином, вживанню у школах мови, чужої дітям. Система централізації не дала спокою й місцевій мові. Літературні спроби, які б могли змусити цінувати її, чого вона заслуговує, жорстоко були приборкані. Цензура не дозволяла жодних періодичних видань українською мовою, забороняла навіть перекладати релігійні й наукові праці, влаштовувати театральні вистави й читати привселюдні лекції цією мовою; навіть тексти музичних творів цензура очищувала від малоросійських слів. Можна думати, що мали на
ометі довести народ до того, щоб він із зневагою
-
Гру па болгарських громадських діячів біля могили М.Драгоманова.
-. --'о а дн пе
о ні
і - нн
ще
ставився до рідної мови, дивився на не!, як на прос го народне наріччя 1 мав за честь вживати лише слова, такби мовити, затавровані казенним штемпелем. Без сумніву, цей захід, однак, не міг увінчатися успіхом, бо так розмовляє двадцять мільйонів українців, із яких 3 000 000 живуть поза межами Російської імперії, в Галичині, на Буковині та в Австро-Угорщині. Малоросійська мова має навіть чотири кафедри у Львівському університеті, там перекладають цією мовою Байрона, Шеллі твори інших сучасних письменників свропейської літератури, і дванадцять періодичних видань, -- це ще дуже мало для цілої нації -- виходять по-українськи в Галичині й на Буковині. Чи можна розірвати зв'язки, які єднають людей однією й тією ж мовою по той | сей бік політичного кордону? Нині найчистішою українською мовою вважають ту, що нею розмовляють у Полтавській, Катеринославській, на берегах Чорного моря та в південних повітах Київщини й Чернігівщини. В північній частині Київської губернії й, особливо, на Волині й Поділлі, до української мови, за Чужбинським, примішано багато польських слів! виразів, тоді як у північних повітах Чернігівської губернії вона десь наближається до білоруської, а на Курщині й Харківщині, так само як й Війську Донському, -- до російської. Проте зібрані народні пісні в усіх краях, заселених українською людністю, від верхів'їв Тиси до низового Дону, переконують, що на цьому величезному просторі українська мова має багато місцевих відмін..
Аграрне питання дуже гостро стоїть у Росії, ана українських землях воно тим важливіше, що
тут велика земельна власність виникла порівняно
недавно. Народ пам'ятає, що грунти належали йиому й під час кріпаччини заворушення селян були доволі поширеним явищем. Уже до визволення 1861 року, принаймні на Україні правого берега Дніпра, уряд визнав за потрібне видати так звані інвентарні положення (за якими селяни мали повинності й володарі користувалися правомна кріпацьку працю) й забезпечити хліборобів землею, на що вони дістали дозвіл; потім, після скасування кріпацької залежності, коли польське повстання 1863 року вплинуло на українські області, викликавши серед селян Правобережжя намагання зчиняти бунти, ціна викупу землі, який став обов'язковим, була зменшена на одну п'яту, водночас була збільшена величина наділу. Справді, цей наділ на Київщині сягав двох із половиною десятин, а на Полтавщині він ледве дорівнював двом. Одначе велика кількість українських селян зовсім не отримала грунту й змушена була переселятися чи працювати наимитами в інших. У Новоросійському краю становище селян було краще, бо тут менше населення, внаслідок чого селянські наділи мали значно більші розміри (величина їх змінюється, зважаючи на місцевість від 2 1/2 до 6 2/3 десятин), почасти й тому, що там обробіток грунту проводять цілі громади.
Дух громадівства, який вважали зниклим на Україні, виявляється там, навпаки, значною мірою з часу визволення селянської верстви. В усій країні існують товариства або риболовні артілі, косарські, жнивні, які скидаються на братства старих запорожців із тісю відміною, що замість того, щоб працювати на самих себе, ці товариства здебільша потрапляють до рук підприємців або підрядників: початок асоціації, заснованої на рівності виробників, виявляється там лише в організації праці та розподілу заробітку. В деяких місцевостях селяни орендують у поміщиків землі, щоб спільно доглядати їх, 1 ділять між собою одержаний продукт: за такого способу
«робота, - - кажуть вони, -- посувається швидше, кращо й веселіше».
Київ, 1995 рік.)? КОЛОНІЮ, а не як «Федеративна чи
| тт о 0 ЛА з о нти - ж
ж Р пи о - з БЕ ня а и
- ПЕН Ен лм ри ня р НИ А вн ьо
Слово ПРОСВІТИ
ПРИН, ПЕ нанні - нн ня,
ЧЕР
у своїй брошурі під
«Нова Україна якою я її бач у» (видавництво «АД брис», - запитує себе читач. І без сумніву відповідає: як нову нову ий вільну Україну! Самі назви розділів насторожують:
зи унітарна держава?»?». «Національно-мовна полі тика та шляхи
г розв'язання» суть не в назв
ний с АН Ь. А РРО виннібути бо - 5 лани о сорт же чого оку: полтавські,
ГАЇ, чернігівські й ін. чорнозе- МИ, а З ІНШОГО -- піщаники та глиноземи західних земель. Декларується ДВОМОВНІСТЬ, а точніше -- росій - ськомовність в Україні, непорушний еКОнОМмІЧНИЙ, культурний, політичний та військовий союз із Росією, безя кого вона (Україна) залишається провінціалкою, а народ напієюо всобі.
Ця настороженість небезп ідствна, коли починаєш читати розділи й особливо ті, що стосуються доленосних проблем майбутнього України, як самостійної цивілізованої держави: національномовних та політичних й економічних відносин із Росією.
Відрадно читати, «що Україна вже давно піднялася до сучасного цивілізованого рівня міжнаціональних стосунків» (с. 60) й живе та творить без конфліктів і затяжних воєн. Це справді так. Український народ споконвічно намагався творити, а не воювати, доброзичливо й з повагою ставився до всіх без винятку народів та націй. За це українців люблять по всьому світу, ніде їх не виганяють, не вбивають.
Та виявляється, що цей «цивілізований рівень у міжнаціональних стосунках» у зовсім іншому: не в характері, традиціях, культурі та історії народу, а «в феномені єднання двох народів». З цього приводу В. Гриньов пише: «Важливим чинником суспільного розвитку на переважній частині території України був феномен єднання й спільної діяльності двох дуже близьких за мовою, культурою та історичним минулим народів -- українського та російського. Саме цей феномен створив умови, за яких народ України виявився вільним від того прихованого комплексу меншовартості, який завжди лежить в основі «національної стурбованості» й виникнення «національної ідеї» та який у залежності від обставин набуває або форм самозахисту від зовнішнього пригноблення, або агресивних форм придушення «іноро- ДЦіІВ» у розрахунку отримати від цього певні переваги» (с. 60).
Важко повірити, що автор не знає страшної хронології результатів цього єднання для культури та історії України, а якщо знає, то таке твердження є принизливим, передусім для Росії. Якшо цей феномен так вплинув на ріст високої культури в міжнНаціональних відНОСИНахХ В Україні, то чому ж ці відносини залишилися на рівні середньогіччя в Росіт?
В такому єднанні завжди двосторонній вплив. Виходячи з твердження автора, що в союзі з Росією Україна позбулася прихованого комплексу меншовартості, який лежить в основі «національної стурбованості» й виникненні «національної ідеї...» і вийшла вже на сучасний рівень міжнаціональних стосунків, то виходить. що Росія ще перебуває в їх полоні, оскільки й зараз веде війни на міжнаціональній основі. Тобто, за логікою В, Гриньова, росія ще й досі не позбулася комплексу «меншовар- ТОСТІ».
Влучно відповів В. Гриньов й на те, кому й для чого було вигідне й необхідне це «реноменальне єднан-
ня»: -- «-для придушення інородців у розрахунку отримати від цього певні переваги», що робила російська імперія впродовж всієї історії свого існування і в дусі чого Росія продовжує свою національну політику й сьогодні (Чечня, Карабах, Грузія і т. Д.).
Як відомо, Росія від цього єднання отрмаладуже багато, навіть історію України, адже президент Росії й сьогодні вважає «русскими» Ярослава Мудрого та його доньку Анну, яка була одружена з королем Франції Генріхом Ї, і завдяки чому Москву там уже нібито знали 1000 роківтому, хоч ій лише 800 років. Україна ж самотужки творить свого ІістОрПО, НС оглядаючись назад, і п президент не називає «українським» засновника Москви ЇОрія Долгорукого, хоч він 1 був правнуком князя китвського Ярослава Мудрого.
Також не витримує ніякої логіки та елементарної правди твердження В. Гриньова, що «в масовій СПІДОМОСТІ вкорінилося переконання, що джерело чужої більшості українського народу націоналістичної ідеологи й стосовно всього з трагічним
ворожості російського пов'язане
и ні РН реа жо о - ПР ЕЕ ЕЕ шо з - с
, «Україна та Росія в нових геополітичних реаліях». Звичайно - лє «х розділів, а в тому, що вних пропагується, декларується.
наслідком нелегкого історичного минулого західноукраїнських областей... І якщо Україна в складі РОСІЙСЬКОЇ імперії, а тим паче Радянського Союзу аж ніяк не була провінційною окраїною й уже наприкінці минулого сторіччя перетворилася на один з найбільш економічно 1 культурно розвинених регіонів країни, то Західна Україна впродовж тривалого часу залишилась у становищі економічно відсталої СіЛльСсьКОГОСПОДарськоЇ провінції. Внаслідок цього відчуття «другосортності» на власній землі спрямовугра- Ло визвольні ІМПУЛЬСИ та ІНТелекту-
альні сили населення Західної
України не в сучасне ліберальне
річище, а в річище національної (в етнічному розумінні) консолідації, а ідея національної державностісприймалась як найвища форма прояву «національної свідомості» (с. 62). Ідалі «для населення Західної України ця політика пов'язувалася саме з нездійсненими надіями на звільнення й тому всі темні боки привнесеного радянсько-комуністичного побуту сприймалися під кутом зору «росіи- СЬКОЇ навали» й асоціювалися не стіЛЬКИ з комунізмом, сСкіЛЬКкКи З Росією, як його носієм...» (63). Претендуючи на авгорство ідеї «щасливого розвитку України, як держави, яка в принципі викліочає будь-які національні пріоритети (З гим, звичайно, неможливо погодитися) й дискримінацію за етнічною та мовної ознаками» (с. 61), више наведені погляди В. Гриньова аж ніяк не сприя - ють міІжнаціональшіий злагоді та тиші, и ось чому.
По-перше, де й коли він бачивабо бачить вророжістьдо вього ростиського в Україні? невже їі не в змозі відрізнити природний захист наролу ід посягань на його історію, МОВУ, культуру"? Непже порожістіо до пеього російського можна візажати те, що
нн інь и
ріДСОТКІВ українитв
майже 100 володіють росіиською мовою, прекрасно обізнані з ростиською культурою, літературою, накінець ешілковито толерантні до нашіональної приналежності тих чи тих СБОІіХ СПІВВІТЧИЗНИКІВ» (С. 61)
По-друге, вводячи в оману нарол, що в складі російської імпери та СРСР Україна з відсталої В КІНЦІ минулого сторіччя перетворилася на один із найбільших економічно й культурно розвинутих п регіонів, автор не тільки принижує роль самого народу в своєму розвитку, а и пропонує повернення до імперії, союзу. Без сумніву, В. Гриньову відомо, шо ше до приєднання до Росії Україна була вже європейською державою, до якої приїздили вчитися Ломоносов 1 багато інших потім всесвітньо віломих ДІЯЧІВ науки й культури. На початку ХУЇ сторіччя населення України було високо освіченим, уже не кажучи про ріоень розвитку літератури, музики, архітектури, тимчасом як у Росії в ХУ сторіччі більша половина навіть членів боярської думи була неписьменною. Така ж картина була і при дворі Катерини І. І навпаки, вімперп, а згодом у СРСР Україна зникає з карти світу, на чому, до речі, дуже часто наголошував і сам В. Гриньогв. будучи депутатом ВР. І це правла. Ї ця правда є результатом того «славного минулого» України всклалі російської імперії, а згодом СРСР, яке так возвеличує автор. А шоло високого економічного й культурного розвитку України, то це виключно результат старань, зусильи мук українського народу, а не імперій. І цей давній, благородний, працьовитий 1 талановитий народ треба поважати, цінувати и не приписувати імперіям його здобутки, а тим більше знову тягти до нової імПери.
По-третє, провокаційним є твердження В. Гриньова, що в Західній Украші боролися з Росією. НІ, тут гак, як і в усьому світі, боролися з шовінізМОМ, фашизмом, більшовизмом 1 коОМУНІЗМОМ. А вже за яку ідею, Крім того, такі особливо
то це справа народі твердження небезпечні сьЬогодиІ, КОЛИ Весь час ле протистояння Східної та Західної України, і В Г риньову не розпалювати б ші пристрасті, а розумно й розважливо заглажупати їх гострі кути, що було б по-державницькому, по-синівСськоОмі Саме в такій виважений політиці його основний обов'язок, як ралника пре: шидента й політичного діяча | ще
одне: ніколи населення ні Західної, ні всієї: України не відчувало себе «другосортним» і «сменшовартісним» Це ретельно старалися І, як видно, продовжують старатися вкоренити в спідОМІСТЬ Народу ті, хто дуже лалекий від його справжніх інтересів І Бболівань, кому байдужа його історія культура, хто прагне пикорінити вза ГАЛІ ПОнЯТТХМ еукранецьо ШЩього напріть ПС Прихопу б; І риньог, коли бачить нову Україну, де різнопрайнисть усіх
громалян у тому, «шо
Осз винятку
1)
кож пла ид м ра ЦОЛІ РОН! не ! оФфи ПОТ
стос стр
І Р
рон ІН | укр: тВогГ або За й пПюЙ РОЛІ укрі НИМ Нос бага а Ті аОбаї Шо ріст засп не хх наркс КУЛЬ КОН: ЛІОД! УМОЇ | ра; хочу у на і наши! ГризВит уриюв поле рідн! ЗЄ|ь ПОЧІ тако укра росп ЗИ ПОЛ герм УСВІЛ розм Ве ОЗП ПОЇ офі час, засал та ро рим наро: Мора ІЗпас ЗИОО9Ї ГО. Як ГисСи а ЛИ 5 перж: ленні Іо р ПОЛА гих м: (11 ве
прави
Ра й - Й " и - и й - - оч- - , -- ьор сті М дій , -- им ас. | жі ЧАРЦІ . РУДИ - РЕ У Вінні вик. т-о Й 7. сть" , я
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
ан чи ен
Подина, НИХОДЯчЧИ ЗІ спого
кожне власного
підносити нальності, дО КІЛЬКОХ національностей
самовідчуУуТтЯ, Може себе 10 ТІСТІ ЧИ ІНШО націо-
волночас або ні до якої конкретної нашональності Природно, цей вибір не повинен фіксуватися ні в яких офишиних документах, що и уован гу є повну різвность усіх громалян у їхних стосунках з державою та офіційними структурами» (с 05)
Дивна пропозиція, особливо на фоні гого, що кожний росіянин, ле б зіягне був, хоче бути «русским», а от українці в себе лома повинні переуворитися в лтіодей без національності або в нашональних гермафродитів За цю «уУНІКальну ілею», коли окрема люйна може бути багатонаціоиальною, ноприклад: «росіянин-українець-єврей», «татарин-грек-німець», можна дати авторові Нобелівську премно. Історія знає багатонаціональні народи, держави, а після Гриньова ще збагатиться й «багатонаціональною людиною». Шоб замаскувати свої україноненависницькі погляди, В. Гриньов заспокоює читача, «що така політика не означає ліквідацно самобутності народів, такяк справжня національна культура розвивається за своїми законами, розвивається ліодьми й для людей» (с. 65). Усе це реально за умови, що народ не має таких синів : радників, які не розуміють або не хочуть розуміти елементарних речей у національних проблемах.
На знищення всього нашонального спрямовані пропозиції Гриньова й шодо становища та розвитку української мови. Ось деякі уривки з иого просторікувань: «якщо половина громадян вважає своєю рідною мовою російську, а законодавець оголошує державною мовою виключно українську, то це означає, що закон спрямований не на захист української мови, ана дискримінацію РОСІЙСЬКОЇ, з усіма наслідками, що випливають ЗВІДСИ», «вживаючи термін «державна мова», треба добре усвідомлювати, що держава повинна розмовляти мовою своїх народів, а не навпаки... Якщо ж у державі широко розповсюджені кілька мов, то всі вони повинні використовуватися як офіційні... що за умов України означає, що повинні діяти нарівноправних засадах дві офіційні мови: українська Та російська» (с. 70). Тонкорозуміє В. Гриньов, що без мови не буде й народу. І сьогодні, коли українська мова проголошена державною, Він "4Лласує про права людини, свободу вибору мо ви, анасправді бажає одно- 707 Як би її не вчити й не користува- ТИСЯ нею
Не може бути підставою для існузання двох державних мов в етнічЧНІЙ державі те, що леяка її частина насе- "єння розмовляє іншою мовою, тоб- То російською. Кожна держава послуговується мовою и траДдишями ТИХ народів і наши, які є п ТВОРЦЯМИ (Швейцарія. Канала та інші), ! Пе правильно Та ше більше правильно
П о РЕ -
а С ий ст Б ЕЕ
в б
ЄДИНА
и те, що п нашональній держані повинна бути національна мова. Отже, якщо Україну» Русь творили україни, То значить т мова в неї може бути льки одна -- українська, як це до речоє в Росії, хоч вона ше більш багатонаціональна. шж Україна, але державна мова в нетодна -- російська.
Отже, однієї! вартості -- національності -- ми починаємо позбуватися, залишалася остання -- мова, Іі стане Україна без українців. Не зайве В. Гриньову нагадати, шо ядром озлороплення української нації є мова, борона займає одне з найвищих місць на шкалі національних вартостей. | вже коли В. Гриньов так уболіває за дискримінацію російської мови в У країні, то й тут вважаємо за потрібне мому нагадати не продискримінашію, а про лінгвоцид української мови та культури з боку російської та радянської імперій, проякі мовчитьабо говорить скоромовкою. Якщо він порядна й нормальна ліодина, то мусить здригнутися від того жаху, якого зазнала українська мова та культура впродовж більше як трьох століть.
Ось етапи цього лінгвоциду:
1690 р. -- Собор православної церкви осудив «Кіевскіе новьтя книги» ПІ. Могили, С. Полоцького, К. Ставровецького, І. Галятовського, Л. Барановича, А. Радивиловського та інших, наклавши на них «проклятство та анафему»;
1720 р. -- Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії будь-які книги, крім церковних;
1753 р. -- Указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії;
1769 р. - Заборона Російської Православної церкви на друкування та використання українського «Букваря»;
1784 р. -- Переведення викладання в Києво-Могилянській академії на російську мову;
1736 р. -- Київський митрополит Є, Миславський наказав, аби в усіх церквах дяки та священики читали молитви і правили службу Божу «голосомь, свойственньвюм російському наречію». Те саме було заведено й у школах України;
1862 р. - Закриття українських недільних шкіл -- безоплатних для навчання дорослих;
1863 р. -- Циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії П. Валуєва про заборону видавати підручники, літературу та книги релігійного змісту українською мовою, якої «не бьтмо, нет и бьгть не может»;
1364 р. -- Статут про початкову школу: навчання проводити лише російською мовоїо;
1876 р. -- Указ Олександра ІП (Емський указ) про заборону ввозу до імперії будь-яких книжок і брошур «малоросійським наріччям», друкування оригінальних творів і перекладів, сценічних вистав, чи-
МОВА --
- - - - - щу сли
о
нні а
тання й друкування текстів до нот українською мового;
І331 р. -- Заборона викладання в народних школах та виголошення церковних проповідей україиського мовою;
1884 р. -- Заборона українських театральних вистав у всіх губерніях Малоросії;
1392 р. -- Заборона перекладати твори з російської мови на українську;
1895 р. -- Головне управління у справах друку заборонило видавати українською мовою дитячу літературу;
1903 р. -- Указом Сенату Російської імперії українська мовна культура й освітня діяльність оголошені шкідливими, бо «можуть викликати наслідки, що загрожують спокоєві та безпеці імперії»;
1914 р.-- Заборона в окупованій російською армією Галичині та Буковині друкування книг, газет і журналів українською мовою, розгром товариства «Просвіта», гоніння на Українську церкву;
1933 р. -- Постанова «Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР»;
19538 р. -- Положення про вивчення другої мови (тобто української) «за бажанням учнів та батьків»;
19738 р. -- Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо дальшого вдосконалення вивчення й викладання російської мови в союзних республіках»:
1933 р. -- Постанова «Про додаткові заходи по покращенню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» (див. В. Іванишин, Я. Радевич- Винницький. Мова і нація. «Відродження» -- Дрогобич, 1994р., с. 23- 29);
А в 1995 р. радник Президента України, доктор фізико-математичних наук В. Гриньов наполягає, щоб російська мова була державною нарівні з українською, що є новим єзуїтським методом лінгвоциду української мови.
Ця хронологія лінгвоциду, а та- КОЖ СВІТОВИЙ ДОСВІД ОДНОЗНачнОоО свіІДЧаТЬ, ЩО ЄДИНИМ НнадіЙНниМ | цивіЛІЗОВаним методом боротьби з ним є державність мови та нації, шо и прагиес сьогодні узаконити Україна.
І останній погляд В. Гриньова на Україу як нову -- відносини України га Росії. І знову вже вкотре В. Гриньов на все дивиться не як науковець, політик, нарешті -- просто громадянин держави, яка його годує, дає всі блага, аяк космополіт, Ніхто не заперечує доцільність зв'язків із Росією, але яких? Передусім необхідно враховувати сумне минуле 1 ити лише на різноправни зв'язки. Не потрібно акцентувати увагу на залежність України від Росії, від й ринків збуту, джерел
ня зон ЖЖ
и и п т и
сировини, замовчуючи при цьому, шо втакти же мірі залежна й Росія віл Україи. Не потрібно замовчувати, шо ця «братська держава» сьогодні продає нам І тону пального за 120 дол., тоді Коли в себе за 80-90. За нашу сталь пропонує ціну, яка нижча п собівартості. І все це на фоні важкого еконоОміІЧНОГО и Технологічного стану в нафтопереробній та металургпійніЙ промисловості, без яких
Україна приречена на загибель. Сюди ж додається й політичний шантаж із розподілом Чорноморського флоту.
Сумнівна ідея автора й щодо вхол-
ження України повноправним чле-
ном у СНД, бояк випливає з проектів законодавчих актів щодо партнерства країни, то там суперпартнером буде Росія. І до речі, вона цього не приховує й не збирається поступитися навіть найменшим, Ї врешті-решт, за логікою В. Гриньова, важливою умовою співробітництва та взаємодії України з Росією мусить бути врахування уроків минулого й сучасного а не їх вихваляння.
Важаємо за необхідне відзначити, що ми свідОмОоО не зупинялися детально на проблемах економіки та національної безпеки України, оскільки автор приділив імдуже мало уваги, а найголовніше, розглядає їх занадто тривіально:
Підсумовуючи наш аналіз поглядів В. Гриньова на Україну як нову державу, змушені констатувати, що:
І) автор, як учений, у своїх викладках послуговується не фактами, а гаслами та нічим не підкріпленими твердженнями, що є неприпустимим;
2) логіка викладу автором матеріалу позбавлена простоти, ясноті, наукового обгрунтування та елементарної історичної правди;
3) радник Президента й будівничий України, яким автор себе вважає на жаль, не мислить по-державницькому в проблемах розвитку українського народу, його мови та культури. Адже наведені вище факти свідчать, що українська мова та куль-
тура потребують сьогодні захисту та
підтримки держави, без чого безповоротно загинуть, а автор вболіває за розквіт ІНШОЇ мови та культури. Щодо ростиської мови та культури, то вони розвивались т розвиваються як у своїй
етнічнІЙ державі, так і внас, і ніщо їм
не загрожує;
4) автор є космополітом, а не громадянином І будівничим України, яким повинен бути, а тому 1 його погляди є антинародні, антидержавні для долі України.
НАРОДНІ ДЕПУТАТИ ВР
Р. Безсмертний, Л. Горохівський;
Л.Глухівський, Г, Дем'ян, Т, Княк,
Л, Лук'яненко, П. Мовчан, П.Осадчук, Є Пронюк, П.Швидкий,
І. ГОхновський, В. Яворівський, І. Драч -- голова Конгресу української інтелігенції А.Бурячок -- доктор філологічних наук, професор І.Принц -- канд. екон. на ук, ст. н. с. Інституту економіки НАНУ
нні ца о
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
витягнена вздовж тіла, Права лежить на грудях. На сорочці нижче пояса видніються закривавлені сліди від куль. На правій скроні обпалене волосся І на щоці
з р ЕН Р НН ПАНИ РЕ ЧЕ с
на Льонського, Лише у Львові непомітно для німців вдалося втекти з ув'язнення сотников! Шухоевичу
Гестапо знало, хто вислизнув з його рук, тому залучило
пн о і і ляже 0 рр рр рання з ЕР ви РР ще - -ем - ши
неселення у віДдстТОЮВАаННІ своїх імперських інтересів
но знала меж
. Терористична, гнобитольська політика НІМ ФК
ьо ол і ки і, кан РР - - ра тів ро р закін 0 о РИ чи, -
- і». - - - ру П- : м : ній 0. -- - г - ; ж РЕНІ - чі; - ій -- | і -
| | - «о. шій У -- ь б а . - . М ке -- - | | | ї , -тм . зм Че -
яю пот їі ем Сучасники Кк ; Ж ; оо ьо а ему гарно енілаці що він був душею товариства. Гарно грав на фортеп'яно і оку" ОГО незла поші катівень, зга "косі атниця Галина Дидик, пройшовши крізь пекло режи Ром: дувала на сторінках часопису є | ла ие ми були в Львові улюдей б еу Дзвін», числа 9-10 за 1992 р.: «Один раз - заграв. Пам'ятаю де зута фФортепт'яно. Тоді, здається, він останній раз ужитті бі Мелодія Гріга ндуну зад сова Рленооули рідкісні хвилини». г гранат і снарядів, гоТориювуьсу душі над сухим тріском автоматних черг та вибухами Укр його життя, якби лихі сусі бе о нього. Фортеп'янна музика могла б заповнити все вою Шухевичу і типовій на а по чн кити так, як того хотілося Романові наш сталітти. ! часи українській людині першої половини двадцятого най Иого їм" ї , - - - | шо! СУзнеАЖий зебачаіа сорок п'ять років трагічної української історії було прокляте, іно моральні ака ане г затоптане в глину суспільного безпам'ятства. Ідейно- Шу» Ркаля рогова резраю тих, хто тепер називає загони воїнів Чеченії незаконними жа о тезрац еоіиици ями, тоді коли створені всі умови для російських урядових військ у - секрніро забір у краю горян, щоб вести себе як законні бандформування, обзивали ри ких, як він, бандитами, горлорізами. Душогубна система попередні за нав десятиліть з борців за визволення і; РСУРНХ РОКІВ мих 2 и і 2 укратнського народу з колоніального ярма робил ворогів народу», клеїла їм ярлики запроданців, прислужникі - 5 да поневолювачів, пізніше -- шпигунів мі в, прислужників у фашистських ріві гунів міжнародного імперіалізму і т.п. Всеробилося того, щоб замаскувати загарбницьку політику й насил і дії реє імперіалізм який нині : ; і ЬНИЦЬКІ ДІЇ російського вок неба у, і, до речі, знову піднімає голову, погрозливо й злобно році рюється в бік незалежної України, вдається до економічного й політичного і шантажу. Все робилося (ї тепер певними політичними колами робиться), щоб ре Рир РИ з народної пам'яті національно-визвольну ідею, а в голови наступних зац Р: пре зле ба Ар дім її занего аби Україна ніколи не вирвалася з «братніх», смертельно і тя виживання нації обіймів північного сусіда. У Слава Богу, історія розпоряджається інакше. б МЕЛОДІ або РОЗДУМИ ПРО - прі зн ВИСОКУ ДОЛЮ РОМАНА ШУХЕВИЧА - зн: КОЇ єд же в наш час повертається ім'я Романа Запікся струмок крові...» | в цьому ж спогаді, трохи весь поліційний апарат до мого розшуків (Степан У Шухевича, зодовнекемандувазча Української далі: «Спазми стискають горло, але стримуюсь, Щоб Мечник, «У вирі воєнного ЛИХОЛІТТЯ») Далі -- слибоке о Повстанчої Армії (УПА), щоб посісти гідне Незаплакати. Щоб вони всі тут не побачили моїх сліз, підпілля, збройна боротьба проти ітлерівців аколив ан місцев Пантеоні борців засамостійнусоборну ітуттаки відчуваю своєрідну радість: не дався живим.» край прийшли «другі совіти»! оч боротьба Ра - Українську Державу. Моторошна! подробиця. Навіть якби ми не знали окупаційного сталінського режиму! Всіма пат ааеди - Навіть сучасна інтелігенція мало що знає про нині того, що робилося в сталінських катівнях, можна засобами і методами. Компромісів не могло бути. як на нього. було б то уявити, зауваживши в спогад) сина, ЩО |знімцями, тому що Роман Шухевич І мого соратникі ае народився Роман Шухевич 1907 Ю.В Галичині. побачив мертвого батька, неприродну «своєрідну виступали за самостійну Україну, а радянська ві Прожив 43 роки, з яких 27, переважна частина життя, радість: не дався живим.» Жах. тоталітарна система -- проти. Склалася була така повністю віддана революційній і збройній боротьбі за Нарешті вже оприлюднено багато документів, самаситуація, як допіру в чеченії, де регулярна армія З волю України. В розпалі цієї боротьби, 1944-1950Ор.р., чимало живих свідчень учасників тих далеких, героїчних Росії чинить розбій, знищує десятки тисяч мирних Ж він -- Голова Бюро Проводу Організації Українських | трагічних подій, зокрема в книжках українця в Париж! жителів (між іншим не лише чеченців, а й росіян), ча Націоналістів (ОУН), Головний Командир УПА (спочатку професора Володимира Косика «Україна і Німеччина змітає з лиця землі міста села, румнує лікарні, шкои аг як підполковник, аз 1946 р.--генерал Тарас Чупринка). Під час другої світової війни» (переклав Р. Осадчук), дитячі садки (разом з дітьми), а воїнів, які захищають | Був обраний Головою Генерального Секретаріату росіянина в Івано-Франківську, сумлінного дослідника з рідну землю, відстоюють свободу свого народ) о Української Головної Визвольної Ради (УГВР), обіймав національно-визвольних змагань Геннадія Бурнашова обзивають бандитами и "бандФОрмуваннями» сторіч рі пост Головного Секретаря Військових Справ, «Полководець УПА», До слова, в останній книжці повторюється ВІ прибравши собі псевдо Роман Лозовський. більше половини тексту займають авторитетн! Тим дивним людям, хто досі, всупереч Фактам ! о В роки воєнного лихоліття йому випало воювати на документи, спогади чи доречні посилання на них Усе документальним свідченням, в межах нав'язаних Я два фронти -- проти гітлерівських загарбників і проти поступово прояснюється, стає на свої місця. сталінських уявлень про боротьбу УПА вперто повторює ї сталінських поневолювачів рідної землі. Ще до війниши ринагідно, що батальйон є« Нахтігаль» з чужого голосу, що українські націоналісти діяли на ос ого переслідувала польська окупаційна влада («Соловей») начолізсотником Р. Шухевичем, користь зовнішніх сил, варто прочитати хоча О таємну г «ГОСТИННО» Надавала притулок у своїх тюрмах. Під час сформований З українців у складі німецької службову інструкцію для німецьких окупантів України, с війни його арештовували німецькі фашисти, але він армії, немає жодного відношення до розстрілів | де сказано: «Наші вороги комуністи бандерівці ді тікав з-під варти. Після війни, в тривожні сорокові мирного населення і знищення ніби-то в партизани Потенційно найнебезпечніші -- бандерівці ТЕ роки, заним полювали беріївські енкаведистив супрязі перші дні окупації великої групи львівської інтелігенції. За всяку ціну знищувати: Це ж таки підтверджують п, із тисячами своїх нишпорок і сексотів, але до пори, до Це зробили заплічних справ майстри з сталінськотаємні донесення гітлерівців із зайнятих ними р часу вони були безсилі здобутися підступної мети. беріївського енкаведе, як і варварське вигублення територій: «. В Західній Україні (Волинь, Поділля), - я Геній підпільних маневрів спирався на широку перед відсгупом Червоної Армії! тисяч і тисяч в'язнів читаємо в одному з таких документів 1942 р, -- серед ТІ підтримку народу, маючи відданих спільників, виходив радянських тюрем. Плькиу Львові, самоорі, Станіславі різних етнічних груп український націоналізм повинен г із неймовірних колізій і вершив далі свою безнастанну З 22 по 29 червня 1941 р. загинуло 10 тис. чол. ав розцінюватися як найсильніша політична течія. Рух г визвольну місію. Рівному й Луцьку «визволителі» на прощання Бандери, найбільш активним ! найважливіший з УСІХ пі 5 березня 1950 р.в селі Білогорща неподалік від влаштували без судуї слідства масове вбивство ще 5 націоналістичних груп, став організацією головним а Львова Роман Шухевич був щільно заблокований на тис. своїх в'язнів з числа місцевих Жителів. чином антинімецькою, нелегальною. .» Інша секретна п конспіративній квартирі. Спробував чинити збройний Батальйон «Нахтігаль», відправлений зі Львована депешав Берлін того ж 1942 р. повідомляла: «.. Групу п опір ворогам. Збагнувши, що виходу немає, пустив східний фронт, незабаром збунтувався, тільки-но стало Бандери завжли треба розглядати як найбільш а собі з пістолета кулю в скроню, чим позбавив ворога відомо, що після проголошення 30 червня 1941 р.Акту | радикальним незалежницький рух... Самерух Бандери Д торжества в помсті. Вражає та обставина, що ПРО відновлення Української Держави птлер' найбільш проявляє озлобленість щодо німців. Він енкаведисти випустили кілька куль в уже мертвого 0 заарештували С. Бандеру та я. Стецька і розгорнули | неодноразово наполягає, що необхідно німців викинути н супротивника -- так вони боялися і ненавиділи Масовий терор проти націоналістів-державників. | геть». Коментарі тут, як мовиться, зам! | - видатного Провідника УПА! Старшини батальйону, керовані Р, Шухевичем, як починаючи З червня-липня 1941 р, тобто з г Син геройського батька, Юрій Шухевич, натой час | ВІДОМО, «Заявили, що вони не підуть на Фронт ! не перших місяців війни, українські націоналяти" о арештант, якого в кайданах привеличеюстина оглядини будуть ані з ким воювати, 00 німці виступають проти державники остаточиЗ аа ся втому. ю своєї жертви, засвідчує в зворушливому спогаді: Української держави». Відносини українських патріотів що З НІМЦЯМИ Ім є по доро вафлі а «Батько лежить в білій вишиваній сорочці, в райтках. З НОВИМИ «визволителями» з'ясувалися остаточно: влада резглядала ар задане зна ж ь Ноги босі, Видно, що його роззули. Бо ноги чисті, не | Веськерівний склад Дружини Українських Націоналісте територі МУРАХ крани , «Якій " | | 4АХ шерів мпоерії ресурсами, продовольстоом! де шевою рооочок забруднені. Сорочка розщіплена. На грудях спустився було «заарештовано ПІД наглядом ніМецьк ОФІЦ р | р І У | порора занені зоре місцевого С ланцюжок з медальйончиком Богоматері. Ліва рука відправлено до Львова, кинуто В гестапівську тюрму силою, тому жорстокість мим я ади й :
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
лово ПРОСВІТИ
окупантів о україні довела тільки до поглиблення й поширення Соротьом українського народу, -- відзначав Роман Шухевич, -- український народ, український визвольний рух, шу каючи нових шляхів, прямував, як | прямує заажди, ДО ОДнНІЄ |ИТОІЖМети -- до побудови Української Самостійної Соборної Держави.»
Парадоксально, але факт: теперішня незалежна Україна на офіційному рівні досі не визнала УПА воюючою стороною у минуліи Війні ТОДІ виходить, що наша Батьківщина ще не повністю самостина, або її найвищі державні чинники, певно, на догоду сталіністам ішовінІсТам-великодержавникам зумисно чи мимоволі ігнорують доведену історичну правду: такі, як Роман Шухевич, віддали життя за незалежність України Кому це вигідно? Лише політичним силам в Україні та за пп межами, яю ведуть цілеспрямовану підривну роботу проти державно: незалежності України, нав язуютьнам різні варіанти повернення в тоталітарне минуле чи входження в економічний, віЙйСЬКкКОВИЙ |і політичний союз з РОСІЄЮ, ЩО в суті своїй є бсівнозначним, згубним для нашої держави
Є ще один аспект цієї проблеми: невизнання УПА воюючою стороною дає змогу антиукраїнським силам маніпулювати свідОомІСТЮ нетямущих людей (а їх багато), нацьковувати схід г південь проти заходу України, залякувати обивателів зловісними міфами про західнякіІв--"запроданців», бандерівців-«бандитів». Такчитнакше така політика! пропагандистська робота, яку ведуть у нас насамперед комуністи й соціалісти, а ззовні -- шовінІСТИ-Великодержавники, різні жіріновські, затуліни, бабуріни, лисенки вкупі з російськими засобами масової інформації, професйними брехунами з першого каналу телебачення Останкіно, гальмують процеси національного примирення, консолідації українського суспільства. | знову ж таки ще одне коло замикається: на фоні системної економічної кризи і соціальної незахищеності значної частини населення така політика «грає» на користь апологетів відновлення «тюрми народів» -- єдино! неподільної імперії з центром у Москві.
Самостійна Україна була метою життя Романа Шухевича. До боротьби за неї він готувався з юних літ, гартуючи тіло своє інаповнюючи, загострюючи розум. В 16 років хлопець стає членом Української Військової Організації (УВО), бере участь у пластовому русі, захоплюється спортом, причому грунтовно займається багатьма його видами, що й доказав 1923 р. в Запорізьких іграх, здобувши кілька призових місць. Він замолоду опановує мови давньогрецьку, латинську, польську, згодом добре володіє німецькою, знає англійську. Привчається до надбань української І світової! культури, блискуче грає на фортеп'яно, пізнає тонку душу скрипки. Він грунтовно вивчає військову Справу вдома і за кордоном. Набуває фаху інженера. | все це комплексний, добре продуманий | організованими процес творення самого себеяк людини. Фахівця, інтелектуала, справжнього інтелігента Виходець із «провідної верстви», як мовилося колись проінтелігенцію в українському суспільстві, він роками готувався для того, щоб за собою повести багатьох. Щось малувато бачимо серед нас таких людей, ана рольгетьманів претендує багато атаманів і атаманчиків.
Роман Шухевич -- велика постать в українській історі, що появилася закономірно, сформувалася на духовних, інтелектуальних, звичаєвих засадах і традиціях знаменитого священицького роду Шухевичів Понад сто років тому цей рід бере свій початок з села Раковець на Городенщині, від пароха Євстахія, син якого Йосип пізніше посів парохію в сусідньому селі Тишківці. В роду Романа Шухевича були священики, письменники, етнографи, правники. Попередникам головнокомандуючого УПА в родоводі належать переклади творів Вергілія, Гомера, Вальтера Скотта, власні оригінальні твори художньої літератури, прихильно оцінені ще Іваном Франком Третій в роду доктор Володимир залишається досІінеперевершеним автором знаменитого п'ятитомного етнографічного досліІДЖення «Гуцульщина»
Провідна верства українського суспільства народила великого сина України Романа Шухевича, який, певно, міг бистати уславленим маєстро по класу гри на фортеп'яно і скрипці, але в силу історичних обставин взяв до рук інші інСтрументи ..по класу автомататгранати, ніколине перестаючи бути людиною високої внутрішньої культури. Він гнівався коли иому, траплялося, підсОовували кращий шматок -- ділився з воїнами, як благородний князь Святослав, ділив з 8Оїнами один стіл, влягався на спочинок покотом разом з воїнами
Він глибоко знав і любив творчість Тараса Шевченка,
в А С РА нн - і панно нан ши
ОТ НН они
міг під настрій цитувати з пам'яті цілі фрагменти знаменитої поеми «Слово о полку Ігоревім», захоплювався талановитим поетом Грицьком чупринкою, якого більшовики розстріляли в роки громадянської війни за участь у визвольній боротьбі Не випадково у першого взявім'я, авдругого прізвище, щоб у підпіллі на посту головнокомандувачаУПА називатися генерал Тарас Чупринка (до речі, звання генерала иому присвоєне рішенням УГВР).
Роман Шухевич -- саме породження української культури | духовності. Класична освіта, спартанська фізична підготовка, органічна національна культура у сплаві з європейським світорозумінням сформували воїна т провідника воїнів РОмана Шухевича, що означає для нас: Українська незалежна держава народилася спершу у світлих головах передових мужів нації, лицарів грядущоїт свободи. Вона була створена передовсім у царстві духа, а далі відвойовувалася у важких битвах. Закономірно, що в нових суспільно-політичних умовах саме українські письменники першими стали на передньому краї боротьби за незалежність України, і вони, перші бунтарі в системі тоталітаризму, знайшли підтримку народну.
Отож тепер, коли державні чинники покинули напризволяще в джунглях фіктивного ринку українське книговидання і пресу, творчі спілки, загалом українську культуру, та ще й збираються впровадити в державі російську мову як офіційну, то мимоволі знову зріс духовний бунт. Хочеться спитати деяких радників Президента України: - Чомунині, внезалежній Україні, віІДСТОронюЮєтТьЬСся українська культура від державотворчої сфери, від формування національної самосвідомості? За чиїм сценарієм впливові особи «наверху» розгортають будівництво нової України ... без України?
УрокиР. Шухевича, які мусимо засвоїти, стосуються нетільки політичних, державотворчих, культурологічних проблем, що потребують розв'язання. У них є також аспекти морально-етичні.
Обставини підірвали здоров'я Провідника УПА в краю, серце вже не витримувало перевантажень | болю втрат, пов'язаних із загибеллю найближчих друзів, соратників, жорстокими репресіями супроти власної родини. Йому пропонували виїхати за кордон -- Відмовився, щоб не зрадити втечею тих, хто прихилився до його самовідданості, незламності, жертовної! віри у Велику Українську Справу.
Роман Шухевич загинув у нерівному двобою, без сумніву, певний того, що життя, покладене на олтар Вітчизни, прожите не марно. Йому випало жити в жорстокий час, перенасичений жорстокими методами боротьби пітина смерть за святе діло, бути посмертно иого ж убивцями та їхніми правонаступниками оббріханим і опльованим. Сьогодні, в незалежній Україні, ним омріяній і вистражданій, він опинився в ролі упослідженого прохача під офіційними київськими воротами, далеко не Золотими Воротами до свободи | справедливості. Його мертвого, людину-легенду, героя визвольної боротьби за Україну, не пускають до нового Українського Дому. Все ще не пускають.
Природно, за всіма законами елементарної логіки, виникає насамкінець простеньке, але ключове питання: -- То маємо чи не маємо самостійну Україну, за яку боровся Роман Шухевич? Думаю, що маємо, але не Зовсім таку і далеко не в повному обсязі. Вона ще і не сповна самостійна, і не остаточно соборна, і мало демократична. Але ми крок за кроком просуваємося вперед тією дорогою, якою йшли, але не дійшли наші великі попередники, заповівши нам продовжити високу долю
Серед багатьох наших негараздів і бід, певно, головна біда в тому, що там, закермом реальної влади ще зовсім мало духовних спадкоємців Тараса Шевченка ! Тараса Чупринки
Нас мало, Боже мій, нас дуже мало, Замало нас вже більше триста літ. На чім тоді тримається мій СВІТ
| що ж тоді предтеч моїх тримало?!
Скільки б не було, а ми є! Наші лави ростуть і МіцнІЮТЬ. З нами Роман Шухевич | такі, як він Нова історія України пишеться в наш час, а стара переписується наново 32 законами правди | справедливості. Будемо сподіватися, що історія остаточно все поставить на свої МІСЦЯ. Тільки не
забуваймо: історія твориться людьми, а не сама по Собі
Петро ОСАДЧУК, народний депутат України
ПЕРОМ САТИРИКА ... КОТРІ ЩЕ ТИМЧАСОВО
НАЗИВАЮТЬСЯ УКРАЇНЦЯМИ
З усією рішучістю заявляємо |від імені інтернаціонального громадянського Фронту будемо невтомно заявляти: на Україні, на жаль, все ще відбувається українізація. Націоналістичні елементи, скориставшись демократією та проголошенням України суверенною державою, почали на деяких вулицях деяких міст міняти деякі вивіски: чомусь лише російські на українські, хоч давно відомо, що російськомовні вивіски (як |і взагалі російська мова на Україні) є стабілізуючим і безперечно політично-оздоровчим фактором, фактором істиного братерства народів, виявом справжнього інтернаціоналізму.
Чому це українські націоналісти так вчепилися за свою мову і тільки її, а не, наприклад, російську, як то історично склалося на Україні, проголосили державною? Та зрештою, яка різниця пролетаріату, якою мовою написані вивіски на Україні -- російською чи українською (хоча російською, наприклад, звучить більш цивілізованіше), адже головне, аби було сало та ковбаса, аці продукти споживання на обох мовах звучать одинаково. До всього ж заміна вивісок це не тільки значні економічні витрати, це розпалювання нездорових інстинктів молодшого брата проти старшого, затиск громадянсмьких свобод і взагалі -- демократії, топтання прав людини, що є вищим за права т. з. української нації! До всього ж українці забагли захопити всю Україну, щоб і її зробити українською, а неінтернаціональною. Підтим, мовляв, соусом, що французи свого часу захопили Францію, англійці - Англію, пталійці -- Італію, поляки -- Польщу і так далі. Поки що вони здійснюють українізацію лише самої України, але це всього лишетактичний хід, щоб приспати пильність інтернаціоналістів: почнуть з України, а потім захоплять увесь вільний світ!
Варто наголосити, що насильницька українізація розпочалася не сьогодні, а 352 роки тому, коли українські націоналісти живосилом українізували свою першу жертву -- щомно народженого тоді російського державного діяча та дипломата Омеляна Гнатовича, змусивши його взяти собі прізвище не Росіянцев, як того слід було чекати, а Українцев. | після цього акту насильства над собою російської національності ще дехто сміє говорити про якусь нібито віковічну русифікацію України! Схаменіться, панове націоналісти! Де вона та міфічна русифікація, коли на Україні навіть качки чомусь називаються не руськими, як слід було чекати за русифікації, а -- українськими. Всупереч їхній звичайно волі. Як і нещасні гуси, котрі теж силоміць віднесені до української породи, хоч вони по-українському не тямлять навіть гелготаги. Чи, наприклад, безневинні кури, котрі називаються на Україні не радянськими, не інтернаціональними (чи, як тепер-есендівськими), а - українськими. Це ж не що інше, як насильницька українізація курей! Як, між ІНШИМ, І свиней, чиї дві породи -- ряба та біла степова - теж називаються українськими, що попахує махровим націоналізмом! І це при тому, що кожна божа твар у нас вільна і має право на вільне, демократичне самовизначення своєї породи. Тож деякі громадяни бояться із своїми болонками чи пуделями навіть з квартири виходити, щоб рухівці відразу жне оголосили їх болонками чи пуделями української породи! націоналісти -- осідлали - в прямому значенні цього слова, -- навіть коней і на Україні ці нещасні тварини теж оголошені українською породою. | це при тому, що ніякого референдуму як їм називатися (а може, вони інтернаціональної породи?) серед свиней, гусей, курей та коней не проводили. Навіть в Луганську чи в Донецьку. Тож Реарто бити на сполох, бо націоналісти І тоді годні-завтра українізують навіть шовіністів | Тоді демократії та правам людини неодмінно надійде крах!
Про посилення насильницької українізації на Україні свідчать ще и такі факти. В Англії, наприклад, немає міста Англійська, чи в Америці -- Американська, як у Франції - Французька. А ось на Україні є Українка (Київська обл.) та Українська на Донеччині, І сама країна всупереч (підходимо до найголовнішого) своїй істино історичній назві Малоросія, стала чомусь зватися Україною. Ось до чого довели її націоналісти, що геть розперезалися! Ось як вони вже зукраїнізували тиху та покірну Малоросію. Куди дивиться ООН та патріотичне, інтернаціональне людство?
А тому інтернаціональний громадянський фронт, котрий об'єднує всіх чесних інтеранаціоналістів-шовіністів, істинних монархо-комуністичних, валуєвсько-миколаївсько-бекендорфськота ленінсько-сталінсько-жиріновських борців за щастя України (під її, звичайно, історично виправданою назвою Малоросія) врочисто заявляє: нинішнє покоління малоросів і хохлів, котрі ще тимчасово називаються українцями, повинні жити в Малоросії. Адже України ніколи не було, немає бути не може, а була, є і буде Малоросія -- вільна серед Вільних губерній Великої Матушки Росії - з офіційною російськаю мовою і цим треба пишатися, а не панікувати. І в цьому інтернаціональний громадянський Фронт одностайно, з великим трудовим піднесенням та ентузіазмом, в єдиному пориві підтримує увесь нинішній український (а насправді малоросійський) народ, котрий ніколи не бажав | ніколи не бажатиме жити окремо й незалежно, а тільки в якості молодшого братаусвого великого старшого брата. Так переконаний ісам великим старший брат. Тільки, скинувши з себе насильницьку машкару українізації, українці нарешті стануть справжніми малоросами-хохлами і добровільно проголосять двуязичіє, себто на першому етапі російську мову зроблять офіційною і
ТОДІ на так званій Україні запа гує справжній інтернаціоналізм-
комунізм! Валентин ЧЕМЕРИС
Р АЕС ВЕРН нм -чії
Й -- - и -
нн
ен
нь
--б
ке трів розташоване індіанське село Тінхуанако
У
тонн мають на собі
Загадкова й історія інків у Перу. Вони буцім-то
Болівії | ліві, біля озера Тітікака, на висоті 4 тисячі
м ' -ь еірели од нього височать руїни якогось еликого міста. Кам'яні брили вагою до 60-100
ать і сліди надзвичайно стерної обробки. Тут збереглися постаті
З АРХІВНОЇ ТЕКИ
и
грунту підказує, що там колись тривало життя на рівнині, а гори Виникли десь ПІЗНІШО
У старому грецькому написі вказано, що під час загибелі Атлантиди загинуло З тисячі грецьких воїнів, яю, мабуть, належали до окупаційного Війська ПІСЛЯ
відкопали на значній глибині городище, якому
-
Слово ПРОСВІТИ
що там існувало пюдсько житт. КиопІДЧУЄ мн МОЛЮЮОк пеликого ащуро 0 ол и? почор. А циклогічні споруди та читані написи зб ХІМ цео но доклала духобмог о з жу краю із Му то Уюром. Сліди річищі! берогій у міивицініх
пустелях та осолі під намулом ще роз переконують,
бораміни стали порослідупатим пині пуп тТИиноО Ппручни»
бо перемоги, про яку переповідають перекази що тут порівняно недавно простоляламм рівмима, дало ««а/ родатих людей до 8 метрі Ф 1) з , , шпмапотруси й повені стОрЛИ бОє у лиця зомлі. Потужн лено: трів заввишки, витесані з тарогрецькі письменники Гомер ! Геродот - етру | Л - ю; сходи суцільних кам'яних плит шириною 5-7 Стверджують, що предками елінів були каріяни. Те ж павина води з кригою (У Пер'од «моденмінная) етрів. І, як не дивно, - поблизу немає скель, отже, ці Саме обстоюють | римляни Фукідід і Страбон. Нам Прокотилася, маче бурапей; про то, що там існувало рУ// камені було привезено здалеку. відомо, що нинішня грецька абетка постала із | РУНИШе, розповідають пише ВІДКОПЯМ! ПОеМОРм 5 Ча одній із карбованих брил, що належали до давньоатенської завдяки зусиллям архонта Евкліда на Юкатані в Чечен-їці збере пися руїни культових УДІВЛІ храму, виявили напис, що святиня 403 року до Різдва Христа, а попередній алфавіт, СПОРУД мА!В, Де вибито в камені голову горооносого г. споруджувалася начесть суходолу МУ ЗВІДКИ иприйшли розбитий на окремі слова, ув народним переказом У оороданя,. схожогона жила | 10 речі СпиИпоОтовкІПоОгерУСИ сюди поселенці, Сталося це за цариці Моо, володарки чистій мові кара-маїв про загибель материка Му м, називають тих, що МОШІКВУТИ біля Араорату, імоном цію! Ж" юкатанських маїв та її чоловіка Кога, 16 тисяч таким чином, залишився пам'яткою їхніх пращурів про місцовоОСТі. Дуже врожає но зупичамна подіОніСсть між тому Пам'ят і і СЯЧОЛІТЬ землю, з якої вони походять словами давньо-саремоької мовимтими, що ПпоОродоють пре! і ка стародавніх маїв, яка називається » ех | «Літопис у З Платон у свои праці аТимес» повідОМЛЯЄ, ЩО кратна тІЖжЖ ПОНЯТТЯ У МОГІ миуапоний пилці мОНХ, НЛМСТаришої є гу) роана», передає, що цариця їздила на схід зу | Знаю - Аме СОНЦЯ у ги 5 М» складалася з десяти народів. Такої ж думки 1 Центральній Америці у гирлорічки Ніла, щоб відвідати там плем'я маї!в РУ нс пів с | ол які заснували зго Є | | Проклпус «Західна земля мала десять народів». Єдина Майже половинаяпонських слів Олизькі ла амІстом Місто підні КО ВАРУМААВ ТІ державу фараонів. в них розбіжність - це та, що перший вживає стару, 29 кічічмаїв, що жипуть у Гпатомалі мпонець Обюз 71 М гацеалеся Пачаа на п'ять метрів над рівнем традиційну назву, а другий - географічну порокладача може розмовляти а губільцями Моксики, вче що добре видно за піщаною смугою колишнього Для багатьох учених довго залишалося загадкою, ацтеками й мешканцями оєтровій Гапамі і Самоа. Їх СИРИ рега з рештками мушлів у ній. Неподалік виявлено чому на кам'яних фігурах із Юкатану та Гватемали ПОМИЛКОВО Вважають мОМГОЛЯММ, одже вони належить со0 сліди каналу з викладеними каменем схилами, що викарбувано правильний грецький хрест Тількинедавно до полінозійської раєм В них національна омолома | тягнуться попід горами в далечінь. Усе тут нагадувало було помічено, що це основна деталь на царському спромінено сонце на м ході, цей симполп імперни Му кої зображення на глиняній мапі з Тібету. Колись же клейноді імперії Сонця, : той ієрогліф мовою маїв об'єднаних націй давньої дови 7 Південна Америка була рівниною й не мала гірських ЧИТАається. «У-лу-муль» (Приналежне володіння) Наскельні письмена з Ппоєту створджують, Що колоністи східного Му прийшли на терени інди о 7О во г о апо тисячоліть тому чероз Бірму и заснували там над лап імперію, славну своєю ЦИВІЛІЗАЦІЮ й тасмничою 11 иаукою Їхні провідники и колом ги, просупеночисєв на захід, збагатили споїми відкриттями лсгрио, бБапвілом 1 ри Верхній Єгипотї | (Закінчення. Початок див. у минулому чис :/) із загиболлю Му ця імпорія почата уамопадати, и 1 зрада | | 5 пізниішо ною заоолодіти прімці ІцО прирупи сюди 11 Ж пасем, П п каналами кораблі перепливали з одного Я Після другої СВІТОВОЇ спустошеного краю і принесли із со0010 СВОГАВИМАМ ТИ Дні моря в інше . війни в пустелі Техасу санскритську мову. Згодом, здобувши перевагу, жари чн
створили в себе високу культуру. Але це не так. Сюди прийшло плем'я кічі-мая з Гватемали й цілком заволоділо народом Аймара, що жив на тому терені.
дласобронаоякал Вонирозбивали їхні глимнми пилом и, змушували непокірних у пкати до Посту, до у віІДЛОДНИХ 11 монастирях ! переховувантаєм хи тро
80 тисячоліть до Різдва Христа, а також знайшли
рій ? Проте сліди цивілізації ведуть углиб часів, у добу ще до глинянутабличку з планом Потім князь Гватама (бін жо -- Будда), який що дово виникнення гір... Верховода кічі-маїв називався Інка, й иого околиць та роз-юнаком навчався мудрості з наякольських глопичок, аа
Ташування в горах по-
намагався відрОДИТИ КОЛИШНИЮ духопну полим, ало ховань. Коли віднайшли
це ім'я прибрав собі весь народ. Тамтешня держава
чні
існувала пів тисячі літ до приходу іспанців, акі здобули кед лвни Б СРННЙНОЇ ЧА мому на заваді стомо ев парварстиа 1 здичанім им | зі величезні скарби й писані пам'ятки про високо нзкувидовбаних у каналі є " таб резвинієну «Місцеву» культуру. католицькі ченці, ЯКІ печер, що сходилися до МАЇ-ТРИПІЛЬЦІ-УКРАЇНЦІ гочІ Примизли іззавомовниками, визнали документи єрессю спільної зали, а своїм і , ецелили їх. Так самонвони ВЛИТИ в Мексиці та виглядом це кладовище Картина, яку амаліовав Джеймс ЧІорчаорлд, може й Юкатані. Вціліло лише два рукописи: «Літопис броаса» нагадувало масонський дещо прояснити й Історію укратиського маролу - - (В Лондоні) та «Кодекс Кортеса» (в Мадріді). ЗНних ми храм.Устінахбуливньому Дослідники пишуть, що Україна спокомоїку була густо Ій довідуємося про материк Му, його велич ізагибель. ніші, де лежали мумії заселеною, а українців вважали носіями високої - Полковник Фоссет, який подорожував у пралісах велетів до 2,4-2,/ метрів культури. Археологічними роачкої іками допнодено, що НТ; Бразилії між протоками Амазонки, Гуїсу та Талагос, зросту здбайливо підстриженим волоссям, одягиєЄних гам, де нині Київ, ложало ліодно городито, можна 0 пої відкривтам руїни давнього міста. Йомудо рукпотрапила У короткі сорочки й такі шкіряні штани Біла них на | сказати, містотрипільської культури, соби КкопошоОСТтИ при маленька статуєтка з написом на грудях. підлозі лежали трупи якихось звірят (породу досі не тисячроків тому, але ми папалинах «трипілля» пимилеомо при Після нього там побували два англійці, що встановлено). А найдивніше те, що Стіни печер вкриті залишки старих будіволі», які сягають ще далі оо до 10 - | ознайомилися із спорудою моста Шанка, який на скелястою масою на кшалт ТІЄЇ, що утворилася на ГИСЯЧОЛІТЬ. - - висоті коло 60Остіп заввишки, майже не пошкоджений; поверхні землі в НОВІЙ мексиці під час вибуху атомної Найзнаменншио то, ЩО припитькноо миють пироажрую! "и тут же лежить брукований шлях на висаті в 300 стіп. С омом. я аа баб отнічні риси и містить Я Ї Зафчіц АУ дату Й , я : - іа ка ж то раса овних Н ак аких складається сучаснакультура ювемитя омопи . з ивлрла Плетитакож знаитоли ДАОІСТОВеНАХ Дима низького таці ОНЕУ техніки, перебувала на й такі відрубні, що російським архоолог Михайло м ЕЕУЗННИХ ВИЛА жа рарличок - налидем з спа недосяжному рівні культурного розвою, що знала Ростовцев (1870-1952) запропонував для БІЛЬШОЇ прі ЕІЮ ІДЕШ нзіріським Й; очевидно, засвідчуюЮте закони природий уміла користуватися атомноюсилою? чіткості та зрозумілості вживати т оміно «укриїномки торгівельні зв'язки цього краю з Уюром. Чи не була таємнича держава Му джерелом ТОГО культура». й Звідки ж узялися гори на місці колишнього моря? високого пізнання, яке зненацька урвалося І! мого Особливо шкаві нашим вчємимя ким'яні «боби» М Мапа з тібетської збірки, яка зображає землю забрали із собою до могили? Безумовно, секрети Індії степах України. Вони дивуються підкіля бони, адже при дтлантиди, може навести на думку, що разом із та Єгипту -- це лише далекий відсвіт зниклої культури, подібного каменя немаю за гисячі милі» ОД МІСЦЯ Ти ці зникненням цього суходолу в океані утворилася глибока але чи взагалі вона могла колись існувати" розташування, а отже його треба було прититти содЛи гм яма йтуди ринули морські води. Рівень океану знизився, Згадаємо єгипетські піраміди, що їх споруджено 3 лесятьма парами волі До того ж, ш «баби» зи риємі - | а береги материка поширилися й виступили з моря. велетенських, пильно тесаних каменів 15-17 тонн, обличчям на схід, у бік вом! прабатьків шими ми | Так виникли: Амазонська низина, долина МІССІСІПІ й Важкоповірити, що їх перевозили на відстані600 миль прообраз первісног мотер' богині ірічки Святого Лаврентія в Канад), півострів Флорида | піднімали вгору голіруч невільники. Але ще Мистейтвознавшо запжди врожати іму М пе тощо. наймовірніші свідчення арабів, які СсвІДЧАаТЬ, нібито | орнамент трипільшеі перегуюу поя змокоїлммським і» єгипетські будівники підкладали під брили якісь індій вким з Північної Америки. Або чим пояємити, мм і а - папіруси, й камені самі підуймалися в повітря й лягали українські селяни малюють з ілюбки ма великодимия та ІЄРОГЛІФ МАІВ «У-ЛУ-МУЛЬ» на призначене їм місце, Де їх припасовували легким писанкля сває тим /йхрОї пики, притоамимих дли мароюЛу притиском. | маїв, уяких щі орогліфи очмамчали рОЙИін | с! Писана історія Греції починається з 1 104 року до Від старих кельтів нам також залишилися кам яні Наші зимові свята, зокрема мититоти 1 і-ре и І Різдва Христа, від першої Олімпіади. Про походження споруди, які називаються долмени За переказами, Ті ловували образ культу вомия и продюнт ж | і - - грецького народу можна судити за руїнами міст, брили пересували на будівництві з ДОПОМОГОЮ | власти" усім маям Великдані» у ПОВИТИТРИ Є СО не археологічними знахідками та міфами. ритмічної музики, яку виконували жерии-друїди Глк культ брожестиа символом якого СТталу й Р - дрхеолог-аматор Генріх Шліман, розкопуючи Трою, само, із застосуванням телекінетики, складено тесані дкераїнськіій родині ячику митр ш муралу ря | б . | визначив розміщення аж шістьох інших міст, щОЮНУуВали камені 8 1800 тонн у Баалбеку та ЦИКЛОГПІЧНІ будівлі - 0 ОРДЕНИНен грижі | т зір кріт кю , - м | як : | ; | - 2 і та якихось казкових ІСТОТ цоловіком. А За Гритит | добм! Гиигутьомо вим ЖІ | ве В и калодіє збіркою речей ІЗ фена м рей и пРРЄ | у ПИ формі, яка іСсмУує досі й ГНУМИАИМ уморижк тами я У Тінхуанако в Південній Америці та з Трої! зі скарбниці с поселеннях ТНДиаи -ерютих з пналнимілте, ЩОТІЙ Порама. Вони однакові зовні, за формою та розміром. | | бал / Ми комці підлоги фер ечрп зони | ох "г па найбільше нас вражає мистецьки виготовлений | Перед остаиньою катастрофою на контутнтито 50 1 фроував письми а цього давнього напору. ка ги сфінкс із головою птаха, підлисанимй «Відцроя Хроноса | населення заполонило різні землі Вихідці з цих країв | розшифровувай ПУслимоя пат ант перлвціквЙНЯ | з Атлантиди". називалися маями, й приносили вони із собою залишти що то слов'яни | їхні житла ми ой як м | т АостуОСрії, біля Баалбежк стоять руїни якоїсь БбУДІВЛІ, правічних ЗзВИЧЛІВ та рештки амсоко! культури І уми іо РН Ж офіц пря зро й - | М. рі зведеної невідомим народом шо пожлонявся Ссонцеві рухалися колонІЗЯПпТОрм ДРОМА шляхами омо СД! стогкли мо інди - ; - гу ря | ровімвічріююі 0 г | стиль -- корінфський, дуже близсью до на захід. У східному напрямі вбони пицли до йатлантили ЩО ни кормів "м ме | | АР ) | - м зі джено зок ро Уї З ; тт до за РО - низ пеарельий ВАГ Мал даю сагаючи берегів ца мето б ми ТІТУ 21Є, дом. ,я|/У . і г/ грежів. Та величезні камені привезено хтозна дки через Середземнє Море в / уча сіінагопуковінський одинііз майддлям ибо такогр матерхалу в ци» краях немає До резча сучасні Чорного мори де ВЖЕ губилиєся РА УЧИ Уа | фі ло ЛИ, Ж я у з | раеінріюуірнйно греки свою країту називають Елада. тобто земля Як поводять останні знахдим в 24/ ндтф пе М Й "зу й зі з Р. ку Р сония а себе -- елінами синами сонця. Півноч ної дмерижи | АгаЗзОна реа лк і РР - 2 пи жІРАМИ " Минсла Й УДРИ м ма дуже високому пагорбі, розкопано Невада. ПОВ Мексика), тут були Густо Зекомотем Р занадтоньсаньіимн - ої культури Але залягання шарів простори, що їх спустошили природні катаклізми. 1є -- «іо ат ЗТ рути я
А -
ВЕРНІСАЯ ПРОСВІТ Й»
ПСВІТИ
- ч- Р С Р
"АЛИНА НОВАКІВСЬКА
«9 ПРОСТО Фу МОБЛЮ ШИТИ НЯ СВІТІ»
Серед хороших 1 різних виставок, з якими мали змогу познайомитися л юбителі вернасажів у Києві 1 Львові, увагу преси привернула виставка Галини Новаківської. Страва ме а тому, що художниця приїхала з Канади, ї її роботи дають змогу ще раз відчути велику красу 1 силу ностальгії: є ЯКИЙСЬ «секрет», що криється за полотнами, створює певни ц настрій при їх спогляданті 1 залишає по собі спогади надовго. Любов Голота зустрілася з Галиною Новаківською 1 пропонує читачам прилучитися до їдньої
ПЕ Р с РР ни РАН зання сін
розмови.
л - Ви вибрали для виставки картинти, які дважаєте найбільш характерними?
йо -- Не конче. Тому що пересилка обмежує мене Скажімо, я створила таку серио «Наше минуле», а
привезла лише кілька робіт" «Степова баба», «Тритільська культура», «Канадійське жито» |
л - Ви називаєте саме ті роботи, які викликали в жене певні роздуми 1 я 6 хотіла з вами про них поговорити. А почнемо з «Осіннього настрою» в якому я розгледіла Ваш автотортрет...
Н С Так але я не думаю, що це автопортрет. Я не думала малювати автопортрет, я думала малювати осінь, видко я є така осіння пані, під зиму вже.
Л. - Просто мені здається, що то один 1з найпомітнішит жіночих автотортлрєтів, які меті доводилось бачити. Для мене жінка -- це настрій, ана виставці демонструються кілька жіночих образів - р я відчуваю стільки ж настроїв; жінка супроводжується настроями не миттєвими, а, скажімо так, етапними.. Я не хочу зводити Вашу творчість 1 наше інтерв'ю тільки до жіночої теми, точа вона загзмпонує багатьом, ї не тяильки жінкам...
Н. -- -тема материнства, «Тихе щастя»..
л.-- Отже, від настроїв, в1д природи, від людини виприроді, ви перейшли до осмжислентя культури, представником якої ви є.
Н.-- Я б почала з картини «Степова баба» -- бо то щось давнє, наше і я собі думала: ну хто так добре бачив, крім неї, минуле, ті напади татарські, печеніжські, той вогонь яким Україна горить. Саме вона найбільше знає про той час, -- предкнязівський, козацький. Моя думка прямувала в Україну 1 я брала теми з давніх, князівських часів. Я не входжу в політику, бо я того не люблю, а княжа доба -- то є таки княжа доба, могутня, прекрасна! Так що
я-Малювала і «Слово о полку Ігоревім», і «Плач Ярославни», навіть є «Срібна гривня Володимирська», -- на жаль я не змогла їх привезти. То все одна серія -- «Наше
минуле», я до неї постійно вертаю
Другий напрям -- то є життя довкола мене, щоденне, прекрасне.
Л. - Життя вам давало багатший матерлал. Ви, як художник, починали...?
Н.-- в Польщі, в Кракові. Я дуже люблю людей. І придивляюсь, як люди говорять, як спілкуються. Я маю ЦІЛИЙ цикл «Розмова», -- розмова через телефон, розмова трьох жінок, розмова старших панів, які політикують.- А третій напрям -- то композиції, натюрморти, квіти -- це серія, яку я дуже люблю, яку люди дуже люблять і охоче купують. А ще ікони -- я ними вінчаю всіх в Торонто і всіх в Онтаріо. Я боюсь свої ікони показувати, бо знаю, що ви тут маєте такі чудові ікони..
Л. - На виставці представлено три ваших ікони 1в6о0нчи дуже цікаві за виконанням. Це довільні фантази, чи ви орієнтуєтесь на відомі зразки?
Н.-- Я орієнтуюсь на візантійський уклад ікони. То не є баррокові ікони, де прекрасна жінка з малим дитятком, я вже навіть назву їм дала -- релігійний живопис, а не ІКОНИ, бо на іконах має бути грунт інакший, інакші фарби.
галі, є ціла своя метода, а я їх малюю по малярськи, але все-таки в них є візантійська традиція, візантійський уклад, я переважно малюю Богородицю з дитям, тому що-то для мене є найвище -- материнство.
Я привезла сюди три картини релігійні, і всі вони крізь призму мого бачення перейшли, бачення життя, бачення людини в ньому-.
Ло - Ви бували в різних містах, ви прожили 1 прожуваєте таке насичене життя, 1 ви сказали, що, передовсім, квіти, жінки, люди, іт спілкування диктували вам теми. А міста 1 місця, де ви жили?
НО -- Вони дають мені теми, але я не перебуваю в тій урбаністиці, в тих будівлях, я не замикаюсь в них. В моїх роботах і є місце дії, але, водночас, там буквального нема. Для людей вони є реальні, бо люди потребують якогось сюжету. Я працювала в абстракті, мені дуже це імпонувало В 60-х роках канадійський живопис мав напрям абстрактний, але те дуже скоро перейшло. На зміну прийшов такий магічний реалізм, де відкидалось все непотрібне, а лишалось щось, що є вже конечне, детальне, що підкреслює дану річ. Наприклад, купіль: то не
вбрання людини чи рушники, а тіло над водою, під водою, гра світла -- 1 це давало сильне враження.
Ми були з чоловіком в Марокко. Гаряча червона земля, люди живуть в підкопаних хатках (землянках). Яна те надивилась, приїхала і намалювала кілька тих краєвидів. Цікаво було, чи люди то зрозуміють? І вони відчули, впізнали, хоч я не давала правдивої перспективи в глибину, тільки натяками малювала. Або, коли я була в Україні, я собі робила замальовки, в Тернополі багато малювала, -- там маю родину. Тоді я з того писала картини, робила виставку 1 все продала-бо то сентимент, то Україна, 1 ліоди віддалені від свосі землі, того потребували..
Л. - І все ж таки, художник, який би він самобутній не був, має школу 1ї має взірці для наслідування...
Н. -- Коли ми вчилися в Кракові, всього було багато, живопис ділився на багато напрямків, ми мали сильний контакт із Заходом. Ми йшли в імпресіоністичному напрямку. До того ж, кожний шукав себе, я перейшла всі
стилі 1 то свідомо, скажімо, -- мене захопив кубізм. То було чудово, -- попрацювала в тому, кілька картин намалювала, -- е ні, то не моє. Щось інше треба! Був
сюрреалізм, - - вив ньому могли дещо сказати, то є спосіб найбільше висловити думок своїх Тоді дійшла до абстракту, з абстракту перейшла вже в експресивний світ. І, звичайно, треба знати художників. Знаю Новаківського, знаю Труша, -- тих західно-українських митців, ЯКІ навчали в академії в Кракові, та традиція лишилась, і я до них близька. Я не чулася в Кракові відділеною від України.
Я все життя захоплена Ван Гогом, бо він є кольорист прекрасний.
Л. - Ваша канадська серія, -- якийсь етат вашого життєвого шляху? Історія Канади, історія українських поселенців в Канаді -- вони були об'єктом вашого художнього зацікавлення?
Н.-- Правдиво, - ні, бо я не чуюся шалено зв'язаною з тою групою людей, яка там є. Я ім співчуваю, бо вони прийшли з різних околиць, їх просто приманювали, вони їхали на обман, сподіваючись що там буде чудова земля, але ж вони приїхали на кущі, на ліси, на багна. Вони не знали як до того взятися, не мали приладдя, власне, були неграмотними 1 безкультурними, не були й народними митцями, -- але кожний із свого села щось привіз -- один приїхав з кожухом, а друга з вишивкою... Як була виставка до 100-ліття нашого поселення, то я трохи більше увійшла в усе те, традиція якась була, але то традиція чогось такого бідного 1 такого нез'ясованого. І воно в тій нужді таке дике було часами. Ї я подумала -- ні, я такого коріння не маю, мене виховали цілком інакше. Я знаю, що була Київська Русь, що була могутня країна, іце-- моє Алеяспівчуваю тим людям. Їх діти дуже скоро гпшли у все канадське, їх діти тепер є на добрих становищах, спочатку до українського всього здалека стояли, тепер всі навчилися говорити по українському, пхають дітей до українських шкіл і є помічні нам, Вони дуже ї дуже тепер є українці, хоч українські традиції підтримували в Канаді не поселенці, а еміграція.
Л. -- Мені здається, що митецька людина, живучи 6 дгасторі, не може дістати повного розквіту, повнот реалізації в слові чи в малярстві, вона мусить
все ж таки знати ту культуру, на яку вона виведена... Н. -- Так, ти вклоняєшся тій культурі, в якій живеш,
бо їй неможливо не вклонитись. Як ми почали примушувати дітей, щоб не йшли в чужинецьку культуру, щоб не одружувались з чужинцями, бо розгубимось, то вони спочатку давалися, а потім навіть моя дочка мені сказала: «--Мамо, я мушу щось любити, я не можу любити тільки того Дніпра, якого я ніколи не бачила. Як тут є така чудова природа, я мушу тп любити, тоді я буду 1 тамте любити». Вона вийшла заміж за українця, який страшенно всім цікавиться. А їхні діти -- то ми дбаємо, щоб мали дуже добру освіту, тоді будуть потрібні і тут,і том. А я не знаю, коли плакати, бо щось українське зворушить мене до сліз | щось канадське також.. Як виступала та паша Баюл, то кожна українська хата сиділа, як приліплена до телевілора, всі плакали, То є та ностальгія,
о тн 4 аг
то є той довгий час, де ми вічно спогадами жили. Але | | ||| неможливо оминути Заходу. І для мене важливо, щояне
замкнулася в етнічному малярстві... ро
Л. - Так. Але ви намалювали картину «Канадське | |||
ки
жито», | і Н. -яз То не є тільки канадське, а але й наше. | ружа Л.- Іви передали дух, ауру того жита. Хлібний
дух і філософію людини у ставленні до цієї рослини. | | |/4/
Навіть новою технікою написано. 8480 Н. --. Я не хотіла там лишати нічого, ані неба, ані
краєвиду, ані доріжки -- нічого. Перші поселен
пікреслювали, що то вони привезли жито в тих вузлич
ках -- можливо, то «Жито» з тих вузличків. В Канаді, я
поїхати в ті села Саскачевану, то ви зустрінете село
Україна, Комарно, -- самі українські назви. Стоїть, якась
завалена церква 1 одна хата, і більше нічого, і то є село.
Так що їм хотілося щось десь позначити Україною -- тим
людям, що з Комарна, наприклад приїхали. Ось звідки те
«Канадійське жито»..
Л. - Наші мистецтвознавці говорять, що українські художники, особливо молоді, дуже потпулярні за кордоном. Багато робіт зараз продається за кордон. До цього спонукає, скажімо, не найкращий рівень життя. Як ці роботи вписуються, в масив канадійської малярської культури?
Н.-- Я би сказала, що тепер наступив друтий період визнання їхнього. Перший був, коли те все масово в'їхало. Художники були погано зорієнтовані, знали тільки, що люди мають багато грошей 1 все купують, -- але в нас ніхто так дуже тисячами не кидає. Як картина підходила попід тисячу і була справді вартісна -- то вона пішла, а далі то вже трудно. Першими були дуже добрі митці. Гуменюк, Марчук, з його «пльонтанізмами» - Мав у нас цікаву виставку. Гуменюк -- він більше монументальний. Потому був Остафійчук, він дуже добрий графік.
Нині молоді художники приїздять, вони є дуже авангардні, але ж вони повторюють те, що було в нас в 40-х роках. Нью-Иоркська школа мала ті течії, такі самі абстракти, недокінчена форма, розірвана форма- Є і добрі речі, але на загал -- навала посередніх речей і люди трохи зменшили купування, напхавши свої хати, Потім почали привозити прикладне мистецтво. Це вже менше йде.
Цікаво ось що: в нас було мало тематичних картин. В нас картина мала бути цікавою для ока, де розпрацьована площа по-мистецьки, мусила мати технічні, кольористичні, композиційні вартості. А тут кидається у вічі дуже сильна тема 1 не раз за нею можна сховати недоліки. Наприклад, тема «материнство»: картина кольористично не дотягає чи ще якось, але то є «материнство» | зворушена людина те купує.
В кожному разі, все дуже гарно з мистецького боку -- все ж таки наша діаспора -- то така замкнена група людей. Ми всі себе знаємо. Ми створили «Пласт», різні організації, галереї, Є наші лікарі, нашт банки, наше все. В товариському житті -- ви всюди і всюди стрічаєте тих самих людей. В Торонто в КУМФ кожної неділі є якесь відкриття о пів на четверту (КУМФ -- Канадсько- Українська мистецька фундація). А тепер, як хтось притхав з України, то десь його просять, десь його возять, вже трохи ширше спілкування, а спочатку були вічно ті самі. Ї тепер ми входимо більше в канадське життя, хоч українство ми тримаєм.
Л. -- Які ваші враження нині, адже ви вже не вперше до нас приїжджеєте?
Н. Так, але тепер то вже цілком інакше Бо колись показували мені тільки те, що можна показати, А тепер я Є між людьми.
Л. Ви часто закохуєтесь? Я маю на увазі закоханість як стан душі.
Н. О, в мене той стан міг бути дуже часто. Ви захоплюєтесь ліодиною, бо вона щось випромінює добре і ясне, те недовго лишається з вами. Бо, навіть в такому поважному вщі, я з одними буду говорити довго і приємно, а є зануди такі, що не хочу на них дивитись. Але я постійно закохана!
Л.-- Дай Боже, щоб Вас цей стан пе полишав. Н.-- Я просто дуже любліо жити на світі.
", се РИ змі
3 йі б о і р - б "її ГК - з - , й мі ПЕ Р її вай з о -- ' чк М б "а 5 . - "м Г й ' ї ч - й й і " й ч, - чу В ч- Ме - й Р " ї т - ПР РР фінти" і ті шини ст г в"Ю і Гай , - і чі сов з т і, і , "и РА, пе і в еба 5 - й а я Р - М да - ПР з - С їй ії і - Й а -'й - - "є й - - -оо'яє й ? - і - Р: ї ї -. і, реє а ою я мод.» КАР ізо" і Р |" Р Ї й рі з т - Я РУ, Р - - Ру 7 і з я - й - " ПР рве ж, -
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
зо. духовності, науки, - яктекономіки, - зміниться на краще. Недавній Конгрес
" й чол » я " Рух Мі? чі . -
Р ЕЕ
ля и ин Б
Я о РЕ я Р ЕЕ
ВСІЛЯКА ВСЯЧИНА
й
урРАРІЕИЬІ п РОУРРЮРИЧИАЙ РОПОРЕРАТРММХ ПИСАВ ВСНСНВХ
демія вважає | поділитися з за потрібне Всесвіту, а тому -- хочемо, чи СУСПІЛЬСТВОМ не хочемо, -- а виконувати
деякими свої | бріми спостере- Космічні закони повинні. Між
женнями, а - вра попередження Зо аваю ТИ іншим, звернення за допомогою . розуміючи, що до Бога незнімає з нас карми, а
більцис ЯЗ і
кобаними еерови да зм 3 тільки полегілує її, розтягуючи
енергій, а тому часто о 2 є відпрацювання ії у часі Га й
шкодять, -- і здоров'ю : 091 допомога тимчасова Не можна ров ю,і просто ж грішити, не змінюючи себе, і
побутуванню На жаль в п повсякчас нарікати на Творця. лані космічних Таким чином, аналізуючи
Р о ни анра ле матеріали декількох років з егрегорів напружує 1 б па клацію точки зору Космічних енергій, які надходили до мене, вдалося екладну ситуацію в державі. До б |
прюоліму нийайвтя збо, зробити такі висновки (Це атом, єнергетична 1 ьо питання Київська астрологічна ; оракадемія, між іншим, підняла маційна інтервенція Росії у наминулорічній всеукраїнській
вигляді сатанинських сект, які як а
пебирююа сн чеоао облїя астрологічній конференції) (центр у УЗрХО зві пе ся ДО. ЗРО МАУцНІ о МОГНЕЄТВ 20 9 катастро о ачвняя у енергетичному полі право-тепер Маріуполь о вннвн славного християнства Р ацсяя І- | Більшість з нас -- правдами 1 юється епідеміями на ПІВДНІ неправдами -- хрещені Батькраїни, негативна енергетика ками Сам процес хрещення чужої мови (для України-зобов'язує людину стати на Тельця російська Водолійська пілях наближення до Бога-Отця. мова є негативно напружена), Тобто, ми зобов'язалися духовно яка румйнує енергетичне поле розвиватися, або, врешті, хоч України, додалась проблема з виконувати заповіді Христові інтервенцією різних релігій. Більшість людей навіть не Мається на увазі пропаганда 1 4 розуміє цісі відповідальності, хрещення, наприклад, мормон- якачіткоконтролюється Космоської, або протестанської церкви | сом. З людини, яка стала на цей Не будемо сперечатися -- чи з | прлях, ії вимоги більші. Те, що святою метою, чиз корисливою, прощається до пори до часу -- сюди кинулись різного роду нехрещеному, хрещеному не проповідники, алеколидомене, минеться Хрестили часто як медичного астролога, почали традиційно, а більше -- з надією, звертатися люди з тяжкими щі Бог-Отець захистить в хворобами після хрещення у потрібну хвилину. От такий собі цих «західних» церквах, цемене інтерес, не відаючи наслідків насторожило. Справа у тому, При хрещенні людина підклющо астрологія шукає корені Тих чається до енергору (спільної чи інших подій, хвороб... А енергетики конфесії), яка хвороба - це космічна ізоляція береже цю людину і через цей індивідуума, як наслідок ЙОГО каналйдеобмін енергією людини неправильної поведінки, життя, з Космосом. Якщо людина з вимогою переглянути ЙОГО. змінила віросповідання, то вона Тобто, це -- попередження! відривається відцього каналу, а Якщо людина вперто відмов- - в новий шце не потрапляє ляється себе міняти, наслідки, Проходить так званий процес - якправило, сумні Правда, буває трансмутації. Тобто, триває так, що не кожна людина внутрішня перебудова відпорозуміє, чого від неї вимагає відно нових енергій. Взагалі, як
Шо МАС .
журнал інституту літератури іл ЗП. ММебченка
91491 Мкраїни та Спілки письменникіб с/країни || НЕ ПЛАЧМО, УКРАЇНЦІ!
Цьогорічних передплатників, вибачившись за затримку з виходом
номерів другого півріччя все ж запевняємо: ви їх одержите. Наприкінці
Ї цього року, на початку наступного, - але неодмінно одержите. Чекаємо | обіцяного спонсорами, шукаємо нових спонсорів-меценатів.
| Зміст цихчисел, як і перших чисел 1996-го року, вас не розчарує.
| Тут і традиційні для нас мемуарні матеріали, зокрема спогади Софії
(Зерової, дружини відомого письменника, та інші; і виступи відомих
| державних і політичних діячів на тему: яку державу, чи ж українську, ми
|| будуємо?; і архівні матераїли, наприклад, лист С.Петлюри до І.Огієнка в
| справах релігійних, і статті про життя, зосібна літеранутно-мистецьке, 8
| українській діаспорі, | статті філософсько-теоретичного характеру (приміром,
розвідка докторів наук А. та |.Бичко «Феномен української інтелігенції», яку
видрукуємо в кількох номерах цього та наступного років); | обговорення проблем літературних зрушень і літературної молоді 30-х років; г анкета | критиків з опитом щодо кращої поетичної й прозової книжки року, | багато | інших цікавих літературно-критичних, мистецтвознавчих, політологічних, Ї краєзнавчих матеріалів тощо, чимало різноманітної інформації, відомих | нових імен з'явиться на сторінках журналу. Ї Індекс «Слова і часу» - той самий: 74423 ціна - також: 80 тис. крб | за номер. Але шукайте нас у додаткових списках каталогу.
Віримо, що справи «Січі, як і взагалі українсько! культури, мови,
| української інтелігенції вселяє надії, тільки ж справді, як говорилося на і Кор Вдиси гуртуватися, треба бути разом. | діяти. Не плачмо, україни).
ЗУ
бод о плкерій ан Віталій ДОНЧИК
відоМО, процес зміни віри чи обряду завжди негативно впливає на людину. У кожного своя міра. Справа ще й у тому, що людина, яка змінила обряд, продовжує жити і спіЛлкуватися у тому ж оточенні, яке випромінює енергетику вже чужу для цього індивідуума А живлення саме цією енергією сягає 30657 від усього постачання. Можна уявити, як впливає цей енергетичний голод на таку людину Інша справа, якщо людина переїхала в регіон, де їй
доводиться жити І спіЛКУВагися
з людьми новообраного обряду Тоді процес пристосування проходить полегшено, хоча не без проблем З нехрещених взагалі ніяких вимог, але все ж недолік нової енергії теж впливає, більшою мірою -- на побутовий план (Невдачі в житті, на роботі .). Гаким чином, руйнація старих каналів ав язку з Космосом не проходить даремно. Все це не було б серйозним випробуванням (чого тільки не доводиться пережити в житті, а народ у нас терплячий), якби не трагічні наслідки від таких хвороб Справа у тому, що це часто приводить до смертельного «іналу, або до ампутації відповідних ОРГанів Тому астрологи б'ють на сполох Наш матеріалістичний світ зневажає душу, не визнає 11 пріоритет над тілом, не бажає розуміти роль Космічних енергій, (бо не можна пощупати, складно поміряти), а розплачується людина. Все ж не хлібом єдиним 1 ковбасою повинна жити людина.
Не до голоду закликають астрологи (матеріальна оболонка, тіло потребує 1 фізичної енергії), але поки мірилом життя буде ковбаса -- кращого 1 без хвороб, -- життя не досягти нікому.
Астролог Валерій
МОСКОВЧЕНКО
- чн ся
о ще пн ння НН
Василь КЛІЧАК
Всередині міслцл липня, коли нас нестерпно пече, Не вчуєш, лк двері рипнуть --
г щось непомітно втече,
як молодість наша...
А спека
тягуче пливе мимо нас.
згадаєм дорогу далему,
дорогу, що більша, як час, дорогу стрімку г широку,
вона в нас єдина-одна.
То хе хай надокучливий докір не вирве із-під ніг стремена! Гримаймося разом за руки:
Нас мало. Нас жменька в путі! Чекають нас радісні муки, чекають хвилини сіркі.
Чекає страшна невідомість
у завтрашніх днях, місяцях. Невже ми так довго боролись, щоби не здолати той страх, який нас проймає щоденно 7
п нн нний ння
0 нн но
ванн
ПЕРЕ
РОДИННІ РЕЛІКВІЇ
28 ЛИСТОПАДА Р
Церковний устав рекомендує вживати протягом цього часу їжу, приготовлену на олії. У вівторок, четверта вихідні, а після свята Миколая 19 грудня -- лише в суботу та неділю можна готувати рибні страви
3 2 січня | до Святої вечері (6 січня) рекомендується вживати ТІЛЬКИ суху (нерідку) їжу. | |
«О піст - наймиліша, найугодніша Богу річ!» Ці слова сказав український філософ і письменник Григорій Савич Сковорода 330 років тому. Але більшість наших земляків, ЯК! були протягом тривалого часу відлучені Від церкви, ще не пізнали на собі благотворного впливу християнського посту, не зазнали радості від перемоги над собою, від присутності Духа Небесного. | | |
Християнський піст, звільняючи від шлаків тіло, ще й очищає та вивищує дух, наповнює душу любов'ю, спонукає до милосердя | добра. Колись пости уславлялися великими добродійствами сильних і багатих світу цього: так вони рятували свої душі
Як доросла людина виростає з дитини і юнака, так | піст християнський накладається на прадавні обмеження в їжі, прадавні пости, зумовлені поєднанням потреб людського організму | можливостями природи. Господарський, побутовий, обрядовий календар наших предків
отих 0
а пора
» з
черазо зако! че ж
Засновник - Во українське | То вириєтре, Роси таз и | імені Тараса Шевченка
ре Ра Р
лі фе
ї
и У , зе б ск знані -еи і - ре і -
СЯ ть;
М і Пн РО - п і го.
Шеф-редактор Павло Мовчан «є Редколегія: Орій Бадзьо, ГА р Ровно РА Ярема Гоян, Анатолій Журавський, Реєетрацияно. сти КоцІРо ПЕС - Анатолій Погрібний, потай Олександр Пономарів, Іван тОщук
різ
если таз вію
- Р и
нвннненіию злам о ооо
шеажжньнсонииви пе зражит оно
Адреса "Слова Просвіти" Завулок Музейний, 8, Всеу ; імені Тараса Шевченка, гел.294-41-21
Індекс 30617
Виготовлено
спирався на перевірені часом знання попередніх поколінь (або й цивілізаши) магію, спостереження, віру і гарантував ім гармонію плоті, розуму та духу Тоді, коли відпочивала земля, відлочивала від праці на ній | людина Віддаляалось Від планети сонце, зменшувалась кількість енергії, але зменшувались І потреби вній Натомість взимку людина займалась переважно іншого виду діяльністю: передавала знання молоді, творила СВІЙ епос, казки спілкувалася зі своїми богами через магічні та обрядові дії ! Пісні |колядКи, Меланка, веснянки). А це вимагало не так сильних м'язів, Як світлого розуму і високого духу, що досягалося обмеженнями у їжі. Разом з тим могло відтворюватись та примножуватись усе, що служило людин! поживою у Дні важкої фізичної праці худоба, птиця Таким чином у природі підТримувалась необхідна для життя рівновага
Усяка праця, : в першу чергу біля землі, була опоетизована давніми віруваннями, Які дійшли до на? у формі обрядів, звичаїв, прикмет, ! початок усякої справи вимагав особливого, просвітленого стану ДУШІ, який досягається постом | молитвою. Якщо звернемося до календаря Постів, то помітимо, що більші і менші християн" ські пости передують найважливішим роботам біля землі Великий ПІСТ - весняним, петрівчаний -- ЖНИВаМ, 9
В. нний и п нія наван
ПЕРЕ
оо ПРОСВІТИ
що - полян
ОЗПОЧАВСЯ РІЗДВЯН
т- БЮ ПР
нн - чи
Та ну пого к бісу" Він зник Подумаєш часом -- даремно хвилюємось ми, наче вік,
як вік цей двадцятий, шалений,
що мчить 00 своєї межі.
П| ми, як цого ПОЛОНеНІ,
з неспокоєм в кожній душі вдивляємось в обриси дивні, що наші просвічують дні
Г хто ми?!
И невже в тому винні,
що тануть, як віск, рубежі всіх наших турбот і емоцій,
г чистих бажань і страждань И не дивно, що ми і подосі заплутані в колі питань,
що нас обсідають і мучать
г все спонукають до дій,
які, хоч в десятку не алучать, тримають, як лист на воді,
г скріплюють ласідним словом, що нас обгортає теплом
І навіть крихтинки любові достатньо не тільки обом
- - раною я
Пилипівка передує великій Мі терії! уславлення того, що дає житт з ФІЗИЧНЕ -- Сонця. : Того, Хто дає життя духовне -- Спасителя Іісуса Христа ! пюдетводитя, | людство зріле святкує Різдво але по-різному розуміючи ! в різних іпостасях виражаючи те нове, ЩО народжується. Нижчий ступінь розвитку славить нижчу СУТНІСТЬ людини плесну, вищий -- вищу, Божественну Розвиток техніки ! технологі усе більше відчужує людину від природи Ми забули. що таке благоговійне піднесене сСТавленчя до роботи, Яка дуже часто є не просто ортяжливою неохідністю, але, певно, кожен з власного досвіду знає не В міру набиваючи шлумок, значно знижуємо інтелектуальні ! ТВОрчі можливості Давні іконописці | розписувач! храмів, перш ніж ставати до праці, довго постили г молилися. Піст також має передувати Сповіді ! найважливішим християнським святам Обмеження 8 іжі применшує надмірну активність агресивність фізичної сутності в ПЮДИНІ, дає відтак ій змогу більше проник нутися вищим 1! духовним, Божественним Нескінченний ланцюг жорстоких, бо чевтолених земних приєтрастем частково віДПУСКАЄ пюдину ! ВОНО пробує, бодай ледь-ледь, незрівнянної солодкої свободи, рівноваги, Яснокти до чого долучитися цілком ! повністю зможе лише цілком звільнена Душа
. 252001, Киів- 1, УЗИ країнське Говариство Просніта
Зам 0)65 04 і
: | заз гогових фотоформ на ко мбінаті «Преса Україні