Шевченкіана “Про знайомство поета з С. Т. Аксаковим у Москві”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Шевченковому Щоденнику — 160 років
Слово Просвіти, №12 за 2018 рік
Продовжуємо проект, присвячений 160'й річниці ведення Шевченкового Щоденни' ка. Розпочавши його у червні 1857 р., Тарас Григорович вів записи протягом січня— травня 1858 р., а в липні подарував Щоденник М. М. Лазаревському. Цього місяця історик'шевченкознавець Володимир Мельниченко коментує запис від 22 березня 1858 р., в якому йдеться, зокрема, про знайомство поета з С. Т. Аксаковим у Москві та відвідання ним великодньої служби у Кремлі.
Володимир МЕЛЬНИЧЕНКО, доктор історичних наук, лауреат Національної премії УкY раїни імені Тараса Шевченка
22 березня
Радостнейший из радостных дней. Сегодня я видел человека, которого не надеялся увидеть в теперешнее мое пребывание в Москве. Человек этот — Сергей Тимофеевич Аксаков. Какая прекY расная, благородная старческая наружность! Он нездоров и никого не принимает. Поехали мы с М[ихайлом] С[еменовичем] сеY годня поклониться его семейству. Он узнал о нашем присутствии в своем доме и, вопреки заповеди доктора, просил нас к себе. СвидаY ние наше длилось несколько миY нут. Но эти несколько минут сдеY лали меня счастливым на целый день и навсегда останутся в кругу моих самых светлых воспоминаY ний. После постного обеда в ТроицY ком трактире отправился я доY мой с намерением приготовиться к ночному кремлевскому торжесY тву. Намерение мне не удалось. Прочитав статью в 3 № “ПолярY ной звезды” о записках Дашковой, в 11 часов я отправился в Кремль. Если бы я ничего не слыхал прежде об этом византийско9 староверском торжестве, то, моY жет быть, оно бы на меня и проY извело какоеYнибудь впечатлеY ние, теперь же ровно никакого. Свету мало, звону много, кресY тный ход, точно вяземский пряY ник, движется в толпе. ОтсутсY твие малейшей гармонии и ни теY ни изящного. И до которых пор продлится эта японская комедия? В 3 часа возвратился домой и до 9 часов утра спал сном праведY ника.
...мое пребывание в Москве.
Ці слова визначили назву одY нієї з перших моїх шевченкознавY чих книг, що вийшла в російській столиці 2007 р. українською моY вою: “Тарас Шевченко: “Моє пеY ребування в Москві”. Уперше Шевченко побував у Москві у 1844 р. дорогою з УкраїY ни в Петербург — з 12 до 20 лютоY го. Вдруге він відвідав місто в 1845 р. дорогою з Петербурга в Україну з 28 березня до 2 квітня. У 1858 р. поет перебував у Москві дорогою із заслання в Петербург з 10 до 26 березня. Ще двічі побуY вав Шевченко в місті наступного 1859 р. — у травні та вересні. 27
травня він прибув до Москви, а вже 29Yго виїхав з міста в Україну. На зворотному шляху Шевченко прибув до Москви не пізніше 4 вересня 1859 р. А вже 6Yго — виїY хав залізницею до Петербурга.
Человек этот — Сергей ТимоY феевич Аксаков.
Аксаков Сергій Тимофійович (1791—1859) — російський письY менник, літературний і театральY ний критик, членYкореспондент петербурзької Академії наук (1856). Автор книг “Семейная хроника” (1856), “Детские годы БагроваYвнука” (1858). С. Т. АкY саков — вихідець зі старовинного дворянського роду. Батько російY ських письменників і публіцистів Івана і Костянтина Аксакових. Закінчив гімназію в Казані, вчивY ся у Казанському університеті (не закінчив). До Москви приїжджав з 1811 р., остаточно переселився 1826Yго. У 1827—1832 рр. (із пеY рервою) — цензор Московського цензурного комітету, потім його голова. В 1833—1838 рр. — інсY пектор Костянтинівського земY лемірного училища, перетвореY ного на Межовий інститут, був його першим директором. У 1839 р. почалася тісна дружба письменника з М. В. Гоголем. Був у дружніх стосунках із О. М. БоY дянським, М. О. Максимовичем, П. О. Кулішем. У 1843 р. придбав підмосковY ну садибу Абрамцеве, куди запроY шував і Шевченка. Тарас ГригоY рович планував відвідати Москву і побувати в Абрамцевому, проте встановлення за ним поліційного та жандармського нагляду не доY зволило це зробити. 25 квітня 1858 р. Шевченко повідомив С. Т. Аксакову: “Предположение мое посмотреть на Москву в конце мая и вас поцеловать не сбылось”. Утім, і хворий С. Т. Аксаков не зміг уже після їхнього знайомства відпочити в Абрамцевому, про що писав Шевченкові в червні: “Я не попал в свою подмосковную деY ревню”. До речі, тут бували М. В. ГоY голь, М. С. Щепкін, І. С. ТургеY нєв, П. О. Куліш та ін. У ЩоденY нику О. М. Бодянського знайшов цікавий запис від 1 лютого 1854 р.: “Відправившись вранці до С. Т. Аксакова в село АбрамцеY ве під Москвою… П. О. Куліш знайшов там повну готовність старого допомагати йому в досY тавленні матеріалів для біографії Гоголя” (Бодянський О. М. ДневY ник. 1852—1857. М.: Жизнь и мысль, 2006. С 104). Буваючи у Державному істоY рикоYхудожньому і літературноY му музеїYзаповіднику “АбрамцеY ве”, ходив я тими стежками, що й
Портрет Т. Г. Шевченка. Фото 30 березня 1858 р.
Звичайно, маємо пам’ятати, що аксаківське щиросердя не виY ходило за межі слов’янофільY ськоYімперського мислення, сім’я виявила справді доброзичY ливе ставлення до “малоросів” як органічноYневід’ємної частини великоросійського народу, що розчиняються в середовищі роY сійської культури і літератури. Досить нагадати максиму КосY тянтина Аксакова про те, що “тільки пишучи поYросійськи (тобто, поYвеликоросійськи) моY же з’явитися поет із Малоросії”. Втім, задовго до написання цих рядків Аксаковим Шевченко відY повів йому і таким, як він, своїм “Кобзарем”.
великі українці, заходив до скромного робочого кабінету С. Т. Аксакова. Подумалося, що Шевченку тут було б просто й заY тишно.
Он нездоров...
У 1845 р. С. Т. Аксаков почав втрачати зір. Лікування, за його словами, “не дало ні найменшої користі…”. Він страждав на очні та головні болі. У 1858 р. письменник почував себе дуже погано, зокрема в черY вні він писав Шевченкові: “Я все ще хворий і, незважаючи на деяке покращення, не чекаю не тільки повного одужання, але навіть і того терпимо хворого стану, в якому я знаходився до кінця січY ня нинішнього року”. За словами І. С. Аксакова, батько перебував “на одрі тяжкої хвороби”. Пам’ятаймо, що С. Т. Аксаков помер уже за рік після знайомсY тва з Шевченком — наприкінці квітня 1859 р.
...и, вопреки заповеди доктора, просил нас к себе.
Знаючи про тяжку хворобу письменника, чутливий ШевченY ко щиро й високо оцінив його гостинність і те, що він подарував колишньому засланцеві хвилини приязні та дружби.
Поехали мы... поклониться его семейству.
...эти несколько минут сделаY ли меня счастливым...
Дякуючи М. С. Щепкіну, ТаY рас Григорович справді познайоY мився з усім сімейством С. Т. АкY сакова, у Щоденнику він згадував не тільки Сергія Тимофійовича, ай синів його Івана та Костянтина, доньку Надію. Зокрема 25 березY ня записав: “Все сімейство АксаY кових щиро сердечно співчуває МаY лоросії і її пісням і взагалі її поезії”.
Шевченко прекрасно розумів значення С. Т. Аксакова для роY сійської літератури. Якраз 1858 р. у Москві побачила світ його автоY біографічна книга “Детские годы БагроваYвнука”, в якій автор підY нявся до художнього рівня, встаY новленого його молодшим велиY ким сучасником Л. М. Толстим в автобіографічній трилогії “ДетсY тво”, “Отрочество”, “Юность” (1852—1857). Прослухавши на початку 1857 р. “Детские годы БагроваYвнука” у прочитанні авY тора, Л. М. Толстой занотував у щоденнику: “Чтение у С. Т. АксаY кова. “Детство” прелестно!” КоY ли в 1860 р. Шевченко взявся за написання автобіографії, він одY нозначно висловився за такий виклад фактів у ній: “Я бы желал изложить их в такой полноте, в какой покойный С. Т. Аксаков представил свои детские и юноY шеские годы...”
После постного обеда в ТроицY ком трактире...
Шевченко обідав один — обід був “пісним” з нагоди останY нього дня Великого посту. Про розташування трактиру в сучасY ному академічному коментарі говориться дещо мудрувато: “Троїцький трактир містився на правому березі річки Неглинної (захованої тепер у підземну труY бу), на шляху з Кремля в район міста, що звався Занеглинням і заселявся в основному ремісниY ками”. Простіше буде сказати, що Троїцький трактир, який особливо славився в 1840Yх рр., передусім серед купецтва, був на вулиці Ільїнка, якою Шевченко вже проходив 20 березня, навY проти Біржі. Зауважимо, що це далеченько від будинку С. Т. АкY сакова; щоб дістатися сюди, треY ба було вийти чи виїхати на Тверську й по ній простувати до Красної площі або спуститися по Тверському й Нікітському бульварах у район Арбату, а далі — по Великій Нікітській чи ВозY движенці. Можливо, М. С. ЩепY кін їхав у своїх справах і підвіз Шевченка ближче до Красної площі, не виключено, що поет сам прогулявся, попрощавшись біля будинку С. Т. Аксакова з М. С. Щепкіним, але Шевченко нічого не писав про це в ЩоденY нику. Досить далека й несподівана Шевченкова прогулянка до ТроY їцького трактиру здається навіть загадковою. Чому в Троїцькому? Поет міг пообідати значно ближY че та швидше. На той час у МосY кві була понад сотня трактирів, а три найзнаменитіші — трактири Гуріна, Єгорова та “Саратов” — містилися в самому центрі. Та Шевченко попрямував у ТроїцьY кий трактир, отже, він хотів відвіY дати саме його. Може, Тарас ГриY горович побував у Троїцькому ще в 1840Yх рр., коли слава трактиру була найбільшою? До того ж, трактир був відомим саме пісниY ми стравами, а в 1844 і 1845 рр. Шевченко перебував у Москві таY кож у дні Великого посту. Може, в цей приїзд у Москву М. С. ЩепY кін чи хтось інший порадив поеY тові відвідати саме Троїцький? Це схоже на правду. Так я писав у вже згаданій книзі “Тарас Шевченко: “Моє перебування в Москві”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
