«Просвіта» сьогодні · с. 6сторінка оригіналу ↗
Музей Полтавської битви започаткував просвітницький проект про інформаційну війну Московщини проти України
Слово Просвіти, №12 за 2018 рік
“У наші міста і села повертаються імена людей, згадувати про яких уголос за радянського окупаційного режиму було заборонено і небезпечно для життя цілих родин”.
“Інформаційна війна московського царя Петра І проти гетьмана України Івана Мазепи: мова документів та експо" натів Музею історії Полтавської битви”. Таку назву має нау" ковий історико"просвітницький проект, який стартував у Музеї історії Полтавської битви. “Це лише один із перших заходів, присвячений інформаційній війні. Далі буде”, — за" певняють у дирекції музею. Презентацію проекту відвідали журналісти, історики"науковці облцентру, працівники відді" лу культури і туризму міськвиконкому, активісти товариства “Просвіта”, ГО “ВелоПолтава” та Українського козацтва.
історії Полтавської битви з наукової роботи Людмила Шендрик, оперуючи документами — джерелами з монографій вітчизняних, польських, російських істориків (зокрема, й петербурзької дослідниці Таїрової-Яковлевої), висвітлила такі моменти: — причини переходу І. Мазепи на сторону Карла ХІІ; — хто підтримав І. Мазепу в ухваленні рішення про вибір шведського короля як союзника? — чи укладав І. Мазепа договір із польським королем Станіславом Лещинським? — методи боротьби Петра І проти І. Мазепи, війна без правил; — з якою метою була проголошена анафема І. Мазепі? — позиція запорозьких козаків у подіях 1708—1709 рр. А ще, повідомляє офіційна сторінка музею у Фейсбук, йшло-
Військовим діям на полях битв передувала потужна ідеологічна кампанія. Війна, яку вів цар Петро І проти воєнно-політичного виступу гетьмана Івана Мазепи за звільнення від Московії, відрізнялася від попередніх московсько-українських війн безпрецедентним пропагандистським супроводом. Так звану “війну маніфестів”, на жаль, українська сторона програла. Чому так сталося? На це запитання й спробували відповісти організатори заходу — співробітники музею. Один із кращих вітчизняних мазепознавців, заступник директора музею ся про медалі, медальйони, гравюри, живописні полотна у колекції музею історії Полтавської битви, які за часів Петра І використовували з пропагандистською метою як засіб впливу на свідомість людей. З їхньою допомогою творився імперський міф про “великого правителя”, який здобув блискучі перемоги. Перший заступник голови Полтавського ОО товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка Олег Пустовгар зичив успіху проекту й подарував музею унікальне видання “Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія”. Цю книжку професора Володимира Кривошеї видано на замовлення Українського інституту національної пам’яті (УІНП). Ця енциклопедія — розкішне полігра-
Виступ Людмили Шендрик фічне видання, на 789 сторінках якого зібрано понад 14 тис. даних козацьких старшин-полковників, сотників, Генерального військового суду та ін. “У часи російської і більшовицької окупації України тема генеалогії козаччини замовчувалася. Перші, хто почав її розробляти, — науковці з української діаспори, котрі мали доступ до багатьох архівів і дбали про збереження історії своєї етнічної Батьківщини. І ось цю естафету підхопив УІНП. “Просвіта” як громадський партнер УІНП на Полтавщині має честь поширювати цю Енциклопедію серед цільової аудиторії”, — повідомив Олег Пустовгар.
Прес-центр Полтавського обласного товариства “Просвіта”
своєю дружиною, коли вона була вагітною: “Як буде син, назвеш Степаном, якщо дочка — Галиною. За кумів візьмеш Євдокію Маношенко, а хрещеним батьком — Тимоша Коваленка”. Таке було його прощальне слово і остання воля… Отаманова дочка Галина, хоч у неї були постійні проблеми як у дочки “ворога народу”, усе ж здобула вищу освіту (закінчила Київський учительський інститут), працювала вс. Боровій вчителькою молодших класів та української мови, померла 2007 року… Після арешту вороги не наважилися ув’язнювати отамана Бурлаку в Києві — вивезли аж у столицю окупаційної адміністрації Харків до в’язниці на Холодній Горі. Проте навіть у малознаному місті знайшлися люди, що допомогли втекти, але незабаром отаман загинув у перестрілці… Попри дослідження Романа Коваля, Андрія Мороза, Анатолія Страшука, Едуарда Мондзелевського та інших істориків-краєзнавців про отамана-просвітянина та його козаків-повстанців все ще недостатньо відомо широкому загалу. Маю надію, що дослідники визвольних змагань звернуть увагу на цю овіяну легендами особистість.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
