Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Глянувши назад, побачимо неосяжне й трудомістке поле для невтомної і жертовної праці”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Життя для двох держав Пам’яті побратима, земляка Михайла Гереця

Слово Просвіти, №12 за 2023 рік

На квартирі подружжя Гереців у 1990 році була започаткована діяльність Товариства св. ап. Андрія. Це була відчутна підмога в духовному відродженні нашого народу, становленні і зміцненні його церкви. До потужної фінансової, матеріальної допомоги Товариство залучило тисячі людей з числа української діаспори, корінних американців. Значну допомогу було надано для відбудови Свято-Михайлівського Золотоверхого собору в Києві, діяльності духовної академії, семінарій, будівництва і ремонту церков, в тому числі на Волині. Лише з 1991 по 2009 рік Товариство зібрало понад мільйон доларів допомоги Україні. Прислужились зусилля Михайла Івановича в тому, що до Києва з Росії було повернуто фрески Михайлівського Золотоверхого монастиря. Як голова Братства, в той час я займався питаннями відродження історичного Луцького братства, діяльність якого започаткована у 1617 році. Це музей його історії, відновлення крипти в підземеллі братської Хрестовоздвиженської церкви, де були поховання перших братчиків, книговидання. В часи комуністичного засилля крипту перетворили у сміттєзвалище і допомога Товариства та Фундації була дуже доречною. Музей і крипта, як оригінальні осередки краєзнавства та богослужінь, діють уже 10 років. Буквально за місяць до трагічного дня я звернувся до Михайла Івановича з останнім проханням посильно допомогти братській церковній громаді. Для розрахунку з майстрами, які здійснювали реконструкцію крипти, не вистачало грошей. Завдяки його допомозі проблема днями була вирішена. Це були кошти Товариства і сім’ї Гереців. Окремою сторінкою є діяльність пана Михайла після підлої агресії і війни Московії проти України. Він дуже боляче сприйняв цю біду. Фінансова допомога сім’ї Гереців і Фундації – це підтримка полку “Азов”, оборонців Маріуполя, мого онука Андрія у лікуванні та протезуванні після важкого поранення. Нині він відбиває атаки ворога у Бахмуті. Коли ми сповістили йому про сумну звістку, він відписав: “Сумно. Був справжнім українцем, прожив життя з користю для двох держав, залишив по собі добру пам’ять…” Михайло Іванович народився в с. Любязь, що на Любешівщині. Полісся під час війни – повстанський край. Тож він з своїми братами Олександром і Петром долучилися до УПА, були в сотні “Мазепи”. Та у 1944 році, в результаті боїв, сім’я Гереців опинилась на німецькому боці фронту, була вивезена в Німеччину як остарбайтери. Після війни вирішили не повертатись додому, переїхали в Америку. Там Михайло Іванович працював робітником на одній із фабрик. Одночасно вчився. Став інженером-будівельником, згодом захистив ступінь кандидата наук. Чимало будинків, мостів, інших об’єктів зведено за його проєктами в Нью-Йорку, Олбані, інших містах США. Довгий і страдницький шлях пройшла дружина, пані Алла Легка з Гадяча, що на Полтавщи-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин