Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Хто не повернеться в українство у мові, культурі і дусі, той вмирає у російстві, але може повернутись в українство як ближній і блудний син”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Проблеми ідентичності української філософії

Слово Просвіти, №12 за 2023 рік

Після всіх страждань українці заслуговують бути успішними. Але бо$ нус успішності дарується переважно тим народам, які живуть власним розумом. Українцям потрібна автентична філософія. Потрібно виокре$ мити справжній український філософський процес з так званої філософії України, що є доволі непростим завданням. Потрібно почати з реконст$ рукції історії української філософії. Усвідомивши історичний процес оригінального мислетворенння, можна побудувати механізм успішної корекції національної парадигми. Це набагато складніше від так званого “перезавантаження України”, адже під цим часто проглядається замов$ лення зацікавлених сил, а нам важливо пізнати себе і жити своїм розу$ мом не для світу, а для себе. Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ Отже, проблема ідентичності національного філософського процесу є рівнозначною проблемі виживання. Почати доведеться з того, що впродовж історії є оригінальним, притаманним українцям. Багато можемо дізнатися із реконструкції історії української філософії, виокремити її з колоніальних нашарувань. Серед подібних праць – історична реконструкція кардоцентризму Ярослава Степановича Гнатюка. Кардоцентризм – українська філософія серця на думку філософів минулого є архетипом української культури, який розкривається по-різному: як принцип індивідуальності та орган відчуття Бога; як мікросвіт, вираження внутрішньої людини, основа людяності; як шлях до ідеалу та гармонії з природою; як джерело надії, як передчуття, провидіння; як ключ до земного і вічного буття. Ця система принципів панувала в колі українських мислителів XVIII та XIX століть як єдино можлива в умовах колонізації наукова філософія. Безперечно, кардоцентризм минулого має вплив на ідентичний філософський процес сучасності через архетипи культури, та релігію. Тому реконструкція цієї парадигми певною мірою розвиває філософський процес сучасності і дозволяє вибудувати механізм позитивного коректування української парадигми. Проєктований у сучасність кардоцентризм може стати частиною проекту життя своїм розумом, успішно взаємодіючи зі світом. Українська філософія кардоцентризму дає розуміння ідентичності особистісного мислетворчого процесу впродовж історії, доповнюючи його особистісною простонародною мудрістю як філософією здорового глузду від Григорія Сковороди. Цей філософський спадок оберігає сучасний філософський процес від негативів минулого і вже сучасних деструктивних впливів світу. Безумовно, процес повернення до життя власним розумом повинен базуватися на принципі домінування українства в усіх сферах буття. Принцип полікультуризму, який дехто хоче покласти в основу сучасної української парадигми, є деструктивним адже передбачає існування держави з кількома гуманітарними центрами, штучне створення суспільства, розділеного в собі, яке за Конфуцієм не має перспективи існування. Саме тому важливою є місія філософії ідентичності, яка повинна надавати перевагу національним наративам над світовими, маючи у цьому підтримку держави і суспільства. Російсько-українська війна як трагедія виживання , неминуче актуалізує ідентичний філософський процес через справжнє пізнання себе і світу, кардинальне переосмислення українського шляху. Цілком можливо, що станеться втілення філософської заповіді Григорія Сковороди – пізнати себе і пізнати світ, не давши світові “спіймати” себе. Час важливої праці українського розуму, потужної філософської праці над конструкцією української парадигми. Необхідна дискусія, до якої і мені хочеться дещо запропонувати: 1. Стосовно модернізації українського кардоцентризму. Зважаючи на те, що релігія українців з давніх часів визначально впливає на державне буття і поведінку соціуму, виникає проблема глибокого розуміння християнства замість формального воцерковлення мирян. Передовсім назріло наближене до сучасного життя людини ширше тлумачення біблійної відповіді на запитання, хто є ближнім. Ми пізнали жахливу правду, що росіянин не є українцю ближнім, хоч вважає себе християнином, але вчинив гріх Каїна, що волає про справедливість до Господа. Розвиток кардоцентризму конкретизує вичерпні ознаки ближнього. Це коди спільної ідентичності, відтак поєднані вірою і братньою любов’ю, бо хто брата не любить, той не має віри в собі. А хто не повернеться в українство у мові, культурі і дусі, той вмирає у російстві, але може повернутись в українство як ближній і блудний син. Любов до ближнього закорінена в християнстві, тому тлумачення поняття ближнього мало і матиме для українців вирішальне значення у ставленні між собою, українця до росіянина, а також до чужих людей. Розуміння сенсу ближнього означає переважну підтримку ближнього, а ставлення до інших людей – за прикладом милосердного самарянина. Цей принцип проєктується на підсвідому поведінку громадянина як ближнього. Ми жу державному житті нерідко нехтуємо цим основоположним принципом Віри. Тому вислів “какая разніца” означає відсутність віри і можливість лише формального воцерковлення багатьох українців. “Москалі – чужі люде, роблять лихо з вами”, – писав Тарас Шевченко, розуміючи, хто такий ближній, а хто ні. Людство поділене на роди, народи і нації, тому сприймати ближнього треба через метафізичний закон ідентичності. Ось чому це важливо і про це не повинні забувати сучасні християнські клірики. Хочу зазначити, що в більшості релігій світу, зокрема в мусульман і юдеїв поняття ближнього має однозначне і конкретне тлумачення. Це допомагає людям однієї віри та ідентичності виживати і досягати добробуту та безпеки. Українці ж проходять цю науку тяжким досвідом війни і це не вперше. У свій час ми повірили у православного російського царя як ближнього, в комуністичний міф про дружбу народів і навіть про єдину для українців та росіян церкву. Ми не раз обирали не ближніх, а людей чужих ідентичністю у владу над собою. Ми ліниві духом і виконували покладене на нас Боже призначення людини – місію пізнання добра і зла, різниці між ближнім і чужим та ворогом, — намагаючись при цьому бути милосердними до всіх. В усвідомленні цього ключ до виправлення помилкового шляху. 2. Другим важливим моментом сучасного кардоцентризму є захист і збереження ідентичної культури. Культура – це передовсім життя українців, а не продукт на продаж світові. Завдяки цьому ми є і тому заради цього ми воюємо з ворогом і захищатимемо власну сутність перед світом. Подібно висловився у свій час Вінстон Черчилль. До речі, запровадження нового церковного календаря є ударом по ідентичності культури, адже це збурення її часових маркерів, що неминуче призведе до змін ідентичності. Якби юдеї прийняли новий календар, нову мову, інший принцип родонаступності – вони перестали б існувати як юдеї. 3. Ключем до розуміння світу є принцип особистісної ієрархії, повага до особистості і ближнього, адже це важливо для того, щоб розуміти себе і пізнати, чого хоче світ. А світ прагне змінити нас і важливо при цьому не втратити себе. У світі, на жаль, домінує посередня людина. Відповідно, українське суспільство повинно плекати в собі особистісно розвиваючу мотивацію. Нам повинно це вдатися бо домінування особистостей – це стан, який рятує у ситуації виживання. Рано чи пізно до цього повернеться і сучасний кризовий світ. Наше сподівання на успіх можливе, але реальним стане лише при потужній державній підтримці ідентичного філософського процесу як науки, так і способу життя народу власним розумом для власного блага.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин