Гаряча тема · “Триває народна толока українців, наша споконвічна спільна справа“. · с. 2сторінка оригіналу ↗
Як засівають урожай перемоги
Слово Просвіти, №12 за 2023 рік
На своїй землі все допомагає, і сама земля, що розкисла під ногами окупанта і не дає йому йти далі, і стіни зруйнованих міст та сіл, підприємств та комбінатів, які прихистили оборонців нашої землі, і навіть сама географія, бо праві береги річок круті і високі, тому вони є перевагою для наших воїнів і для оборони, і для наступу із заходу на схід. А із За$ ходу тим часом неперервним потоком прибуває допомога зброєю і боєприпасами, згід$ но з революційними рішеннями останніх “Рамштайнів”.
Віктор СКОРИК, оглядач “СП”
Головним завданням наших військ останніх місяців було вдало перезимувати, втримати свої позиції до того часу, поки наші партнери наситять наші війська своєю зброєю. Осінні наступи ЗСУ виснажили наші війська, брак новітньої військової техніки став критичним, а запаси боєприпасів стрімко наближались до нуля, тож ці проблеми стали кричущими, унеможливлювали наші подальші наступальні операції, тому основним зимовим завданням було втриматися до весни, зосередитися на розумній, осмисленій обороні, утримати ворога на сталих рубежах до свого часу Ч і не дозволити погасити наші міста ракетними ударами. Тепер можна сміливо і з гордістю сказати, що ці завдання виконані з честю й гідно. Нашому війську, попри все, стало снаги досягти вагомих здобутків, які стануть явними пізніше і відчутно посприяють у майбутньому наступу, який неминуче розгорнеться за два-три місяці. Ворог, який розумів теж, що у нього є час лише до весни і використовуючи фактор свого споконвічного “генерала Зими”, істерично атакував позиції оборони ЗСУ і врешті застосував тактику оточення форпостів нашої оборони, створюючи такі собі пастки, у яких вони розраховували знищити і полонити велику кількість українських військ. Але сталося так, що саме окупанти втрапили в пастки, де ЗСУ успішно перемололи і перемелюють зараз сотні живої сили окупантів і тисячі одиниць їхньої важкої техніки. Окупант виснажив свої, здавалось би, нескінченні боєприпаси, бо саме зараз, вперше у цій війні, саме у цих битвах, щільність вогню досягла майже паритетних значень з обох сторін. Співвідношення втрат у цих битвах досягає 1 до 7 на користь нашої перемоги. Важливо вказати на ще одну обставину поточного часу: зараз кілька десятків тисяч наших воїнів та військових спеціалістів, техніків та інженерів знаходяться на навчанні у західних країнах, де вони навчаються роботі із західною технікою, відповідній тактиці ведення боїв, обслуговування техніки та її ремонту. І там не новобранці, а досвідчені, найкращі воїни. Така жертва, яка зараз послаблює наші війська, є необхідною для наших майбутніх перемог, нашого визвольного наступу. Ще одна новина, яка начебто непримітна, але безперечно буде мати дуже позитивне значення для успішного майбутнього перебігу подій у цій війні. Двоє наших пілотів пройшли тестування на симуляторах польотів на основних літаках НАТО F-16, в результаті виявилось — наші пілоти спромоглись довести, що вони здатні навчитись професійно літати на цих літаках за 6 місяців, а не за стандартних, щонайменше 18 місяців, або ультраоптимістичних 9 місяців. Варто зауважити, що пілоти для тестування були вибрані з середньою майстерністю, середнього стажу і досвіду, бо дурити самих себе на війні — це самогубство, тестування для того і проводилось, щоб визначити реальні можливості. Про що ще говорять такі результати, які, до речі, приємно шокували наших партнерів? Поперше, про те, що прагнення перемоги у битві за існування своєї Батьківщини є величезним чинником, який прискорює набуття будь-якого досвіду для захисту свого народу, по-друге, середній рівень освітньої фаховості українського військового є значно вищим, аніж цього могли очікувати наші західні партнери. По-третє, і це головне у цій новині: ми вже восени готові професійно приймати на своє озброєння перші літаки НАТО. Безсумнівно, що постачання таких літаків стане ще одним переламним кроком у цій війні. Набути максимуму своїх успіхів восени – це наше невідкладне завдання. Бо якщо далі, то буде значно важче, це стосується і внутрішніх чинників, і зовнішніх. Про внутрішні поговоримо колись пізніше, а ось про зовнішні трохи зараз. Восени у США залишиться рік до нових президентських виборів, отже, поволі буде набувати сили чинник президентських перегонів, що не є сприятливим для України. Два основних претенденти на президентство від Республіканської партії – і Трамп, і Десантіс – м’яко кажучи, скептично налаштовані до України. Вони вважають, що підтримка України — це марнотратство, що головну увагу треба звертати на боротьбу з Китаєм, що не треба підштовхувати Росію до Китаю, а натомість треба Росію залучати у протистояння з Китаєм, що війну в Україні потрібно закінчувати, хай і ціною втрати українських територій. Культ сили – понад усе, єдине, головне право для них — це право сили. Варто сказати, що Республіканська партія з кінця 90-х років минулого століття пройшла великий шлях деволюції у крайній правий бік, який набув особливого прискорення під час президентства Трампа. І справа тут, на жаль, не в цих двох особах: Трамп і Десантіс – лише відгук, відповідь на запит чималої частини американського суспільства саме на таку, прямо кажучи, фашистську ідеологію. Зараз Республіканська партія не є тією класичною правою партією, якою вона були завжди і які, природно, є в політикумі всіх демократичних держав. Зараз цю партію республіканців США очолюють ультраправі лідери. І наївно сподіватись, як це роблять багато оглядачів, що, мовляв, це передвиборча риторика й не більше. Ні, це не риторика, це реальні факти і реальні дії, на які є запиту певній частині громадян США. Але як би там не було, щонайменше рік, фактор президентських перегонів у США буде по наростаючій відволікати сили і увагу від України. Кремль це знає і на це розраховує, більш того, він, я в цьому впевнений, — й діє, в силу своїх можливостей: агентурних, пропаганди, розвідників та корисних ідіотів. І впливових симпатиків-“миротворців” на кшталт Ілона Маска. Думаю, що не завадить зайвий раз нагадати, що США є головним організатором, модератором і виконавцем допомоги колективного Заходу Україні. Нам дуже пощастило, що у Білому Домі зараз саме ця команда. Тому фактор США для нас має величезне значення. Я скажу так: воля українського народу до свободи – це необхідна умова перемоги у цій війні з імперією зла. А достатньою умовою, яка забезпечить цю перемогу, є допомога США. Щодо поточних подій на фронтах війни. Центри подій – Бахмут і Авдіївка. Саме ці міста стали місцем зосередження найбільших атак ворога у ці дні. І тактика намагання оточення і безупинного штурму, не зважаючи на свої великі втрати, є спільною для цих центрів. Це свідчить не тільки про консервативність мислення командування московських стратегів, а й про, що ми досягли того, чого хотіли: не здати ці міста, протриматись до того, коли ґрунти розкиснуть, стануть суцільною багнюкою у цих чорноземних краях, отож обмежать можливості наступів, проривів і оточень цих міст. Тепер ці міста стали пасткою, м’ясорубкою для ворожих сил і техніки окупантів, хоча ворог планував зробити їх пасткою для наших військ. Перемагає не той, хто має силу, а той, хто має кмітливий розум, правильну стратегію і тактику. Знання – сила, казав Бекон, і він правий. Знання, які реалізуються у дії, стають непереборною силою. Саме це зараз ще раз продемонстрували і показали наші полководці, наші воїни – від рядового солдата до генералів. Важко, із втратами, яких не уникнути на війні, але наше військо майстерно наближається до того часу, коли набуде можливостей перейти в тотальний наступ. За цей час, незважаючи на запеклі бої, нашому командуванню вдалось провести фактично повну ротацію наявних у цих боях сил. І при цьому не втратити центри оборони – Бахмут і Авдіївку. Був ще один кандидат на оточення – Вугледар, але там наше військо вщент розбило та знищило фактично всю військову бригаду ворога. Більш того, від глухої оборони наші війська переходять до тактики чисельних точкових контратак, які дошкуляють рашистам і є провісниками майбутніх повномасштабних наступів. Безуспішні, виснажливі, катастрофічні за втратами атаки ворога на цих напрямках призвели до того, що окупанти вже змушені перекидати свої війська з інших гарячих точок – з-під Кремінної, зі Сватівського театру воєнних дій. Саме тому пішли чутки, що Кремль планує додатково долучити до своєї бійні ще 400 тисяч осіб, щоб кинути їх у пекло війни. Але коли струмки постачання зброї і боєприпасів, які вже зараз по-весняному стають повноводними, зіллються в єдине широке річище, то ця зброя в руках наших бійців знесе всю нечисть, всю багнюку, яку нам “імпортує” московитська орда, і вся її жива сила не матиме значення, бо буде знищена – ефективно і за найменших втрат з нашого боку, адже у цих 400 тисяч “чмобіків” немає ані зброї, ані боєприпасів, у них немає ані майстерності та розуміння військової справи, ані жаги перемоги, яка є у нашого воїна. Вони стануть марними жертвами, як символ жертвоприношення малахольному богу – “Величі Росії”, для якої війна і самоствердження насиллям є споконвічними скрепами, якими вона живе і тхне вже 800 років. Цьому часу настає кінець, Український Воїн вже готовий закрити цей ґештальт саме в цей, до речі, ювілейний рік існування імперії зла. Нещодавно відбувся черговий саміт “Рамштайн”. Його головні меседжі та рішення – боєприпаси, їхнє постачання і термінове прискорення їх виробництва. Слід розуміти, що доктрина НАТО останніх десятків років була націлена на стратегему “шок і трепет” – панування військово-повітряних сил у веденні війни за допомоги могутньої інтегрованої системи протиракетних та протиповітряних сил, а також високоточна зброя точкових ударів по головних об’єктах та масивах зосереджень ворога. Ця доктрина не змогла врахувати реалії цієї війни, яку Московія розв’язала проти України, в якій головним фактором стали перевага у кількості важкої техніки, і насамперед артилерії, а також наявність колосальних запасів снарядів та ракет, вагома перевага у кількості танків на ходу і масового потоку рекрутів. Тому зараз Захід виявився неспроможним надати швидку відповідь на виклики реалій сьогодення і нині зосередив всі свої зусилля, щоб надолужити цей провал у своїй стратегії. Для розуміння цього провалу був потрібний час, і ще значно більше часу потрібно для того, аби привести військову промисловість у відповідність до сучасних реалій. На жаль, обпікшись у цій війні, і Захід, і Україна зараз найбільше цим опікуються. Хоча високоточна зброя “Хаймарси”, зокрема, дуже нагодились і радикально змінили хід подій. Що найактуальніше саме зараз, саме у ці дні і тижні? Боєприпаси! Це і є головним місцем докладання зусиль у допомозі Україні. І прискорення темпів постачання важкої техніки, яку захід спланував для забезпечення майбутнього вирішального наступу сил ЗСУ. Але до того наступу треба дожити півтора-два місяці без великих втрат. Надійшла свіжа звістка про реалізацію актуальної допомоги від нашого наймогутнішого партнера – США, у якій реалізується те, про що я написав вище – боєприпаси та інженерне забезпечення майбутнього наступу, терміново, без зволікань. Президент Джо Байден схвалив новий пакет військової допомоги Україні на $350 мільйонів у рамках процедури PDA, що означає негайну передачу зброї, боєприпасів та військового обладнання безпосередньо з баз Пентагону.
Пакет допомоги такий: • ракети для високомобільних артилерійських ракетних систем (HIMARS); • 155-мм артилерійські снаряди; • боєприпаси калібру 25 мм; • високошвидкісні протирадарні ракети (HARM); • 81-мм та 60-мм мінометні системи та міни до них; • протитанкові ракетні комплекси АТ-4; • гранатомети, стрілецька зброя та боєприпаси до неї; • боєприпаси для підриву та обладнання для розмінування; • засоби розмінування; • великовантажні паливозаправники; • тепловізори, оптика та лазерні далекоміри; • річкові патрульні катери; • випробувальне та діагностичне обладнання для підтримки технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів; • запасні частини та інше польове обладнання. Це саме те, що треба зараз на полі бою для ЗСУ. Весна брунькує перемогу, воїни – її сіячі, український народ своїм важким трудом готує свою землю до щедрого врожаю. Вільну природу не спинити, вона вільна за означенням, як є вільним за своє природою Український Народ. Це природно для нас. А що є природним для України – те смертельне для Московії. Триває народна толока українців, наша споконвічна спільна справа. До нас долучились наші партнери, постачають високоефективне й високотехнологічне знаряддя для знищення бур’яну цивілізації. Свободу не спинити. Вільний світ – з нами. Слава Україні! Героям Слава! Смерть – ворогам!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
