Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Не пробачу! І жодну книжку із моїх полиць Я не віддам кацапам на поталу, Ординським варварам”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

“Лечу в Донеччину свою”

Слово Просвіти, №12 за 2025 рік

В. Романько, В. Скрипник, Г. Плотніченко, М. Зелений та інші краєзнавці представили матеріали, підготовлені на місцевому матеріалі, що й зрозуміло: велика Батьківщина починається з рідного краю. Про це говорив у своєму виступі дослідник “Просвіти” Краматорська, член НСПУ Олег Максименко. Свій нарис у виданні він присвятив розгадці таємниць династії Шидловських зі Слов’янщини. Так само захоплюють дослідження Те- Й докинули б в огонь “Кобзар” Тараса, Телігу, Ольжича і Косача Юрка, І “Дівчинку з ведмедиком” Петрова, “Холодний яр” Горліса Горського І “Ост” Уласа Самчука, Туди ж “Мазепу” Богдана Лепкого І врешті “Заповіт” Гуменюка Бориса, Як останній Вкраїнської літератури твір, Що Гуменюк мені подарував Для втілення на сцені і пропав… Ото була би ватра, де б і я, На стосі, на книжках своїх горів, Мов Галілей… Тьху-тьху, облудна маро, Як сон страшний, лети від мене геть! Я ще не осягнув усіх фоліантів. Хоча ж би “Сад божественних пісень”... Бо, як Сковороду ти дочитаєш, Одразу можна починать спочатку, Такий там сенс безмежний. А Кониський, чия “Історія” – То прірва для мене, Мандрівка у незвідане, Франко, Лисом Микитою який насправді є.. В них сакрум наш і наше житіє! Від того власне, що оці томи, Які є джерелом нашої Волі, З того, що я довідався від них, Із Біблії Івана Огієнка, Я стверджую: не переможе нас Московський кат, який спалив Батурин, Бо ми відтоді виросли. Тепер Ми не пробачимо йому Ірпінь і Бучу, Оленівку, Мощун і “Охматдит”, Украдених дітей, гімнастку юну, Яка танцює танець на одній Нозі, а друга є протезом. Не пробачу! І жодну книжку із моїх полиць Я не віддам кацапам на поталу, Ординським варварам, Які дітей ґвалтують, А наших полонених хлопчаків В потилиці стріляють, стара школа НКВС, хай шляк… Мені не дивно, а тільки гидко, тяни Лисак про патріарха музейної справи Донеччини Олексія Духіна та про козацьке минуле села Прелесне; Володимира Качура – Дружківка козацька; Олексія Романька – про громадський музей історії села Олександро-Калинове “Довкілля”; Миколи Бривка – про шахтні жетони на прикладі вуглевидобувних підприємств міста Сніжне; Леоніда Шпильового і Сергія Гайдука з історії становлення селища Донське Волноваського району. Безумовно, зацікавлять читачів статті кандидатів філологічних наук Лариси Лисак щодо мовної ситуації на Донеччині та Валерія Сиротенка про філологічні дослідження Олекси Тихого. Про ще одного незламного борця за Україну – правозахисника Данила Шумука – стаття незабутнього краєзнавця, члена НСПУ Петра Гайворонського з Покровська. Доповнюють розмаїту картину видання статті Віктора Мандрики, Валентини Соловар, Павла Белицького, Віктора Іванова, Михайла Міляна, Ігоря Затулло, Михайла Пасічника. У розділі “З архіву” зберегли свою актуальність розвідка колишнього радянського політв’язня, незабутнього Петра Лавріва під назвою “Від сивої давнини до До блювоти нудить, Як цей полковник КДБ миршавий, Який насправді є відбитком чорта В калюжі крові, він кладе знамення Христове на свій череп голомозий. Одноплемінники хай проклянуть його, Бо ми вже десять літ, як прокляли. Що ми? Коли історик Карамзін, Панегірист московський, навіть той, Якщо вчитатися, невільно викриває Ординські злочини кривавих канцелярій В традиціях Івана Калити. Тож нам читать і не перечитати Свою історію Русі, хоча б Аркаса, Грушевського, Величка, Плохія, Івана Крип’якевича нарешті… Все це я до сьогодні не здолав І мучаюся тим, що вже не встигну, Бо влучить клятий руський “іскандер” В мою бібліотеку. Збережи, Мій Боже, мої книги і мене, І Україну-неньку, що вскормила Своїми персами цих славних авторів Книжок, церков, мостів і молитов. Я прагну теж залишити свої Рядочки незугарні на майбутнє, На прочитання тим моїм нащадкам, Які не будуть тямити, що є За чорт такий – “москва”. Хай буде так! Амінь, як каже в церкві панотець. Отож, як буде треба, я візьму Сокиру у коморі і уб’ю Кацапа кожного, хто схоче перейти Пороги мого дому і загарбать Мій рай платівок, квітів і книжок. І хай тоді Пан Бог мені простить Кацапа вбивство. Хай боронить нас Юра Звитяжець, Бо він теж на змія Підняв свій спис і вражу кров пролив. І, Юрія наслідуючи чин, Я прагну до кінця, до домовини Вбивати москалів. І хай мене За це Господня воля не мине. Володимир ПЕТРАНЮК 1.03.2025 р.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин