Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Добрі новини · “Ми обов’язково повернемося. Щоби вклонитися. Відбудувати. І, дай Боже, ще пожити на батьківській землі”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

Мистецька академія “Лисенків хрест”

Слово Просвіти, №12 за 2025 рік

Олександр ЮРОВ, член Київської “Просвіти” Про родину Миколи Віталійовича Лисенка – композитора, педагога і патріота, про внесок у становлення і формування української нації, її культури та самосвідомості написано багато. Славетний український музика, культурний та громадський діяч увійшов до світової історії, як фундатор національної композиторської школи України, як один з провідників руху за відродження української мови, історичної пам?яті та культурної ідентичності, як один з творців у 1906 р. Київської “Просвіти”. Його життєвий подвиг заслуговує на безмежну вдячність українців хоча б тільки за оперу “Тарас Бульба”, за його універсальну жертовність задля творення нації та омріяної України. У Києві є багато великих і розкішних концертних залів та приміщень для урочистих зібрань, але атмосферу родини Лисенків можуть передати тільки скромні за мірками сьогодення покої в будинку-музеї родини Лисенків на вул. Саксаганського, 95. Саме в цьому музеї 22 березня 2025 року, в день 183-ї річниці від народження національного генія відбулася Благодійна мистецька академія “Лисенків хрест”. Ініціаторами та організаторами цієї непересічної події виступили київські просвітяни – нащадки славетних родин України: Микола Віталійович Лисенко – праправнук композитора Лисенка, заслужений діяч мистецтв України, мистецький керівник і головний диригент Kyiv Orchestra, педагог і волонтер, та Кирило Вадимович Стеценко – правнук композитора і педагога-просвітника Кирила Григоровича Стеценка, народний артист України, скрипаль, голова Київського міського об’єднання ВУТ Просвіта ім. Тараса Шевченка, продюсер і педагог. Виступами на сцені музею 183-ю річницю Миколи Лисенка вшанували знані артисти та представники студентської молоді з Академії музики імені Р. М. Глієра: піаністи Андрій Бондаренко, Павло Лисий та Данієль Штейн; вокалісти Максим Мельник, Дмитро Шевченко, Дарія Коба, Сергій Шкарупа, Дарина Конопля. Їм сприяли концертмейстери Ольга Березовенко та Інна Шамелашвілі. Висловлюємо окрему подяку педагогам студентів-співаків: доцентові Тамарі Мельник та професорові Миколі Ковалю. Музичні номери своїх колег-музикантів доповнив скрипаль Кирило Стеценко – за участю чудової піаністки Катерини Баженової він виконав “Елегію” та “Другу українську рапсодію” М. В. Лисенка, а також “Два танці” свого діда-композитора, улюблеселі... І тепер, як осиротілі діти, висловлюємо йому свою любов і сподіваємося колись повернутися сюди знову. Коли – ніхто цього не знає. Але ми обов’язково повернемося. Щоби вклонитися. Відбудувати. І, дай Боже, ще пожити на батьківській землі. Насадити садків і квітів. Виростити дітей та онуків. І пронести любов (в даному випадку до Покровська) на все життя, яке у кожного залишиться. Знаковою подією для всіх нас став нещодавно оголошений конкурс “Покровськ – столиця мого серця”, у журі якого мене знову запросили давні знайомі і друзі. Вперше мистецький конкурс про рідне місто проводиться в життєвій віртуальності. Цей конкурс, як і його учасники, теж сирота. Тимчасово. Однак від цього він не став менш значущим. І добре, що хоч і на відстані, він зібрав докупи знайомі, рідні та щирі обличчя. Аби ще раз осмислити те, що трапилося. Проаналізувати скоєне ворогом. Висловити власну любов і приязнь до рідного міста, яке, можливо, хтось у мирному житті не до кінця Київські просвітяни, ініціатори та провідники Мистецької академії “Лисенків хрест” Микола Лисенко та Кирило Стеценко ного Лисенкового учня. Ексклюзивною частиною заходу стали розповіді Миколи Лисенка-молодшого про маловідомі сторінки з життя свого леґендарного роду, який веде свої початки від часів Запорозької Січі. Він наголосив, що “вогонь, який пламенить у Миколи Віталійовича в серці пламенить у кожного з нас! … захищатимемо культурний простір потужною українською музикою!”. Окрім пошанування пам’яті Миколи Лисенка, “Мистецька академія” послужила справі збору добровільних внесків на підтримку Збройних Сил України. Оплесками глядачі привітали військового наставника і побратима у волонтерській роботі Миколи Лисенка-молодшого, офіцера ЗСУ Євгена Нелена. Вдячні “Музею видатних діячів української культури” та всім патріотам, митцям і активістам за збереження пам`яті про патріота і славетного засновника української класичної музики, просвітника Миколу Лисенка і продовження його здобутків з просування української мови і культури, які виступають закликом до згуртування українських сил задля збереження України, її самостійності, соборності та свободи. Слава Україні! цінував. Витягти самих себе за волосся на білий світ і вигукнути: “Ще нічого не втрачене! Ми живі! І будемо далі жити!” Не всі роботи, подані на конкурс, рівнозначні (цього ніхто й не очікував і не вимагав), часто емоції зашкалювали більше, ніж майстерність, що легко пояснити: не було ані часу, ані належних умов, ані внутрішнього спокою, які потрібні для нормальної творчості. Однак це не головне. Головне, що ми відгукнулися. Подумки зустрілися. Один одному усміхнулися. Не залишилися наодинці. Цього разу конкурс не обмежився лише поезією. Творчі люди мали змогу проявити себе в багатьох номінаціях: “Авторська пісня”, “Відеопрезентація”, “Історія та краєзнавство”, “Образотворче мистецтво”, “Фотографія”. Усім – щира вдячність і побажання нових творчих злетів. Ми ще зустрінемося не подумки, а по-справжньому. Відкриємо назустріч один одному двері з невідомості, щоби зробити крок до майбуття. І ще раз пересвідчитися у відомій всім істині, що краса таки врятує світ. І принесе жаданий мир. Організатори і учасники Мистецької академії “Лисенків хрест” із символічним прапором Перемоги освітян нескорених міст України (зліва направо): Зоя Голота, Людмила Лисенко, Кирило Стеценко, Микола Коваль, Олександр Юров, Микола Лисенко-молодший, Євген Мелин, Мирослава Которович

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин