Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Добрі новини · “Ми обов’язково повернемося. Щоби вклонитися. Відбудувати. І, дай Боже, ще пожити на батьківській землі”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

Хор незламних голосів

Слово Просвіти, №12 за 2025 рік

Володимир ЗАЇКА, член журі конкурсу “Покровськ – столиця мого серця”, Донеччина З колективом Покровської міської центральної бібліотеки імені Т. Г. Шевченка, що на Донеччині, мене пов’язує багатолітня творча дружба: тут відбувалися презентації моїх книг, творчі зустрічі з друзями та шанувальниками українського слова на щорічних поетичних фестивалях “Покровський litfest”, членом журі якого є вже восьмий рік. Скільки творчих людей з усієї України з’їжджалося на це (не побоюсь гучного слова!) грандіозне та незабутнє дійство! Але в одну мить життя “обнулилося”... Це про нас усіх. Чи майже про всіх. Хтось вимушено поїхав з прифронтової території і ще сам не підозрює про те, що назавжди. Хтось залишився та чекає на диво, не знаючи, що все буде не так, як було до цього або він сам собі малює в уяві. Хтось повернеться і почне все спочатку. Минулого року, коли бої наблизилися до рідного міста, яке ворог досі намагається взяти в облогу, вимушені були виїхати в більш безпечне місце та рятувати безцінний бібліотечний фонд і працівники бібліотеки на чолі з Христиною Тумасовою. Прихисток знайшли в сусідньому Дніпрі, де їм виділили невелике приміщення, яке вони самі облаштували, привели до ладу іза короткий термін створили тут по-справжньому домашній затишок не лише для себе, а й для тих земляків, які опинилися в місті на Дніпрі. На новому місці починати все спочатку дуже важко (сам не раз опинявся в подібній ситуації). Однак жінки не розгубилися, не опустили рук, а, закотивши рукави, швидко відновили творчу атмосферу, налагодили масову роботу, віднайшли та згуртували не лише своїх земляків, а й вимушених переселенців з інших регіонів. З ентузіазму й творчого хисту невеликого колективу бібліотеки можна лише дивуватися. Щодня вони проводять тут різноманітні заходи для дорослих і дітей, відкрили курси комп’ютерної грамотності для літніх людей, створили та випускають в електронному вигляді щомісячний “Літературний журнал”, в якому оприлюднюють поезії учасників творчого об’єднання “Суцвіття”, надхненницею й очільницею якого є шанована Наталя Пилипенко. На “Сторінках календаря” можна ознайомитися з митцями-ювілярами. У березні це були Іван Білик, Юрій Андрухович, Леся Воронина. Неабиякий інтерес викликають і майстер-класи в різноманітних галузях творчості. Запам’ятався відвідувачам закладу культури майстер-клас з Юлією Якименко, під час якого охочі створювали чарівні світильники у вигляді пролісків – символу весни, відродження і тепла. Запам’яталась і презентація чергової поетичної збірки поета і барда Віктора Реви, який спеціально прибув до Дніпра з Києва (після виїзду з рідного міста знайшов прихисток у столиці). Але вважаю знаковою подією в бібліотеці “Шевченківські читання”, присвячені роковинам з дня народження та смерті нашого Кобзаря, які припадають на березень. Тематичні фотовиставки (остання зних – ”Весна в роботах Павла Рекуненка”), онлайн-зустрічі, онлайн-тренінги, слайд-перегляди до Дня українського добровольця, Дня Державного гімну України, конкурси читців і багато інших цікавих заходів – всього й не перелічити. Звичайно, все це сьогодні колишнього життя не замінить, бо ми – вигнанці. Не за власною волею. Нас вигнала війна. Кого куди. Але серцем і душею ми залишилися в рідному місці. В рідному місті. В рідному

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин