Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Наші обереги · “Вивчення іванковецьких ідолів відкрило нову сторінку в пізнанні давньослов’янської язичницької ідеології”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

Герб України тризуб – зброя бога грози Перуна блискавка

Слово Просвіти, №12 за 2025 рік

Олександр БЄЛОВ, заслужений діяч науки і техніки України, генерал-лейтенант Георгій ШАПОВАЛОВ, завідувач кафедри українознавства та загальної мовної підготовки Національного університету “Запорізька політехніка”, доктор історичних наук, професор Питання про те, що означає тризуб, зображений на монетах засновника Імперії Русь київського князя Володимира, залишалось без відповіді від часу, коли вони були вперше знайдені і до сьогодення. Тобто, протягом майже 200 років. Адже перші монети, із цим загадковим знаком, були знайдені на Київщині ще вкінці XVIII cт. А після знахідки, у 1852 році, біля Ніжина на Чернігівщині, скарбу із майже 200 подібних монет, почалася бурхлива наукова дискусія. Вона тривала декілька років і головним питанням її було: “Що означає тризуб на княжих монетах?”. Усі її учасники були одностайні в тому, що це родовий княжий знак. Щодо того, яку конкретно річ він зображує або уособлює, думки кардинально різнилися. Саме тоді, а з часом і пізніше, з’явилися всі відомі наразі, а їх близько 40, пояснення, здогади та гіпотези щодо того, що-то є сокіл, якір, лук зі стрілою, сокира, тамга, руна, верхівка скіпетра чи корони, церковний портал або божественний символ містичної трійці, тобто триєдності, тривимірності світу? Дехто вважає, що саме таке тлумачення трійці з часом було замінено християнською ідеєю про єдність Бога-Отця, Бога-Сина, Бога-Духа Святого. До речі, перераховані та інші припущення з цього приводу не просто антинаукові наразі, а й дуже шкідливі та небезпечні. Саме вони сприяють поширенню антиукраїнських “теорій”, а насправді нісенітностей, щодо ідентичності історії нашого власного державотворення на користь норманів, хазар або булгар та будь-кого, але не праслов’ян. На наше глибоке переконання, насправді науковою і правильною є думка відомого українського історика і археолога, професора Михайла Міллера. Обґрунтовуючи її ще 1947 року, він переконливо вказав на походження нашого тризуба від символу божественної зброї богів грози блискавки, яка зображувалася у вигляді двозуба або тризуба. Значна кількість таких сакральних зображень зброї цих, одних із головних богів, у Шумері, Аккаді, Вавилоні та інших ранніх землеробських цивілізаціях Давнього Сходу відома ще з часів неоліту. Саме цей атрибут в іконографії образу бога грози, у вигляді тризуба/громовиці, привертає в наш час велику увагу дослідників релігійних уявлень прадавніх цивілізацій середземноморського басейну. М. Міллер вважав, “що у зв`язку з Месопотамською культурою, яка мала значний вплив на Егейській світ, тризуб з’являється і в Крито-Мікенській культурі, і далі в грецькій митології”. На жаль, дуже довго саме ця, цілком раціональна ідея, не мала прямих археологічних підтверджень на території України. За більш ніж 30 років наполегливих наукових досліджень тисячолітньої історії українського тризуба, авторам вдалося відкрити багато раніше невідомих таємниць його культурної ідентичності в європейському контексті. Але знайти археологічні артефакти, які б достеменно і стовідсотково пов`язували зображення тризуба з праслов’янським богом грози Перуном, довго не вдавалось. Але, на щастя, сенсаційні чудеса в археології трапляються, особливо, якщо в них віриш та наполегливо шукаєш, і тоді вони матеріалізуються. Взимку 2023 року автори натрапили на статтю 2018 року наукової співробітниці сектору “Музей старожитностей” Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника Світлани Смірнової “Іванковецькі ідоли: проблеми та перспективи дослідження”. Метою цієї публікації була популяризація вивчення язичницьких божеств Середнього Подністров’я та стимулювання їх подальших досліджень. А насправді, вона послужила поштовхом до унікального археологічного відкриття, значення якого для сучасної української нації, що в критичних умовах веде війну за збереження своєї історичної ідентичності, важко переоцінити. У згаданій статті йдеться про трьох кам’яних язичницьких ідолів часів черняхівської культури II–V ст., що експонуються в “Музеї старожитностей” у Кам’янці- Подільському. У 50-х роках минулого століття вони були привезені в музей із села Іванківці Новоушицького району на Хмельниччині. Саме тоді археологічною експедицією Інституту археології АН України, якою керували Василь Довженок та Михайло Брайчевський, було відкрито, що біля села існувало поселення цієї праслов’нської культури. Поруч з ним археологи виявили святилище, на якому і були кам’яні скульптури давніх богів. Вже перші дослідники ідолів М. Брайчевський і В. Довженок вказували на те, що на одній зі скульптур “При косому освітленні в нижній частині правого боку помітні якісь подряпини або насічки; серед них, здається, є зображення, що нагадують “знаки Рюриковичів”, тобто тризуб. Тоді, у 1950–1952 роках, коли на території України ще відбувалися жорстокі бої між вояками УПА та радянськими частинами НКВС, зрозуміло, ніхто із дослідників не міг назвати його саме тризубом. Чудово усвідомлюючи, що вони відкрили, ці дослідники, майбутні видатні українські археологи, писали: “Вивчення іванковецьких ідолів відкрило нову сторінку в пізнанні давньослов’янської язичницької ідеології. З’ясовуються, зокрема, її глибокі корені: якщо Збруцький ідол небезпідставно датується IX–X ст. ст., то нині генетична традиція його йде в глиб часів, принаймні на пів тисячоліття. Іванковецьке святилище, що було споруджене десь в період розквіту черняхівської культури (мабуть, біля III–IV ст. н. е.), продовжувало існувати і значно пізніше – можливо, і тоді, коли саме поселення вже припинило своє існування”. Практично відразу, скульптура із зображенням “знаку Рюриковичів” отримала назву “ідол Перуна”. Протягом більш ніж 70 років вона, у комплексі із іншими скульптурами Іванковецького святилища, згадується майже у всіх працях, присвячених дослідженню слов’янського язичництва. За роки незалежності України, увага українських науковців до цього святилища посилилась. Більшість з них ототожнюють скульптуру ідола, який тримає в лівій руці якусь зброю, саме із давньослов’янським язичницьким богом Перуном. Світлана Смірнова у своїй статті вперше в новітній час окреслила коло дуже важливих невирішених питань, пов’язаних як зі збереженням цих пам’яток, так і з підвищенням наукового рівня їхніх досліджень і, зокрема, наголосила на необхідності залучення фахівців для дослідження та дешифровки написів і знаків на ідолах. Саме ця публікація, дозволила усвідомити, що за кілька десятків років від часу відкриття Іванковецького святилища, ніхто із дослідників не спромігся зробити прорисовку зображення знаку тризуба на скульптурі Перуна! Тож, ми вирішили зробити це самі і звернулися з відповідним проханням до дирекції Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Після узгодження питання щодо додаткового дослідження пам’ятки воно було організовано і проведено у два етапи від березня 2023 року до жовтня 2024 року. Ідол виявився саме таким, як його всі описували. Скульптурно виконана лише його верхня частина, тобто бородата голова із зачіскою з довгого волосся і плечі. Ліва частина голови частково відсутня. Інша, більша частина ідола, становить прямокутний в перерізі стовп з дністровського вапняку висотою 2 метри 35 см. На його лицевій стороні, не дуже рельєфно, але чітко, нанесені зображення рук. Права рука ідола зігнута в лікті і піднята вгору у сакральному молитовному жесті. Адже її долоня із розставленими пальцями зображена такою, що лежить на серці. Ліва рука показана такою, що тримається за рукоять якоїсь довгої зброї, можливо меча, опущеного донизу. Більшість описувачів ідола Перуна мають однакову думку про те, що він має суворий вигляд (фото 1). Вже на етапі фотографування нас чекав сюрприз. Внизу з правого боку лицьової поверхні скульптури було виявлено аж три сакральні символи. А дещо незвичні, по-своєму унікальні погодні обставини (була березнева мжичка із сонцем!) створили найкращі умови, за яких відбулася фотофіксація вперше виявлених символів. Волога вапнякова поверхня ідола контрастно проявила фактично всі, за звичайних умов практично невидимі лінії, які за сотні років втратили свою колишню рельєфність. Загалом це дозволило зробити важливий висновок щодо того, що виявлені знаки мають непогану збереженість. Це уможливило наступний етап комплексу робіт. Він полягав у проведенні відновлювальної реконструкції символів з використанням отриманих фото та натурних графічних прорисовок зображень із максимальним співставленням їх з оригіналами петрогліфів на кам’яній поверхні ідола Перуна. Встановлено, що всі три символи розташовані горизонтально так, що верхів`я їх зубців співпадають з правим краєм лицевої частини стели. Зображені один над одним, вони утворюють своєрідну групову композицію у вигляді стовпчика. Всі три символи мають практично однакові загальні розміри. Але вони дуже відрізняються один від одного за формою і збереженістю (фото 2). Найгірше зберігся верхній символ у вигляді архаїчного, потужного, із широкими двома зубами, двозуба з маленьким середнім зубчиком. Він, ймовірно, був зображений одночасно із поруч розташованим, але фактично зниклим з часом, малюнком зброї у вигляді меча. В нижній частині двозуб має коротке руків’я, яке, можливо, поєднувало його із штихом вістря меча. Це зображення двозуба має висоту 30 см, а ширину – 25 см. Відтворення символу, розташованого всередині групи, має трохи кращу збереженість, ніж попереднє. Воно виглядає як своєрідна переходова форма. Це вже не зовсім двозуб, бо в ньому вже є добре позначений, але ще не повністю сформований третій центральний зуб. При цьому, за шириною він майже однаковий з бічними його зубами, а довжина його досягає половини довжини бічних. В нижній частині він, так само як і перший символ, має руків`я для утримування, але воно значно довше і загалом закінчується на рівні з попереднім знаком. Розміри цього зображення складають 30х18 см. Петрогліф символу тризуба найнижчий і має найкращу збереженість. Його бокові зубці зображені майже симетрично, але мають трохи різну ширину в їхніх середніх частинах. Середній зуб потоншений в центральній частині, а у верхній – потовщений. Нижня частина тризуба майже симетрично заовалена і переходить у подовжене широке руків’я, на якому нанесено зображення підтрикутної форми. Загалом, окремі деталі цього символу виконані доволі майстерно, що надає йому своєрідної художньої довершеності. Зображення нижнього знаку у вигляді тризуба становлять 31 см у висоту та 19 см у ширину. Різна збереженість виявлених знаків та їх абсолютно різні зображення дозволяють зробити дуже важливий висновок: описані сакральні знаки наносилися язичницькими жерцями на скульптуру бога Перуна в різний час. Тобто, першим був нанесений знак у вигляді двозуба, який розташований безпосередньо біля верхньої загостреної частини меча опущеної вниз. За значний час використання ідола, при проведенні ритуалів та під впливом природних та інших факторів, символ втратив якість зображення. Виникла необхідність у його відновленні і заміні новим зображенням, і такий знак був нанесений нижче місця розташування попереднього. Зрозуміло, важко розрахувати, за який час зображення на поверхні вапняку могло прийти в такий стан, що його треба було замінювати. Скоріше за все, це здійснювалося багатьма

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин