Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Театр 27 березня – Міжнародний день театру. · с. 14сторінка оригіналу ↗

На тернопільській сцені – театральна катастрофа

Слово Просвіти, №12 за 2025 рік

Микола ШОТ Фото автора Останніми роками тернопільські глядачі вже добре знають, що до свого професійного свята творчий колектив академічного драмтеатру ім. Тараса Шевченка запропонує нову виставу. Нинішнього ж березня режисер-постановник, народний артист України Олег Мосійчук вирішив прийти з… театральною катастрофою. Одразу заспокою глядачів: жанрова лінія хоч обрана й грізна, лячна, але не варто особливо бентежитися. Адже за нею ховається комедія, в якій, як каже пан Олег, постануть персонажі, що безмежно люблять театр, служать йому честю й талантом. Поняття “театральна катастрофа” учасники нової постановки все-таки розшифрували для глядачів у програмках. Читаємо: “Абсурдна репетиційна плутанина з недолугим дебютантом у головній ролі, курйозні непорозуміння, закулісні інтриги, особисті взаємини служителів сцени перетворюють довгоочікуваний успіх прем’єри у справжню театральну катастрофу”. Кажучи інакше, катастрофа полягає у великій любові до професії, до театру. Сам же режисер-постановник не вдається в переказ комедійної роботи, лише зауважує, що сюжет будується на тому, що багатий батечко хоче передати власний бізнес синові, а той тим часом безмежно закоханий у театр, каже, що це храм. І тато влаштовує ситуацію: приводить сина до театру, фінансує проєкт, і його чадо дебютує у головній ролі. Тож усі події виникають навколо цієї колізії. Олег Мосійчук додає, що в нього завжди була мрія зробити таку виставу, в якій зміг би розповісти одну з історій про театральне життя, про людей, які творять мистецтво. Снаги в цьому тернопільському режисерові додала п’єса французьких авторів Даніеля Наварро та Патріка Одекера “Чай з м’ятою або з лимоном”. Власне, за мотивами цього твору й розпочав кілька місяців тому роботу над своєю черговою постановкою. “Таке враження, що ті два французи писали про наш театр, зрештою, про будь-який інший, в якому я бував”, – твердить пан Олег. Захопився сам сценічним вирішенням цієї комедії й вірить, що велику зацікавленість до цього викличе також у шанувальників театрального мистецтва. Принаймні режисера тішить, що вже на перші покази вистави квитки майже розкупили. У постановці Олег Мосійчук зібрав справжній гурт добре знаних театральним поціновувачам, досвідчених, талановитих акторів. Варто хоча б сказати, що образ Софі втілила народна артистка України Ярослава Мосійчук, а актора з “досвідом” Ришара грає народний артист України Ігор Сачко. У виставі також зайняті заслужені артисти України Микола Бажанов, Віталій Луговий, Оксана Малінович, Оксана Сачко, Сергій Андрушко, Євген Лацік. У цій когорті актор Віталій Рештованюк, мовить, що дуже добре працювати, старші колеги “допомагають, надихають, скеровують”. Віталій – молодий актор. Він працював на сцені вже у кількох епізодичних роботах, а тепер дебютує у головній ролі. Режисер-постановник твердить, що хотілося бачити на сцені “живу людину”, а не зашкарублу, у Віталія якраз є “величезна органіка”, тож він запропонував хлопцеві втілити образ основної дійової особи – Жульєна, сина продюсера, дебютанта. Це стало а найстарший – Олег Комаров. Вважаю, що відбувалася передача знань та енергії. Це вже наша третя спільна робота зі сценографом та художником з костюмів Пилипом Ніродом. Що далі, то більше знаходимо спільних точок перетину та розуміння, як ми це бачимо. Вже сама назва “Трамвай “Жадання” говорить про те, що це не побутова історія. Розуміємо, що це метафора. Ми зосередилися на тому, що це зупинка, очікування. Всі персонажі п’єси за великим рахунком втікачі. Втікачі зі світу, де їм було незатишно, у світ, де, як вони чекають, все налагодиться. У сценографії в нас є зупинка. Потім народилися напрямки, лінії, шляхи, які перетинаються, утворюючи космічний малюнок безкінечного шляху. В результаті ми вийшли на те, що ця зупинка рухається і перетворюється на іржавий світ-карусель, який штовхає Стенлі. Бо саме за Стенлі тримається цей світ, який орієнтується на таких як він. Костюми стилізували під 40- ві роки минулого століття. Але Бланш з іншого, старого світу. На ній костюм кінця ХІХ – початку ХХ століття. Вона дотримується цінностей того світу. Пилип все Олег Мосійчук для молодого актора неймовірною школою, він зумів успішно впоратися з роллю. Сам Віталій Рештованюк зізнається, що певною мірою грає й сам себе, відчуває хвилювання, радість, що отримав таку роль, можливість зіграти, показати себе й водночас добре усвідомлює, який творчий шанс випав йому. Тож у професійне свято режисер-постановник вистави “Обережно: дебют!”, народний артист України Олег Мосійчук запропонує глядачеві не розслаблятися, не бути пасивним, а уважно стежити за театральним закуліссям і сценою, за всіма перипетіями, відчути сповна атмосферу, що панує під дахом храму мистецтва. так зі смаком і тонко зробив, розклав по партитурі. Вийшла така земна, “іржава” історія. Для нас було важливо почути дихання глядача. Вистава обростатиме деталями, своїм ритмом існування. Але головне, щоб не вивітрювалася з глядачами магія ілюзії. Ми починаємо з магії, хочемо, аби глядач у цю магію занурився. Тому що всі персонажі так чи інакше рятуються у своїх ілюзіях. Це була головна наша історія. Коли я ще навчалася в театральному інституті, моя основна практика була при Театрі Лесі Українки. А зараз відбувається історія повернення додому. Мені затишно з цими людьми. Ці люди налаштовані на зміни, пошуки, реформи. Це той дискомфорт, який штовхає нас на розвиток. Завжди хочеться оновитися, зрозуміти, що ти робив не так. У цьому театрі є шанс оновитися мені і повести за собою інших. Думаю над темою, яка мені болить. Знайти матеріал на тему, що тобі болить, складніше, ніж знайти п’єсу, думати, а про що б я її поставив. Зараз ми поставили виставу про толерантність суспільства до насильства. Шукатиму п’єсу на наступну тему, що мене хвилює. Образ Софі втілює народна артистка України Ярослава Мосійчук, а актора з “досвідом” Ришара грає народний артист України Ігор Сачко

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин