На часі · “Як свідчить давня мудрість, за все в житті треба платити і, перш за все, за речі суто нематеріальні, носієм яких є людина”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
Рятувальні кола для диктатора
Слово Просвіти, №12 за 2025 рік
Володимир СТЕЦЮК
З туману війни, з медійно-іпсошної димової завіси все монументальніше постає над загроженим світом кремезна фігура новообраного американського президента Дональда Трампа, який кидає один за одним рятувальні кола своєму “другові” – міжнародному воєнному злочинцю – рашистському диктатору владіміру путіну, відштовхуючи при цьому в бурхливе море воєнного лихоліття своїх союзників – Україну, Європу, Канаду… Таку контроверсійну картину сучасного світу цілком справедливо можна вважати своєрідним символом авторитарно-олігархічного заколоту, який на наших очах послідовно, масштабно, стрімко й нахабно намагається здійснити міжнародна мафія. Вирішивши, що настав час для суттєвого переформатування світового поля глобальних бізнес-інтересів і відповідно радикальної зміни існуючих правил гри на ньому, світові гравці обрали найнебезпечніший шлях для досягнення бажаного, балансуючи на хиткій грані між війною і миром. І що довше ця гра триває, то більше вона перетворюється на гру без будь-яких правил. При цьому все більше втягнутого у цю гру населення опиняється в заручниках у війни і все менше – відчуває себе під опікою миру. Зрештою наближається той час, коли в заручниках у бізнес-гравців опиняється увесь світ. А що можна отримати від заручників, коли ціною гри елементарно стає людське життя, мільйони, десятки і сотні мільйонів людських життів? Відповідь однозначна: “Усе”. З другим пришестям Дональда Трампа в Овальний кабінет Білого дому на найвищу посаду найвпливовішої країни світу ця гра без правил охопила й Америку, яка ще донедавна вважалася оплотом світової демократії. А демократія, як відомо, це знову ж-таки правила і принципи. Однак, як показує дійсність, маючи приклад авторитарних режимів, особливо диктаторського режиму путінської росії, тим, хто має багатомільярдні статки, відчувати себе залежними від чиєїсь волі, навіть, якщо це воля народу, не зовсім комфортно. Тому під дахом традиційного консерватизму зрештою звила собі гніздечко така собі ідея авторитарної олігархії про новий світовий порядок. І першим виплодом цієї ідеї, розвинутої ідеологами так званого трампізму, якраз і стала команда вдруге обраного на посаду президента США Дональда Трампа. У зв’язку з цим досить прикметним видається захопливий коментар, зроблений на одному з рашистських пропагандистських каналів щодо нових призначень давнього друга російського диктатора – неугавного Дональда: “Да еті рєбята Амєріку по кірпічікам разбєрут!” І таки розбирають, і не лише Америку. “Еті рєбята” намагаються діяти швидко, рішучіше, масштабно й нагло, доки притомні американці та світова спільнота не встигли розібратися в хитросплетіннях їхніх абсурдних і суперечливих з точки зору здорового глузду глобальних руйнівних дій і не оговтались від панічного шоку. Під виглядом оптимізації новою президентською командою здійснюється колосальна ломка в системі державного управління, силових структурах, спецслужбах, правоохоронній системі. Чого тільки варта бурхлива діяльність сподвижника Дональда Трампа супермільярдера Ілона Маска, який, обійнявши створену спеціально під нього посаду голови Департаменту ефективності уряду США (DOGE) почав кардинально змінювати структуру федерального уряду, звільнивши тисячі держслужбовців. Дуже рішуче “еті рєбята” взялися й за “оптимізацію” системи державного фінансування. Зокрема майже миттєво було припинено понад 90% допомоги іноземним державам з боку Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), де також відбулися масові звільнення. До слова, за інформацією “Економічної правди”, у 2024 році Україна отримала через програми USAID 6,05 млрд дол., включаючи 3,9 млрд дол. прямої бюджетної допомоги, яка на безповоротних умовах надійшла до держбюджету для фінансування невійськових видатків. Згідно з даними “ЕП”, найбільший обсяг фінансування USAID пішов на програми економічного розвитку (1,05 млрд дол.), гуманітарну допомогу (580 млн дол.) та на фінансування програм сприяння демократії та захисту прав людини (340 млн дол.). Зрештою дійшла черга і до медійної сфери. Нещодавно було повідомлено про реорганізацію Агенції США з глобальних медіа (USAGM), яка займається п’ятьма великими американськими медіакорпораціями, що здійснюють мовлення 49 мовами, зокрема “Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода”, “Голос Америки”, “Радіо Вільна Азія” (RFA). Дані медійні ресурси мали колосальний вплив на формування демократій в усьому світі, зокрема у Східній Європі і, безумовно, в Україні, будучи носіями демократичних цінностей і зразком дотримання принципів свободи слова та журналістських стандартів. Тому рішення про їх скорочення у США і в усьому цивілізованому світі називають “зрадою демократії” і “подарунком ворогам Америки”, у той час, як тоталітарні правителі, особливо рашистський диктатор владімір путін такому несподіваному рішенню захоплено аплодують. То чим же все-таки зумовлений такий різкий поворот у політиці США в бік авторитаризму, який ми спостерігаємо з приходом у Білий дім новообраного президента Дональда Трампа? Стосовно цього є чимало різноманітних версій, припущень, тверджень і пояснень, висловлених політиками, політологами, експертами, істориками та філософами як у самій Америці, так іза її межами. І набір цих політичних діагнозів досить широкий – від популізму як явно вираженої особливості трампізму, культу християнського трампізму, який має схильність до авторитаризму і навіть фашизму, – і до таких визначень, як плутократія, автократія, і завершуючи вказівками на можливу співпрацю Трампа з КГБ-ФСБ, що нібито почалася ще в радянські часи. Але є й певне ідеологічне коріння, яке веде до олігархократії – великого бізнесу, з яким безпосередньо пов’язаний Дональд Трамп і який, власне, й привів його вдруге на найвищу посаду до Овального кабінету. Як стверджують оглядачі, певним ідеологічним підґрунтям для цього трампістського бізнес-пулу може слугувати така поширена у цих колах ідеологема, що, мовляв, існуючі державні механізми, зокрема закон і суспільний контроль за діями влади та великого бізнесу і загалом існуюча система цінностей цивілізованого світу, яка склалася після Другої світової, включаючи права людини, міжнародне право і систему міжнародної безпеки, нібито вже не відповідають запитам найбільш продуктивних сил суспільства, оскільки стримують подальший розвиток науково-технічного прогресу. Тому, на думку ідеологів трампізму, мають бути змінені на догоду тим, хто займається розвитком передових технологій і чиї корпорації є основним джерелом наповнення державних бюджетів, а відтак і джерелом суспільних і соціальних благ. Тож по типу корпорації, на думку ідеологів корпоративної олігархії, мають вибудовуватися й стосунки в державі, а відповідно й у світі – є голова корпорації, а всі інші – мають лише виконувати його вказівки. Хтось, напевно, побачить у цьому явну ознаку фашизму або нацизму, а за новітньою термінологією, й рашизму. І матиме рацію, адже насправді так і є. І якщо таку авторитарну модель трампісти збираються лише впровадити у найзаможнішій і найвпливовішій країні світу, яка ще донедавна вважалася оплотом світової демократії, то в низці країн, які вже прийнято називати віссю світового зла, цей авторитаризм є фундаментальною основою, на якій тримаються цілком реальні авторитарні режими і на якій вибудований і диктаторський режим давнього друга Дональда Трампа — рашистського диктатора і воєнного злочинця владіміра путіна, котрий вирішив, що вже пора поширювати свою диктатуру на сусідню Україну та інші європейські країни. Однак вже понад десять років, допоки рашистський диктаторський режим путіна намагається завоювати непокірну Україну, рушити далі він не може. Ось чому його вірний дружбан “помаранчевий Донні” й кидає йому час від часу рятувальні кола то у вигляді затримки на пів року постачання воюючій Україні критично важливого озброєння (2024 р.), то призупиняючи доставку такого озброєння й обмін надзвичайно важливою розвідувальною інформацією (2025 р.). І прямим наслідком таких суперечливий дій політиків нібито союзної держави стала суттєва зміна ситуації на полі бою явно не на користь України. У контексті сказаного варто також зазначити, що так звані “миротворчі” ініціативи Дональда Трампа щодо припинення бойових дій і початку мирних перемовин з непокараним агресором на заздалегідь кабальних для України умовах є ще одним рятувальним колом для диктатора. Адже згідно з попередніми умовами цих перемовин українська сторона має, зокрема, погодитись на тимчасовий контроль агресора над захопленими українськими територіями, що за неписвітлюють силу, подвиг і мужність наших захисників. Під час війни загинули не лише українські, але й 7 іноземних медійників, які розповідали світові про події в Україні. Систематичні злочини проти журналістів і медіа, вчинені росією, становлять серйозну загрозу для свободи слова та інформаційної безпеки, підривають демократичні цінності та права людини. Маємо пам’ятати українських митців та журналістів, убитих росією, адже: - збереження пам’яті про загиблих – це продовження їхньої справи; - ми маємо передати пам’ять про них нащадкам, щоб вони знали ціну та силу свободи, демократії та культури; - боротьба за свободу та демократичні цінності об’єднує українців різних поколінь; - їхні мистецькі твори та журналістські матеріали – це скарби, які надихають нові покоління митців та медійників; - пам’ятаючи про загиблих, ми посилюємо свій опір і наближаємо перемогу.
За інформацією МКСК
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
