Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 12 (1340), 26 березня — 1 квітня 2026 Мілітарна лірика: нова сторінка української літератури
Слово Просвіти, №12 за 2026 рік
“Іду на ви!” – бойовий клич київського князя Святослава – однойменна назва антології мілітарної лірики, яку впорядкував професор та літературознавець Юрій Ковалів у співпраці з поетом-воїном Олександром Хоменком, колишнім студентом Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
До антології введено твори талановитих поетів (Б. Гуменюк, С. Пантюк, О. Хоменко, О. Бик, В. Мулік, П. Вишебаба, Ярина Чорногуз, Вікторія Амеліна, Мальва Кржанівська, Єлизавета Жарікова, Олена Герасим’юк, М. Кривцов, І. Мисяк, А. Павленко, Юлія Кашпуренко, Д. Луняка), випробуваних війною, тому їхня лірика – чесна, правдива, вистраждана, без патетичних реверансів і публіцистичних перевитрат, взірцева для сучасного письменства. На жаль, серед них уже чимало загиблих: М. Кривцов, Вікторія Амеліна, А. Павленко та І. Мисяк. Царство їм Небесне! Досі в невідомості перебуває вроджений воїн-поет Б. Гуменюк, який зник безвісти. 24 березня через російські безперервні цілодобові атаки презентація видання відбулася у сховищі Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, замість запланованого напередодні Національного музею літератури. На заході були присутні та декламували поезії поети-воїни, волонтери, видавці, однодумці та родичі загиблих письменників, твори котрих ввійшли до збірки. Голосовим повідомленням привітав усіх Олександр Хоменко – стрілець батальйону “Свобода” 4-ї бригади швидкого реагування Нацгвардії України. “Нині в українській літературі відкриваються нові сторінки з мілітарним дискурсом, який істотно коригує уявлення про неї, характерну новим психотипом автора й героя – воїна, – говорить упорядник Юрій Ковалів. – Першорядне значення відведено резистансній енергії Слова. Ця поезія зосереджена на осмисленні конкретно предметних, особисто пережитих кожним автором реалій воєнної дійсності, які, набуваючи переконливих узагальнень, філософічних медитацій, в художній формі висвітлюють пасіонарну онтологію невгнутої української людини з її усвідомленням священного права на самозахист, на свободу, на ліквідацію деструктивних сил московщини. І немає значення, які віршові форми обрано – ґрановані катрени чи гнучкі верлібри”. Власні вірші наживо читали поети-воїни Василь Мулік і Сергій Пантюк, Наталка Позняк – дружина Олександра Хоменка, який у той час перебував на завданні й долучився до презентації телефоном, акторка Галина Стефанова, а також рідні загиблих воїнів (батько Максима Кривцова, мама Артура Павленка). Серед рідних полеглих поетів була присутня і дружина Ігоря Мисяка. Упорядник видання Юрій Ковалів, цитуючи вірші з антології, фахово коментував їх, означуючи індивідуальний стиль кожного з авторів та наголошуючи на появі в сучасній українській літературі феномену мілітарної поезії, що її пишуть “невгнуті пасіонарії”, які стали на захист України у цій тривалій і тяжкій війні. Він зазначив, що сильвети з антології увійдуть до розділу “Мілітарна поезія” десятого тому його авторської “Історії…”. Захід відбувся в атмосфері загального зацікавлення. Без сумніву, презентована антологія сприймається не просто як збірка віршів, а як літературний документ воєнної доби, котру переживає Україна.
Відділ зв’язків із громадськістю Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
